4. Опитні методи

Як вже було сказано, сьогодні інтерес дослідників явним чином смеща-ется у бік вивчення реальних конфліктів в сім'ї, на роботі, в реальних жиз-ненных обставинах і кризових ситуаціях, що переживаються людьми.

Тут явним чином домінують методи опису і аналізу конкретних слу-чаев (case study), різного роду експертизи і експертні інтерв'ю і звичні психологам процедури опитування. Можливо, при цьому ми програємо в суворості описів, але поза сумнівом виграємо в наближенні до реального життя.

Опис і аналіз конкретних конфліктних ситуацій дуже популярні в кон-фликтологии; і в спеціальних журналах або виданнях, присвячених конфліктам, можна знайти немало прикладів, що описують ті або інші конкретні випадки (на-пример, в області міжнародних відносин). У вітчизняній науці ці методи сьогодні використовуються переважно в соціологічних дослідженнях конф-ликтов або, наприклад, при описі психотерапевтичної практики.

Навіть діставши можливість реального спостереження за "живими" конфліктами, психолог міг би виявитися не цілком до цього підготовленим. Дійсно, пси-хология сьогодні відчуває явний дефіцит методів і конкретних прийомів описа-ния безпосередньої міжособової взаємодії. Наприклад, широко изве-стная схема Бейлса, спрямована на фіксацію елементів вербальної поведінки (у тому числі і конфронтаційного), будучи досить універсальною, в те ж вре-мя виявляється мало продуктивно^, принаймні, при описі конфліктної взаємодії. В ході своїх занять я пропонувала групам студентів проанали-зировать за допомогою схеми Бейлса кульмінаційний діалог Войницкого і профес-сора Серебрякова з п'єси А. П. Чехова "Дядя Ваня", в якому Серебряков высту-пает з пропозицією продати маєток, де живе дядя Ваня. Стабільний результат1 аналізу їх окремих реплік в категоріях Бейлса зводився до того, що Серебряков в основному "висловлює думку", "пояснює", "запитує про чужу думку", "просить вказівок про можливі шляхи дій" і так далі, а дядя Ваня "проявляє напруженість, роздратування", "проявляє антагонізм", "не погоджується, саботи-рует", "захищає і затверджує себе", і т. д., що абсолютно не відбиває істоту конфлікту, що відбувається між ними.

Найбільше поширення в психологічному вивченні конфліктів получи-ли, мабуть, опитні методи. Стосовно тих або інших конкретним зада-чам або ситуаціям дослідники створюють інтерв'ю, розробляють анкети і так далі. Якщо говорити про стандартні опитувачі, то, ймовірно, більше повезло сімейним конфліктам. (Зміни, що сталися останнім часом у сфері трудової дея-тельности, нерідко роблять деякі з методик, що застосовувалися раніше, не цілком релевантними.)

В. П. Левкович і О. Э. Зуськовой запропонована методика "Міжособовий се-мейный конфлікт" (1987), побудована на основі початкових представлень авто-рів про те, що порушення взаємин між подружжям і виникнення конфліктів є наслідком протиріч у сфері потреб. Опитувач з 168 пунктів складається з набору 5-бальних шкал. Їх зміст відбиває сле-дующие сфери життєдіяльності сім'ї : 1) сімейна роль, 2) потреба в обще-нии, 3) пізнавальних потреби, 4) матеріальних потреби, 5) потреба в захисті "Я-концепции", 6) культура спілкування, 7) взаємна інформованість, 8) рівень моральної мотивації, 9) проведення дозвілля, 10) частота конфліктів і способи їх вирішення, 11) суб'єктивна оцінка задоволеності кожного суп-руга своїм шлюбом. Подружжя незалежно один від одного заповнює анкети, оцінюючи свою згоду-незгоду із затвердженнями анкети. Розузгодження між пред-ставлениями подружжя відносно власних потреб і потреб партнера, між представленнями і очікуваннями одного по відношенню до іншого лежать в основі конфлікту.

С. И. Ериной розроблена шкала діагностики ролевого конфлікту, що дозволяє виявити наявність психологічного конфлікту у керівників первинних произ-водственных колективів, міра його вираженості, зони діяльності руково-дителя, що викликають ці конфліктні переживання, та ін.

