2.6. Освітлення виробничих приміщень галузі телекомунікацій

2.6.1. Значення освіглсннн для здоров'я та трудової діяльності людини

Світло с важливим чинником життєдіяльності людини. Майже 80 % усієї інформації надходить до людини через органи зору. Правильно організоване освітлення позитивно впливає на роботу центрально! нервової системи, органів зору, продуктивність і безпеку праці, якість продукції, с важливим стимулято­ром організму. За недостатньої освітленості розвивається короткозорість, зни­жується якість і продуктивність праці, притупляється уважність, викривляється інформація, можливі виробничі травми і нещасні випадки. Також є небезпека впливу на органи зору надмірної освітленості. Велика яскравість може виклика­ти тимчасове порушення функції ока, спричинити подразнення, різь н очах, го­ловні болі, можливе пошкодження органів зору. Освітлення не має сіворювагн різких затшків і надлишкового світла, справляти сліпучу дію. Часте пристосу­вання ока до тіні та світла втомлює його, знижує захисну реакцію; втрачається контрастна чутливість і гострота зору. Освітлення має бути таким, щоб праців­ник добре бачив предмети процесу праці і не напружував органи юру.

Правильне освітлення виробничих приміщень не можна досягти довільним розміщенням природних і ш тучних джерел світла. Для створення раціональною освітлення потрібно знатті основи світлотехніки, особливості виробничого про­цесу, правильно застосовувати чинні нормативні акти та виконувати необхідні розрахунки. Оптимальні умови праці на виробництві можуть бути забезпечені тільки за достатнього освітлення робочих зон і робочих місць.

Оптичну вісь спектру випромінювань залежно від довжини хвилі пока­зано на рис. 2.16.

Видима область _нвч_ _| 'чь , 21 —

540000 нм "0 380 10 НМ

Рік. 2. 16 Оптична віск спектру випромінювань: УФИ ультрафіолетові випромінювання;

ІЧВ інфрачервоні випромінювання. РВ рентгенівські випромінювання, ІІВЧ надвисокочастотні випромінювання

Ділянку спектру в діапазоні довжини хвиль ві,ч 380 до 770 наномстрів (им) сприймає око людини, як світло. У видимій області спектру залежно від довжини хвилі людина сприймає кольорову складову світла віч фіолетового (380 им) до червоного (770 нм) (рис. 2.17).

		---	/ у	f
		7	1 1 Ж.з	V
		"f		Л.	\
— <	и	Ч с-з			> \ о	У4-

mo »»

60 40

20

УМ) 430 470 <00 530 5!» 620 ТОО

Рис 2.17. Залежність кольорових областей спектру від довжини хвилі: v -відносна

видимість випромінювання; ч червоний; о оранжевий; ж жовтий; ж-з жовто-тслсний; з зелений; с-з синьо-зелений; с синій; ф фіолетовий колір

Кольоровий снск-тр враховують під час фарбування виробничих примі­щень. Найкраще сприймається органами зору жовто-зелений колір, а най­краща видимість на довжині хвилі X « 555 нм.

2.6.2. Основні світлотехнічні показники та одиниці їх виміру

Освітлення виробничих приміщень характеризучться кількісними та якіс­ними показниками, які мають стандартні терміни й одиниці виміру. До кількісних показників нхлежать: світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість.

Світловий потік (/•") - цс така частина променевої енергії, яка сирнй.ма- сться органами зору, як світло. Одиниця виміру - люмен (лм). Люмен - цс світловий потік від еталонного точковою джерела світла в одну канделу (міжнародна свічка), яке розташоване у вершині тілесного куіа в І стерадіан і уїворюс на поверхні сфери радіусом І м поверхню площею І м^: (рис. 2.18).

Один стерадіан дорівнює 574745*.

л. км

Сша світла (/) - цс просторова щільність світлового потоку в заданому напрямку. Визначають відношенням світлового потоку (/•) до тілесного кута (<о), у іраницях якого він розподіляється рівномірно:

О)

0)

R²

За одиницю сили світла прийнято канделу (кд). яка дорівнює І лм/стср.

За одиницю освітленості прийнято люкс (лк). Це освітленість поверхні площею І м\ на яку рівномірно падас світловий потік в 1 люмен.

Яскравість (L) визначають відношенням сили світла (/) в певному на­прямку до площі освітленої поверхні (5). що перпендикулярна напрямку світ ла:

L.'

