6. Конфліктний функціоналізм: позитивні функції конфліктів

Соціологічний опис позитивних функцій конфлікту в першу чергу орієнтований на їх роль у взаємодії соціальних одиниць, на їх вплив на ці соціальні одиниці, а також на суспільство в цілому, усередині якого взаимодей-ствуют учасники конфлікту.

По Козеру, одна з позитивних функцій конфлікту полягає в його способно-сти розрядити і зняти напруженість між антагоністами, накопичення якої тільки загострює їх відносини.

Крім того, конфлікт може виконувати "ком-муникативно-информационную" і "єднальну" функції. Конфлікт по-своєму об'єднує людей спільністю ситуації, дозволяючи їм більше дізнатися один про одного в процесі взаємодії

Л. Козер

Соціально контрольований конфлікт "очищає повітря" для його учасників і по-зволяет продовження їх стосунків.

Деякі потенційно позитивні функції групових конфліктів можуть бути, на думку Козера, переважно пов'язані з тим, що конфлікт приводить до встановлення чіткіших меж між групами; формуванню чіткіших централізованих структур, відповідальних за ухвалення рішень; зміцненню внутрішньої єдності; посиленню нормативності поведінки. Конфлікти можуть чинити вплив і на те соціальне ціле, у рамках якого розвиваються, : в ча-стности, можуть сприяти інтеграції, позитивним змінам і нововведе-ниям, зменшенню ворожості і послабленню напруги, виконувати сигналь-ную функцію, привертаючи увагу до необхідності змін.

Найнесподіваніша з можливих позитивних функцій конфлікту полягає в його здатності стримувати конфлікт. Підкреслюючи цю особливість, Козер опира-ется на так званий "зиммелевский парадокс", який звучить наступним об-разом, : "Найбільш ефективним засобом запобігання боротьбі є точ-ное знання порівняльної сили обох сторін, яке дуже часто може бути по-лучено тільки в результаті самого конфлікту" (Coser, 1956, р. 133). Йдеться об ~ом, що протистояння сторін, що виникає в результаті конфлікту, примушує "супротивників" оцінювати шанси на "перемогу" і порівнювати свої сили. Якщо прогно-зируемые шанси на перемогу невеликі, а втрати можуть виявитися значними, то це стан конфліктного протистояння може утримувати сторони від пря-мой боротьби і загострення ситуації, тобто бути засобом заборони конфлик-та. Приклади, що наочно ілюструють "зиммелевский парадокс", часто встреча-ются в практиці міжнародних відносин, коли посилення протистояння, вза-имная демонстрація власної сили і рішучості, примушують сторони (чи одну з них) в останню мить піти на поступки і уникнути тим самим переходу конфлікту в гострішу форму, наприклад озброєного зіткнення.

Правда, у своєму аналізі Козер постійно обмовляється, що ці позитивні можливості реалізуються тільки за певних умов, що стосуються остро-ты конфлікту, характеру стосунків усередині групи, жорсткості соціальної струк-туры, в якій виникає конфлікт, частоти виникнення конфліктів.

К. Боулдинг приводить ряд цікавих, хоча і небезперечних міркувань от-носительно можливих позитивних наслідків конфлікту. На його думку, суще-ствует немало історичних свідчень того, як основний виграш від конфлик-та виявлявся пов'язаним з реакціями на поразку. Як приклад автор приводить ситуацію, що склалася у Франції, що зазнала поразки від Герма-нді в 1870 році, коли протягом двох поколінь Париж залишався культурним сто-лицей світу, випробовуючи небувалий підйом в багатьох областях - живописі, музы-ке, літературі. В протилежність тому, Німеччина в цей же час переживає культурну стагнацію. Свого апогею німецька культура досягла в період до 1870 року, будучи знову-таки більш пасивною і слабкою державою. Далі, куль-турный розквіт Відня головним чином був пов'язаний з поразкою Австрії від Прус-сии. У Сполучених Штатах Америки після Громадянської війни саме на півдні рас-цветает американська література, і т. д. Звичайно, ці наслідки в першу оче-редь залежать від характеру поразки. Поразка, що призводить до деструкції обще-ства, очевидно не може дати ніякого культурного підйому. У суспільстві має бути значний творчий потенціал, щоб адаптуватися до поразки і виразити себе в культурі. Проте, як стверджує автор, вражає число позитивних прикладів того, що перемога може бути руйнівною, а поразка плідним (Boulding, 1986).

Висновок. Повертаючись до Козеру, можна сказати, що в цілому позитивні функції конф-ликта можуть бути зведені до стимулювання змін, структуризації і офор-млению групових процесів і утворень, розрядки напруженості, кращому узна-ванию і зближенню партнерів, а також запобігання сильнішим конфліктам.