ПРИКЛАДИ СУДЖЕНЬ З ОПИТУВАЧА ДІАГНОСТИКИ РОЛЕВОГО КОНФЛІКТУ (С. И. ЕРИНА)

1. "Мені трапляється діяти в умовах, коли люди, чиї думки мені доводиться враховувати (чьи- думки для мене важливі), мають протилежне уявлення про те, як я повинен діяти".

2. "Мені доводиться працювати в ситуаціях, коли підлеглі чекають від мене одного ре-шения, а керівництво - іншого".

3. "Буває, що знаєш, що так не можна робити, але на користь справи, виробництва прихо-дится поступати (виконувати)".

4. "Я відчуваю, що у мене надто багато обов'язків і замало прав".

5. "Буває, що, для того, щоб виконати завдання, доводиться поступитися некоторы-ми встановленими правилами (інструкціями)".

6. "Мені часто доводиться виконувати роботу не так, як мені хотілося".

7. "На мені "висить" стільки обов'язків і всяких справ на роботі, що не "продихнути"".

8. "Мені доводиться виконувати суперечливі обов'язки, а це завжди викликає внутрішню напруженість".

Т. А. Полозовой (1980) запропонована методична процедура для вивчення меж-личностного конфлікту в групі, заснована на експертних оцінках стосунків між членами обстежуваного колективу. Кожен член групи оцінює попар-ные стосунки усіх інших. Оцінки виробляються на основі зовні наблю-даемых ознак конфліктних стосунків, при цьому задаються питання про причи-нах розбіжностей, їх глибині і т. д. В результаті вираховуються різноманітні по-казатели групового і індивідуального характеру (коефіцієнт конфліктності, взаємності міжособових конфліктів в групі, їх однобічності і т. д.).

На тих же принципах заснована "Модульна методика діагностики міжособових конфліктів" А. Я. Анцупова. Одні члени групи оцінюють свої стосунки з іншими членами групи і їх відношення до себе, окрім цього, оцінюються выпол-нение посадових обов'язків, орієнтація на свої інтереси і інтереси орга-низации, моральні якості і професійні знання колег. В результаті виявляються конфліктні і напівконфліктні діади, особи, що мають найбільше число конфліктних стосунків, і інші особливості стосунків в групі (Анцупов, Шипилов, 1999).

Часто предметом вивчення в пропонованих методиках є стратегії пове-дения учасників конфліктів. Наприклад, вже більше 20 років тому М. Штраус і С. Штайнметц запропонували свою "Шкалу тактики поведінки в конфлікті", з помо-щью якій можна оцінювати стосунки в сім'ї, у тому числі і отримувати информа-цию про самооцінку випробовуваних. Використовуються різноманітні модифікації проце-дуры оцінки. Так, цю шкалу можна застосовувати для оцінки поведінки "усіх з усіма", для оцінки прогнозованої поведінки в гіпотетичних ситуаціях і т. д.

Тест К. Томаса спрямований на виявлення репертуару поведінкових тенденцій в суперечливих ситуаціях. Людині пропонується 30 пар суджень, кожне з ко-торых відбиває одну з можливих стратегій поведінки. Випробовуваний вибирає з кожної пари суджень те, яке він вважає більш відповідним його ти-пичному поведінці ("зазвичай я поводжуся так", "швидше за все я б повівся таким чином").

Обробка відповідей дозволяє виявити, в якій мірі в репертуарі людини представлені стратегії суперництва, співпраці, уникнення, поступок або пошуку компромісу. Формулювання, що становлять запитальник, "очищені" від си-туативного контексту і тому дають можливість діагностувати саме личност-ные тенденції до переважного використання якихось стратегій.

Одним з улюблених прийомів виявлення властивих людині поведенчес-ких стратегій в конфліктних ситуаціях, який використовують психологи, являється пропозиція респонденту серії ситуацій, в яких він повинен вибрати ту або іншу стратегію поведінки.

