77. Пакт Рібентропа – Молотова 1939 р. Втягнення західноукраїнських земель у Другу світову війну

Підписавши з нацистською Німеччиною пакт про ненапад 23 СЕРПНЯ 1939 РОКУ терміном на 10 років, Радянський Союз тим самим спричинив другу світову війну. Найголовнішим доказом слід був додатковий протокол, уміщений у збірці. В ньому йшлося про розмежування територіальних сфер впливу між СРСР і Німеччиною від Балтійського моря до Чорного, в тому числі й по території Польщі. Насправді ж, радянське керівництво прагнуло спрямувати агресію на Захід, проти Англії та Франції.

Становище докорінно змінилося з настанням гласності. Текст протоколу у перекладі з німецької було надруковано у республіках Прибалтики, зачитано на першому З’їзді народних депутатів СРСР. “Литературная газета” опублікувала опис радянсько-німецьких документів 1939р.що збереглися у ФРН, а також фото карти Східної Європи з позначеною лінією розмежування сфер впливу та підписами Сталіна й гітлерівського міністра Ріббентропа. Далі пішла справжня повінь матеріалів.

Спадає пелена дипломатичної таємниці, що десятки років оповивала пакт.

Плани Гітлера були широко відомі. Гітлерівська мета звучала так: завоювання життєвого простору для німецького “народу панів”.

Спочатку Гітлер заселяв німецький народ по Європі. На той час в Європі нараховувалося 80 мільйонів німців, але Гітлер планував збільшити цей показник до 250 мільйонів за 100 років. Тоді зовнішня політика могла б бути визнана правильною. Гітлер казав, що політичне керівництво Німецького рейху повинно спрямувати усі свої зусилля на придбання нової землі у Європі. І цієї мети можна досягнути тільки шляхом війни.

Безпосереднім наслідком німецько-радянських домовленостей була збройна агресія 1 вересня 1939 року Німеччини проти Польщі. Так вибухнула Друга світова війна. В результаті 27 вересня Варшава капітулювала.

Радянський Союз на початкових етапах війни був союзником Німеччини., постачаючи їй необхідні стратегічні матеріали.

28 вересня 1939 року новий договір про дружбу і кордон,та документи, які уточнювали розмежувальну лінію між Р. та Н. – лінія Керзона

28 червня 1940 року Радянський союз, погрожуючи Румунії війною, змусив її відмовитися від Північної Буковини та Бессарабії, потім ці землі ввійшли до складу Радянської України.

Сталінська “дружба” з Гітлером завдала величезної шкоди радянському народові в умовах, коли початок війни в Європі означав наближення фашистського нападу на СРСР.

78. Початок радянсько-німецької війни, воєнні дії на території України.

На світанку 22 червня 1941 р. танкові й моторизовані частини фашистської армії розпочали наступ одночасно на трьох напрямках: Ленінградському, Московському і Київському. Останній напрям, за планом «Барбаросса», був найголовнішим. Його здійснювала група армій «Південь».

Німецьке командування планувало раптово завдати сильних ударів і до зими вийти на рубіж Архангельск—Волга—Астрахань, бо до затяжної війни проти СРСР Гітлер не був готовий.Війна повинна була тривати не більше 1,5—2 місяців.

Маючи значну перевагу в живій силі й техніці, значні потужні угруповання німців глибоко вклинилися на територію СРСР. Наприкінці третього тижня кровопролитних боїв вони просунулись від 350 до 600 км, захопивши і значну частину України.

Оборонні бої на території України: Під Уманню (серпень 1941 р.) в полон потрапили 103 тис. радянських бійців, під Києвом (вересень 1941 р.) —665 тис. осіб. У 1941 р. полонені становили 64,5% всіх втрат Південно-Західного фронту, 60,3% — Південного. Вже за перші два дні бойових дій на аеродромах та в повітрі Червона армія втратила понад дві тисячі літаків, залишившись без прикриття. Контрнаступ радянських мотомеханізова-них корпусів у районі Луцьк—Броди—Рівне успіху не мав. До 15 липня війська Південно-Західного фронту втратили 2648 танків, 1907 літаків. За перші півроку війни в полон потрапило 3,6 млн військовослужбовців, у тому числі 1,3 млн українців. Здобувши Київ, німецькі армії розгорнули наступ на Донбас і Крим, ЗО жовтня вони підійшли до Севастополя. Кровопролитними, з неймовірними жертвами з обох боків були бої за Київ (7 липня — 26 вересня 1941 p.), Одесу (5 серпня — 16 жовтня 1941 p.), Керч (30 грудня 1941 р. — 19 травня 1942 p.), Севастополь (З0 жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 p.). Поразки в Україні та в Криму започаткували нові невдачі радянських військ. Наприкінці червня 1942 р. німецькі армії розгорнули наступ на півдні й завдали нищівних ударів військам Південно-Західного та Південного фронтів. Незважаючи на відчайдушні зусилля радянських військ (було визволено багато великих населених пунктів), 22 липня 1942 р. Червона армія залишила м. Свердловськ Луганської області. Відтоді вся Україна була окупована ворогом. Отже, попри те що Червона армія чинила героїчний опір, сковуючи значні сили противника, поразки під Києвом, Харковом, у Криму та в інших бойових операціях призвели до загибелі та полону сотень тисяч солдатів та офіцерів; окупації України; різкого зниження військово-промислового потенціалу СРСР; завоювання фашистами вигідного стратегічного плацдарму для подальшої експансії; переходу стратегічної ініціативи до рук Гітлера. Причини поразок Червоної армії на початку війни:

1)Воєнні кадри, що могли грамотно керувати війною були репресовані.

2) Раптовість нападу для Сталіна, який до останнього не визнавав небезпеку Рейха для СРСР та не готувався до війни.

3) На стані війська позначилася паралізуюча атмосфера культу вождя Сталіна.

4) Ліквідація перед початком війни механізованих корпусів і створення кавалерійських дивізій. 79.Акт відновлення Української держави 30 червня 1941р.

 30 червня 1941 року в окупованому німецькими військами Львові відновлення Української держави. Здійснений Українськими Національними Зборами, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп та вояків батальйону «Нахтігаль».

Збори створили уряд — Українське Державне Правління — на чолі з Ярославом Стецьком, дещо пізніше було організовано верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький.