81. Соціально-економічний розвиток сша наприкінці хіХст. Утворення федерального державного апарату

Останній третини в XIX ст. економіка США, на відміну інших країнах "першого ешелону" модернізації, росла бурхливими темпами. У дивовижній країні до 1880 р. вартість промислової продукції ВВП вже вдвічі була вищою сільськогосподарської. Якщо 1860 р. США виробляли 17 % світової промислової продукції, займаючи друге місці після Великобританії (32 %), то 1880 р. питому вагу американської та англійською промисловості, у світовому виробництві вже зрівнявся - по 28 %. У 1890 р. США забезпечували вже 31 % світового промислового виробництва, обігнавши "майстерню світу" Англію, а 1913 р. - 36 %. Стрімкий ривок американської економіки був зумовлений низкою чинників. Ключову роль ньому зіграла друга американська революція,расчистившая шлях до швидкого економічного прогресу країни. Її успішний розв'язок створила умови остаточного формування єдиного загальнонаціонального ринку нафтопродуктів та бурхливого розвитку індустрії країни. Важливе значення мала демографічна складова. Чи ж тільки за останню третину в XIX ст. число жителів США зросла вдвічі, а до початку Першої Першої світової поки що не третину, у результаті склавши 96,5 млн людина (в 1800 р. - 5,3 млн людина). З іншого боку, дефіцит робочої сили в стимулював широке та швидке запровадження у виробництво машин і творення механізмів. Поруч із швидким зростанням населення США досить динамічно йшов процес урбанізації, який сприяв зростанню внутрішнього ринку виробництва і розвитку промислового виробництва. Бистрому зростанню американської економіки сприяла і ефективна зовнішньоекономічна політика країни. До моменту набуття чинності Конституції 4 березень 1789 (у цей же день зібрався на свою першу сесію перший Конгрес США) знову створена федеративна республіка, Після 30 квітня 1789, коли на посаду першого президента США вступив Дж. Вашингтон, в терміновому порядку створюється апарат виконавчої влади. Приймаються закони про створення перших департаментів - державного, військового та фінансового. Засновується посаду Генерального атторнеев. У лютому 1790 збирається на своє перше засідання Верховний суд. У вересні 1789 Конгресом приймається Закон про судоустрій, який закладає юридичну базу федеральної судової системи. У перші три десятиліття закладаються основи статутного права федерації. Конгрес приймає в 1789 р. "пакет законів", в який увійшли Закони про натуралізації, Закон про іноземців, Закон про ворожих іноземців, Закон про заколот.

82. Громадянська війна 1861-1865 у сша.Закон про гомстеди 1862 . Прокламація Про звільнення рабів від 1 січня 1863

Обрання А. Лінкольна президентом стало приводом для заколоту в рабовласницьких штатах. Вісім з них, не змирившись із втратою політичної влади, оголосили про відокремлення від США. Вони створили конфедерацію з центром у Річмонді та обрали президентом плантатора Девіса. Заколотники оголосили, що керуватимуться переконанням: «Рабство — нормальне становище для негрів». Після вступу Лінкольна на посаду президента війська конфедерації 12-13 квітня 1861 р. обстріляли та захопили форт Самтер поблизу Чарльстона. 15 квітня Лінкольн оголосив про набір ополчення чисельністю 75 тис. осіб. Так почалася громадянська війна (війна між громадянами однієї держави). Бойові дії з боку федерального уряду розгорталися дуже повільно. Це дало змогу армії Півдня, якою керував талановитий генерал Р.-Е. Лі, здобувати перемоги одна за одною. У червні 1861 р. конфедерати ледь не захопили Вашингтон: столиця США стала прифронтовим містом. Початок війни супроводжувався патріотичним піднесенням. Як до армії Півдня, так і до армії Півночі вступало багато добровольців. На кінець 1861 р. армія Півночі (янкі) становила 650 тис. вояків, у декілька разів перевищуючи армію Півдня. Проте самої лише чисельної переваги для перемоги виявилося недостатньо. Для цього потрібні були талановиті командири і відповідний план ведення бойових дій. У перші роки війни Півночі бракувало як першого, так і другого. Стратегічний план ведення війни передбачав блокування території конфедерації та поступове стискання кільця оточення. Цей план отримав назву «Анаконда». Перебіг бойових дій 1862 р. виявив його хибність. Розтягненість військ Півночі на тисячі кілометрів не давала можливості концентрувати їх у достатній кількості та в потрібному місці. У 1862 р. бойові дії розгорнулись одночасно на двох фронтах: у басейні р. Міссісіпі та у Віргінії. Флот Півночі заблокував узбережжя конфедерації, перешкоджаючи ввезенню спорядження і зброї та вивозу бавовни, інших експортних товарів. Бойові дії, окрім успіхів генерала У. Ґранта в басейні р. Міссісіпі і захоплення Нового Орлеана, успішними для Півночі не були. Конфедерати завдали янкі три поразки у Віргінії та, завдяки створенню броненосного флоту, прорвали морську блокаду. Невдачі і затягування війни остаточно переконали президента США Лінкольна в необхідності вжиття радикальних заходів. У 1862 р. було прийнято низку законодавчих актів, після чого конституційний характер війни (за єдність країни) змінився на революційний (за радикальні перетворення).