8. Становлення конфліктології

Вже через десятиліття (після публікації статті Дж. Бернард) фактично на-чинает складатися наука конфліктологія, що поєднує як концептуальні і ме-тодологические підходи до вивчення і опису конфліктних явищ різного роду так і практику роботи з ними. Найбільш інтенсивний період розвитку дослідження в області конфліктів припав на другу половину 50-х - початок 60-х років. 6195"/ року обговорення проблем конфліктів було проведене Соціологічною ассоциа цией ЮНЕСКО, що, мабуть, послужило деяким організаційним імпульсом i проведенню конференцій з теми конфліктів, створенню ряду організацій і цент рів, а також випуску спеціальних журналів з "конфліктних" проблем.

Спочатку конфліктологія оформляється швидше як зона пошуку засобів предотврг щения конфліктів і їх послаблення, що був стимулює жорстоким досвідом Другий світі виття війни. Розвиток конфліктології характеризується переходом від теоретично описів до практики управління конфліктами. Аналіз сучасного стану конфліктології дозволяє зробити висновок про домінуючий розвиток саме прак-тических підходів. З одного боку, це, можливо, пов'язано з деякими теоре-тическими невдачами. Так, не вдалися спроби побудувати єдину концептуальну схему опису усіх видів конфліктів, створити загальну теорію конфлікту, постро-ить єдину універсальну типологію конфліктів. Такого роду побудови суще-ствуют, проте вони вимушено наділені тією мірою абстракції, яка за-трудняет їх практичне застосування до рішення завдань прогнозування і регули-рования конфліктів.

З іншого боку, і інтерес до конфліктів більшою мірою зміщується саме до проблем їх регулювання і практичної роботи з ними. Дж. Бертон, один з провідних сучасних дослідників в області конфлікту, підкреслює, що академічні розробки в області теорії конфлікту традиційно ограничива-лись створенням "пояснюючих" концепцій, тобто пошуком витоків конфліктних си-туаций. У останнє десятиліття все більший інтерес викликають методи предотв-ращения і аналітичного дозволу конфліктних ситуацій. На думку Берто-на, основне завдання полягає в переході до створення теорії і "техніки" вирішення конфліктів (Burton, 1990).

Ця прагматична переорієнтація фактично визначила характер конф-ликтологии, що приділяє основну увагу практиці вирішення конфліктів. Інтерес до цього сьогодні розвивається в різних напрямах науки і обще-ственной життя (міжнародні відносини, юридична, соціальна, психоло-гическая практика та ін.). Спочатку конфліктології приписувався междис-циплинарный статус, оскільки передбачалося, що вона об'єднає зусилля різних областей знання. В той же час Бертон наполягає на "адисциплинарном" характе-ре сфери досліджень, пов'язаних із запобіганням конфліктам, їх управлени-ем і дозволом, і "не визнає ніякого розмежування знання" (Burton, 1990).

Висновок. Таким чином, за останнє століття первинна точка зору на-конф-ликт як на негативне явище, що вимагає пригнічення, усунення т.д., эволюци-онировала до характерного для сучасної соціології прийняття конфлікту в ка-честве невід'ємного елементу соціального життя, що має у тому числі і пози-тивные функції. Акцент був перенесений на регулювання конфліктних явищ, що дозволяє мінімізувати негативні наслідки і, більше того, витягати позитивний ефект з конфліктного процесу.