2.14.5. Захист віз впливу елскіромагніттінх випромінювань радіочастотного діапазону

Для захисту від ЕМВ радіочастотного діапазону застосовують організа­ційно-технічні. лікувально-профілактичні заходи та засоби індивідуального захисту. Вибір тих чи інших заходів і засобів захисту залежить від робочого діапазону частот, напруженості га щільності потоку енергії ЕМГ1, харакгер- рнегнки робіт, шо виконують, та необхідного ступеня захисту працюючих.

Зменшити рівні ЕМП на робочих місцях можна зменшуючи потужності випромінювання у джерелі випромінювання, раціональним розташуванням їх у приміщенні, впровадженням оптимальних режимів роботи обладнання, ви­діленням зон випромінювання, екрануванням робочих місць, віддаленням робочих місій, від джерел випромінювання, обмеженням часу перебування працюючих у зоні впливу ЕМП.

'Зменшують потужність випромінювання у джерелі випромінюванім -»а допомогою поглиначів потужності, еквівалентів антен, атенюаторів, спрямо­ваних відгалужувачів, розподільників потужності, хвилепровідиих посилю­вачів. бронзових прокладок між фланцями, дросельних фланців.

Обмеження часу перебування в зоні дії F.MI1 зменшує його вилив і с обов'язковим до застосування, коли неможливо зменшити випромінюванім до допустимих значень у самому джерелі випромінювання. У діапазоні частот до 300 МГц допустимий час перебування визначають за такими формулами:

_ EH Г . _ EH III.V

~ ⁼ «I ' ~~ '

де ЕН_ІТЙГ і ЕН„_ТЛr - іранично допустимі енергетичні навантаження на ор­ганізм протягом робочої зміни відповідно за електричною та магнітною скла­довою ЕМП; £_ф і //_ф - фактична напруженість електричної та магнітної складової ЕМП.

У діапазоні частот 300 МГц...300 ГГц допустимий час перебування ви­значають за формулою

, JIÜIZ.

де ЕН_гяг - ГДР енергетичної напруженості; - фактична шільиісіьпотоку

енергії; к - коефіцієнт послаблення біологічності ефективності ноля.

Найбільш ефективним засобом захисту від ЕМП с екранування. Екрану­ють джерела випромінювання та робочі місця. Екрани бувають металеві су­цільні та сітчасті, відбнвальні та поглинальні. Для їх виготовлення викорис­товують матеріали з високою електричною провідністю (сталь, мідь, алюміній, латунь) або раліоноглинальиі матеріали у вигляді тонких гумових килимків, гнучких і жорстких листів поролону або волокнистої деревини, яка насичена відповідною речовиною, феромагнітних пластин.

Для екранування кабін, камер, вікон приміщень застосовують оптичне прозоре скло, яке покривають напівпровідником - двооксидом олова.

Для оцінювання функціональних якостей екранів використовують по­няття ефективності, яку визначають відношенням щільності потоку енергії у заданій точці без екрана (/„) до щільності потоку енергії у тій же точці за наявності екрана (/):

На практиці ефективність екранування розраховують в дБ за формулой)

У nix вішалках, коли розглянуті заходи захисту від впливу ЕМВ не ла­ють достатнього ефекту, а застосування інших технічних заходів неможливе, використовують 313. До них належать комбінезони й халати зі спеціальної тканини, яка мас металеву сітку.

Для захисту органів зору застосовують спеціальні окуляри з миною або латунною сіткою або окуляри із спеціального скла з шаром двоокису олова.

які послаблюють F.MB до ЗО дБ за світлопролускання до 70 %. Засоби індиві­дуального захисту- застосовують, наприклад, під нас налаштування антенно- фідерного обладнання і визначення вирішальної здатності радіолокаційних станцій, лс щільність потоку енергії псрсвнщус допустиму в сотні раз.

