§ 2. Революція 1911 року і створення Китайської Республіки

1911 року в Китаї розпочалося Учанське повстання. Воно стало початком Синьхайської революції (1911-1913 роки) в Китаї, внаслідок якої було скинуто маньчжурську династію Цин. 1 січня 1912 року про­голошено створення Китайської Республіки, а 12 лютого імператор Пу І зрікся престолу. Падіння династії і централізованої влади одразу ж породило небезпеку розпаду держави. Правитель Монголії відмо­вився підкоритися республіці і відділився від Китаю. 3 листопада 1912 року він уклав угоду з Росією. Англія скористалася внутрішньою бо­ротьбою в Китаї для перетворення Тибету на свою зону впливу. Тибет піднявся на боротьбу і примусив китайський гарнізон покинути країну. Всі наступні спроби китайців відновити там свою владу перекреслю­валися Британією. Росія погодилася вважати Тибет англійською сфе­рою впливу, а Британія визнала російські інтереси в незалежній (зов­нішній) Монголії.

За цих обставин у Китаї 25 серпня 1912 р. формується Китайська національна народна партія - Гоміньдан, засновником якої став відомий китайський революціонер-демократ Сунь Ятсен. Президентом респу­бліки, прем’єр-міністром і головнокомандувачем армії став мілітарист Юань Шикай.

У 1913 році відбулася «Друга революція» під проводом Сунь Ят- сена. Юань Шикай придушив розрізнені виступи в центральних та південних провінціях. У країні встановилася військова диктатура Юань Шикая, засновника угруповання бейянських (північних) мілітаристів. Сунь Ятсен змушений був емігрувати за кордон.

Після початку Першої світової війни китайський уряд оголосив про свій нейтралітет і запросив держави, що воювали, не переносити во­єнні дії на територію Китаю, в тому числі на «арендовані» державами китайські землі. Але 22 серпня 1914 року Японія оголосила про свій стан війни з Німеччиною і висадила 30-тисячну армію північніше Циндао - центру німецької колонії у провінції Шаньдун. Після дво­місячної воєнної кампанії Японія захопила німецькі володіння в Шань- дуні, а також поширила свій контроль на всю територію провінції.

У 1915 році китайські принци проголосували за встановлення в Китаї монархії на чолі з Юанем Шикаєм. Парламент було розпущено. Це викликало низку повстань у провінціях Китаю. 22 березня 1916 року республіка була відновлена, Юань Шикай був змушений відмо­витися від титула.

Після смерті Юань Шикая влада в країні переходить до різнома­нітних мілітаристських угруповань.

У 1921 році було створено Комуністичну партію Китаю, малочи- сельну і таку, що на той період не користувалася особливою популяр­ністю. 8 вересня 1923 року до Китаю на прохання Сунь Ятсена, який просив надіслати йому людину, з якою він міг би говорити англійською без перекладача, прибув агент Комінтерну М. Бородін, який став по­літичним радником Центрального виконавчого комітету Гоміньдану і радником Сунь Ятсена. Він організував співробітництво між Гомінь- даном і Комуністичною партією Китаю. 20 січня 1924 р. відбувся І Всекитайський з’їзд Гоміньдану в Гуанчжоу. На з’їзді було прийнято курс на союз з китайськими комуністами і СРСР. 16 червня засновано Військову академію Вампу під проводом Чан Кайші. До першого на­бору було зараховано 400, до другого - 500, до третього - 800 і до четвертого - близько 2600 слухачів; при академії було створено два навчальні полки. До академії Вампу прибула велика група радянських військових радників. У жовтні 1924 року до Гуанчжоу на посаду го- 480

ловного військового радника прибув Василь Блюхер. У березні 1926 року Чан Кайші здійснив у Кантоні військовий переворот, вигнав з міс­та комуністів, а через три місяці був обраний головою Гоміньдану і головнокомандувачем збройними військами. Чан Кайші запросив німецьких радників на чолі з колишнім генералом рейсверу фон Сек- том. Як радники у Чан Кайші діяли офіцери Німеччини: полковник В. Бауер (друг Гітлера й учень Людендорфа), нацист підполковник Крибель, генерал-лейтенат Ветцель, генерал Фалькенхаузен.

Гомінданівці старанно переймали досвід німців щодо наведення порядку в країні. Китайські офіцери в організованому порядку від­правлялися на навчання до Німеччини. У 1926 році Національно- революційна армія Китаю Чан Кайші здійснила так званий Північний похід. Протягом шести місяців безперервних боїв з-під влади місцевих військових правителів було звільнено центральні райони Китаю. На початку 1927 року Чан Кайші пішов на відкритий розвал єдиного фронту Гоміньдану і компартії: його війська стали роззброювати шан­хайські робітничі загони і дружини, розпочалися масові арешти і стра­ти профспілкових діячів і комуністів. У відповідь на це комуністи 1 серпня 1927 року організували у місті Наньчан повстання частини гоміньданівських військ, яке увійшло в історію Китаю як «Наньчанське повстання». У грудні 1927 року комуністи підняли повстання в Канто­ні, яке гоміньданівці жорстоко придушили після чотирьох днів крово­пролитних боїв. Після декількох воєнних операцій до 1927 року війська Гоміньдану контролювали більшу частину території Китаю.