52. Формування та основні тенденції розвитку феодального права європейських країн

Переломними для історії європейського права були ХП-ХШ століття. У цей час з'являються перші кодифікації (збірники) права, починається рецепція римського права, виникає міське право, все більшого поширення набуває право канонічне. Самою ранньої спробою кодифікації феодального права був складений у ХІІ столітті Ломбардський збірник. Він містив у собі норми права, вироблені в судах Мілана і інших північноіталійських міст. Ломбардець збірник послужив зразком для Франції.  В XV столітті у Франції налічувалося близько 60 великих збірників кутюмов і не менше 300 малих. Великий популярністю користувалися німецькі компіляції ХІІІ століття особливо Саксонське зерцало і Швабское зерцало. За особливому шляху в тому ж ХIII столітті йшло розвиток англійського права. З цього часу тут почали записувати в особливі книжки - сувої позовів - судові рішення, що набрали законної сили. Поступово входить в життя правило, що судові рішення, винесені вищим і що є належним чином у сувої позовів, мають силу закону для всіх нижчестоящих судів, що вони розглядають аналогічну справу або стикаються з аналогічною ситуацією. На ці рішення можна було посилатися, як посилаються на закон. Так виник і утвердився в Англії судовий прецедент - узаконений приклад для вирішення аналогічних справ. Сукупність прецедентів склала в своїй основі загальне право Англії. Серед джерел феодального права вагоме місце посідало канонічне право. Церква втручалася у галузь майнових, шлюбно-сімейних відносин феодального суспільства. Зазнавали переслідувань єретики, віровідступники. У лоні канонічного права перебували злочини, пов'язані з "гріхопадінням", чаклунством, двоєженством, кровозмішуванням, наклепом, брехливою присягою, подружньою невірністю. Характерною рисою канонічного права було те, що воно не мало чітко окреслених джерел і зрозумілих та недвозначних тлумачень. Церковні суди та інквізиція керувалися вченнями апостолів, висловлюваннями релігійних авторитетів, постановами церковних соборів, цитатами з Біблії тощо.

53. Рецепція римського права в Європі у 11-12 ст.

Рецепція римського права, засвоєння римського права країнами Західної Європи в середні віки. Ще в ранньофеодальних монархіях, що утворилися на розвалинах Західної Римської імперії, збереглися елементи римської правової культури і законодавства, а для галло-рімського населення створювалися спеціальні збірки римського права, найбільшу популярність з яких отримав lex Romana Wisigothorum (breviarum Alarcianum), складений на початку 6 ст при королеві вестготів Аларіхе II. Ці збірки аж до 11 ст робили помітний вплив на розвиток феодального права Франції і інших країн Західної Європи. Широкий Р. р. п. почався в 12 ст і досяг кульмінації в 15—16 вв.(століття) У основі процесу відродження римського права лежав розвиток в надрах феодального суспільства буржуазних зв'язків і стосунків, оскільки воно відрізнялося «... неперевершеною по точності розробкою всіх істотних правових стосунків простих товаровласників...» (Енгельс Ф., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 21, с. 311) і містило в собі готові форми регулювання майнового звороту, яких не було у феодальному праві. Сприйняття римського права сприяло подоланню партікулярізма права, відображало прагнення тієї, що народжувалася буржуазії до створення єдиного національного правового порядку. Розраховуючи укріпити панування над селянами, Р. р. п. підтримали феодальні круги; королівська влада знайшла в нім юридичні формули (особливо з римського державного права імператорського періоду), що обгрунтовували політику централізації і абсолютизму. Поширенню римського права сприяла також католицька церква; велику роль в цьому зіграли глосатори і особливо постглосатори, що не лише викладали класичне римське право, але і обробили його стосовно умов феодального суспільства. Особливо глибокі наслідки мала Р. р. п. в Германії, де воно в декілька модифікованому вигляді ( пандектне право ) діяло аж до 19 ст. Таке поширення римського права в середньовічній Європі підготувало грунт для відтворення багатьох його конструкцій в основних кодифікуваннях буржуазного цивільного права (Французький цивільний кодекс 1804, Німецьке цивільне укладення 1896 і ін.).