9. Вивчення конфліктів у вітчизняній науці

Навряд чи є ще яке-небудь явище громадського життя або наукове поня-тие, зміна відношення до якого так виразно відбивала б зміни в житті суспільства, як це має місце у разі конфлікту.

Доля вивчення конфлікту в нашій країні виявилася тісно пов'язаною з состоя-нием радянського суспільствознавства. Враховуючи величезний і визнаний вклад К. Маркса в соціологію конфлікту, можна було чекати, що проблемам конфлікту в радянській науці буде відведено пріоритетне місце. Проте послідовники марксизму не відрізнялися послідовністю в розвитку ідей Маркса, що стосуються конфліктної проблематики. Чисте ідеологічне те, що постулювало неможливості загострення протиріч і конфліктів при соціалізмі узяло верх над всеобщнос-тью діалектичного закону про єдність і боротьбу протилежностей. Конфлікт став жертвою уявлень про повну ліквідацію самих умов його возникнове-ния при соціалізмі. Передбачалося, що соціальні конфлікти виникають в ре-зультате розвитку і загострення антагоністичних протиріч, а оскільки в умовах соціалістичного суспільства антагоністичні протиріччя ликвиди-рованы і залишаються лише поступово згладжувані неантагоністичні противо-речия, то і поява соціальних конфліктів при соціалізмі просто неможлива.

Ілюзії безконфліктності, що виникають внаслідок ігнорування суще-ствующих проблем і протиріч, природно, переносилися з макросоциально-го, громадського рівня на області внутрішньоорганізаційної і внутрішньогрупової взаємодії, а також в сферу міжособових стосунків.

Відношення до конфліктів в радянському суспільствознавстві істотне затормо-зило розвиток теоретичної думки, та і практичної роботи з конфліктами в нашій країні. До недавнього часу вона обмежувалася небагатьма дослідження-мі, що вивчали, як правило, за допомогою анкетних опитувань, недоліки в роботі окремих колективів і керівників, що призводять до зростання напруженості у взаємодії. Значення цих робіт визначалося практичними завданнями опти-мизации психологічного клімату в конкретних колективах.

"Неактуальність" проблеми конфліктів при соціалізмі, природно, повлия-ла і на офіційне відношення до неї, і на роботи в цій області. Наукометричес-кий аналіз матеріалів "Психологічного журналу" за перші десять років його су-ществования (1980-1990) показав, що з 43 виділених тематичних категорій, що освітлювалися в публікаціях журналу, "конфлікти" займають почесне предпос-леднее місце: їм присвячене 0,6% усіх опублікованих матеріалів (Лившиц, Крылова, 1990). У єдиній виданій за радянських часів "Філософській энцик-лопедии" (1964) термін "конфлікт" по перевазі розглядається або в кон-тексте західних соціологічних концепцій, або серед категорій мистецтва і естетики, або як внутрішньопсихічне явище, а в "Філософському энциклопеди-ческом словнику" (1983) термін "конфлікт" взагалі відсутній.

За останнє десятиліття, проте, в житті суспільства сталося різке обостре-ние протиріч, збільшення масштабу і гостроти конфліктних явищ, що неминуче спричинило за собою, : на макрорівні це передусім міжнаціональна і меж-региональная конфліктність, на міжгруповому і міжособовому рівні - цілий комплекс проблем, багатих наслідками зіткненням інтересів, конфронтацією і межлич-ностными ускладненнями, нарешті, на внутрйличностном рівні росте напряжен-ность із-за втрати почуття безпеки, упевненості в завтрашньому дні і т. д. Та-ким образом, сама реальність актуалізувала конфліктну проблематику.

Реалії сьогоднішнього життя викликають необхідність осмислення причин про-исходящего в суспільстві зростання конфліктності, а також пошуку нових форм роботи з різними типами конфліктів.

Датою офіційного "прориву" вітчизняної психології до конфліктної про-блематике можна вважати 1990 рік, коли в Красноярську відбулася перша в історії вітчизняної науки конференція, спеціально присвячена проблемі конф-ликтов. У 1990 році соціологи провели "Круглий стіл по соціальних конфлик-там", що став початком видання серії збірок по конфликтологической пробле-матике. З цієї миті різко зростає інтерес до цієї сфери, росте кількість досліджень і публікацій, збільшується число психологів, що захоплюються тео-ретическими дослідженнями і, в першу чергу, практикою роботи з конфліктами. На I Всеросійської наукової конференції Російського психологічного суспільства "Психологія сьогодні" (1996 р., Москва) проблемам конфлікту був втаємничений от-дельный симпозіум.

З 1990 року в Москві під егідою Інституту соціології і Міжнародного цен-тра загальнолюдських цінностей видаються періодичні збірки "Соціальні конфлікти: Експертиза. Прогнозування. Технології дозволи", освітлюючі як теоретико-методологические проблеми, так і суто практичні питання, ка-сающиеся роботи з міжнаціональними, етнічними, політичними конфлікт-мі. Автори видання виходять з того, що і на сучасному етапі розвитку обще-ства, і "в майбутньому демократичному суспільстві.. конфлікт визнається нормою об-щественной життя" (Соціальні конфлікти, 1991, с. 7), що породжує необходи-мость створення механізмів і забезпечення умов "цивілізованого регулювання і дозволу конфліктних ситуацій".

У основу першого з цих збірок, такого, що має підзаголовок "Методологичес-кие, загальнотеоретичні, технологічні підходи" (1991), покладені матеріали "Круглого столу по соціальних конфліктах", проведеного Інститутом социоло-гии і Міжнародним центром загальнолюдських цінностей в червні 1990 р.

