- •Глава 1
- •§ 1. Створення держави
- •Глава 2
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •§ 4. Право Стародавнього Вавилона
- •Глава 3
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Суспільний устрій у Хетській державі
- •§ 3. Державний устрій стародавніх хетів
- •Глава 4
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Суспільний устрій Стародавньої Індії
- •§ 3. Державний устрій Стародавньої Індії
- •§ 4. Право Стародавньої Індії
- •Глава 5
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Династична історія Китаю
- •Глава 6
- •§ 1. Античний світ
- •§ 2. Мінойська держава
- •§ 3. Крито-мікенська державність
- •Глава 7
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 4. Право Афін
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний та державний лад Риму
- •§ 3. Римське право
- •Глава 10
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 3. Державний устрій Арабського халіфату
- •§ 4. Мусульманське право
- •Глава 11
- •§ 1. Династії Середньовічного Китаю
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •§ 1. Делійський султанат
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій і право
- •Глава 13
- •§ 1. Виникнення держави
- •§ 2. Династична історія Японії
- •§ 3. Феодальне суспільство Японії. Палац
- •§ 4. Духовний світ
- •Глава 14
- •§ 1. Становлення держави
- •§ 1. Становлення держави
- •§ 2. Право
- •§ 1. Становлення держави
- •Глава 18
- •§ 1. Становлення держави
- •§ 2. Велика Хартія вольностей 1215 року
- •§ 3. Ранньофеодальна монархія в Англії
- •§ 4. Англосаксонська система права
- •Глава 19
- •§ 1. Канонічне право
- •§ 2. Середньовічне міське право
- •Глава 20
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •§ 4. Право майя
- •Глава 21
- •§ 1. Утворення держави
- •§ 2. Суспільний устрій
- •§ 3. Державний устрій
- •Глава 22
- •Глава 23
- •§ 1. Виникнення буржуазної держави
- •§ 2. «Акт про краще забезпечення свободи підданих та про попередження ув’язнень за морями» (Habeas Corpus Act, 1679 рік)
- •§ 3. «Славна революція» 1688 року
- •§ 5. Розвиток загального права
- •§ 6. Розвиток англійського
- •Глава 24
- •§ 1. Війна за незалежність. Декларація незалежності сша 4 липня 1776 р.
- •§ 4. «Білль про права» 1791 року
- •§ 5. Громадянська війна в сша
- •§ 6. Зміни в політичній системі сша на початку хх століття
- •§ 7. «Новий курс» Франкліна Делано Рузвельта у сша
- •§ 2. Коституційна монархія
- •§ 4. Якобінська диктатура
- •§ 6. Консульство та імперія Наполеона Бонапарта
- •§ 7. Французький цивільний кодекс 1804 року
- •§ 11. Народний фронт
- •§ 13. П’ята республіка
- •§ 1. Конституційна хартія Пруссії 31 січня 1850 року
- •§ 2. Об’єднання Німеччини.
- •§ 3. Карне уложення Німецької імперії 1871 року
- •§ 4. Німецьке цивільне уложення 1896 року
- •§ 6. Встановлення
- •§ 7. Утворення
- •Країни Сходу
- •Глава 27
- •§ 1. Колонізація Індії
- •§ 2. Національно-визвольний рух в Індії. Махатма Ганді
- •Глава 28
- •§ 1. Династія Цин
- •§ 3. Встановлення Республіки
- •§ 2. Революція 1911 року і створення Китайської Республіки
- •§ 3. Японська окупація і Друга світова війна
- •§ 4. Створення Китайської Народної Республіки
- •Глава 29
- •§ 3. Цивільне і карне законодавство
- •§ 4. Хх століття Японії
§ 2. Революція 1911 року і створення Китайської Республіки
1911 року в Китаї розпочалося Учанське повстання. Воно стало початком Синьхайської революції (1911-1913 роки) в Китаї, внаслідок якої було скинуто маньчжурську династію Цин. 1 січня 1912 року проголошено створення Китайської Республіки, а 12 лютого імператор Пу І зрікся престолу. Падіння династії і централізованої влади одразу ж породило небезпеку розпаду держави. Правитель Монголії відмовився підкоритися республіці і відділився від Китаю. 3 листопада 1912 року він уклав угоду з Росією. Англія скористалася внутрішньою боротьбою в Китаї для перетворення Тибету на свою зону впливу. Тибет піднявся на боротьбу і примусив китайський гарнізон покинути країну. Всі наступні спроби китайців відновити там свою владу перекреслювалися Британією. Росія погодилася вважати Тибет англійською сферою впливу, а Британія визнала російські інтереси в незалежній (зовнішній) Монголії.
