52. Поясніть порядок приймання товарів магазині за кількістю

Приймання товарів за кількістю полягає у зіставленні маси, кількості місць та одиниць фактично завезених товарів з даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товарів ведуть у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних документах. Масу нетто товарів при цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ або іншими обов'язковими для сторін документами. Масу тари необхідно визначати одночасно з масою нетто товару.

У тих випадках, коли товари в магазин надійшли без супровідних документів, їх фактична кількість повинна бути визначена і зазначена в акті про фактичну кількість товарів з вказанням у ньому відсутніх документів; при цьому отримані товари повинні запишатися в магазині на відповідальному зберіганні до прибуття супровідних документів.

Якщо при кількісному прийманні товарів у момент надходження неможливо визначити масу нетто товарів, то спочатку перевіряють масу брутто товару, а після звільнення тари від товару визначають фактичну масу тари. Масу брутто при отриманні товарів і масу тари після звільнення вказують у відповідних актах.

Акт про масу тари повинен бути складений не пізніше ніж через 10 днів після її звільнення.

Акт про масу тари з-під вологої продукції (оліфа, мастила, фарба та ін.) повинен бути складений негайно після звільнення тари з-під продукції.

В акті про результати перевірки маси тари повинна бути вказана маса нетто продукції, визначена відніманням від маси брутто маси тари.

Приймання товарів за кількістю проводиться: а) при централізованому завезенні товарів постачальником — безпосередньо в магазині; б) при вивезенні товару транспортом магазину — на складі постачальника; в) при іногородній поставці — на станції (пристані) призначення.

Приймання товарів за кількістю проводиться, як правило, в такі строки:

а) при надходженні без тари, у відкритій чи пошкодженій тарі — у момент надходження в магазин, отримання зі складу постачальника або органів транспорту;

б) при надходженні у справній тарі: за масою брутто і кількістю місць — у момент отримання від постачальника; за масою нетто і кількістю одиниць у кожному місці — одночасно з розкриттям тари, але не пізніше ніж через 10 днів з моменту надходження, а товари з обмеженими термінами зберігання — не пізніше 24 годин з моменту отримання товарів.

При надходженні товарів у непошкодженій закритій тарі приймання товарів проводиться у два етапи: на першому етапі проводять попереднє приймання товарів у місці отримання їх від постачальника або підприємства транспорту, перевіряючи маркування, перераховуючи кількість тарних місць, визначаючи масу брутто (при цьому вміст тарних місць за кількістю одиниць товарів і масою нетто не перевіряється). Остаточне приймання товарів за кількістю проводять у магазині, перевіряючи кількість одиниць товару в кожному тарному місці і масу нетто.

Особливим випадком такої процедури є приймання товарів (борошно, цукор, крупи та ін.), які отримують на складі постачальника або підприємства транспорту в справній стандартній транспортній тарі. У цьому разі товари приймають без переважування за кількістю тарних місць.

При надходженні в магазини незатарених товарів у контейнері приймання проводиться одночасно з розкриттям контейнера (вагона). Товари, які доставлені в контейнерах і тарі, приймають за кількістю місць або масою брутто в момент розкриття контейнера, а остаточне приймання за кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.

Приймання товарів оформлюється накладенням на супровідний документ штампа з вказівкою дати, номера штампа, кількості й суми прийнятого товару, а також підписом матеріально відповідальної особи, яка приймала товар.

У разі невідповідності маси брутто окремих місць масі, вказаній у супровідних документах або на трафареті, працівники магазину не повинні розкривати тару та упаковку, а для участі в остаточному прийманні запросити представника місцевого відправника; якщо ж товари отримані в оригінальній упаковці або в непорушеній тарі виробника, який не є відправником даної партії, то потрібно викликати представника місцевого виробника (представник іногороднього виробника викликається лише у випадках, прямо передбачених договором сторін).

У разі встановлення розбіжностей за кількістю товарів у тарному місці приймання призупиняється, вся партія товарів поміщається у відокремлене приміщення, а про виявлену невідповідність у кількості товарів складається односторонній акт за підписами осіб, які брали участь у прийманні товарів. Акт передається адміністрації торговельного підприємства.

Повідомлення про виклик представника постачальника (виробника) необхідно направити не пізніше ніж через 24 години після виявлення нестачі (надлишку) товарів. У повідомленні про виклик представника вказується: найменування продукції, її кількість, якість, дати і номери рахунків і транспортних документів, характер нестачі, основні виявлені недоліки, стан пломб, час, на який призначене приймання. Виклик представника постачальника здійснюється такими способами: місцевого постачальника — телефонограмою; іногороднього — телеграмою.

Для участі в остаточному двосторонньому прийманні представник місцевого постачальника (виробника) зобов'язаний прибути, як правило, наступного дня, немісцевого (іногороднього) — не пізніше ніж через 3 дні з моменту отримання виклику (не беручи часу на дорогу), якщо інший строк не встановлений договором; для приймання товарів з обмеженими термінами зберігання представник постачальника зобов'язаний прибути протягом 4 годин. У разі неявки представника постачальника, а також у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим, запрошується представник незацікавленої організації або представник громадськості.

Остаточне приймання товарів за кількістю має бути проведене в такий строк:

а) товари з обмеженими термінами зберігання — не пізніше ніж через 24 години;

б) усі інші товари — не пізніше ніж через 10 днів після їх надходження.

53. Дайте товарознавчу характеристику бакалійних товарів (кухонної солі та приправ).

