92. Веймарська республіка 1919-1933

Веймарська республіка — німецька держава в 1919—1933 pp., яка відповідно до конституції Німеччини, прийнятої 31 липня 1919 р. у Веймарі Національними зборами (обрані в січні 1919 p.), була конституйована у формі демократичної парламентської федеративної республіки: глава держави — виборний президент, рейхстаг, що обирався загальним голосуванням, був наділений більш широкими повноваженнями, ніж в кайзерівській Німеччині, президент призначав рейхсканцлера (главу уряду). У 1919—1933 pp. змінився 21 кабінет міністрів, 8 разів переобирався рейхстаг (у т. ч. 4 рази в 1930—1933 pp.). В умовах загострення лівого і правого політичного радикалізму, а також зростання сепаратизму і ослаблення централізму у Веймарській республіці в 1919—1923 pp. розвивалася галопуюча інфляція, виникла гостра економічна криза. Незважаючи на відносну стабілізацію економіки в 1924—1928 pp. за допомогою іноземних позик і кредитів (у 1926 р. Німеччина вступила в Лігу Націй), у країні наростала державна і суспільна криза, яка посилилася на фоні світової економічної кризи 1929— 1933 pp. З 1929 р. господарське життя в Веймарській республіці було паралізоване, число безробітних склало більше 6 млн. чоловік. На виборах у рейхстаг у липні 1932 р. Націонал-соціалістська партія отримала 230 депутатських місць з 601 (на виборах в листопаді 1932 р. — 196 з 584). 30 січня 1933 р. рейхсканцлером став голова цієї партії А. Гітлер, що знаменувало собою кінець Веймарської республіки.

93. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині

Наприкінці 1929 р. Німеччину, як і весь світ, охопила економічна криза. Промислове виробництво різко скоротилося, зросло безробіття. Сотні тисяч селян змушені були продавати свої наділи, щоб розрахуватися із кредиторами. Уряди Мюллера і Брюнінга не змогли стабілізувати ситуацію. Цим негайно скористався Гітлер, який закликав до рішучих дій. Його бурхливі промови знаходили відгук в усіх верствах німецького суспільства. Середній клас, частина селян і робітників вважали, що Гітлер може врятувати країну.  У 1930 р. на виборах до рейхстагу нацисти здобули 6,4 млн. голосів. Політична боротьба в Німеччині особливо загострилася напередодні президентських виборів 1932 р. Найбільш вірогідними претендентами на посади президента були Гінденбург і Гітлер. Міжпартійна боротьба сприяла успіхам націонал-соціалістів. У 1932 р. на чергових виборах до рейхстагу вони зібрали 13,7 млн. голосів виборців, здобувши 230 мандатів. У серпніі 1934 р. помер президент Гінденбург. Його повноваження перебрав Гітлер. Священної Римської імперії та Німецької імперії 1871-1918 pp.  Нацистська ідеологія почала впроваджуватися в усі сфери державного, громадського, культурно-освітнього життя. Насамперед Гітлер заручився підтримкою генералів та офіцерів німецької армії, які схвалювали його наміри пошуку «життєвого простору» для німців. Радіо, преса, школа, церква, приватне життя – все контролювалося гестапо. Студенти і школярі змушені були вступати до молодіжної нацистської організації «Гітлерюгенд», яка виховувала молодих німців у дусі шовінізму, прищеплювала військову дисципліну та безмежну відданість фюрерові. По всій Німеччині палили «крамольні» книги. З картинних галерей забирали полотна «неарійців», розпочалося переслідування інтелігенції. Нацистський уряд позакривав більшість римсько-католицьких шкіл, учні ходили до державних шкіл, де виховувався дух «арійства» і панували людиноненависницькі ідеї. У 1935 р. нацисти реорганізували протестантську церкву, примушуючи вірних проводити пронацистські церемонії під час релігійних служб.  Гітлерівці почали переслідувати євреїв. У березні 1933 р. всіх євреїв звільнили з державних посад й університетських кафедр, а невдовзі їм було заборонено займатися юридичною та лікарською практикою.