Обговорення різноманітних проблем теорії і практики конфліктології при-вело учасників дискусії до висновків про стихійне, емоційне, неуправляе-мом характері тих, що відбуваються в країні конфлик-тов і про відсутність в суспільстві інститутів і ме-ханизмов їх регулювання. У теоретичному от-ношении показово, що в ході обговорення, що торкнулося самих різних видів і аспектів кон-фликтов, сталося очевидне "висунення на перший план прагматичних завдань конфликто-логии" (Соціальні конфлікти, 1990, с. 108), що визначило характер не лише першої збірки робіт по конфліктах, але і наступних видань на цю тему.

Конфлікт - це нормальний стан об-щества, в будь-якому суспільстві завжди; у всі часи існували, існують і існуватимуть конфліктні ситуації.

З практичної точки зору учасники першої "конфликтологической" дискус-сии сформулювали завдання створення спеціальної експертно-консультаційної служби, яка покликана "на базі серйозного діагностичного і прогностическо-го аналізу відстежувати зародження і розгортання конфліктних процесів і залежно від їх характеру висувати обгрунтовані пропозиції по їх локали-зации, раціоналізації і регулюванню" (там же, с. 110).

Вихід першої вітчизняної збірки по соціальних конфліктах, як і ле-жащая в його основі дискусія, фактично знаменують собою зародження "офици-альной" вітчизняної конфліктології.

У наступні роки тема конфліктів стає - якщо, наприклад, судити по журналу "Соціологічні дослідження" - чи не ведучій у вітчизняній соціології. Було проведено декілька "круглих столів" по найбільш актуальнымпроблемам конфліктології: "Теоретичні проблеми соціально-трудових конф-ликтов" (1991), "Міжнаціональні протиріччя в Росії: стратегія партій і громадських рухів" (1992), "Соціальні конфлікти в умовах переходно-го періоду" (1993), "Конфліктний менеджмент в політичних і економічних структурах" (1994); у журналі була заснована рубрика "На шляху до теоретичної конфліктології" і т. д.

Соціальний конфлікт в традиції вітчизняних досліджень зазвичай тракту-ется як загострення соціальних протиріч, зіткнення, в якому сторони представлені соціальними спільностями - етнічними групами, класами, госу-дарственными утвореннями і т. д.; таким чином, в зміст поняття "Соци-альный конфлікт" включаються явища і процеси, що розгортаються на рівні макроструктур. До соціальних конфліктів відносять озброєні, етнічні (міжнаціональні), економічні (страйки та ін.) і політичні конфлик-ты, які сьогодні і складають проблемне поле не лише теоретичних иссле-дований, але і практичної уваги вітчизняної конфліктології.

Своєрідність соціальної ситуації в суспільстві змушує вітчизняних конф-ликтологов разом із спробами теоретичного аналізу і осмислення про-цессов, що йдуть, шукати відповіді на практичні питання регулювання конфліктів. Боль-шинство робіт присвячене аналізу виникаючих конфліктів, їх розгляду в контексті історичної, політичної, економічної ситуації в Росії. Рас-сматриваются можливості як здійснення загального конфликтологического мо-ниторинга, так і аналізу конкретних конфліктних ситуацій. Проведена пробна конфликтологическая експертиза, що спрямована на рішення аналітичних і уп-равленческих завдань, виділила три основні категорії соціальних конфліктів, : конфлікти в соціально-політичній сфері; конфлікти, пов'язані з перераспре-делением власності і становленням ринкових стосунків; етнічні конф-ликты (Російський соціум, 1995).

На основі фундаментального огляду робіт в області конфліктів, проведеного московськими аналітиками (Анцупов, Шипилов, 1996), виявлена примітна динаміка щорічної кількості публікацій з проблеми конфлікту (мал. 1-1). Враховувалися публікації і дисертаційні дослідження за період з 1924 по 1995 роки. За цей період психологам належить більше чверті усіх отече-ственных публікацій (їх динаміка приведена на мал. 1-2).

Судячи по числу публікацій, в загальному проблемному полі вітчизняної конфлик-тологии інтереси дослідників концентруються навколо двох напрямів - проблеми міжетнічних (міжнаціональних) конфліктів і проблеми трудових конфліктів, соціальної напруженості на підприємствах, страйкового движе-ния. Випускаються різноманітні видання як за результатами вітчизняних ис-следований, так і по західній конфліктології. Створюються перші образователь-ные програми по соціології конфлікту. Незважаючи на явно переважаючий инте-рес до практичних питань управління конфліктами, з'являються також роботи, орієнтовані переважно на теоретичне осмислення і розробку про-блем конфліктології.

Таким чином, можна сказати, що в області вітчизняної соціології конф-ликта йде інтенсивний процес осмислення реального предмета вивчення і рабо-ты конфліктології, так само як і розвитку її теорії. Значущість і актуальність проблеми конфліктів, величезний інтерес до неї, проте, дозволяють сподіватися на швидкий розвиток досліджень в цій області. В той же час, на відміну від запад-ной конфліктології, яка є міждисциплінарною областю і, як вже говорилося, виявляє велику цікавість до психології і її можливостей в роботі з конфліктами, вітчизняна соціологія конфлікту нині развива-ется, в основному, у рамках чисто соціологічних підходів, недостатньо связан-ных з психологією і її можливостями.

Висновок. Сьогодні склалася ситуація, коли конфліктна проблематика актуализирова-на і в реаліях громадського життя, і у свідомості суспільства. Усвідомлюється необходи-мость створення механізмів і інститутів регулювання конфліктів, осуществле-ния контролю над конфліктним процесом. Як ніколи велика потреба людей в допомозі психологів з найрізноманітніших питань громадського і особистого життя. Це створює нові, не існуючі раніше можливості для исследова-тельской і практичної роботи в області конфліктів.