4. Різні феноменології конфлікту і різні пояснювальні моделі

Класична психологія запропонувала декілька варіантів розуміння конфлик-тов : 1) як явища, природа якого визначається через интрапсихические про-цессы і чинники; 2) як явища, виникнення і особливості якого определя-ются передусім ситуацією; 3) як явища, для розуміння якого недостаточ-но знання особових особливостей або об'єктивного опису ситуації, але не-обходимо розуміння когнітивної складової - суб'єктивній інтерпретації того, що відбувається.

Кожен з цих підходів вніс свій внесок до розуміння конфліктів. Психоана-літична традиція в її теоретичному і практичному вираженні збагатила психологію унікальними описами і клінічним досвідом спостереження і интер-претации тонких взаємозв'язків між внутрішнім світом особи і її существо-ванием в реальності интерперсональных стосунків. Крім того, інтерес психо-аналитиков до особових особливостей і їх поєднань стимулював їх описа-ния особових типів, особових стилів, які можуть бути цікаві тим, кого хвилює проблема "конфліктних осіб". У рамках ситуаційних подхо-дов виконано величезне число експериментальних досліджень, в яких изуча-лись різні аспекти поведінки учасників конфліктів в їх залежності від параметрів ситуації, що нескінченно варіювалися. Когнитивистские підходи от-крыли можливість "культурного" розуміння конфліктів у рамках більш широко-го соціального контексту, чим замкнутість параметрами ситуації непосредствен-ного взаємодії.

Різні напрями класичної психології не просто запропонували различ-ные підходи до розуміння природи конфліктів, але і, виходячи зі своїх концептуаль-ных побудов, фактично розробляли різні виміри цього явища. Психодинамічні підходи з їх увагою до внутрішнього світу особи збагатили своїми ідеями і досвідом те, що може бути названо "афектним" простором конфлікту, який пов'язаний з почуттями і переживаннями людей. Ситуаційні підходи працювали з "поведінковим" виміром. Когнітивні підходи додали до цього когнітивні чинники формування як афектного, так і поведінкового параметра, так само як і змусили сприймати конфлікт як суб'єктивніший феномен, ніж це передбачалося іншими напрямами.

Теоретичні підстави класичних на-правлений психології стимулювали пошук феноменології, що со-ответствующей. Зрозуміло, що психоаналіз в принципі не міг займатися поис-ком ситуаційних детермінант конфліктів, а бихевиоризм, у свою чергу, - глибинними причинами душевних переживань людини.

Проте безумовна плідність їх изна-чальных теоретичних посилок привела до выяв-лению і опису кожним з класичних на-правлений психології своєї феноменології конфлікту, яка не виключала, але доповнювала інші. Коли ми говоримо, що психоаналіз выя-вил интрапсихическую природу конфліктів, би-хевиоризм описав їх як ситуаційні феноме-ны, а когнітивні підходи розкрили когнитив-ные підстави конфліктів, то чи суперечать ці результати один одному? Безумовно, немає. У кожному з цих випадків науковий пошук просто продемонстрував різноманітність людських конфліктів. Чи існують конфлікти, возник-новение, розвиток і дозвіл, яких підкоряється интрапсихическим законам, запропонованим психоаналізом? Безперечно, в тій же мірі, в якій між людьми виникають конфлікти, розуміння яких вимагає залучення закономірностей, виявлених бихевиоризмом або когнітивними підходами.

Таким чином, правомірно говорити не про протиріччя в розумінні явища конфлікту, а про різні існуючі явища конфлікту, які у своєму конк-ретном вираженні можуть зрозуміти через звернення до різних принципів їх опису.

Проте своє право на існування різні напрями в психології часто відстоювали не лише в полеміці один з одним, але і в претензії на исключитель-ное право єдино правильній інтерпретації. Кожен з розглянутих нами підходів не просто "працював" зі своєю феноменологією, але нерідко претендо-вал на універсальність запропонованої їм пояснювальної моделі. У разі конф-ликта ця пояснювальна модель торкається передусім його походження.

Висновок. Теоретичні описи породили відповідні напрями в практичес-кой роботі з психологічно

мі проблемами: психоаналітична практика і трансактный аналіз, рационально-эмотивная терапія і різноманітні види групових зустрічей дали величезну літературу, багату прикладами конфліктів і роботи з ними. Як абсолютно справедливо відмічає Л. А. Петрівська, "практична робота може виявитися просто збідненою, якщо до багатогранної живий реальнос-ти прикладається концепт, що строго наслідує єдиний пояснювальний принцип, як правило, продуктивному в певних межах, але що аж ніяк не є всеосяжним і вичерпним реальність. Це може бути віднесено до усіх існуючих сьогодні в психології пояснювальним теорети-ческим конструкціям - психоаналітичній, бихевиористской, когнитивистской, гуманістичною і др". (Петрівська, 1989, с. 107). Практична робота у кожному конкретному випадку і полягала б передусім у верифікації тих або інших воз-мшкных пояснень психологічної природи цього конфлікту.