2.2.4. Заходи мюдо нормалізації параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях галузі телекомунікацій

Нормалізацію несприятливих мікрокліматичних умов здійснюють за до­помогою будівсльно-планувальних. організаційно-технологічних, санітарно- технічних та інших заходів колективного захисту. Для профілактики перегрі­вань га переохолоджень працівників використовують засоби індивідуального захисту.

У галузі телекомунікації нормативні параметри мікроклімату на робочих місцях можуть бути досягнуті за рахунок:

• раціонального планування виробничих приміщень та оптимального розміщення в них устаткування з тепловиділенням;

• автоматизації та дистанційного управління устаткуванням та технологіч­ними процесами з мстою зменшення термічних навантажень на працюючих;

використання природної та штучної загальнообмінної вентиляції;

• обладнання місцевою втяжною вентиляцією одиночних джерел теп­ловиділень;

• використання системи кондиціонування повітря з індивідуальним регу­люванням температури, відносної вологості та об'єму повітря, що подається;

застосування теплоізоляції устаткування та нагрітих поверхонь (тем­пература обладнання на поверхні не мас перевищувані 45 °С);

• захисту ви перегрівання у разі попадання прямих сонячних променів у теплий період року за орієнтації світлових прорізів на південь, схід і захід (улаштування жалюзі тощо);

подачі тепла у приміщення через систему водяного теплопостачання в холодний період року;

• обмеження небажаних втрат тепла через зовнішні стіли будівель, через порушення щільності u світлових прорізах, дверях тощо;

• вологого прибирання приміщень;

оптнмгзаіпї режиму праці і відпочинку та інше.

За неможливості забезпечити технічними засобами допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовують засоби індивіду­ального захисту голови (захисні каски), очей (окуляри захисні із світлофільт­рами). рук (рукавиці суконні, брезентові, комбіновані), обличчя (маски захис­ні із прозорим екраном, теплозахисні щитки), а також спецодяг і спеивзугтя.

2.3. Забруднення повітряного середовища робочої зони шкідливими речовинами

2.3.1. Загальні відомості

Важливе значення для нормальної життєдіяльності людніш має чисте повітря певного хімічного складу: кисень - 20.95 %. азот 78.08 %. інертні гази 0,9? % - за об'ємом. Повітря такого складу не завжди підтримується в виробничих приміщеннях, так як багато технологічних процесів супроводжу­ється виділенням у повітря шкідливих речовин у вигляді пилу, газу, пари, ае­розолю. Наприклад, під час зварювання, паяння, термічної обробки металів, під час іюкрпгія виробів та устаткування лаками, фарбами та багаїьох інших процесів. Пиловий чинник особливо характерний для підприємств гірничо­добувної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, металургій­ної, машинобудівної та багатьох інших галузей.

Вилив шкідливих речовин на організм людини проявляється виразу (гост­рі отруєння) або згодом (хронічні отруєння або професійні захворювання). Гострі отруєння виникають внаслідок надходження в організм великої кіль­кості шкілливих речовим упродовж робочої зміни. Такі отруєння залежать від причин, що можна ліквідувати, таких як організація виробництва, дисципліна працівників тощо. Тільки деяка частка таких отруєнь пов'язана з недоскона­лістю технології виробництва або вентиляції. Хронічні захворювання - цс пос­тупове надходження в організм людини невеликої кількості шкідливих речо­вин, які потім викликають отруєння. Лікування хронічних отруєнь набагато складніше ніж гострих.

Зменшення кількості шкідливих речовин, які виділяються в робочу зону, залежить від досконалості технологічних процесів та устаткування, від архі­тектурно-планувальних робіт й інших заходів виробництва. За будь-якої фор­ми отруєння характер впливу шкідливих речовин на організм людини харак­теризується їх токсичністю, тобто мірою їх фізіологічної активності.