До організаційних заходів належать: проведення дозиметричного контро- лю інтенсивності EM В; організація навчання, опрацювання інструкцій; допуск до роботи осіб віком не молодших 18 років, які не мають захворювання цент­ральної нервової системи, серця, очей або інших медичних протипоказань.

До лікувально-профілактичннх заходів захисту належать: попередні та періодичні медичні огляди; додаткові оплачувані відпустки, скорочені робочі зміни та інші пільги, які передбачені чинним законодавством та нормативни­ми актами.

Для оцінювання ІІПЄНСИРНОСТІ ЕМП вимірювання напруженості елект­ричної та магнітної складової поля виконують окремо.

Контроль напруженості та щільності потоку енергії ЕМП на робочих міс­цях проводять не менше разу на рік. а також під час уведення в дію нових установок; внесення змін у конструкцію, розміщення і режим роботи діючих установок; після проведення ремонтних робіт, які можуть супроводжуватись зміною потужності випромінювання; організації нових робочих місць; у разі внесення змін у засоби захисту від впливу ЕМП.

Прилади контролю - вимірювачі напруженості електромагнітних полів.

2.15. Електромагнітні поля промислової частоти

Елсктромалйтні поля промислової частоти створюють повітряні лінії електропередач (ЛЕІІ) та їх елементи: електричні й трансформаторні підстан­ції. розподільні пристрої, струмопроволи. підземні та підводні кабельні лінії електропередач.

Електромагнітне поле на частоті 50 Гц маг електричну та магнітну скла­дову. Електрична складова виникає за наявності напруги на струмопровідних частинах, а магнітна - піт час протікання струму цими частинами. Норматив­ним параметром с напруженість електричної складової поля. Вона залежить ви номінальної напруги, від відстані (по висоті та ширині) до струмопровід­них частин тощо.

І'ОСТ 12.1.002-84 «ССБТ. Электрические поля промышленной частоты»» встановлює ГДР напруженості електричного поля частотою 50 Гц для персо­налу, який обслуговує електроустановки або перебуває в зоні виливу елект­ричного поля. Перебування в електричному йолі напруженістю до 5 кВ/м включно, допускають протягом усісї робочої зміни. У разі напруженості елек­тричного поля від 5 до 20 кВ/м включно, допустимий час перебування визна­чають за формулою

де Е-фактична напруженість поля, кВ/м.

За напруженості електричного поля ви 20 до 25 кВ/м час перебування не мас перевищувати 10 хв. Перебувати в електричному полі напруженістю понад 25 кВ/м без застосування засобів захисту заборонено.

Якщо відомий потрібний час перебування працюючого в електричному полі, ГДР напруженості визначають за формулою

/ + 2

де і- час перебування в електричному полі. год.

Розрахунок за наведеною формулою можливий в іраницях віл 0,5 до 8 год. Допустимий час може бути реалізовано одночасно або протягом робо­чої зміни. Весь інший час напруженість поля в робочій зоні не мас переви­щувати 5 кВ/'м. Зону, в якій напруженість електричною поля 5 кВ/м і більше, називають небезпечною зоною або зоною впливу. Ця зона лежить в межах круга, центр якого розташований в найближчій струмопровідній частині, що перебуває під напругою: для електроустановок напругою 750 кВ - 30 м, на­пругою 1150 кВ - 55 м.

Працівники, які обслуговують лінії зв'язку поблизу ліній електропере­дач. повинні керуватися положенням чинних норм і правил з охорони праці для відповідних категорій працівників. Перехрещення повітряних ліній зв'язку та проводовою мовлення з лініями електропередач маг відбуватись ВІДПОВІДНО ДО «Правил пересечения воздушных ЛИНИЙ СВЯЗИ И радиотрансля­ционных сетей с линиями электропередачи» та «Правил с троительства и ре­монта воздушных линий связи и радиотрансляционных сетей». Кут перехре­щення ліній мас бути за можливості близько 90°. Для обмежених умов кут перехрещення не нормують.

