- •Глава 1
- •§ 1. Створення держави
- •Глава 2
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •§ 4. Право Стародавнього Вавилона
- •Глава 3
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Суспільний устрій у Хетській державі
- •§ 3. Державний устрій стародавніх хетів
- •Глава 4
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Суспільний устрій Стародавньої Індії
- •§ 3. Державний устрій Стародавньої Індії
- •§ 4. Право Стародавньої Індії
- •Глава 5
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Династична історія Китаю
- •Глава 6
- •§ 1. Античний світ
- •§ 2. Мінойська держава
- •§ 3. Крито-мікенська державність
- •Глава 7
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 4. Право Афін
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний та державний лад Риму
- •§ 3. Римське право
- •Глава 10
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 3. Державний устрій Арабського халіфату
- •§ 4. Мусульманське право
- •Глава 11
- •§ 1. Династії Середньовічного Китаю
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •§ 1. Делійський султанат
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій і право
- •Глава 13
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Династична історія Японії
- •§ 3. Феодальне суспільство Японії. Палац
- •§ 4. Духовний світ
- •Глава 14
- •§ 1. Становлення держави
- •§ 1. Становлення держави
- •§ 2. Право
- •§ 1. Становлення держави
- •Глава 18
- •§ 1. Становлення держави
- •§ 2. Велика Хартія вольностей 1215 року
- •§ 3. Ранньофеодальна монархія в Англії
- •§ 4. Англосаксонська система права
- •Глава 19
- •§ 1. Канонічне право
- •§ 2. Середньовічне міське право
- •Глава 20
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •§ 4. Право майя
- •Глава 21
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •Глава 22
- •Глава 23
- •§ 1. Виникнення буржуазної держави
- •§ 2. «Акт про краще забезпечення свободи підданих та про попередження ув’язнень за морями» (Habeas Corpus Act, 1679 рік)
- •§ 3. «Славна революція» 1688 року
- •§ 5. Розвиток загального права
- •§ 6. Розвиток англійського
- •Глава 24
- •§ 1. Війна за незалежність. Декларація незалежності сша 4 липня 1776 р.
- •§ 4. «Білль про права» 1791 року
- •§ 5. Громадянська війна в сша
- •§ 6. Зміни в політичній системі сша на початку хх століття
- •§ 7. «Новий курс» Франкліна Делано Рузвельта у сша
- •§ 2. Коституційна монархія
- •§ 4. Якобінська диктатура
- •§ 6. Консульство та імперія Наполеона Бонапарта
- •§ 7. Французький цивільний кодекс 1804 року
- •§ 11. Народний фронт
- •§ 13. П’ята республіка
- •§ 1. Конституційна хартія Пруссії 31 січня 1850 року
- •§ 2. Об’єднання Німеччини.
- •§ 3. Карне уложення Німецької імперії 1871 року
- •§ 4. Німецьке цивільне уложення 1896 року
- •§ 6. Встановлення
- •§ 7. Утворення
- •Країни Сходу
- •Глава 27
- •§ 1. Колонізація Індії
- •§ 2. Національно-визвольний рух в Індії. Махатма Ганді
- •Глава 28
- •§ 1. Династія Цин
- •§ 3. Встановлення Республіки
- •§ 2. Революція 1911 року і створення Китайської Республіки
- •§ 3. Японська окупація і Друга світова війна
- •§ 4. Створення Китайської Народної Республіки
- •Глава 29
- •§ 3. Цивільне і карне законодавство
- •§ 4. Хх століття Японії
§ 2. Суспільний устрій
Дослідник цивілізації інків Г. Кунов визначає суспільний устрій інків як «аграрний комунізм»1. Засновник комуністичної партії Перу Маріатегі ідентифікував суспільний устрій інків як ранню форму со- ціалізму2. Ці доволі неоднозначні оцінювання інкського суспільства пояснюються тим, що їхня величезна держава, імперська за своїм характером, включала і безмежну владу бюрократичної держави над суспільством, яке, подібно стародавнім Шумеру, Китаю, Індії, становило світ общин, пов' язаних у єдине ціле державною власністю, і добре налагоджені патерналістські функції держави та общинні інститути, які збереглися. Державна влада в Тауантинсуйю, крім військової та фіскальної функцій, відіграла найважливішу роль в організації аграрного господарювання. Як у Єгипті й Шумері, тут була потрібна значна координація зусиль багатьох людей - для будівництва високогірних терасних полів, розподілу води, добрив, створення страхових державних запасів. Господарсько-організаторські і патерналістські функції держави робили інкське суспільство схожим на «соціалізм». За всезагаль- ним визнанням, в Імперії інків не було голодних і жебраків, громади повинні були турбуватися про обездолених, а місцеві правителі - ку- ракі відповідали за це головою. Абсолютна влада Імперії інків над общиною робила останню схожою на колективного раба держави. Але така надто широка інтерпретація рабовласництва знищує саму його специфіку як певного історичного соціально-правового інституту.
§ 3. Державний устрій
Імперія інків була давньою аграрною військово-теократичною деспотією. Як і в інших подібних системах, вектор влади пролягав не між державою і «рабами», а між державою і світом общин - айлью. Для суспільства інків властиві повністю одержавлений господарський порядок, общинна організація населення, абсолютна влада держави над общиною. У цьому плані інкське суспільство дуже подібне до суспільного устрою давніх східних деспотій, особливо до суспільства Шумеру періоду ІІІ династії Ура. Населення Імперії інків складалося з трьох основних класів: власне інків (інків за кров’ю) - нащадків племені інків, яке колись підкорило інші племена і перетворилося з етнічної групи на панівний клас; інків за привілеями - представників верхівки підкорених народів, які склали середній правлячий прошарок імперії; нарешті, з організованих в общини землеробів-пурехів - основне тяглове населення Імперії. Основною ланкою населення була община - айлью, яка керувалася призначеним куракою. Община всіляко перебувала під владою держави. Вона постачала людей для громадських робіт, у межах свого округу будувала шляхи і мости, обробляла державні поля, постачала воїнів і гінців для поштової служби, забезпечувала продовольством дорожні склади, обробляла землю тих родин, які не мали відповідної робочої сили. Держава часто практикувала «міт- мак» - переселення общин або цілих племен (як правило, недавно завойованих) на нові, часто дуже віддалені від рідних місць території, розташовуючи їх серед чужих народів з метою ізоляції та кращого підпорядкування центральній владі. Община була пов’язана круговою порукою: на випадок тяжких злочинів, учинених общинником, несла колективну карну відповідальність. Так, у разі крадіжки або перелюбства смертній карі піддавався не тільки сам злочинець, а й знищувалася його родина або вся община, будинки спалювалися, худоба і навіть рослини знищувалися.