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини поділяють на:

• загаїьно-токсичні: свинець (використовують в припоях), ртуть (вико­ристовують у вимірювальних приладах), бензол, толуол, миш'як га його спо­луки. окис вуглецю (зустрічається в підземних спорудах телекомунікацій) та інші. Вони діють на органи дихання та надходять в організм людини з харчу­ванням. спричиняючи отруєння (інтоксикацію);

• подразнюючі: кислоти та луги (застосовують в акумуляторах), ацетон (розчинник фарб), бензин (чисгка приладів АТС, МТС). Ці речовини за кон­такту з біологічними тканинами викликають запалення органів дихання і сли­зової оболонки органів зору та зумовлюють організм людини пристосовува­тися до мінливих умов існування;

• алергічні: нікель та ного сполуки, толуол, фенол, формальдегід, оксид хрому, пил борошна, дерева, бавовняио-иаиерова та інші. Ці речовини здатні спричиняти алергічну реакцію організму, тобто підвищену чутливість або ре­активність організму до них. Вони найчастіше уражають дихальні шляхи, шкіру та шлунково-кишковий тракт. Виникають запалення в органах або тка­нинах і проявляються як реакція особливих імунологічних захисних механіз­мів організму, що спрямовані на знешкодження алергенів;

сенсибілізуючі: різні розчини, лаки на основі иітроз'єдиань, платина та інші. Сенсибілізація - підвищена чутливість організму людини до певних алер­генів. Ці речовини викликаюл» астматичні явиша, захворювання шкіри та інше;

• фіброгенні. сірка, цемент, слюда, вапняк, фторопласт, алмази природні та штучні, алюміній та його сплави, доломіт та інші. Ці речовини спричиня­ють зсідання крові. Біосинтез фібриногену відбувається в печінці;

• канцерогенні: бензол, берилій та його сполуки, нікель та його сполуки, азбест природний та штучний, хромати, біхромати, неорганічні сполуки миш'яку, сажа чорна промислова та інші. Ці речовини спричиняють виник­нення та розвиток пухлин, перетворення нормальних клітин у пухлини, в то­му числі і нз злоякісні;

- мутагенні та вмиваючі на мутагенну функцію: ртуть, свинець, сурь­ма. бензол та його похідні, алкілуючі сполуки та інші. Ці хімічні речовини викликають спадкові зміни (мутації);

-речовини згастронапряилстиі механізмом дії: сірководень, хлор, окис вуглецю, водень миш'яковий та фосфористий, озон, толуол, фосген, ізопро- пілнітрат та інші. Ці речовини потребують автоматичного контролю за їх умістом у повітрі.

Можливий розподіл речовин і за іншими ознаками. Наприклад, за дісю на окремі органи та системи організму людини (задушливі, нервові, наркотич­ні, печінкові, кров'яні яди). за величиною смертельної дози та інші.

На ступінь отруєння організму впливає стан здоров'я людини. Так, за підвищеної температури чутливість організму до впливу шкідливих речовин підвищена. Найбільше зазнають отруєнь особи, організм яких послаблений захворюваннями (грипом, туберкульозом та ill.). Чим більші концентрація та час дії шкідливої речовини, тим сильніший їх вплив на організм люди­ни. Ступінь лії шкідливих речовин залежить також від шляхів їх надхо­дження в організм людини, хімічного складу та хімічної структури шкідли­вих речовин. їх фізико-хімічиих властивостей (електроліти і нсслсктроліти, рсагувальні та нереагувальні. летка та нелетка, тверді, легкі, газоподібні). На цей процес впливають чинники виробничого середовища (мікроклімат, шум. вібрація та ill.) і важкість праці.

Клас небезпеки шкідливої речовини встановлюють залежно від її гранич­но допустимої концсігтраин (ГДК) і ссредньосмсртсльної концентрації в по­вітрі робочої зони, у разі потрапляння в шлунок чи на шкіру, від коефіцієнта можливості інгаляційного отруєння, зони гострої і хронічної дії. Ці показни­ки характеризують токсичність ядів.

Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони - цс така концентрація, якз за щоденної (окрім вихідних днів) роботи протягом 8 год або іншого терміну, але не більшого за 41 год на тиждень, упро­довж усього робочого стажу не може спричинити захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами досліджень, у процесі трудової діяльності або у віддала і і строки життя теперішніх та майбутніх поколінь. 1 ра- ннчно допустиму копцеграцію шкідливих речовин у повітрі робочої зони регла­ментує ГОСТ 12.1.005 88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Роботу щодо зменшення ГДК проводять і наразі.

де Сі. С«. .... С„, - дійсна концентрація шкідливої речовини и повітрі; Сірдк. Судк С>_Лк — ГДК цієї самої речовини в повітрі.

До речовин одноиаирямленої дії належать речовини, які мають схожий хімічний склад і подібну біологічну дію на організм людини. Це такі речови­ни, як фенол й ацетон; ацетон, фенол і формальдегід; сильні мінеральні кис­лоти соляна, сірчана, азотна; окис вуглецю й цементний пил та інші.