2.16. Захист від іонізуючих випромінювань

2.16.1. Визначеним, джерела та види іонізуючих випромінювань

Іонізуюче випромінюванім - випромінювання, яке під час взаємодії з ре­човиною безпосередньо або непрямо викликає іонізацію (утворення позитив­но та негативно заряджених іонів) та збудження її атомів і молекул.

Органи чуття людини не реагують на іонізуючі випромінювання, шо ро- бітть їх особливо небезпечними.

Джерело іонізуючого випромінювання - не об'ект. шо містить радіоактивну речовину або технічний пристрій, який створює або в певних умовах здатний створити іонізуюче випромінювання. Джерела бувають природні та штучні. До природних належать космічні промені га радіоактивні речовини, які с у землі (наприклад, уранові шахти), за винятком тсхногсинопідсшісних джерел.

Штучними джерелами с реактори атомних, атомних електричних і атом­них теплових станцій, пункти захоронения радіоактивних відходів, заводи радіохімічних технологій, рентгенівські установки, електровакуумні прила­ди, шо працюють за високих напруг. Радіоактивні речовини широко викорис­товують в різних галузях виробництва та наукових дослідженнях для автома­тичного контролю та керування технологічними операціями, для структурного аналізу кристалічних речовин (радіаційні дефектоскопи, при­лади контролю щільності та товшинн матеріалів), у медицині тошо.

Практична діяльність людини пов'язана з виробництвом, використан­ням, зберіганням і транспортуванням джерел іонізуючих випромінювань та поводженні з радіоактивними відходами.

Іонізуючі випромінювання можуть бути електромагнітні та корпускуляр­ні. їх класифікацію подано на рис. 2.30.

А*\ 2 30 Класифікація іонізуючих випромінювань: «'» заряд частинок позитивний; «-» - заряд частинок негативний

Гамма-випромінювання (у-випромінювання) короікохвнльове електро­магнітне випромінювання з довжиною хвилі до 0.1 нм. що виникає у процесі розпаду радіоактивних ядер, переходу ядер із збудженого стану в основний.

іііл час взаємодії швидких заряджених часток з речовинами тощо. Поширю­ються зі швидкістю світла.

Рентгенівське проміння - електромагнітне випромінювання з довжи­ною хвилі 10 ⁵...10 ⁴ нм. Випромінюється у разі гальмування швидких елект­ронів у речовині (неперервний спскгр) і під час переходів електронів із зов­нішніх електронних оболонок атома на внутрішні. Джерела променів - рентгенівська трубка, деякі радіоактивні потопи, прискорювачі та накопичу­вані електронів (синхронне випромінювання). Гамма та рентгенівське випро­мінювання мають невелику іонізуючу та велику проникну здатність.

Альфа-ви промінювання (а-вип/юмінкншн/ш) - корпускулярне іонізуюче випромінювання, яке складається з альфа-часток (ядер гелію), шо випромі­нюються у процесі радіоактивною розпаду та під час ядерних реакцій і пере­творень. Мають малу проникну здатність і практично затримуються аркушем паперу га шкіряним покривом людини. Швидкість розповсюдження - до 2-10* км/с.

Бета-вшцюмінювання ф-внп/юмінювання) - корпускулярне електронне або иознтроннс іонізуюче випромінювання з неперервним енергетичним спек­тром, цю виникає під час перетворення ядер чи нестабільних часток (наприк­лад, нейтронів). Мають більшу проникну та меншу іонізуючу здатність порів­няно з а-частками. Швидкість розповсюдження близька до швидкості світла.

Потоки протонів і нейтронів виникають за ядерних реакцій. їх дія зале­жить ві;і енергії цих часток.

2.16.2. Одиниці вимірюваним та лози іонізуючих випромінювань

Однією з основних характеристик іонізуючого випромінювання с радіо­активність джерела випромінювання.