5 cos а

де а - кут між нормаллю до поверхні S і напрямком, для якою визначають яскравість.

'іа одиницю яскравості прийнято ніг - це яскравісп. І м^: плоскої поверхні, яка вибиває у перпендикулярному наїфямку силу світла в І канделу. Яскравісп. до 2000 кд/м*. якщо площа робочої поверхні до 1 • Ю^м² - доі іуетнма.

До якісних показників належать фон, контраст об'гкіа розрізнення з фоном, показник ослінленосгі. показник дискомфорту, коефіцієнт пульсації освітленості.

Рис. 2.18. Схема кількісних покажнкш осигглсння Освіпиеність (£) ЩІЛЬНІСТЬ світлового потоку на поверхні, яка освіт­люється. за умови його рівномірного розподілення. Визначають відношенням світлового потоку (F), який надає на поверхню, до илоші цієї поверхні (5*):

Фон - це поверхня, прилегла безпосередньо до об'єкта розрізнення, на якій його розглядають. Фон характеризується коефіцієнтом відбиття поверхні р. який визначається відношенням світлового потоку, шо відбивається від пове­рхні F_ta. до світлового потоку, шо надає на неї .

Це здатність поверхні вибивати світловий потік, який на неї падас. Фон бувас світлим за р > 0,4, середнім за р »0.2...0.4 і темним - р < 0.2.

Контраст об'єкта розрізнення з фоном характеризується відношенням різниці яскравостей об'єкта розрізнення L₀ та фону до яскравості фону:

Контраст вважають великим, якшо К >0.5 (об'єкт і фон різко відрізня­ються за яскравістю), середнім якщо А'"0.2...0.5 (об'єкт і фон помірно відрізняються за яскравістю) і малим - якшо А' =0.2 (об'єкт і фон мало від­різняються за яскравістю).

Об'єкт розрізнення - цс окремий предмет, який розглядають, або окрема його частина або дефект, який потрібно розпізнати в процесі праць Наприк­лад. розмір піксела на екрані ВДТ, лінії на шкалі конгрольио-вимірювального приладу або кресленні, крапки тошо.

Показник осліпяеності характеризує сліпучу дію освітлювальної устано­вки. Визначають за формулою

Р = (5-І)-1000,

де S коефіцієнт осліпленості. Його визначають відношенням 5 = -^-; Ц -

яскравість об'єкта розрізнення за браком блискучих джерел у полі зору; U - яскравість об'єкта за наявності блискучих джерел у йолі зору. кд/м².

Показник осліпленості (за будь-якої системи загального освітлення) зміню­ється ви 10 до 40 од Його визначають за табл. 2.7. Ослінленість порушує зорові функції, спричиняє надмірне подразнення, знижує чутливість га працездатність ока. Блискучість може бузи прямою від яскравих джерел світла або частини світи­льників. яка потрапляє в поле зору працівника, або відбитою від дзеркальної пове­рхні. Вона знижує видимість внаслідок надмірного збільшення яскравості робочої поверхні га вуалюючої дії. яка знижує контраст між об'єктом і фоном.

Показник дискомфорту - критерій оцінювання дискомфортно! блнскос- ті, яка викликає неприємні відчуття у разі нерівномірного розподілення яск- равосіі в полі зору. Визначають за формулою

AY

м=•

9 С

де І. яскравість блиского джерела, кд/м ; и> - кутовий розмір блиского джс- рсла. стер; 9 - індекс позиції блиского джерела відносно лінії зору; L_u - яск­равість адаптації, кд/м".

Під нас проектування показник дискомфорту розраховують інженерни­ми методами.

Адаптація - властивість ока пристосовуватись до зміни освітленості зву­женням і розширенням зіниці. Око може адаптуватися до темноти (темпова адаптація) і до світла (світлова адаптація).

Коефіцієнт пульсації освіти-шкті (А'„). - критерій оцінювання відносної глибини коливань освітленості внаслідок зміни в часі світлового поіоку газо­розрядних ламп за живлення їх змінним струмом. Визначаюіь за формулою

Е - F К=-=* ^=400,%,

де Е_1Ш. і E._v - відповідно максимальне, мінімальне і середнг значення освітленості за період її коливання, лк.

До шкідливих і небезпечних виробничих чинників належать: брак або нестача природного освітлення; недостатня освітленість робочої зони; під­вищена яскравість світла; знижена контрастність; пряма або вибита блиску- чість; підвищена пульсація світлового потоку (ГОСТ 12.0.003-74).

