Розподіл відповідей респондентів на запитання "Якою мірою Ви

довіряєте тій інформації, яку отримуєте з газет, теле- та радіопередач в Україні?" (у % від загальної кількості опитаних)*

Рівень довіри Вид інформації	Повністю довіряю	Скоріше довіряю, ніж ні	Скоріше не довіряю	Повністю не довіряю	Важко сказати
Політична інформація	6	32	31	14	17
Економічна інформація	7	37	26	13	17
Інформація пізнаваль­ного харак­теру	29	45	9	6	11
Інформація про поточні події	20	48	14	8	10
Аналітичні матеріали	14	36	19	10	21

*Див.: Матеріали до семінару "Громадська думка і демократія". Моніторинг громадської думки населення України. - к., 2004 р.

ТЕМА 23

Соціальна та гуманітарна політика: поняття, суб'єкти, функції, моделі

План викладення матеріалу

1. Поняття соціальної політики, її суб'єкти, функції, напрямки.

2. Поняття гуманітарної політики та її напрямки.

3. Моделі соціальної політики у країнах Заходу.

4. Демографічна проблема як напрямок реалізації соці­альної політики.

23.1. Поняття соціальної політики, її суб'єкти, функції, напрямки

Стійкість демократії багато у чому залежить від соціальних фак­торів, соціальної політики уряду. Соціальні чинники є головним знаряддям поліпшення життя людини, вирішення її життєвих проблем. Тому вони є однією з найголовніших передумов, які підви­щують чи понижують рівень легітимності державної влади. Відставання у соціальній сфері підриває легітимність державної влади, гальмує розбудову демократичної держави та суспільства.

Функції соціальної політики ^

^ соціального відтворення населення - створення умов для нормальної життєдіяльності людини, задоволення її потреб у сфері праці, споживання, охороні здоров'я, освіти;

^ регулятивна - держава намагається стимулювати активну Діяльність особи, соціальних груп за допомогою правових, моральних та інших норм, внаслідок чого люди стають здатними До самоорганізації та самозахисту;

<=> соціально-захисна - закріплення державою соціальних гарантій, забезпечення соціальних прав громадян у разі зниження матеріального рівня життя, втрати роботи, старіння та інших жит­тєвих ситуацій;

<=> соціально-адаптивна - держава повинна дотримуватися принципу справедливості, враховувати у своїй політиці реакцію населення, громадську думку, підтримувати свій авторитет в очах населення, регулювати правовими засобами конфлікти в суспіль­стві, забезпечуючи його усталений розвиток.

У стабільних ситуаціях соціальна політика покликана стимулю­вати <$> всебічний розвиток людського потенціалу суспільства, Ф поширення ефективних засобів і зразків економічної поведінки, <§> розвиток соціальних галузей господарства, <§> зростання якості життя населення та захищеності соціально уразливих прошарків. Але в період глибоких соціальних перетворень функції соціальної політики змінюються. По-перше, суспільствам, що трансформуються, доводиться не стільки сприяти підвищенню, скільки протистояти спаду людського потенціалу, деградації соці­альних галузей економіки, збільшенню знедолених груп і про­шарків. По-друге, до традиційних функцій соціальної політики додається нова - сприяння збереженню і підвищенню соціально- інноваційного потенціалу суспільства, розширенню соціальної бази реформ, забезпеченню зацікавленої участі громадян у перетворенні суспільних відносин.

Завдання соціальної політики ^

1. перетворення соціальних стосунків у сфері праглі і зайня­тості, найбільш важливих для базового прошарку суспільства. Йдеться про активну боротьбу з безробіттям, про розширення і реальне забезпечення соціально-економічних прав трудящих як у державному, так і в приватному секторах господарства, про ство­рення необхідних умов для поступового формування соціально- партнерських відносин між працею і капіталом;

2. створення сприятливих інституціональних умов для розвитку конструктивної і легітимної підприємницької діяльності

Vреальній і соціальній сферах економіки, так само як у структурах громадянського суспільства. Причому особливо важливо сприяти залученню до цієї діяльності представників базового прошарку з метою надання їй масового характеру;

3) завдання пов 'язане з необхідністю зміни характеру реформа­торської й управлінської діяльності правлячого прошарку у бік її леґітимиза-ції та демократизації. Необхідно відновити колективну та персональну відповідальність представників влади за зміст та ефективність прийнятих рішень, за їх прямі та непрямі наслідки, поступово знищувати корумпованість державного апа­рату, домагатися реального розподілу влади і бізнесу, створювати систему незалежного правосуддя, особливо вести боротьбу з економічною злочинністю.

Без розв'язання цих завдань відновити довіру населення до влади неможливо. Але одних таких заходів недостатньо. Щоб повернути довіру громадян, влада повинна якісно змінити свої відносини із суспільством, зокрема, виступити з відвертим аналізом і оцінкою помилок.

Соціальна політика - це сукупність видів діяльності державних і недержавних структур, спрямованих на втручання в економічний процес заради підвищення добробуту й надання соціального захисту різним верствам населення.

Соціальна політика - це, насамперед, урядові дії щодо поділу доходів в інтересах непрацюючих, мало оплачуваних, знедолених соціальних груп. Але у сучасних умовах соціальна політика торка­ється усіх, а не лише найуразливіших груп: від підтримки народжу­ваності й допомоги дітям до пенсійного забезпечення та створення соціальних установ для людей похилого віку.

Основні напрямки соціальної політики:

> політика розподілу та перерозподілу суспільного продукту:

У політика формування доходів населення;

^ політика стимулювання найманої праці;

У політика формування доходів власників засобів вироб­ництва і капіталу;

• політика оподаткування доходів і майна населення; ■

• політика прямого оподаткування доходів;

• політика непрямого оподаткування доходів;

• політика оподаткування майна населення (нерухомості);

• політика індексації доходів громадян;

• політика надання пільг (компенсацій та привілеїв);

• політика обмеження тіньових доходів. Демографічна політика:

-ф- політика охорони материнства і дитинства; -Ф- стимулювання репродуктивного зростання населення; -Ф- політика регулювання шлюбно-сімейних відносин і державної допомоги сім'ї; ■ф- ґеронтологічна політика; -ф- міграційна політика. Політика зайнятості та охорони праці: !=> політика регулювання ринку праці й забезпечення ефектив­ної зайнятості населення;

■=> політика організації та охорони праці; ■=> політика забезпечення умов праці;

"=> політика страхування праці (у разі безробіття, хвороби, каліцтва);

політика забезпечення оптимальнім*) > вирішення вироб­ничих колективних спорів і трудових конфліктів.

Політика соціального забезпечення та соціального страху­вання:

• пенсійна політика та забезпечення страхування пенсійних внесків;

• політика медичного забезпечення та медичного страху­вання;

• субсидіарна політика (політика надання адресної соціальної допомоги);

• політика мінімальних соціальних гарантій, стандартів і ліквідації бідності;

• політика забезпечення соціальної безпеки.

Політика гармонізації соціально-економічних інтересів і забезпечення соціального діачогу:

♦> антимаргінальна політика;

• тендерна політика;

♦> молодіжна політика;

• житлова політика;

• політика розвитку соціальної сфери села;

• рекреаційна політика;

• політика захисту прав споживачів.