Якщо у повітрі робочої юни одночасно наявні кілька речовин нсодпонап- рямлепої дії. то їх ГДК така ж. як і за їх відокремленої дії. У ньому разі особ­ливу увагу потрібно звертати па найбільш небезпечну шкідлив-у речовину.

Шкідливі речовини надходять в організм людини через органи дихання, слизову оболонку, шкіру та шлунково-кишковий тракт під час харчування, куріння та вживання води. Особливо небезпечне потрапляння шкідливих ре­човин в організм немовлят із материнським молоком.

Відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 шкідливі речовини поділяють па чоти­ри класи небезпеки:

• І клас - надзвичайно небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин С|;ік5 0,1 мг/м\ До них належать: ртуть, миш'як, свинець і йо­го сполуки, хром і його сполуки, діокенд хлору, торій, карбоніл нікелю, кад­мій і його неорганічні сполуки, озон, уран, гідрозин і його похідні та інші;

II клас місоконсбсзпсчні. Гранично допустима концентрація цих речо­вин Срдк = 0.1... 1.0 мг/м . До таких належать: кислоти сірчана, нікотинова, аце- тнлеалецнлова, мурашина; бензол, бром, йод; ангідрид сірчаний і фосфорний; фосген, нітробензол, сурьма та її сполуки, хлор, германій чотирнхлористий, ко­бальт, мідь та інші;

• Ill клас помірно небезпечні Гранично допустима концентрація цих ре­човин С'і.тк - 1.0—10,0 мг/м³. До ній належать: оксид азоту, алюміній та його сплави, барвники органічні, люмінофор, склопластик, кераміка, германій, крем­ній; кислогн - азотна, борна, оігтова, кремнієва; целюлоза, стирол, толуол та інші;

Якщо в повітрі робочої зони одночасно міститься декілька шкідливих речовин однонанрямленої дії. то їх ГДК визначають за формулою Авер'янова:

IV клас - малонсбсзпсчиі. Гранично допустима концентрація цих ре­човин Сгдк > 10.0 мг/м¹. До них належать: аміак, ацетон, спирт етиловий, бутан, пентан, бензин (розчинний, наливний); гас; амінопласти (прес- порошки). корунд білий та інші.

Відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 та інших нормативних актів уміст шкід­ливих речовин у повітрі робочої зони не мас перевищувати максимально ра­зову та середню та робочу зміну ГДК. а кількість шкідливих речовин мають коїгтролювати у виробничих приміщеннях систематично. А тому для кожного виробництва під час конкретного технологічного пронесу визначають речо­вини. які за певних умов можуть надходити у повітря робочої зони, та пері­одичність їх контролю.

2.3.2. Забруднення повітря пилом

Пил - стан речовин, а саме подрібненість ного на частини, які будучи зважені у повітрі, утворюють дисперсну систему (аерозоль). Дисперсною фазою у цій системі с тверді частинки, а дисперсним середовищем - повітря.

Пил - цс однії із виробничих чинників, які шкідливо впливають на здоров'я людини. За способом утворення пил поділяють на аерозоль дезін­теграції та аерозоль конденсації. Під час дезінтеграції пил надходить у по­вітря внаслідок механічного роздрібнення твердих матеріалів. Наприклад, у процесі механічного роздрібнення твердих речовин (різання, розмелю­вання, подрібнювання); під час обробки поверхні матеріалу (шліфування, полірування, ворсування, зачистки, механічної обробки деталей на верста­тах); під час транспортування, перемішування, упаковки, розфасування ма­теріалів. а також у разі вибухів, у процесі горіння палива, під час гальваніч­них робіт тощо.

За конденсації пил утворюється внаслідок сублімації твердих речовин (елек­трозварювання. газорізання, плавка металів тощо).

Шкідлива дія нилу залежить ви низки фізичних та хімічних властивос­тей. форми та розмірів пилу. Головне значення при цьому мас концентрація пилу в повітрі, що вднхасться. Найбільшу фіброгенну здатність мають аерозо­лі з розміром часток пилу до 5 мкм. Важливе значення також мас хімічний склад пилу, який більшою мірою визначає ступінь професійної пилової ната- логії. Потрібно також враховувати електричні властивості пилових часток, які впливають на процес осідання і затримання їх у легенях.

Навіть не отруйний пил за значних концентрацій негативно впливає на ор­ганізм людини, викликає подразнення верхніх дихальних шляхів, шкірних покровів, слизової оболонки. Пил викликає захворювання пилової етіології (писвмокоиіози. пиловий бронхіт, кон'юктивіт).

