28.2. Особливості політичних прогнозів та вимоги до них

До вимог, що ставляться до політичних прогнозів, відносяться: теоретична та емпірична обґрунтованість;

■=> системність;

■=> адекватність;

^ комплексність;

<=> верифікованість*.

Найважливіша вимога до технологій політичного прогнозування - здатність до інтеграції, опрацювання та аналізу різнопланової інформації. Багатовимірність, багатоаспектність політичного світу, поєднання об'єктивно-раціональних і суб'єктивно-психологічних чинників передбачають необхідність залучення в процедуру ство­рення прогнозу:

• великих обсягів інформації профілюючого (тобто, безпо­середньо дотичного до об 'єкта прогнозування) та фонового (тоб­то, такого, що відноситься до оточуючого середовища об 'єкта прогнозування) характеру;

• ретроспективної інформації історичного характеру;

• дати політико-психологічного аналізу суб 'єктів політичного прогресу;

• юридичної, економічної, культурної інформації.

Політичні процеси розвиваються у тісній єдності з економіч­ними, етнокультурними, соціальними та іншими суспільними про­цесами. Реальна практика політичного прогнозування демонструє неможливість отримання достовірних і обґрунтованих прогнозів шляхом ізольованого аналізу політичних процесів. Необхідність

• Верифікація (від лат. гегі/ісаііо - доказ) - поняття, що використовується для позначення процесу встановлення істинності наукових тверджень у результаті їх емпіричної (практичної) перевірки.

використання інформації про параметри та процеси довкілля випливає з "всезагального" характеру політики, на якому наголошу­вав ще Аристотель, її ролі як універсальної, контролюючої сфери. Ось чому є цінними методики, які зорієнтовані на міждисциплі­нарний підхід, та націлені на взаємодію експертів найрізноманіт­ніших профілів.

Об Активна сторона прогнозування політичних подій полягає утому, що їхнє майбутнє приховане у теперішньому,тобто існує потенційно; нове міститься в старому (минулому), сіле тільки гіпотетично, ймовірно. Тому для прогнозування майбутнього необхідне пізнання дійсності, точніше, можливостей, тенденцій, прихованих у політичній системі. Завдяки цьому науковий прогноз розкриває майбутнє (ще не відоме) політичної події, зумовлене її передісторією, а також станом на певний час.

Б. Краснов, М. Шаповаленко

Центральною ланкою політичного процесу є політичні рішення — вибір альтернативи майбутньої дії, що спрямована на дослідження політичної мети. Таке рішення приймається на основі аналізу бага­тьох варіантів і виступає як засіб реалізації влади. Політичний про­цес в цілому може бути представлений як сукупність взаємодій суб'єктів політики щодо прийняття та реалізації політичних рішень. Виходячи з цього, на думку А. Ахременка, особливістю прогнозування політичних процесів є "безпосередня орієнтова­ність прогнозно-аналітичного і методологічного інструментарію на процес прийняття та реалізації політичних рішень".

Основні етапи політичного прогнозування

Із проблемами управління безпосередньо пов'язана інша особливість політичного прогнозування, що отримала назву "парадоксів самоздійснення і самоспростування ". У політиці сам факт створення прогнозу може стати новим рушієм того процесу, який цим прогнозом розглядається. Більшість політичних прог­нозів здатні впливати на поведінку політичної системи. Наприклад, якщо центральний орган виконавчої влади держави офіційно оприлюднить прогноз, відповідно до якого політична та економічна ситуація в країні буде невпинно погіршуватися, то такий прогноз незалежно від об'єктивних показників, "приречений" на реалі­зацію: паніка у політичних і ділових колах, яка стане безумовною реакцією на таку заяву офіційних осіб, приведе в дію механізм "парадоксу самоздійснення". У той же час попередження про можливі у майбутньому негативні наслідки того чи іншого політичного процесу може спричинити "парадокс самоспросту­вання". Це можливо лише у тому випадку, якщо реагуючи на прогноз, особи, які приймають рішення, здійснять максимальну мобілізацію ресурсів для запобігання настання передбачених у прогнозі негативних наслідків.

Таким чином, методи політичного прогнозування повинні містити такі процедури, які спрямовані на урахування зворотнього зв'язку створюваних прогнозів з поведінкою політичної системи. Після виявлення і аналізу такого зворотнього зв'язку необхідно виробити рекомендації щодо його використання для реалізації певної політичної мети. Політичний прогноз, таким чином, може не лише обслуговувати процес прийняття рішень, але й безпо­середньо виступати як чинник управління політичними процесами.

Отже, політика і передбачення, прогнозування нерозривно пов'язані. Найефективнішою є та політика, яка може правильно оцінювати сьогодення, використати накопичений досвід, урахувати усю багатогранність соціальних, політичних і економічних фено­менів, передбачити можливі наслідки рішень, які приймаються. Лише така політика сприяє стабілізації суспільства, його поступальному руху на шляху до соціального прогресу.

Передбаченням майбутньої людської цивілізації нині займа­ються сотні державних спеціалізованих науково-дослідних центрів і приватних установ, розташованих в різних країнах світу (США, Німеччині, Великобританії та ін.). Створені великі міжнародні асоціації: "Світове товариство футурологів", "Світ майбут­нього ", "Римський клуб ",. "Міжнародна організація футурологів " тощо. Регулярно проводяться'міжнародні конференції і симпозіуми учених-політологів. Видається велика кількість футурологічної літератури, футурологічних журналів ("Футуролог ", "Майбутнє ", "Дедачус " та ін.).

Нині в Україні політичним прогнозуванням займаються декілька десятків дослідницьких груп, секторів і відділів різних установ. Чільне місце серед них належить Національному інституту страте­гічних досліджень, Інституту соціології НАН України, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету їм. Тараса Шевченка, Інституту соціальної та політичної психології НАН України та ін.

Певного розвитку в Україні набрали прогнози щодо результатів виборчих перегонів. Як і очікувалося, переконливу перемогу над своїм суперником отримав В. Ющенко, ставши першим "народним президентом" незалежної України.

ТЕМА 29
	Політична глобалістика

^ План викладення матеріалу

1. Політична глобалістика: предмет, структура, категорії.

2. Глобальні проблеми сучасності (політичні аспекти).

3. Проблема підтримки миру.

4. Демографічна проблема.

5. Проблема подолання відсталості.

6. Екологічна проблема.

7. Римський клуб: діяльність у напрямку розв'язання глобальних проблем.