До приправ відносять кухонну сіль, харчові кислоти, соуси, хрін, столову

гірчицю.

Кухонна сіль — це природна сполука, що містить 97—99,7% хлористогонатрію (NaCI) і незначну кількість солей кальцію, магнію, калію таінших. Хлористий натрій відіграє важливу роль у харчуванні. Він регулюєводно-соляний обмін в організмі людини, зумовлює осмотичний тискклітинної протоплазми, лімфи, крові, впливає на еластичність іподразнення м'язів. Ферменти шлунку використовують іони хлору солі дляутворення соляної кислоти, необхідної для нормального травлення ірегулювання кислотно-лужної рівноваги.

Добова потреба людини в солі складає 10—15 г, хоч фактичне споживання

досягає 20—25 г, тобто 7,3—8 кг на рік.Кухонна сіль широко використовується в харчовій промисловості длявиробництва м'ясних, рибних товарів, сирів, особливо розсільних,квашених,солених, мочених, маринованих овочів та плодів. При наявності врозчині 12% і більше солі, завдяки підвищеному осмотичному тиску,

бактеріальна клітина частково зневоднюється і припиняє свою діяльність.

За походженням і способом добування розрізняють кухонну сіль кам'яну,виварну, самосадну і садну.

За характером обробки кухонну сіль ділять на дрібнокристалічну, молоту,

немолоту, йодовану та з іншими добавкамита з іншими добавками.Дрібнокристалічна — це дуже дрібна виварна сіль, вона повністю проходитьчерез сито зі стороною квадратного перетину 0,8 мм, 95% — через сито зрозміром отворів 0,5 мм.Молота сіль готується з кам'яної, садної або самосадної і можевипускатись сіяною. Молота сіяна і несіяна буває помелів № 0; 1; 2 і 3.Вони відрізняються гранулометричним складом, що враховується разом зфізикохімічними показниками при визначенні товарного сорту.

Йодована сіль випускається з метою компенсації населенню недостаткуйодуу воді і грунті в основному на Прикарпатті і Закарпатті. При споживаннідобової потреби йодованої солі вдається одержати біля 200 мкг йоду ізапобігти ендемічному зобу, хворобі щитовидної залози. На 1 т солідодають 25 г йодистого калію, який стабілізують тіосульфатом натрію (250г/т). Завдяки цьому зберігають повноцінність йодованої солі до 6 міс.Серед інших видів важливе місце займає сіль фторована, соляна суміш зпониженим вмістом натрію.

Фторована сіль випускається Солотвинськимсолерудником для певнихрегіонів з метою профілактики карієсу зубів, особливо серед дітей. Дляцього в сіль додають розчин фториду калію з розрахунку вмісту іонівфтору 250—300 г/т солі.Розроблено багато різновидів солі з додаванням мелених прянощів, овочів,

поєднання хлористого натрію з хлористим калієм і внесенням лимонноїкислоти та інші.За якістю кухонну сіль ділять на такі сорти: екстра, екстра"Слов'янська", екстра "Полісся", вищий, перший і другий. У першому ідругому сортах допускаються певні відтінки залежно від походження солі.Найбільш суттєва різниця між сортами за фізико-хімічними показниками.Масова частка хлористого натрію повинна складати не менше 99,7% у сортахекстра, 98,4% — у вищому, 97,7%—У першому і 97%—у другому. Обмежуєтьсямасова частка нерозчинних у воді речовин відповідно 0,03%; 0,16%; 0,45 і0,85%. Названі сорти відрізняються між собою граничною масовою часткоюіонів кальцію, магнію, калію, сульфату натрію. Вологість солі виварноїсорту екстра обмежена до 0,1%, інших сортів — до 0,7%; кам'яної — до0,25%, садної і самосадної — від 3,2% (вищий) до 5% (другий). Окремісорти меленої кухонної солі відрізняються гранулометричним складом урозрізі помелів.

Домішки в солі впливають на її органолептичні та інші властивості.Кальцієві солі надають їм трохи лужного грубого присмаку, солі магнію —гіркуватого присмаку, солі калію — деруть у горлі, зумовлюють блювання іголовну біль. Солі заліза каталізуютьокислюючі процеси і появу іржавихабо бурих плям. Хлористі солі магнію і кальцію підвищуютьгігроскопічність кухонної солі.

Фасують сіль у пачки, паперові пакети, в пакети з ламінованого паперу,целофану, фольги і поліетилену масою 1; 2,5; 5; 10; 20; 25; 75; 100;150; 200; 250; 500; 750; 1000 г. Пачки і пакети з сіллю пакують у ящикиз гофрованого картону масою нетто до 20 кг; дерев'яні ящики — до 25 кг;полімерні — 10 і 20 кг; металеві — до ЗО кг. Групове пакування пачок іпакетів може проводитись у два листки мішкового паперу з перев'язуванням його паперу з перев'язуванням

шпагатом або склеюванням. Кухонну сіль також пакують у чотири-іп'ятилисткові паперові мішки, часто з поліетиленовими вкладишами, масоюнетто по 40 і 50 кг.Маркування йодованої солі передбачає зазначення дати останнього строкуреалізації і, крім назви продукту, його сорту і помелу, терміна«йодована».

Перевозити сіль потрібно в закритих транспортних засобах.Зберігають сіль у закритих приміщеннях при відносній вологості повітряне вище 75%. В таких умовах гарантійний строк зберігання йодованої солідо 6 місяців.