3. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту

Дійсно, яким чином дослідник може вивчати реальні конф-ликты між людьми? Конфлікти в сім'ї і в школі, на роботі і між друзями приховані від очей сторонніх. Психолог, що працює в організації, консультант по сімейних і будь-яким іншим проблемам стосунків стикається з конфліктом, як правило, вже на стадії спроб його регулювання, якщо до нього звертаються уча-стники конфлікту або інші зацікавлені особи. В цьому випадку психолог вы-нужден удаватися до ретроспективного аналізу, обговорюючи те, що сталося в интер-претациях його учасників. З їх прямою взаємодією ми стикаємося, якщо виконуємо функції посередника або присутні при з'ясуванні стосунків меж-ду учасниками, при переговорах або обговоренні ситуацій. Очевидно, що в цих випадках ми маємо справу лише з частиною конфлікту. Не можна також не рахуватися і з можливим спотворюючим впливом присутності третіх осіб на комунікацію і поведінку учасників конфлікту. Таким чином, спроби вивчення реальних кон-фликтов між людьми вимагають чималої винахідливості.

Шлях, яким пішли деякі дослідники, - використовувати для вивчення конфліктів особливі, специфічні ситуації взаємодії людей, які, на їх думку, природним чином моделюють конфлікт, що дозволяє рассмат-ривать що відбувається в цих ситуаціях як конфліктна взаємодія.

В першу чергу (по хронологічних підставах) тут потрібно згадати рабо-ту П. М. Ершова, узагальнену їм в монографії "Режисура як практична пси-хология" (Ершов, 1972). Він виходить з того, що конфлікт є основою драма-тического спектаклю, що відбиває динаміку його виникнення, розвитку і раз-решения, а матеріалом режисерського мистецтва є боротьба (яку ми б назвали конфліктною взаємодією). Ершов описує механізми возникно-вения конфліктів, їх окремі різновиди, особливості поведінки людей в конфліктній взаємодії і інші аспекти. У передмові до монографії Ершова відомий психолог П. В. Симонов пише: "..На відміну від спостерігача реальних жизнен-ных конфліктів, режисер має унікальну можливість змінювати різні сторони вза-имодействия, у тому числі змінювати їх последова-тельно, вибірково, ізольовано від інших або шляхом можливих комбінацій..Моделиро-вание боротьби на сцені стає інструментом досягнення законів і якостей взаємодії між людьми" (Ершов, 1972, с. 12).

У тому ж ключі виконано ще декілька досліджень. Так, Н. В. Крогиус (1980), вивчаючи специфіку взаємодії в умовах шахової гри, вважає, що ця ситуація може розглядатися як протидія людей в умовах конфлікту. На основі аналізу численних шахових партій і всесторонне-го вивчення гри як такої він формулює основні принципи ведення боротьби, її прийоми і т. д.

У ряді праць конфліктом розглядається взаємодія людей в різних ситуаціях судової практики. Наприклад, допит або очна ставка мо-гут розглядатися як протистояння сторін з протилежними інтересами, що використовують різноманітні прийоми боротьби. Такого висновку дійшов В. Л. Ва-сильев (1977), а також інші дослідники (Филонов, Давыдов, 1966). Подібний підхід може мати очевидне евристичне значення повнішого понима-ния самих юридичних ситуацій і все-таки занадто специфічний для тих, хто ин-тересуется звичайними людськими конфліктами.

Можна погодитися з Шекспіром, що весь світ - театр, а можна за рухом фігурок на шахівниці побачити драму людських перемог і поразок, одна-ко поза сумнівом, що що проводяться в цих випадках паралелли мають відомі огра-ниченность. На мій погляд, спроби знайти якісь аналоги реальним конфліктам в згаданих вище ситуаціях сходять до ідеалів лабораторних досліджень з їх контролем над ситуацією, обмеженим набором змінних, можливістю зіставлення і т. д. недивно, що в даному випадку йдеться в основному про роботи минулих років.

Говорячи про досвід минулого, не можна не згадати і про методи математичного моделювання у вивченні конфліктів. Найбільшого прогресу вдалося досягти в аналізі і описі конфліктів з наступними властивостями: число учасників конфлікту дорівнює 2, число способів дій кожного учасника звичайно і їх инди-видуальные цілі діаметрально протилежні. Зрозуміло, що ці обмеження істотно звужують круг ситуацій реальної міжособової взаємодії, до яких застосовані створені математиками описи. Проте можливості при-ложения цих математичних моделей обмежуються не лише приведеними обставинами. "Для того, щоб описати конфлікт грою в точному математичес-ком розумінні цього слова, необхідно досить виразно уявляти собі, по-перше, усіх учасників цього конфлікту, по-друге, їх стратегії і, по-третє, виграші кожного учасника при кожному результаті конфлікту" (Горобців, 1968). А для нас частенько не лише стратегії або вірогідні виграші, але і цілі участ-ников реального міжособового конфлікту не є очевидними.