Радіоактивність - цс властивість радіонуклідів спонтанно перетворюва­тись в атоми інших елементів (нукліди чи радіонукліди) внаслідок переходу ядра з одного електричного стану в інший, то супроводжується іонізуючим випромінюванням. Активність радіоактивного джерела визначають відношен­ням кількості спонтанних перетворень ядер до інтервалу часу Jr.

A = äN/dt.

Одиниця вимірювання активності - беккерель (Бк). Один беккерель до­рівнює одному ядерному перетворенню в секунду. Позасистемна одиниця ак­тивності - Кюрі (Кі): 1 Кі = 3.7 • 10" Бк.

У дозиметрії застосовують питому А_т (Бк/кг), об'ємну /1,. (Бк/м') і по­верхневу А, (Бк/м^:) активність джерел.

Дію іонізуючих випромінювань оцінюють лозою випромінювання. Роз­різняють експозиційну, поглинену, еквівалентну й ефекіивну дози.

Експозиційна доза ( Д_лоі ) с кількісною характеристикою рентгенівського та у-випромінювання. Можна виразити через сумарний електричний заряд іонів одного знака, який утворюється в одиниці об'єму поьнря за повного гальмування електронів:

Де«, *dQ/dm,

де JQ приріст сумарного заряду усіх іонів одного знака, якз були утворені в елементарному об'смі повітря; dm маса слеменіарногооб'гму повітря.

Одиниця вимірювання - кулон на кілограм (Кл/кг). Позасистемна оди­ниця - рентген (Р): IP = 2,58 ю* Кл/кг. Приріст експозиційної дози випромі­нювання, віднесеного до одиниці часу {dt), за який він відбувся, називають потужністю експозиційної лози:

<и

Одиниця вимірювання потужності - кулон на кілоірам у секунду

(Кд/кг с).

Поглинена доза - це відношення середньої енергії dk. що передана іоні­зуючим випромінюванням речовині в елементарному об'смі, до маси dm ре­човини в цьому об'смі:

J\^=dEldm.

Одиниця вимірювання - грей (Гр). Позасистемна одиниця - рад. І Гр = 100 рад = І Дж • кг ¹.

Величина поглиненої енергії виливаг на тяжкість ураження людини іоні­зуючими випромінюваннями.

У зв'язку з тим, шо рівні поглиненої дози різних видів випромінювання зумовлюють в оріанізмі різний біологічний ефект, уведено поняття еквівалент­ної дози (Д„,). Вона визначас небезпеку вішиву радіаційного випромінюван­ня довільного складу:

де Д_ - поглинена доза в окремому органі або тканині; W_f - радіаційний зважуючий чинник.

Одиниця вимірювання еквівалентної дози - зіверт (Зв). Позасистемна одиниця - бер (біологічний еквівалент рада). І Зв = 100 бер.

Радіаційний зважуючий чинник W, - коефіцієнт, який враховує відносну біологічну ефективність різних видів іонізуючих випромінювань. Використо­вується виключно для розрахунків еквівалентної і ефективної доз. Для а- випроміиювання - W_f становить 20; для у-винромінювання (фотонне, всі енергії) - 1: для протонів з енергією понад 2 МсВ - 5; для нейтронів - залеж­но від енергії від 5 до 20.

Ефективна доза (Д^) - не сума добутків еквівалентних доз Д,„ в окре­мих органах і тканинах на відповідні тканинні зважуючі чинники W_m:

Одиниця вимірювання - зіверт. позасистемна одиниця - бер.

Тканинний зважуючий чинник W_m характеризує виносний стохатичннй ризик опромінювання окремих тканин. Для легень, кишечника, червоного

кісткового мозку ІУщ становить 0.12; для більшості внутрішніх органів - 0,05; для шкіри га кісток - 0,01.