За цих обставин у Китаї 25 серпня 1912 р. формується Китайська національна народна партія - Гоміньдан, засновником якої став відомий китайський революціонер-демократ Сунь Ятсен. Президентом республіки, прем’єр-міністром і головнокомандувачем армії став мілітарист Юань Шикай.
У 1913 році відбулася «Друга революція» під проводом Сунь Ят- сена. Юань Шикай придушив розрізнені виступи в центральних та південних провінціях. У країні встановилася військова диктатура Юань Шикая, засновника угруповання бейянських (північних) мілітаристів. Сунь Ятсен змушений був емігрувати за кордон.
Після початку Першої світової війни китайський уряд оголосив про свій нейтралітет і запросив держави, що воювали, не переносити воєнні дії на територію Китаю, в тому числі на «арендовані» державами китайські землі. Але 22 серпня 1914 року Японія оголосила про свій стан війни з Німеччиною і висадила 30-тисячну армію північніше Циндао - центру німецької колонії у провінції Шаньдун. Після двомісячної воєнної кампанії Японія захопила німецькі володіння в Шань- дуні, а також поширила свій контроль на всю територію провінції.
У 1915 році китайські принци проголосували за встановлення в Китаї монархії на чолі з Юанем Шикаєм. Парламент було розпущено. Це викликало низку повстань у провінціях Китаю. 22 березня 1916 року республіка була відновлена, Юань Шикай був змушений відмовитися від титула.
Після смерті Юань Шикая влада в країні переходить до різноманітних мілітаристських угруповань.
У 1921 році було створено Комуністичну партію Китаю, малочи- сельну і таку, що на той період не користувалася особливою популярністю. 8 вересня 1923 року до Китаю на прохання Сунь Ятсена, який просив надіслати йому людину, з якою він міг би говорити англійською без перекладача, прибув агент Комінтерну М. Бородін, який став політичним радником Центрального виконавчого комітету Гоміньдану і радником Сунь Ятсена. Він організував співробітництво між Гомінь- даном і Комуністичною партією Китаю. 20 січня 1924 р. відбувся І Всекитайський з’їзд Гоміньдану в Гуанчжоу. На з’їзді було прийнято курс на союз з китайськими комуністами і СРСР. 16 червня засновано Військову академію Вампу під проводом Чан Кайші. До першого набору було зараховано 400, до другого - 500, до третього - 800 і до четвертого - близько 2600 слухачів; при академії було створено два навчальні полки. До академії Вампу прибула велика група радянських військових радників. У жовтні 1924 року до Гуанчжоу на посаду го- 480
ловного військового радника прибув Василь Блюхер. У березні 1926 року Чан Кайші здійснив у Кантоні військовий переворот, вигнав з міста комуністів, а через три місяці був обраний головою Гоміньдану і головнокомандувачем збройними військами. Чан Кайші запросив німецьких радників на чолі з колишнім генералом рейсверу фон Сек- том. Як радники у Чан Кайші діяли офіцери Німеччини: полковник В. Бауер (друг Гітлера й учень Людендорфа), нацист підполковник Крибель, генерал-лейтенат Ветцель, генерал Фалькенхаузен.
Гомінданівці старанно переймали досвід німців щодо наведення порядку в країні. Китайські офіцери в організованому порядку відправлялися на навчання до Німеччини. У 1926 році Національно- революційна армія Китаю Чан Кайші здійснила так званий Північний похід. Протягом шести місяців безперервних боїв з-під влади місцевих військових правителів було звільнено центральні райони Китаю. На початку 1927 року Чан Кайші пішов на відкритий розвал єдиного фронту Гоміньдану і компартії: його війська стали роззброювати шанхайські робітничі загони і дружини, розпочалися масові арешти і страти профспілкових діячів і комуністів. У відповідь на це комуністи 1 серпня 1927 року організували у місті Наньчан повстання частини гоміньданівських військ, яке увійшло в історію Китаю як «Наньчанське повстання». У грудні 1927 року комуністи підняли повстання в Кантоні, яке гоміньданівці жорстоко придушили після чотирьох днів кровопролитних боїв. Після декількох воєнних операцій до 1927 року війська Гоміньдану контролювали більшу частину території Китаю.