2.6.3. Види освітлення виробничих приміщень іалузі телекомунікацій

Залежно від джерела світла освітлення виробничих приміщень може бути:

• природним - освітлення приміщень сонячним світлом (прямим або відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх захисних конс­трукціях;

• штучним, яке створюють електричні джерела світла;

• суміщеним, за якого нслостатнг за нормами природне освітлення до­повнюють штучним.

Розглянемо їх щодо галузі телекомунікацій.

2.6.4. Природне освітлення

Природне освітлення мас хорошу днфузність. стимул ЮС фізіологічні процеси, позитивно впливає на органи зору га обмін речовин в організмі лю­дини. оскільки в ньому наявне ультрафіолетове випромінювання. Природне освітлення с основним і мас бути, як правило, у приміщеннях, де постійно перебувають люди. Вез природного освітлення допускають проектувати при­міщення. які визначені державними будівельними або галуїевими нормами. Цс приміщення, в яких не передбачено постійне перебування людей або за технологию виробництва у ньому нсмас иоірсби: акюна зала, кулуари, фойе, приміщення виставок, архівів, комори та інші, а також приміщення, які дозво­лені в навальних поверхах будинків, та підземні споруди.

Природне освітлення поділяють на бокове (односторонне або двосто­роннє). верхнє та комбіноване (верхнє та бокове) (рис. 2.19).

17

г-о.е

У7ГГГГТ77Г777Г/ГГГ77

і д Рис 2.19. Види природного освітлення: и олностороннг бокове; 6 двостороннє бокове;

верхнє; а верхнє і бокове (комбіноване). Е освітленість, лк; / ширина виробничого приміщення, м. Г - 0.8 м - гориюнтальиа поверхня нормування освігленості та ЇЇ висота нал підлогою, м, E_t,E,,E„ освітленість. відповідно, бокова, верхня, середня, лк

У разі природного освітлення освітленість робочих місць (зон) ЗМІНЮ­ЄТЬСЯ залежно віт часу доби, періоду року, метеорологічних умов (хмарно, дощ. сніг, туман) і географічного розташування місцевості. Оскільки при­родне освітлення непостійне, то кількісне оцінювання ного проводять не за значенням освігленості. а за виносним показником коефіцієнтом природної освітленості (КІІО). Коефіцієнт природної освітленості це відношення при­родної освітленості. яка с і ворюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення сонячним світлом (безпосередньо або після вибигія) (£„,). до од­ночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості, яку створює світ­ло ПОВНІСТЮ відкритого небосхилу (Еущт):

КПО - е = —- £

Нормоване значения KI 10 визначають ДІЛІ ІІ.2.5-28--2006 залежно ви характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнен­ня. мм, розряду зорової роботи та системи освітлення.

'іа одностороннього бокового освітлення виробничих приміщень глиби­ною до 6 м нормують мінімальне значення КГІО в точці, розміщеній на пере­гині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної ро­бочої поверхні на відстані 1 м віл стіни або лінії максимального заглиблення зони, найбільше віддаленої від світлових прорізів (рис. 2.19. а).

У всликопібарішінх виробничих приміщеннях глибиною понад б м нор- мусться мінімальне значення КІІО в точці на умовній робочій поверхні, від­даленій від світлових прорізів:

• на 1.5 висоти від підлоги до верху світлових ирорпів для зорової робо- їн 1... IV розрядів, м;

• на 2,0 «исоїн - для зорової роботи V...VII розрядів, м; на 3.0 висоти - для зорової роботи VIII розряду, м.

За двостороннього бокового освітлення приміщень нормоване значення КІІО мас бути забезпечено в розрахунковій точці н центрі приміщення на пе­ретині вертикальної площини характерного розрізу та робочої поверхні (рис. 2.19, б).

У разі верхнього або комбінованого освітлення приміщень нормують ссрсднс значення КІІО в точках, розміщених на перетині вертикальної пло­щини характерного ротрізу приміщення й умовної робочої поверхні. Першу й останню точки приймають на відстані І м віч поверхні стін (перегородок) (рис. 2.19,г).

t* = (— + є, + е. +... + —),

«Г jV-1 2 • ¹ 2

де ei.Cj,^,...,<.', значения КІІО в І; 2; 3 та /-ій контрольній точці; jV кіль­кість контрольних точок у площині характерного розрізу приміщення.