2.16.3. Вилив іонізуючих випромінювань на організм людини

Однією з особливостей впливу іонізуючих випромінювань на організм людини є неможливість їх виявлення до тою часу, поки ii« буде виявлене тс чи інше ураження (захворювання). Ступінь їх впливу залежить від виду ви­промінювання. величини поглиненої тканиною енергії, терміну дії, розміру опроміненої поверхні, індивідуальних особливостей ЛЮДНІШ.

Піл впливом іонізуючих випромінювань в організмі людини відбува­ються складні фізіологічні, хімічні та біологічні процеси. Вони порушують молекулярні зв'язки, змінюють хімічну структуру клітин (це пряма дія ви­промінювання). іонізують воду, шо є в організмі, руйнують живі тканини на клітинному рівні (це непряма дія випромінювання). Можливий комбінований вплив. Якщо джерело перебуває поза тілом людини, воно здійснює зовнішнє опромінення. У разі його перебування у самому тілі відбувається внутрішнє опромінення.

Радіоактивні речовини надходять в організм людини через інгаляційні шляхи, органи дихання, травлення, шкіряні покрови (через нори та місця пош­кодження). Періодичне надходження призводить до їх накопичення (кумуляції) га підвищення за рахунок цього іоні зації атомів і молекул живих тканин.

Найбільш уражаються ті органи й тканини, в яких відкладаються ті чи інші ізотони. Йод, наприклад, викладається у щитовидній залозі, стронцій - у кістках; уран і плутоній - у нирках, печінці, товстому кишечнику; натрій поширюється всім організмом. Небезпека радіоактивних джерел, що попада­ють в організм людини, тим більша, чим більша їх активність.

У разі внутрішнього опромінення найбільш небезпечними с а- і ß- вииромінювання, які мають значну іонізуючу здатність. їх зовнішнє опромі­нення менш небезпечне. Гамма і нейтронне випромінювання найбільш не­безпечне під час зовнішнього опромінення. Вони здатні проникати у тканини на велику глибину та руйнувати їх.

Наслідки опромінення можуть бути соматичними (латиське «soma» тіло) та генетичними. Соматичні проявляються за впливу радіації на особу або покоління. Генетичні - цс передача нащадкам змін, які відбулися під виливом радіації, у зому числі і змін, які ведуть до захворювань.

Можливе загальне і місцеве опромінення. Загальне - спричиняє лейке­мію (білокрів'я), місцеве веде до захворювань шкіри, її сухості, променевих опіків, випадіння волосся, порушення діяльності статевих оріанів, катаракти, утворення злоякісних пухлин.

Променева хвороба виникає як за зовнішнього опромінення, гак у разі перебування радіоактивних речовин у тілі людини. Це своєрідна реакція ор­ганізму на вплив іонізуючої радіації. Характеризується ураженням централь­ної нервової системи, порушенням проникності кровоносних судин, подав­лениям кровотворення, зменшенням опору організму інфекціям. За короткої дії (хвилини, години) великих доз (наприклад, вибуху атомного чи термоядер­ного обладнання) виникає гостра променева хвороба. Ступінь ураження за­лежить від дози опромінення й індивідуальної чутливості організму до опро­мінення. За тривалого впливу (місяці, роки) невеликих доз опромінення виникає, як правило, хронічна форма променевої хвороби.

Уплив іонізуючого випромінювання, яке перевищує допустимі дози, призводить до втрати працездатності та до летальних наслідків.