У цих цілях використовується широко відомий тест Ф. Розенцвейга. Він.складається з картинок, що описують деякий інцидент між персонажами, причому испытуе-мому пропонується ідентифікація з одним з них. Слова його партнера покликані зробити емоційну дію на того, що заповнює тест, оскільки містять явне або приховане звинувачення в його адресу або перешкоджають задоволенню його потреб. Відповіді випробовуваного категоризируются відповідно до специаль-ной схеми. Тим самим можна виявити, якою мірою людині властиве реаги-ровать на такі фрустрирующие ситуації пошуком винуватого зовні, самообвине-нием і іншими відомими типами реакцій. Існують дитячий варіант тесту Розенцвейга, а також створена на основі методичної ідеї Розенцвейга модифи-кация тіста, адаптована до організаційних ситуацій нашої культури.

Методика рисуночного тіста "Ділові ситуації" складається з 20 малюнків, изоб-ражающих конфліктні ситуації виробничого характеру (мал. 4-3). Проце-дурка опитування, обробки даних і інтерпретації результатів аналогічна тим, що використовується в тісті Розенцвейга (Практична психодіагностика, 1998).

Для вирішення завдань вивчення поведінки в сімейних конфліктах призначений опитувач Ю. Алешиной, Л. Гозмана, Е. Дубовской "Характер взаємодії суп-ругов в конфліктних ситуаціях" (1987). Він містить опис 32 ситуацій взаи-модействия подружжя, яке носить конфліктний характер. Ці ситуації відбивають: 1) проблеми стосунків з родичами і дітьми, 2) питання, пов'язані з воспи-танием дітей, 3) прояв автономії одним з подружжя, 4) порушення ролевих очікувань, 5) розузгодження норм поведінки, 6) домінування одного з супру-гов, 7) проявів ревнощів, 8) розбіжностей у відношенні до грошей.

Існують два варіанти опитувача - для жінок і чоловіків, засновані на одних і тих же ситуаціях. Що заповнює опитувач пропонується вибрати один з можливих варіантів відповіді, що відбивають різні форми реагування, : активне вираження несогла-сия; пасивне вираження незгоди; пасивне вичікування; пасивне выраже-ние згоди; активне вираження згоди. Відповіді певним чином обра-батываются і дають можливість отримати уявлення про рівень конфликтнос-ти в сім'ї.

Аналогічні завдання, але в області вивчення взаємодії керівника і його підлеглих, стратегій, що обираються керівником в конфліктних ситуаціях, вирішує опитувач А. А. Ершова (1977). Автор виділяє у керівників первинних колективів чотири основні сфери ціннісних орієнтації, які актуализи-руются в конфліктних ситуаціях, : 1) орієнтація на працю і його ефективність, 2) орієнтація на себе, свої погляди, досвід, 3) орієнтація на авторитет колег і колективі. Спеціально ж розроблених методичних процедур, спрямованих на рішення цієї задачі, небагато.

Серед них виділяється розроблена московськими дослідниками методика прогнозування міжособових конфліктів в колективах. Передбачається, що прогнозування може здійснюватися на основі інформації про сферу і рівень домагань людини, а також на результатах оцінки його активності і эмоциональ-ности, що потенційно ведуть до конфліктів. Методика дозволяє виділити пари, члени яких негативно оцінюють один одного, виявляючи при цьому високу оцінку рівня своїх можливостей. Якщо при цьому вони відрізняються підвищеною емоційністю або агресивністю, то ситуація зіткнення їх інтересів або іншого розузгодження створює умови для розвитку конфлікту.

Стосовно життєдіяльності трудових колективів найбільш суще-ственными параметрами взаємних оцінок, за результатами досліджень автора ме-тодики А. Н. Лебедева (1992), являються: рівень професійної підготовки, відношення до праці, рівень розвитку моральних якостей, рівень здібностей до керівництва колективом, рівень розвитку інноваційних якостей. Типовими взаємними оцінками в конфліктних ситуаціях відповідно стають "пло-хой фахівець", "поганий працівник", "погана людина", "поганий керівник", "працівник, що погано сприймає нове". У запропонованій процедурі працівники оцінюють інших членів колективу по основних параметрах оцінок, сравни-вая їх з собою (відповідна якість розвинена у оцінюваного вище або нижче). Також враховується мотивація, орієнтація працівника на ті або інші досягнення. В результаті можуть бути виявлені коефіцієнти потенційної конфліктності діади, колективу, працівника та ін.