Допускають розподілення приміщень на зони з боковим освітленням (зо­ни. шо примикають до зовнішніх стін із вікнами) та зони із верхнім освітлен­ням. Нормування та розрахунок природного освітлення в кожній зоні прово­дять незалежно одне від одного.

Нормоване значення КІІО. t'_iV, для будинків, які розташовані в різних районах України, визначають за формулою

де е_щ - нормоване значення КІІО, яке визначають за табл. 2.7 залежно віч хара­ктеристики зорових робіт, m_v - коефіцієнт світловоіо клімату. який визнача­ють и табл. 2.8; Л' - номер іруии забезпеченості природном евпглом за табл. 2.8. Отримані значення e_s. слід округлювати до десятих. У виробничих приміщеннях із зоровою роботою 1 II І розрядів слід ви­користовувати суміщене освітлення. Допускається застосовувати верхнє при­родне освітлення у великонрогонових складальних цехах, де роботи викону­ють в значній частині об'єму приміщення на різних рівнях від підлоги та на різноорієнтованих у просторі робочих поверхнях. При цьому нормовані зна­чення КПО приймають для розрядів 1; И; III відповідно 10; 7; 5 %.

2.6.S. Розрахунок нриро.іноіо освітленим Розрахунок природного освітлення виконують з метою визначення пот­рібної площі світлових прорізів, яка забешечус нормоване значення КПО у ви­робничому приміщенні. Для цим о потрібно визначити: систему iipiipojuioro освітлення;

характеристику зорових робіт відповідно до ДГ>11 В.2.5-28-2006; - нормоване значення КПО, е., за табл. 2.7;

нормоване значення КПО, е_м для приміщення, що розглядають. Нюшу світлових прорізів за бокового освітлення приміщення розрахо­вують за такою формулою:

ІОО^В- = ^е> ^К}% к . S. Vi *

де .V» - площа світлових прорізів (у світлі) за бокового освітлення. м^:; 5. - площа підлоги приміщення, м^:; е„ - нормоване значення КІІО для примі­щення. що розглядають. %; А', коефіцієнт запасу, який призначають згідно з табл. З ДЬН В.2.5-28 2006, А', « 1,2...2,0; тій- світлова характеристика ві­кон. яку визначають згідно з табл. Л. І ДГ>Н В.2.5 -28-2006; т₀ - загальний ко­ефіцієнт світлої!роникнення. який визначають як

де Ті коефіцієнт світлопропускання матеріалу, який визначають за табли­цею; tj - коефіцієнт, який враховує втрати світла в рамах світлонрорізу. який визначають за таблицею; ij - коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях і визначають за таблицею (за бокового освітлення т_} = І); т₄ - коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях і визна­чають за таблицею; Ts коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, яку встановлюють під ліхтарями, рівнин 0.9; r_t - коефіцієнт, який вра­ховує підвищення КПО та бокового освітлення світлом, яке вибивається від поверхонь приміщення та підстилаючого шару прилеглого до будинку, який визначають за таблицею; Кь,* - коефіцієнт, який враховує затінення вікон бу­динками навпроти та визначають за таблицею ДЬН В.2.5-28-2006.

Розрахункове значення КІІО за верхнього та комбінованого освітлення у будь-якій точці мас бупі не менше нормованого значення КГІО за бокового освітлення для робіт відповідних розрядів.

Нерівномірність природного освітлення не нормують для приміщень з боковим освітленням; для виробничих приміщень, в яких виконують зорові роботи VII і VIII розрядів; за верхнього та бокового освітлення допоміжних приміщень громадських будинків, у яких виконують зорові роботи розрядів «г» та «д».

2.6.6. Шіучне освітлення

Штучне освітлення застосовують у тих випадках, коли бракує або недо­статньо природного освітлення. Його поділяють на загальне та комбіноване. У ран загального освітлення світильники розмішують у верхній зоні примі­щення рівномірно (запільне рівномірне освітлення) або відносно розміщення обладнання (загальне локальне освітлення). За комбінованого освітлення до загального додаюіь місцеве. Місцеве освітлення створюють світильники, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

За призначенням штучне освітлення поділяють на робоче, аварійне, охо­ронне та чергове. Аварійне поділяють на освітлення бешскн та евакуаційне.