2.16.4. Нормування іонізуючих випромінювань

Основними документами, які регламентують радіаційну безпеку в Украї­ні. є «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)» та «Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізую­чих випромінювань (ОСПУ-97)», які введені в дію з 01.01.98 р. НРБУ-97 ви­значають систему принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких с обов'язковими під час забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки. Вони вводять такі сучасні концептуальні положення:

- концепцію ефективної дози; нову систему обірунтування донусіимих рівнів з використанням дози­метричних моделей з вік-залежними параметрами. Шкала референтного віку, якою користуються в системі нормування опромінення, така: 3 місяці, 1; 5;

10; 15 років, дорослий. Допустимо застосування до 12 місяців, від року до

2. років, від 2 років до 7 років, від 7 років до 12 років, від 12 років до 17 років і доросліше 17 років;

• дві груми категорії осіб, які зазнають опромінення (персонал та насе­лення);

• систему чотирьох ірун радіаційно-гії it нічних регламентів: регламенти щодо обмеження опромінення за нормальної практичної діяльності; регла­мент аварійного опромінення населення; регламенти опромінення віл тех- ногсннонідсилених джерел природного походження; основи обмеження ме­дичного опромінення.

РмНацпшо-гігіснічішй регламент цс будь-які затверджені правила, умови, критерії для прийняття рішень (в тому числі у формі числових зна­чень нормативів, контрольних рівнів тощо), а також методи та засоби вимі­рювання, що забезпечують однозначність і єдність вимог радіаційної безпеки й засобів радіаційного контролю.

Норми радіаційної безпеки встановлюють такі категорії осіб, які зазна­ють опромінення:

• категорія А (персонал) - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;

• категорія І» (персонал) - особи, робота яких безпосередньо не пов'язана

  3. джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робо­чих місць у приміщеннях га на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно- ядерними технологіями можуть отримувані додаткове опромінення;

• категорія В усе населення.

Норми радіаційної безпеки України включають такі регламентовані ве­личини: ліміт дані, допустимі, контрольні та рекомендовані рівні.

Ліміт долі (ЛД) не основний радіаційно-гігієнічний норманів, метою якою с обмеження опромінення осіб категорій А, І> і В від усіх індустріаль­них джерел іонізуючого випромінювання в практичній діяльності. У нормах встановлено:

• ліміт ефективної дози та ліміт еквівалентної дози зовнішнього опромі­нювання (табл. 2.23);

• допустимі рівні надходження радіонуклідів через органи дихання, до­пустимі концентрації радіонуклідів у повітрі робочої зони та питній воді, по­тужність лози зовнішнього опромінення, допустиме радіоактивне забруднен­ня шкіри, спецодягу, робочих поверхонь та ill.

Контрольні рівні встановлююп. з мстою фіксації досягнутого рівня раді­аційної безпеки на певному об'єкті, в населеному пункті чи у навколишньому середовищі. їх встановлюють для окремих технологічних операцій, режимів експлуатації окремих підрозділів об'єктів. Допускається їх встановлювати для окремого радіонукліда та (або) до шляху його надходження, включаючи введення контрольних рівнів на вміст радіонукліда в окремому продукті хар­чування або на окремій території. У разі перевищення контрольних рівнів, адміністрація об'єкта проводить розслідування з метою виявлення та усунен­ня причин, що призвели до перевищення. Контрольні рівні переглядають, враховуючи поточний радіаційний стан об'єкта. їх встановлює адміністрація об'єкта за обов'язкового погодження з державними регулюючими органами. Рекомендовані рівні медичного опромінення (величину дози, потужності дози чи радіоактивності) встановлює Міністерство охорони здоров'я для типових рентгенологічних та радіологічних діагностичних і терапевтичних процедур.

Таблиця 2.23

Ліміти лози опромінення (мЧврік¹)

ІІарамеїр	КатеюрН осіб, які іашаюаь опромінення
	А	Б	В
ЛД^ (ліміт ефективної дози)	20	2	1
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього
опроміненій:
- ЛД_ (.гін кришталика ока)	150	15	15
- ЛДj- СДІ» шкіри)	500	50	50
- ЛД (ДНЯ кисті та стопи)	500	50	-

2.16.5. Захист віт іонізуючих випромінювані.

Іонізуючі випромінювання становлять велику небезпеку для здоров'я людини.

