7. Перемога теоретиків конфлікту

До вже названим часто додають імена М. Вебера, Э. Дюркгейма, а також їх молодших побратимів, таких як, наприклад, К. Боулдинг. Та все ж передусім рабо-ты К. Маркса, Г. Зиммеля, Р. Дарендорфа і Л. Козера заклали основи того, що сьогодні називається соціологією конфлікту.

Сучасна теорія конфлікту часто розглядається як теоретичний про-тест проти домінування структурного функціоналізму. Його принципи - стабиль-ность, стійкість, згода та ін. - занадто контрастували з соціальною ре-альностью, багатою протиріччями, конфліктами і іншими потрясіннями.

Н. Грант, автор книги "Конфлікти XX століття. Ілюстрована історія", аналізує наи-более трагічні події двадцятого століття, що істотно вплинули на історію человече-ства, і констатує, що "прийдешні покоління розглядатимуть XX століття як найбільш воин-ственный і жорстокий. Хвиля насильства наростає:

дослідження, проведене в 1986 році, показало, що число загиблих від бомб і куль за останні сорок років перевищує число солдатів, убитих в Другій світовій. До 1992 року кількість воєн (у яких брали участь регулярні війська) досягла двохсот, і якщо в п'ятдесяті роки в середньому за рік велося дев'ять воєн, то до семиде-сятым щорічний показник зріс до чотирнадцяти" (Грант, 1995, с. 9); при цьому більше половини з них була пов'язана з конфліктами усередині країн.

Вважається, що саме конфліктні явища врешті-решт і завдали решаю-щий удару по функціоналізму в соціологічній теорії, в 60-х роках объявленно-му утопією. В цей час відроджується інтерес до конфліктів, "були наново откры-ты конфлікти і зміни, що спонукало деяких проголосити точку зору конфлікту "новою соціологією"" (Тернер, 1985, с. 126).

Успіхи теоретиків конфлікту і їх послідовників привели до парадоксального, на перший погляд, але закономірному в науці результату. Як пише із цього приводу "Міжнародна соціологічна енциклопедія", "конфліктна теорія як осо-бая школа думки більш не існує. Її оригінальна аргументація прийнята: усі соціологічні теорії повинні сказати що-небудь про повсюдність конфлікту в соціальному житті" (The International Encyclopedia of Sociology, 1984, p. 62).

Відповідно до досить поширеної точки зору, "конфліктний черінь-хід Л. Козера став основою нинішньої теоретичної соціології на заході" (Тан-чер, 1994, с. 265; см також Тернер, 1985).

Це висловлювання може здатися надмірно категоричним, проте воно от-ражает безперечне визнання прав конфлікту на увагу з боку соціальних учених, а також можливість перейти від доведення "права на існування" конфлікту до його глибшого вивчення.

Ідеї класиків конфлікту створили (користуючись вираженням Тернера) прекрас-ный "інтелектуальний трамплін" для наступного розвитку робіт в цій обла-сти. Але цей розвиток не був простим і легким. Одвічною мрією людства все-гда було створення такого справедливого і прекрасного світу, в якому не буде ні воєн, ні розбратів, ні конфліктів. І це здавалося можливим - досить було лише перемогти усіх ворогів, придумати правильні закони, знайти мудрих правите-лей. Особливого значення набували способи уникнення конфліктів, на пошук ко-торых і були спрямовані зусилля соціальних учених, громадських діячів, по-литиков і т. д. І пошук практичних засобів ліквідації конфліктів представлял-ся благороднішою і значущою метою, ніж дослідження самих конфліктів.

Вивчення багатьох проблем, на яких зосереджена увага учених, можна вважати внутрішньою справою самої науки, вони досить байдужі широкій громадській думці і різного роду соціальним ідеям і рухам, а тому стають надбанням гласності і розбурхують уяву тільки у разі якихось сенсаційних відкриттів або шокуючих експериментів.

Але є проблеми; вивчення яких мимоволі випробовує на собі вплив со-циального контексту. Культурні норми і соціальні цінності свого часу, громадські настрої і стан умів чинять вплив на вибір (чи не вибір) тих або інших тим для дослідження. Їх вплив в гуманітарних науках об-наруживается в прояві або відсутності інтересу до якихось аспектів челове-ческого існування, в тих пристрастях або упередженнях, які явним або прихованим чином визначають позиції і погляди учених.

Висновок. Тема конфлікту відноситься саме до того типу наукових проблем, в історії ко-торых повною мірою відбиваються культурні, соціальні, ідеологічні ценнос-ти і забобони свого часу.

У 1950 році в американському соціологічному журналі з'являється стаття Дж. Бер-нард "Де сучасна соціологія конфлікту"?, у якій аналізуються причи-ны відсутності прогресу в цій області і причини зневаги вивченням кон-фликтов. На думку автора, суспільство не хоче визнавати факт існування певних конфліктів. Крім того, деякі впливові організації не за-интересованы в розвитку досліджень конфліктів, оскільки тактика секретнос-ти і несподіваності посилює потенційні можливості впливу конфлікту, а вивчення конфліктів "роззброює" конфліктуючі сторони. Також, вважає Бер-нард, соціологи хотіли б уникнути ідентифікації з марксизмом, доминировав-шим в дослідженні конфліктів. Як ще одне пояснення слабкої изу-ченности конфлікту приводиться міркування, що той, хто вивчає конфлікт, не-вільно захищає або схвалює його. Бернард стверджує, що західна соціологія конфлікту продовжує залишатися на рівні робіт Зиммеля. При цьому відзначається, що за попереднє десятиліття вийшла лише одна наукова книга, присвячена соціальному конфлікту(Bernard, 1950, р. 12-13).