Робоче освітлення передбачають в усіх приміщеннях та на відкритих ді­лянках, призначених для роботи, проходу людей та руху транспорту.

Освітлення бс/пски передбачається у випадках, коли відключення ро­бочого освітлення і пов'язане з цим порушення обслуговування устаткуван­ня і механізмів може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, тривале по­рушення технологічного процесу, порушення роботи таких об'єктів, як вузли радіо- і телевізійних передач зв'язку, диспетчерські пункт, електричні ста­нції. насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації, установки вентиляційні та кондиціонування повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме призупинення роботи. Світильники робочого та аварійного освіт­лення мають живитися від різних незалежних джерел.

Евакуаційне освіппення - освітлення для евакуації людей із приміщення у разі аварійного відключення робочого освітлення. Ного передбачено у міс­цях. небезпечних для проходу людей; у проходах і на сходах, шо використа­вують для евакуації людей за чисельності евакуйованих понад 50 чоловік; у виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми, коли їх вихід із приміщення у разі аварійного відключення нормального освітлення пов'язаний з небезпекою травмування за продовження роботи виробничого устаткування; у приміщеннях громадських і допоміжних будинків промисло­вих підприємств, якщо в приміщенні можуть нсрсбунаїи одночасно понад 100 чоловік; у виробничих приміщеннях без природного світла.

Виходи з приміщень, де можлива присутність понад 100 чоловік та примі­щень без природного світла, де можлива присутність понад 50 чоловік, або які мають площу понад 150 м\ мають бути відмічені покажчиками (світловими або написами, знаками тощо, які освітлюють світильники аварійного освітлення). Світлові покажчики встановлюють не нижче ніж 2 м віч нідлоііт і на відстані не бічьніе за 25 м один від о;іного, а також у місцях повороту коридору.

Світильники аварійного освітлення мають вирізнятися від світильників робочого освітлення спеціально нанесеною буквою Л червоного кольору. Вони можуть бути використані для евакуаційного освітлення.

Охоронне освітлення передбачено вздовж межі території, яку охороня­ють у нічний час, за браком спеціальних технічних засобів охорони.

Чергове освітлення освітлення у неробочий час (за браком робочого процесу). Для його забезпечення можна використовувати частину світильни­ків інших видів штучного освітлення.

2.6.7. Нормування нііучноїо освітлення

У разі штучного освітлення нормують освітленість, показник осліилс- ІІОСІІ, коефіцієнт пульсації га показник дискомфорту. Нормативні значення визначаюіь відповічно до вимог ДБН В.2.5-28-2006. Норми носять міжгалу­зевий характер.

Норми освітленості робочих місць залежать від характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнення (мм), розряду і підрозряду зорової роботи, контрасту об'єкта з фоном, характеристики фону та системи освітлення (загальне або комбіноване) (табл. 2.7).

Усього визначено вісім розрядів зорової роботи. В свою чергу розряди I...V і VIII містять чотири нічрозряди (а. б. в. г) залежно віч контрасту об'єкта з фоном та характеристики фона. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк за комбінованої системи освітлення (розряд Іа). найменша 20 лк за системи загального освітлення (розряд Villi ).

У процесі виконання у приміщенні робіт I...III. IVa. IV6, IVb, Va розря­дів слід застосовувати систему комбінованого освітлення. Використовувати систему тільки загального освітлення у ньому випадку можна, якщо інше технічно неможливо або недоцільно встановлювати місцеве освітлення. Більш конкретно цс визначено в іалузевих нормах, узгоджених з органами Державного санітарного нагляду.

У приміщеннях, де виконують роботи IV...VI розрядів, норми освітле­ності слід знижувати на одну ступінь під час короткочасного перебування людей або за наявності устаткування, яке не потребує постійного обслугову­вання (наприклад, цехи автоматичного зв'язку та ін,).

Освітленість робочої поверхні, яку забезпечують евпильннкамн заіального освітлення в системі комбінованого, мас складати не менше 10 % ви іюр.мова- ноїдля комбінованою оевплення. При цьому освітленість мас бути не меншою 200 лк за розрядних ламп і не менше 75 лк - за ламп розжарювашш. Створюва­ні освітленість від загального освітлення в системі комбінованого більше 500 лк за розрядних лами і більше 150 лк за ламп розжарювання допускають тільки за наявності обгрунтувань. Застосування лише місцевого освітлення не допускають. У приміщеннях без природного світла загальну освітленість робо­чої поверхні в системі комбінованого освітлення підвищують на оди у ступінь.

