§ 6. Розвиток англійського

цивільного та карного права у ХУІП-ХІХ століттях

Поділ на цивільне і карне право стосовно Англії має умовний харак­тер. Галузева структура права не визнається англійськими юристами, як і поділ класичного римського права на приватне і публічне. Ставши на шлях капіталістичного розвитку однією з перших серед європейських країн, Англія поєднувала новий зміст правових норм, які замінили фео­дальні конструкції і застарілі середньовічні форми права.

У ХІХ столітті продовжував зберігатися поділ майна на «реальну» і «особисту» власність. Цьому відповідали і форми захисту власниць­ких прав та інтересів: реальні й особисті позови. Перші регулювали

377

спори, які виникали з питань земельної власності, родової нерухомос­ті та володіння титулами. При успадковуванні діяло право майорату. Особисті позови були покликані захищати речові, авторські та патент­ні права. Основна тенденція еволюції власницьких стосунків полягала у вивільненні права власності від середньовічних термінів і юридичних принципів. Поступово до юридичої практики вводяться закони, які стали легітимною основою створення різноманітних видів капіталіс­тичних підприємств: інвестиційних компаній, банків та акціонерних товариств.

Сімейне право, яке залишалося протягом тривалого часу однією з найконсервативніших галузей англійського права, наприкінці ХУШ - у ХІХ столітті зазнало лібералізації. У 1836 році було офіційно визна­но цивільний шлюб, а в 1857 році - розлучення. У 1882 році заміжні жінки одержали право розпоряджатися своєю власністю в майновому обороті. Але це були незначні поступки англійкам за умови збережен­ня залежності дружини від чоловіка. Навіть за делікти, вчинені в його присутності, чоловік ніс відповідальність.

У карному праві в післяреволюційний період не відбулося ради­кальних змін. Зберігалася середньовічна тричленна класифікація зло­чинів: зрада (тризн), важкі карні злочини (фелонія) та дрібні (місдимі- нор). Наприкінці ХУШ століття перелік тяжких злочинів поповнився новими різновидами злочинних діянь, які традиційно каралися смерт­ною карою. До 60-х років ХУІІІ століття таких злочинів налічувалося 50 видів, а на початку ХІХ століття - вже близько 150. Смертна кара призначалася за умисне поранення худоби, вирубування садових дерев та кишенькову крадіжку. Найважливішою метою покарання вважало­ся залякування підсудного і суспільства в цілому. Документ, який датується 1752 роком, проголошував, що «смертна кара повинна бути доповнена подальшими жахами та знаками безчестя». Місдимінори каралися штрафом, відправленням до виправних установ та тілесними покараннями залежно від тяжкості вчиненого злочину. За вчинення фелонії передбачалася каторга від одного місяця до двох років або смертна кара.

На початку ХІХ століття англійський парламент видав серію актів, спрямованих на пом’ягшення покарань і лібералізацію системи карно­го права. Було скасовано особливо застарілі феодальні способи пока­рання: публічне побиття жінок і виставляння біля ганебного стовпа. Значно скорочувалося і застосування смертної кари. З 200 передбачу­ваних старим законодавством випадків залишалося лише чотири.

Основна маса карних справ розглядалася у двох судах асизів - тра­диційно роз’єднаних судах загального права. Таке ж значення мав новий, прийнятий у 1834 році, Центральний суд. Він розбирав справи міста Лондона і деяких центральних графств, а також злочини, спрямо­вані проти державних інтересів. Судовою інстанцією виступала і Пала­та лордів, яка наділялася ексклюзивною юрисдикцією стосовно перів.

Найзначніші кроки щодо модернізації карного права Англії було здійснено у другій половині ХІХ століття, коли парламент усунув кількасот застарілих норм і законів. Тим самим системі карного права надавався новий зміст, що призвело до усунення феодального поділу злочинів на фелонії та місдимінори. Поступово вводилася нова класи­фікація, яка відображала види злочинів, що виникли в епоху становлення буржуазних відносин. Вони стосувалися в основному порушення прав власності - речових, авторських та патентних. Прогресивним було і введення принципу відповідності покарання характеру і ступеню тяжкості злочину. Демократизація зачепила також процедуру розгляду карних справ. У 1836 році спеціальним законом обвинуваченим, які перебували у в’язниці, надавалося право користуватися послугами адвокатів.

Протягом усього ХХ століття в Англії продовжувалася політика спрощення і модернізації карного права країни шляхом створення консолідованих актів, які містили одночасно кодифіковане законодав­ство попереднього періоду і нові правові положення.

Таким чином, найважливішою особливістю розвитку англійського карного і цивільного права була його поступова модернізація, яка передбачала плавний перехід від феодальних юридичних конструкцій до нових, які відповідали б інтересам буржуазних кіл, що прийшли до влади і потребували захисту своїх майнових прав. Вплив революції середини ХУІІ століття обмежився лише фрагментарними змінами в галузі права.