Внутрішньоособові конфлікти, на думку ряду дослідників, можуть бути ди-агностированы шляхом виявлення внутрішніх протиріч між різними сто-ронами "Я", особовими мотивами, тенденціями і т. д. Наприклад, в роботі отече-ственных дослідників конфлікти у хворих неврозами зв'язувалися з расхожде-нием їх уявлень про своє "реальне" і "ідеальному" "Я" (Иовлев. та ін., 1976). Е. Б. Фанталовой запропонована методика "Рівень співвідношення "цінності" і "до-ступности" в різних життєвих сферах", що пропонує прийоми розпізнавання внутрішніх конфліктів як "розбіжностей" між "цінністю" і "доступністю". Випробовуваним пропонується список з 12 понять, кожне з яких, на думку ав-тора, означає одну із загальнолюдських цінностей (наприклад, "здоров'я", "ин-тересная робота", "любов", "наявність хороших і вірних друзів"). Попарні срав-нение і оцінка здійснюються спочатку за принципом більшої значущості, потім - доступності. "Розривши" між "цінністю" і її "доступністю" при вищому показнику "цінності" розглядається як індикатор внутрішнього конфлікту. Крім того, можуть бути використані відомі проектні методики, выявляю-щие відповідні особові особливості (наприклад, ТАТ).

А. И. Тащева вважає, що інтерпретація людиною поняття "конфлікт" позво-ляет уточнити особливості його сприйняття конфліктної ситуації і поведінки по відношенню до партнерів. З цією метою нею запропонована "Методика дослідження міжособового сприйняття в конфліктній ситуації" (1984), спрямована на виявлення семантичного поля поняття конфлікту.

У приведеному нами короткому огляді ми обмежилися прикладами класичних методичних процедур дослідження конфлікту, без згадки яких невоз-можно було б зрозуміти непросту історію вивчення конфліктів, а також проис-хождение і характер існуючих емпіричних досліджень, і методик, кото-рые доступні вітчизняним дослідникам, релевантны для нашої культури або апробовані в ній. Зрозуміло, що в західній практиці застосовується ширший спектр методів (зокрема, опитових), використовуваних, наприклад, для виявлення стилів взаємодії конфліктуючих сторін.

В той же час і до цього дня, незважаючи на інтенсивний розвиток конфліктології, процедури вивчення конфлікту залишаються "слабким місцем". Анцупов і Шипилов, автори огляду методів дослідження і діагности конфліктів, включають в нього - окрім опису загальнонаукових методологічних принципів дослідження, ос-новных етапів аналізу конфліктів і т. д. - і методи психології. Проте в основному йдеться про методи, спрямовані на вивчення взаємин, психологи-ческого клімату і т. д : за допомогою опитних методик або соціометрії. Крім того, згадуються різноманітні діагностичні методики, за допомогою яких выяв-ляются такі особливості особи, як агресивність, тривожність та ін. (Анцу-пов, Шипилов, 1999). В більшості випадків вони можуть використовуватися в исследо-вательских цілях або бути джерелом інформації про учасників конфлікту, але, в строгому сенсі, вони не є методами вивчення самого конфлікту.

В той же час слід усвідомлювати "те, що методична процедура, вибрана для вивчення конфлікту, у свою чергу визначає і предмет исследо-вания.

Проілюструємо це наступним прикладом. У ряді досліджень, выполнен-ных на основі самоотчетов індивідів, було показано, що найчастіше вони связыва-ют своє незадоволення стосунками з недостатньо відкритою і ясною ком-муникацией і чим це незадоволення більше, тим частіше вона проявляється. Навпаки, добре пристосовані один до одного партнери говорять про самораскры-тии і менше уникнення конфліктів.