У виробничих приміщеннях освітленість проходів та ділянок, де роботу не виконують, мас складати не більше 20 % від нормованої освітленості, але не менше 75 лк за розрядних лами і не менше 30 лк за ламп розжарювання.

У цехах з повністю автоматизованим технологічним процесом передба­чено освітлення для спостереження за роботою устаткування, а також додат­кове ввімкнення світильників загального і місцевого освітлення для забезпе­чення потрібної (виповідно до табл. 2.7) освітленості у процесі ремонтно- налаї оджувальних роби.

Норми аварійного освітлення безпеки у виробничих приміщеннях і на території підприємств складаюіь 5 % від нормованого значення робочого освітлення у раті загального освітлення, але не менше 2 лк усередині при­міщення і не менше І лк для території підприємств. При цьому створюва­ні найменшу освітленість всередині будинків більше ЗО лк за розрядних лами і більше 10 лк за ламп розжарювання допускається за наявності відпо- відннх обгрунтувань.

Евакуаційне освітлення мас забезпечувати найменшу освітленість підло- III основних проходів (або на землі) і сходів: у приміщеннях 0.5 лк. на ви­критих територіях - 0.2 лк.

За охоролного освітлення освітленість мас бупі не меншою 0.5 лк на рів­ні землі в горизонтальній площині або на рівні 0.5 м ви землі з одного боку вертикальної площини, перпендикулярної лінії межі.

Галузь застосування величини освітленості, рівномірність та вимоїн до якості чекового освітлення не нормують.

Показник осліпленості від світильників загального освітлення не мас пе­ревищувати значень, які наведено в табл. 2.7. Показник осліпленості не об­межено для приміщень, довжина яких не перевищує подвійної висоти підві­шування світильників над підлогою, а також для приміщень з тимчасовим перебуванням людей і для площадок, призначених для проходу або обслуго­вування устаткування.

Коефіцієнт пульсації освітленості під час живлення джерел світла струмом частотою меншою 300 Гц не мас перевищувати значень, які наве­дені в табл. 2.7. За частоти живлення 300 Гц і більше, а також у приміщеннях з періодичним перебуванням людей, якшо в них немає умов для виникнення стробоскопічного ефекту, коефіцієнт пульсації не обмежують.

Стробоскопічний ефект цс явище перекручення зорового сприйняття об'єктів, що обертаються, рухаються або змінюються в миготливому світлі. Він виникає у разі збіїу кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміні світлового потоку в часі в освітлювальних установах з газорозрядними джере­лами світла, які живляться змінним струмом. Наприклад, об'єкти, що оберта­ються, сприймаються органами зору нерухомими, або як ті, що обертаються в протилежному напрямку. Для виключення можливого виникнення стробоско­пічного ефекту сусідні газорозрядні лампи погрібно вмикати на 3 фази живи­льної напруги або застосовувати високочастотні пускорегулювальні апарати (ВЧПРЛ), які забезпечують коефіцієнт пульсації К. = 5 %.

Нормоване значення показника дискомфорту (нерівномірність розподі­лення яскравості в полі юру) визначають відношенням максимальної освітле­ності до мінімальної. Цс відношення не має перевищувати для робіт І III роз­рядів під час використання люмінесцентних ламп 1:3; за інших джерел світла - 1:5; для робіт розрядів IV...VII - 1:5 і 2:0 відповідно. Нерівномірність освіт­леності допускається підвищувати до 3:0 у тих випадках, коли за умов техно­логії світильники загального освітлення можуть установлюватися тільки на площадках, колонах або стінах приміщення.

2.6.8. Джерела штучного освітленим

Для освітлення виробничих приміщень використовують люмінесцентні лампи I лампи розжарювання. Під час вибору джерел світла потрібно врахо­вувати номінальну напругу, електричну потужність, світловий потік, спект­ральний склад світла, сірок служби та економічні характеристики.

Найбільш економічні люмінесцентні лампи. Вони мають термін експлуатації до 10000 год, всднку світлову віддачу 65...90 лм/Вт, спектральний склад сип­ла. який найбільш близький до природного. До їх недоліків належать: пуль­сація світлового потоку, стробоскопічний ефект, наявність додаткових при­строїв для вмикання, неможливість працювати та температури нижчої 4...5 °С, створюють радіоперешкоди.