Радіаційна безпека - цс стан об'єкта та навколишнього середовища, що забезпечує нспсрсвищсння основних лозових лімітів, виключення будь-якого невиправданого опромінення та зменшення доз опромінення персоналу га населення нижче за встановлені лозові ліміти настільки, наскільки цс може бути економічно обгрунтовано й досягнуто.

НРБУ-97 встановлюють два принципово відмінні підходи до забезпе­чення протирадіаційного захисту:

• в умовах нормальної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання;

• в умовах аварійного опромінення та під час хронічного опромінення за рахунок техногениопідсилених джерел природного опромінення.

У кожному випадку захист грунтується на таких принципах:

• принцип виправданості, відповідно до якою будь-яка діяльність, шо супроводжується опроміненням людей, не мас здійснюватись, якщо вона не приносить більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому по­рівняно зі школою, яку вона завдас,

• принцип нспсрснишсння - рівні опромінення від усіх видів діяльності не мають перевищувати ЛД;

• принцип ошимізації це коли рівні індивідуальних доз або кількість опромінених осіб щодо кожною джерела випромінювання мають бути настіль­ки низькими, настільки це може бути досягнуто І урахуванням економічних та соціальних чинників.

Засоби і заходи захисту від іонізуючого випромінювання обирають за­лежно від реальних умов, особливостей, параметрів джерела та видів випро­мінювання. Основними з них с:

зменшення потужності джерела випромінювання до мінімально необ­хідних значень зменшивши його активність («захист кількістю»);

• використання, по можливості, потопів меншої активності («захист якіс­тю»);

скорочення часу роботи з джерелом випромінювання («захист часом»);

• віддалення робочою місця від джерела випромінювання («захист від­станню»);

• використання маніпуляторів і роботизованих комплексів;

• застосування устаткування з автоматичним і дистанційним керуван­ням;

• екранування джерел випромінювання використовуючи стаціонарні, пересувні, поглинальні або послаблюючі випромінювання екрани («захист екраном»);

застосування 313;

впровадження організаційних, санітарно-гігіснічних і лікувально- профілактичних заходів;

-дозиметричний контроль та ін.

У разі зовнішнюю опромінювання можна вживати заходів шодо укрит­тя, евакуації, тимчасового відселсння, переселення, деіактивації територій, будівель та споруд, герметизація приміщень, відключення зовнішньої венти­ляції та іи.

Для окремих підприємств визначають санітарно-захисну юну з відповід­ним режимом коніролю.

Індивідуальні засоби захисту обирають залежно від робіт, які викоиу- ють. Це можуть бути халати та шапочки з натуральної тканини, захисні фар­тухи. гумові рукавиці та чоботи, щитки, комбінезони, респіратори тощо.

Індивідуальний дозиметричний контроль с обов'язковим для осіб, у яких річна ефективна доза опромінення може перевищувати 10 мЗвтод

Під час будівництва лінійно-кабельних споруд і проведення інших робіт на місцевості, забрудненій радіонуклідами, необхідно виконувати вимоги ра­діаційної безпеки, які визначені НРБУ-97. «Инструкцией но радиационной безопасности для 30-кнлометровой зоны вокруг ЧАЭС», затвердженою Гене­ральним директором ВО «Комбінат» 1988 р., та розглянутими вище.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. ДаГпс визначення основних понять з гігієни праці.

2. Як класифікують умови праці за ступенем шкідливості га небезпеч­ності виробничих чинників, тяжкості та напруженості трудового процесу?

3. Які умови праці вважають оптимальними, а які допустимими?

4. Які умови праці вважають шкідливими, а які небезпечними (екстре­мальними)?

5. З якою мстою і як оцінюють умови праці на робочих місцях праців­ників галузі телекомунікацій?

6. Якими параметрами характеризується мікроклімат виробничих при­міщень і який їх вплив па організм людини?

7. Охарактеризуйте гігієнічне нормування параметрі» мікроклімату.

8. Які вимоги санітарних норм до контролю параметрів мікроклімату в робочій зоні?

