20. Суспільний і державний лад Афінської держави

Суспільний устрій Афін у V ст. до н. є. є класичним зразком рабо­власницької демократії. Населення поділялося на громадян, метеків і рабів.

Громадянином вважалася особа чоловічої статі, у якої батько і мати були уродженими і повноправними громадянами Афін. Громадянство набувалося з 18 років, що тягнуло за собою обов'язок дворічної служби у війську. З 20 років дозволялося брати участь у народних зборах. Гро­мадянин залишався військовозобов'язаним до 60 років, у виняткових випадках оголошувалася загальна мобілізація. За філою закріплювався обов'язок формувати військовий загін з числа своїх членів. Командир такого загону обирався.

Основна кількість громадян була людьми середнього достатку, чиї земельні наділи не перевищували 10 га. Фізична праця, крім землероб­ської, вважалася принизливою, недостойною громадянина, нею займа­лися лише іноземці, вільновідпущеники, раби. Цікаво, що охорона пра­вопорядку також вважалася другорядною справою другого сорту, якої вільні люди уникали. Афіни були єдиним грецьким містом, де існувала поліція.

Метеки і вільновідпущеники мали обмежену дієздатність. Вони за­ймалися ремеслом і торгівлею (крім торгівлі нерухомістю). Позбавля­лися участі в народних зборах, а займати посади не мали права. За несплату податків могли потрапити у рабство.

Раб мав статус речі. Його можна було продати, купити, віддати у найм. Часто громадяни віддавали своїх рабів у найм державі, наприк­лад, для будівництва флоту чи роботи у рудниках. Рабам заборонявся шлюб, діти від рабині ставали власністю її господаря. Убивство раба формально заборонялося, але не тягнуло за собою жодної відпові­дальності. За формою державного правління Стародавні Афіни були демократичною республікою. Державний апарат Афінської демократії складався із:народних зборів,ради п’ятисот,геліеї,колегії стратегів і колегії архонтів.Народні збори були головним і вирішальним органом..Повноваження народних зборів були широкими і охоплювали всі найважливіші питання життя Афін. Рада п’ятисот діяла як вищий адміністративний орган:розв’язувала питання благоустрою міста,його базарів, стану флоту,арсеналу ,здійснювала контроль за діяльністю посадових осіб,готувала питання,що виносила на обговорення народних зборів. Серед органів виконавчої влади в Афінах слід відмітити дві колегії: стратегів і архонтів.Колегія стратегів вибиралась відкритим голосуванням із числа найбільш багатих і впливових громадян.Основні функції колегії стратегів – верховне керівництво і командування всіма військовими силами афінської держави. У віданні колегії архонтів знаходились релігійні,сімейні і справи,що стосувались моралі.Геліея складалася з 6000 чоловік,щороку вибиралась шляхом жеребкування архонтами з числа повноправних громадян не молодших 30-ти років по 600 чоловік від кожної філиСуд був відкритим і гласним.З метою запобігання підкупу суддів лише в день слухання справи визначалося, яке саме відділення буде її розглядати.