Більш нечисленні дослідження пов'язані з прямим спостереженням конфлікту партнерів, взаємодія яких, як показали спостереження різних авторів, включала не лише пряму дискусію з проблеми, але і різноманітні форми відходу від конфлікту. Партнери створюють свій стиль подолання, і міру їх ори-ентации на зіткнення або уникнення залежить у тому числі і від особистих представ-лений і цінностей (що було отримане знову-таки за допомогою самоотчетов).

Абсолютно очевидно, що це не просто різні методичні підходи до изуче-нию конфліктних явищ, але і фактично різні явища. У разі использова-ния самоотчетов людей ми працюємо з образами конфліктної ситуації, возникаю-щими у її учасників, з їх інтерпретаціями того, що відбувається. У разі прямого на-блюдения - сам дослідник інтерпретує те, що відбувається (не кажучи вже про необхідність враховувати вірогідний вплив присутності спостерігача або засобів фіксації на те, як люди поводяться в цій ситуації).

Методичні проблеми в першу чергу визначають недостатність эмпи-рических даних у сфері опису феноменології конфліктів; небажання моло-дых вчених, орієнтованих на "академічну" науку, звертатися до цього яв-лению, так мало доступному традиційним типам дослідження; преимуще-ственную орієнтацію сьогоднішніх фахівців швидше на практику роботи з кон-фликтами, чим на їх вивчення.

Висновки

1. Складність явища конфлікту і різноманітність підходів до його розуміння оп-ределяют і різноманітність методичних підходів і прийомів вивчення кон-фликта.

2. Бихевиористски орієнтовані підходи запропонували ряд эксперимен-тальных процедур, заснованих на створенні зовнішньої ситуації, яка "об'єктивно" ставить людину в ситуацію конфлікту, і що припускають, фіксація його реакцій на цю ситуацію. Найбільшу популярність полу-чили ігрові процедури (зокрема, "дилема ув'язненого") і модели-рование Дойчем реальних конфліктів в лабораторних умовах.

3. Сумніву в релевантности лабораторного вивчення конфлікту його феноме-нологии в реальних природних умовах, насправді оказываю-щегося нескінченно багачі свого "інсценування", а також загальна критика ла-бораторных досліджень складних форм людської поведінки привели до зниження їх популярності і домінування інтересу до пошуку возмож-ностей вивчення конфліктів в реальних умовах людської взаємодії.

4. Неможливість широкого експериментування по створенню конфліктів в реальних умовах людського існування стимулювала пошук ана-логов конфліктної взаємодії серед інших специфічних форм со-циального взаємодії, які, на думку прибічників подібних под-ходов, природним чином моделюють конфлікт. Проте в боль-шинстве випадки эвристичность цих прийомів не виходить за межі цих специфічних ситуацій.

5. Найбільш поширеними у вивченні конфліктів в психології являют-ся сьогодні опитні методи, що включають різноманітні шкали диагности-ки наявності конфлікту, тестові процедури, що виявляють обирану стра-тегии поведінку в конфліктах (нерідко по гіпотетичних ситуаціях взаи-модействия, які пропонуються випробовуваним).

6. Використовувані в психології методики діагности внутрішньоособових конф-ликтов по перевазі грунтуються на виявленні розбіжностей "реаль-ного" і "ідеальної" людини "Я", що підтверджує їх интерсубъектный характер.

7. Невирішені методичні проблеми вивчення конфлікту визначають недо-статочность емпіричного матеріалу у сфері опису феноменології конфлікту, а також домінування орієнтації швидше на практику роботи з конфліктами, чим на їх дослідження.

Лекції 6-9.

Психологія переговорного процесу при вирішенні конфлікту.

Види емоційних станів, які істотно впливають на поведінку в конфліктній ситуації. Внутрішньоособові конфлікти. Психологічні особливості рішення і запобігання конфліктам. Міжособові і групові конфлікти

У лекціях розглядається, які поняття і категорії включаються в проблем-ное поле опису конфліктів з точки зору фахівців і які компоненти со-ставляют явище конфлікту з точки зору "простих людей".

ПЛАН

1. Категорії проблемного поля опису конфліктів

2. Зміст поняття конфлікту в буденній свідомості

3. Структурні характеристики конфліктів

4. Динамічні характеристики конфліктів

Висновки