Пил небажаний і з суто технологічних причин (наприклад, під час ви­робництва інтегральних схем, в оптичному виробництві, під час використан­ня елскіронпо-обчислювальних машин та в інших випадках). Пил. шо осідає на частини механізмів, що труться, прискорює їх зношення (спрацювання), а потрапляючи па обмотку електродвигунів викликає слсктрозамнкання. Під час виконання робіт високої точності пил може стати основною причиною браку виробу, а також призвести до вибухів і пожеж. У зв'язку з цим бороть­ба з пилом має велике виробниче та гігієнічне значення.

Під час проектування вентиляції виробничих приміщень та у процесі створення оптимальних санпарно-гігієнічних умов праці потрібно знати кіль­кість пилу в повітряному середовищі робочої зони. Є низка методів контролю за запилюванням повітря, але всіх їх можна звести до двох груп:

прямі методи, які грунтуються на попередньому осаджуванні пило­вих часток (фільтраційні та інші) з наступним їх зважуванням;

непрямі методи - механічний, вібраційно-частотннй, радіаційний, метод інтегрального світлорозсіювання та інші, які забезпечують визначення вагової концентрації пилу на підставі вимірювання або перепаду тиску на фільтрую­чому матеріалі піт час проходження через нього запиленого повітря, або час­тоти (амплітуди) вібрації, або струму зміщення, яке виникає унаслідок тер­тя часток пилу об стінку корпуса первинного перетворювача, або інтенсивності проникнення радіації через фільтр з пилом та ін. Швидко роз­виваються нові прогресивні методи вимірювання коїіцсігграції пилу з ви­користанням лазерної технології.

Хоч методів вимірювання концентрації пилу в повітрі робочої зони і ба­гато. та для надійного гігієнічного оцінювання запиленості повітря застосову­ють. головним чином, прямий ваг овий (гравіметричний) метод - відбір усього пилу, який є в зоні дихання, за допомогою різних аспіраторів на фільтри. Оче­видно. шо цей метод і в майбутньому збереже своє значення як контрольного, тому шо потрібно виконувати метрологічну перевірку всіх засобів вимірюван­ня пилу, в тому числі і непрямих методів вимірювання.

Ваговий метод вимірювання концентрації пилу полягає в тому, що запилене повітря певної кількості пропускають через фільтр, який затримує пил. Масу за­триманого пилу визначають за різницею ваг- фільтра до та після проходження че­рез нього запиленого повітря. Концентрацію пилу розраховують за формулою

А/, - А/, ДА/ ^С= L L де А/,, А/. - ваза фільтрів чистого та з пилом відповідно, мі; L - повітря, що проходить через фільтр, м \ за тривалості відбору проби.

У виробничих умовах пробу повітря беруть зазвичай у зоні дихання пра­цівника (на висоті 1.5...2.0 м віт рівня підлоги). В одній точці беруть декілька проб. Рекомендовано проводит відбір проби під час проходження повітря че­рез фільтр за об'ємних втрат 0.00016...0.0033 м'/с. Тривалість відбору проби залежить ви концентрації пилу в повітрі, яку можна визначити за формулою

C.L C.L '

де т тривалість відбору проби, с; - мінімальна наважка на фільтр, мт;

- максимально допустима наважка на фільтр, мг. С\ - передбачена або ГДК пилу, мг/м¹; L об'ємні витрати протягнутого повітря м '/с.

Для вимірювання вагової концентрації пилу також використовують вимі­рювачі концентрації пилу, автоматичні ежекторні аспіратори, радіоізотонічш пиломіри різних типів та інші прилади.

Гранично допустимі концентрації пилу, які регламентовані ГОСТ 12.1.005-ХХ. визначені для нормальних умов. Щоб порівняти фактичну кон­центрацію пилу з гранично допустимою, об'єм повітря, який протягується Через фільтр, потрібно привести до нормальних умов (- 760 MM рт. ст.. /₀ = 20 °С) за формулою

* ТР₀ "(273 + /)/>* де L„ - об'єм повітря, приведений до нормальних умов, м'/хв; L об'єм повітря, протягнутого через фільтр в умовах відбору проби (за температури г і тиску /'). м '/хв; Р атмосферний тиск під час вимірювання, мм рт. ст.: / температура повітря під час виміру. °С.

Об'єм повітря, який протягується через фільтр, визначають за формулою

1000

де і об'ємні втрати повітря, л/хв, (визначають приладом): т тривалість відбору проби, хв.