Рекомендовані прямолінійні трубчаті, фігурні (U-подібні. кільцеві) та компактні люмінесцентні лампи. їх скляні або кварцові прозорі трубки на­повнюють дозованою кількістю парів ртуті або інертним газом, а на кінцях впаюють електроди. Внутрішню поверхню трубок покриваюп. тонким ша­ром люмінофора. Залежно віт його виду утворюється той чи інший колір ви­промінювання.

Промисловість винускас люмінесцентні лампи низького тиску: ЛБ - білого кольору (колір випромінювання жовтувато-білнй); ДІБ - тепло-білі (колір випромінювання білий); ЛД-денного світла (колір випромінювання блакнтно-білнй); ЛДЦ - денного світла з поправленою кольоровою пере­дачею (колір випромінювання блакитно-білий); ЛДЦ УФ денного світла в ультрафіолетовій області спектру (склад випромінювання близький до при­родного), а також люмінесцентні лампи поліпшеної кольоронередачі: ЛТБ ЦЦ; ЛТБ ЦТ; ЛІЩ; КЛТБЦта інші.

До газорозрядних ламп високого тиску належать ртутні лампи з колбою трубчатої (СВД) або кулеподібної форми (ДРЛ) з кварцового скла та трубчаті натрісві лампи (ДИаТ). Термін їх експлуатації від 5000 до 10000 год. світлова віддача відповідно 50 і 130 лм/Вт.

Режим роботи ртутних ламп високого тиску, на відміну віт люміиссцсігт- них ламп низького тиску, не залежить від температури навколишньою середо­вища. Увімкнення їх у мережу здійснюють за допомогою спеціальною пускоре­гулювального апарата (ПРА). Такі лампи використовують для освітлення шляхів, території підприємств, місць виконання робіт поза будинками, складсь­ких приміщень, спортивних споруд тощо. Використовують також компактні люмінесцентні лампи (КЛС) - це енергозберігаючі джерела світла. Світловий потік ламп цього тину потужністю 5 Вт дорівнює світловому потоку ламп розжарювання потужністю 25 Вт, 9 Вт - відповідно 40 Вт. 11 Вт відповідно 60 Вт. 20 Вт - відповідно 100 Вт. 30 Вт - відповідно 150 Вт, 40 Вт - відповід­но 200 Вт. їх підключають до мережі живлення через ПРА, який встановлено в корпусі світильника, або мініатюрні ВЧПРА, встановлені в цоколі лампи. Цс дас змогу використовувати їх у світильниках для ламп розжарювання.

До газорозрядних ламп належать мегалогалогенні та ксенонові. У колбі металогалогеїших лами розміщено газорозрядну трубку з парами ртуті та мс- талогалогснннми домішками. Спектр випромінювання залежить від домішок і наближається до сонячного світла. Термін експлуатації лами до 5000 гол (лампи ДРИ), деяких типів ламп - до 20000 год. Світлова выдача до ІООлм/Вт. Спектр випромінювання ксенонових ламп (ДКсТ. ДКсШ) близь­кий до природного і включає ультрафіолетову юну. Але застосувати ксено­нові лампи у приміщеннях заборонено.

Для освітлення приміщень галузі тслекомунікацій слід використовувати найбільш економічні газорозрядні лампи. Застосування ламп розжарювання для загального освітлення допускається тільки у випадках неможливості або недоцільності використання газорозрядних ламп (наприклад, на приймальних радіостанціях, де воші можуть створювати радіоперешкоди).

Лампи розжарювання прості у виготовленні, надійні в експлуатації. Але мають невелику світлову віддачу (7...20 лм/Вт), сірок служби до 1000 год, коефіцієнт корисної дії 10. ..13 %, у снекгрі випромінювання переважас жов­тий і червоний кольори порівняно з природним світлом. Вони не підлягають ремонту. У лампах розжарювання видимий спектр (світо) випромінює нагріта до високої температури вольфрамова спіраль. Світловий потік залежить від споживчої енергетичної потужності та температури спіралі. Для підвищення температури й зменшення її розпилювання скляні колби піп час їх виготовлення заповнюють інертними газами: аргоном, ксеноном, криптоном або їх сумішами.

Для місцевого освітлення, крім люмінесцентних ламп, можна викорис­товувати лампи розжарювання, в тому числі галогенні. Такс освітлення може бути на пультах керування, робочих столах у зоні розміщення документів, під час експлуатації ЕОМ. дисплеїв тощо.