21. Судові органи Афінської держави Геліея - утворена згідно з реформами Солона. Складалася з 6 тис. членів (геліастів), яких за жеребом щорічно обирали архонти з середовища повноправних громадян чоловічої статі кожної філи (по 600 чол.), що досягли 30-ти річного віку. Утворювалось 10 колегій — дикастерій. Кожна колегія виконувала свої функції протягом місяця. Геліея — найвищий судовий орган держави — діяла як перша і друга інстанції. Як перша судова інстанція, вона розглядала найважливіші публічні та приватні справи. До публічних належали антидержавні — зрада, перехід на бік ворога, видання державної таємниці, завдання шкоди суспільству, державі та ін.; службові злочини і проступки. Приватні справи розглядали за приватними скаргам. Антидержавні справи могли розглядати й народні збори та Рада 500. Геліея брала активну участь у процесі законодавства: їй належало, як ми бачили, право вирішувати долю законопроекту, прийнятого вже народними зборами. Ареопаг в ранню епоху був в Афінах одним з найважливіших органів державної влади. Ареопаг до середини V ст. до н. е. був одним з найважливіших органів державної влади, що контролював діяльність посадових осіб та народних зборів. [11] 1)7 Після реформи Ефіальта (462 р. до н. е.) ареопаг втратив своє політичне значення і став органом майже виключно судовим, частково — релігійним. До його складу входили діючи архонти і усі колегії, які успішно пройшли докімасію. Члені колегії були озброєні пожиттєво, вони щорічно звітували про свою діяльність, їх можна було притягнути до відповідальності. Винних засуджували, і вони втрачали свою посаду. Засіданні ареопагу відбувалося на Ареєвому узгір'ї і були переважно закритими. Головував на засіданнях архонт-базилевс. Ареопаг доглядав священні місця, святині, стежив за громадянською мораллю, додержанням звичаїв. Ареопаг розглядав справи про навмисне вбивство, поранення чи спричинення каліцтва при замаху на життя людини, про підпал і отруєння. Убивство громадянина ще вважали антирелігійним вчинком, що викликає гнів богів. Ареопаг за дорученням народних зборів міг розслідувати справи про антидержавні злочини. Після битви при Хіронеї ареопагу було доручено судити усіх громадян, які не захищали батьківщину покинули її напризволяще, а також в час римського панування.

22. Виникнення Спартанської держави. Реформи Лікурга Дорійці, які на початку XI ст. до н. е. з'явилися на Балканському півострові, зламали опір держав мікенської (ахейської) культури. Племена завойовників поширилися по всьому Пелопоннесу, підкоривши місцевих ахейців . Ахейці чинили запеклий опір завойовникам. Останньою була захоплена фортеця Гела. Це коштувало дорійцям величезних зусиль і численних втрат. Відтоді вони всіх підкорених ахейців із презирством, але все ж таки побоюючись, називали ілотами. Підкорене населення опинилось у становищі державних рабів. Ілотів примусово розселили по всій території Лаконіки і закріпили за ділянками орної землі, яка тепер належала родинам спартіатів. Спартіати й ілоти, гнобителі й пригноблені, люто ненавиділи одні одних. Щоб утримувати в покорі величезну кількість поневолених ахейців, спартіатам довелося перетворити своє місто Спарту на щось подібне до військового табору. Під час Другої Мессенської війни Спарта захопила майже всю Мессенію. Після цього спартанці стали єдиними володарями мессенської землі. Вона була поділена на ділянки так, щоб усі наділи мали однакову врожайність. Кожна ділянка забезпечувала прожиття однієї з дев'яти тисяч спартанських родин.

Закони Лікурга  Установлений порядок у спартанській державі міг триматися лише на силі зброї. З часом у Спарті склалися порядки й традиції, спрямовані на підтримку воєнної могутності держави. Вважають, що ці закони запровадив Лікург, спартанський правитель, який жив у IX—VIII ст. до н. є. Про нього немає достовірних відомостей. Спартанці свято шанували пам'ять про Лікурга й ретельно виконували закони, які він заповідав. Уся орна земля належала державі, спартіати лише користувалися нею. Купувати і продавати землю заборонялося. Усі родини мали приблизно однаковий рівень достатку — серед спартіатів не було дуже багатих або дуже збіднілих. Навіть царі не перевершували своїм багатством пересічних громадян. Срібні та золоті гроші вилучали з обігу, використовували тільки мідні та залізні — важкі й мало-коштовні. Внутрішня торгівля майже згасла. Іноземних купців не шанували, продавати прикраси й коштовності було заборонено. Відсутність багатства швидко знищила в Спарті крадіжки, хабарництво та інші злочини. Навіщо наживатися, якщо не можна скористатися багатством? Ремесло також не шанували в лаконській державі, ним опікувалися періеки. Усі житлові будинки споруджували без розкоші та прикрас. Навіть харчувалися всі однаково. Для цього влаштовували спільні обіди (сиситії). Харчування в си-ситіях було обов'язковим для всіх, навіть царів. Такі звичаї міцно згуртували спартанське суспільство, але загальмували його культурний розвиток. За всю історію Спарти вона не подарувала людству жодного видатного митця. Загальне економічне та культурне відставання — ось такою була розплата за панування над величезною кількістю підкорених ілотів.