101. Закінчення Другої Світової війни та проблеми організації світового простору. Інтеграція повоєнної Європи

Після закінчення Другої Світової війни досить актуальними в Європі стали питання пов’язані із світовою інтеграцією. Наслідки постійних локальних і регіональних конфліктів призвели до проблеми організації всітового простору. 5 липня 1947 р –державний секретар США Джордж Маршал в Гарвардській промові оголосив план допомоги країнам Європи. Єдиною умовою пропонованої економічної допомоги була розробка спільної програми боротьби з бідністю і реконструкцією економіки. Січень 1949– за ініціативою СРСР на противагу плану Маршала була створена Східноєвропейська регіальна організація(РЕВ) – Рада економічної взаємодопомоги для задоволення потреб регіону,зміцнення єдності братерського союзу соціалістичних незалежних рівноправних країн В квітні 1948 – було утворено організацію Європейського економічного співробітництва (ОЄС) В 1961– ОЄС була трансформована в Організацію економічного співробітництва та розвитку, яка мала на меті надати економічну допомогу країнам, що розвиваються.

102. Рада Європи. Ідея єдиної Європи

5 травня 1949 десятьма державами Бельгією, Данією, Ірландією, Люксенбургом, Нідерландами, Норвегією, Сполеченим королівством, Франц., Швецією, Грецією та Туреч. було утворено Раду Європи. Рада Європи – це міжурядова організація, яка спрямована: 1. Захищати права людини, плюралістичну демократію та верховенство права. 2. Сприяти усвідомленню та оцінці європейської культурної самобутності та розмаїттю європейської культури 3 Знаходити вирішення проблем, що мають місце у суспільстві 4. Допомагати стверджувати стабільність через підтримку реформ. Рада Європи складається з консульської асамблеї, до якої входять парламентські делегації Кабінету Міністрів. Каб. Мін. є органом РЄ, який ухвалює рішення. Одним з найбільш масштабних і суттєвих політико-культурних феноменів другої половини XX — початку XXI ст. є процес європейської інтеграції. Ідейні передумови інтеграції були сформовані в руслі «європейської ідеї» значно раніше, оскільки європейські проекти з'являються в XIV ст.

103. Утворення оон. Основні принципи і цілі.

Організація Об'єднаних Націй - це універсальна міжнародна організація, створена в момент завершення другої світової війни, в умовах розгрому фашизму, завдяки спільній боротьбі країн антигітлерівської коаліції за вирішальної ролі Радянського Союзу. При створенні ООН було враховано негативний досвід Ліги Націй, що існувала у період між двома світовими війнами, були відкинуті ті антидемократичні риси, які характеризували структуру і діяльність Ліги Націй. Ініціаторами Організації Об'єднаних Націй з'явилися Радянський Союз, Сполучені Штати Америки та Великобританія, причому особливе значення мали зусилля радянської дипломатії. За словами С. Б. Крилова, учасника всіх підготовчих нарад з вироблення Статуту ООН, "місцем народження Організації Об'єднаних Націй з'явилася Москва", так як саме тут, на Московській конференції міністрів закордонних справ СРСР, США і Великобританії, у жовтні 1943 р. була прийнята Декларація по питанню щодо загальної безпеки, що передбачала тісну співпраця Об'єднаних Націй як у веденні війни проти фашизму, так і в забезпечення післявоєнної безпеки. Основні положення Статуту були вироблені на конференції представників СРСР, США, Великобританії, а також Китаю, що відбулася в серпні-жовтні 1944 р. у Вашингтоні, в старовинній міській садибі Думбартон-Окс. Організація Об'єднаних Націй переслідує наступні цілі:

1) підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою приймати ефективні колективні заходи для запобігання й усунення загрози миру, а також придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, владнання або вирішення міжнародних спорів або ситуацій, які можуть привести до порушення миру; 2) розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів, а також вживати інші відповідні заходи для зміцнення загального миру; 3) здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру і в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх, без відмінності раси, статі, мови і релігії; 4) бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.