73. Паризька комуна 1871

Паризька комуна — два періоди правління у Франції: Паризьке муніципальне правління 1789–1794, що було встановлено після взяття Бастилії і протрималося до падінняРобесп'єра в 1794 році. Революційний уряд Парижа (18 березня—28 травня 1871 року), коли невдовзі після укладення перемир'я з Пруссією під час Франко-прусської війни в Парижі почалися хвилювання, що вилилися в революцію та встановлення самоврядування, що тривало 72 дні. На чолі Паризької комуни стояли об'єднані в коаліцію соціалісти й анархісти. Обрані у Версалі праві Національні збори намагалися роззброїти Національну гвардію. Уряд комуни втратив владу, коли війська Версаля захопили Париж і було убито 20-30 тис. людей (21-28 травня). Власне слово комуна означає територіальну одиницю і орган місцевого самоврядування; в цій якості комуна Парижа існувала і організовувалася і раніше, але після подій 1871 ця назва без уточнень закріпилася саме за ними. Комуна проголосила рівний для всіх суд, виборність суду, суд присяжних, якими могли бути лише національні гвардійці. Демократизації судочинства Комуни сприяло надання досить широких прав обвинуваченим. Вони могли вимагати виклику свідків за рахунок Комуни, обирати захисника на свій розсуд і пр. Судові процеси: ставали голосними, висвітлювалися у пресі. Комуною неодноразово видавалися постанови, спрямовані на зміцнення законності, забороняли довільні обшуки, арешти, реквізиції та ін. Радикальну демократизацію судової системи комунарам, однак, не судилося здійснити. Гострота політичної ситуації і в Парижі, і поза його поставила перед Комуною питання про створення надзвичайних органів. Декретом від 5 квітня 1871 р. у відповідь на терор версальці передбачалося створення Обвинувального журі у справах версальці, яке повинно було виносити вироки протягом 48 годин, щодо всіх осіб, викритих у спільництві з версальським урядом. Цей декрет не виконувався. У зв'язку з цим необхідно нагадати про кривавих травневих днями 1871 р., коли тисячі комунарів були розстріляні без всякого суду і слідства або після формального допиту в одному з численних військово-польових судів, створених після розгрому Паризької комуни.

74. Законодавство Паризької комуни

Утворенню Паризької Комуни передували: катастрофічна поразка Франції у війні з Прусією, що спричинило осаду Парижа прусаками і встановлення у Франції республіки. Створений у вересні 1870 р. уряд національної оборони зосередив свої зусилля на тому, щоб досягти з Прусією перемир’я. Коли перемир’я з німцями було досягнуто (26 січня 1871 р.), уряд, потребуючи схвалення його умов, провів вибори до Національних зборів. Главою уряду збори призначили монархіста Т’єра. За період 18-28 березня Центральний комітет відмінив осад- не становище у Парижі, скасував військові суди. Частини постійної армії були розпущені. Вибори до Ради Комуни проводились на основі виборчого закону 1849 р., але на практиці було надано виборчі права й жінкам. До Ради Комуни було обрано 86 депутатів, які почали працювати у дев’яти комісіях. Париж було розподілено на 20 округів, на чолі яких стояли муніципальні мерії, які підкорялись Раді Комуни. На другий день після свого проголошення Комуна заявила про втрату законної сили усіх наказів версальського уряду. Було введено виборність зайняття усіх посад, підвищено мінімальний розмір зарплати дрібним службовцям та її максимум. У цивільно-правовій галузі найзначнішим був декрет про кинуті власниками промислові підприємства. Згідно декрету на таких підприємствах встановлювався робітничий контроль. У галузі трудового законодавства необхідно відзначити, перш за все, затверджений Комуною Статут Луврських майстерень по ремонту зброї. Було заборонено нічну працю у булочних, створено біржі праці при окружних меріях. По лінії кримінального права були видані декрети про притягнення до судової відповідальності членів версальського уряду з арештом і секвестром їх майна.

75. Третя республіка. Конституційні закони Франції 1875 Виникнення Третьої республіки у Франції відбувалося в складних, напружених умовах, в обстановці посиленої реакції. Її поява була пов'язана передусім з поразкою під Седаном у франко-прусській війні. Седанська катастрофа привела до загибелі Другої імперії. Підйом народного руху 4 вересня 1870 року відновив у Франції республіку. Початок республіки був дуже складним. Наслідки франко-прусської війни були жахливими. Свій вплив на утворення республіки у Франції зробила революція 18 березня 1871 року. Паризька Комуна, яка визнавала республіканську форму правління і підтримувала її, зазнала поразки. Після загибелі Комуни, версальці розв'язали терор, що привів до значних втрат серед робітничого класу. Внутрішньополітичне становище в країні залишалося напруженим. Постійним явищем післявоєнних часів стали розгул реакції і посилення монархічних елементів. Фактично Франція з 4 вересня 1870 року була республікою. У країні існувала посада тимчасового президента, яку посідав спочатку Тьєр, а потім маршал Мак-Магон, працював республіканський уряд, діяли Національні збори, утворені ще за часів франко-прусської війни з метою санкціонування мирного договору. У лютому 1875 року за ініціативою де Валлона Національні збори, проте, прийняли два конституційних акти: 24 лютого—Закон про організацію Сенату і 25 лютого — Конституційний закон про організацію державної влади. Через деякий час, 16 липня 1875 року, був прийнятий ще один конституційний акт — Закон про відносини державної влади. Усі разом ці три закони і склали Конституцію Третьої республіки, що і визначило її своєрідність. Конституційні закони 1875 року не визначали загальних принципів державного ладу. Окрім того, вони не стверджували прямо республіканської форми правління. Законодавча влада здійснювалася двома зібраннями: палатою депутатів і сенатом, які об'єднувалися в Національні збори. Конституційні закони 1875 року передбачали утворення Ради міністрів, однак не давали детального визначення її правового статусу. Специфічною рисою політичної структури Третьої республіки була багатопартійність.