9. За допомогою яких заходів нормалізують параметри мікроклімату в галузі телекомунікацій?

10. Як поділяють шкідливі речовини за характером виливу на організм людини?

11. Охарактеризуйте класи шкідливих речовин залежно від їх ГДК у по­вітрі робочої зони.

12. Як нормують шкідливі речовини у повітрі робочої зони?

13. Які методи та терміни контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони? ^

14. Охарактеризуйте 313 органів дихання від впливу шкідливих речовин (газів, пари, аерозолів).

15. Які джерела та допустимі рівні іонізації повітря у виробничих при­міщеннях?

16. Як здійснюють природну вентиляцію виробничих приміщень галузі телекомунікацій. які її переваги над штучною?

17. Охарактеризуйте штучну загальнообмінну вентиляцію виробничих приміщень, и види, вибір, конструктивне оформлення та особливості засто­сування в галузі телекомунікацій.

18. Дайте визначення місцевій витяжній вентиляції, охарактеризуйте її призначення, види, конструктивне оформлення та обумовленість застосуван­ня в галузі телекомунікацій.

19. Яке призначення місцевої припливної вентиляції та особливості її за­стосування?

20. Охарактеризуйте сучасні системи конднціонування повіїря.

21. Які методи використовують для розрахунку повітрообміну виробни­чих приміщень в галузі тслекомунікацій?

22. Охарактеризуйте системи очищення повітря віч шкідливих речовин.

23. Яке знамення освітлення для здоров'я га трудової діяльності людини?

24. Охарактеризуйте основні світлотехнічні показники та одиниці їх виміру.

25. Охарактеризуйте природне та штучне освітлення приміщень в галузі тслекомунікацій.

26. Як визначають норми природного та штучного освітлення робочих місць?

27. Як розраховують природне та штучне освітлення?

28. Які джерела штучного освітлення використовують на виробництві?

29. Яке призначення та основні характеристики світильників?

30. Безпека експлуатації освітлювальних установок у галузі тслекомунікацій.

31. Що такс шум, які ного види, джерела в галузі тслекомунікацій. як виливає на організм людини?

32. Як нормують виробничий шум?

33. Визначте заходи та засоби захисту від шуму в галузі тслекомунікацій.

34. Охарактеризуйте вплив інфразвуку та ультразвуку на організм лю­дини. їх допустимі значення.

35. Як забезпечують захист працюючих віл негативного впливу інфра­звуку та ультразвуку на організм людини?

36. Що таке вібрація. її види, джерела та вплив на організм людини?

37. Які параметри вібрації нормують та які їх гранично допустимі рівні?

38. Які заходи та засоби застосовують віч несприятливого впливу вібрації?

39. Охарактеризуйте інфрачервоні випромінювання. їх вплив на організм людини, допустимі рівні та засоби і заходи захисту.

40. Як впливають ультрафіолетові випромінювання на організм людини, їх допустимі рівні та засоби і -заходи захисту?

41. Охарактеризуйте лазерне випромінювання, галун застосування та війн в на організм людини.

42. Які потенційно шкідливі та небезпечні виробничі чинники супрово­джують роботу лазерних установок?

43. Охарактеризуйте особливості нормування лазерних випромінювань.

44. Охарактеризуйте заходи безпеки під час експлуатації лазерних установок.

45. Які джерела електромагнітних випромінювань радіочастотного діа­пазону?

46. Як впливають електромагнітні випромінювання радіочастотного діа­пазону на організм людини?

47. Як нормують та які допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону?

48. Як захитають працюючих від впливу електромагнітних випроміню­вань радіочастотного діапазону?

49. Охарактеризуйте електромагнітні поля промислової частоти.

50. Охарактеризуйте сучасну концепцію нормування іонізуючих випро­мінювань.

51. Які засоби та заходи використовують для захисту від впливу іонізу­ючих випромінювань?