2.6.9. Свіїильникн

Світильником називають пристрій, який містить джерело світла (лампу) і освітлювальну арматуру. Вони виконують такі функції:

• забезпечують кріплення лами і подачу до них електричної енергії;

• перерозподіляють світловий потік у бажаному напрямку;

• захищають органи зору працівника від надмірної яскравості джерела світла;

-захищають джерела світла віл механічних пошкоджень і виливу ме­теорологічних умов.

Основними характеристиками світильників є: розподілення світлового потоку в просторі, захисний кут, коефіцієнт корисної дії та криві сили світла.

Залежно від конструктивного виконання свіпільники по різному розпо­діляють світловий поіік. Це визначають відношенням світлового потоку.

якмй випромінюється у нижню півсферу (F„) до повного світлового потоку світильника </\,). Вони бувають прямого світла (П). якшо FJF„ >80% (рис. 2.20, а); переважно прямого світла (Н), якшо відношення становить 60...SO %; розсіяного світла (Р) за 40...60 % (рис. 2.20, «);. переважно виби­того світла (В) - за відношення 20...40% і вибитого світла (О) - за відно­шення менше 20 % (рис. 2.20. б) (ГОСТ 13828-74).

Для забезпечення таких функцій світильники виготовляють із матеріалів га покрити, які відбивають світло (наприклад, покриття епоксидно- иорошкові. силікатною або акриловою емаллю, нітроемаллю НЦ-25, емаллю МД-12. МЛ-242 та ін.) або пропускають його (силікатне скло, полікарбонат, полістирол, поліетилен високого тиску га III.).

Світильники можуть утворювані різну форму кривих сили світла в прос­торі: концентровану, глибоку, косинусну, півшироку, рівномірну та синусну, які враховують для забезпечення нормованої освітленості на робочих місцях у конкретних умовах виконання робіт.

и б а

Put'. 2.20 Розподілення сиплоиоп» потоку світильниками: а - прямий; б - відбитий: * розсіяний

Коефіцієнт корисної дії світильника визначається відношенням світло­вого потоку світильника (/•"„) до світлового потоку лампи (/•",). яка розміщена в ньому.

Світильники місцевого освітлення призначені для освітлення МІСЦЬ ви­конання робі г. їх розмішують безпосередньо біля очей працівника. ДЛЯ об­меження осліпленості від яскравих частин ламп потрібно, щоб захисний кут світильника був не меншим 30°, а за розміщення світильника нижче рівня очей працівника не меншим 10°. У разі комбінованої системи освітлення загальна освітленість мас складати не менше 10 % від нормованої.

Залежно від конструктивного виконання світильники поділяють на ви­криті та закриті, для люмінесцентних лами і лами розжарювання, нилозахи- шені, пилонепроникні, водозахишені, водонепроникні, ннбухобезпечні, під­вищеної надійності проти вибуху. Вони можуть бути підвісні, стельові, настінні, настільні, консольні. За призначенням світильники поділяють на за­гальні та місцеві.

2.6.10. Розрахунок штучного освітленим

Дія розрахунку штучного освгтлсння використовують три основні мето­ди: метод коефіцієнта викорнсіання світлового потоку, точковий та метод питомої потужності

Метод коефіцієнта використання світлового потоку застосовують для роз­рахунку системі загального робочого рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Мстою розрахунку с визначення евплового потоку лампи (F„ лм) дія створення у виробничому приміщенні нормованої освітленості £„, лк.

Розрахунок виконують в такій послідовності.

1. Визначають зорові роботи, що будуть виконувати у виробничому при­міщенні за показниками: найменший розмір об'єкта розрізнення в мм. розряд і нідрозряд зорової роботи, контраст об'єкта з фоном, характеристика фону (табл. 2.7). Якщо виконуватимуть кілька видів робіт характеристику визна­чають за найбільш точної зорової роботи.

2. Визначають систему освітлення (загальна рівномірна, локалізована чи комбінована).

3. Визначають джерела світла. Для приміщень, у яких температура повіт­ря понад плюс 5"С. рекомендовано застосовувати люмінесцентні лампи. Для місцевого освітлення можна застосовувати і лампи розжарювання.

4. Вибирають піп світильників з урахуванням умов повітряного середо­вища. кривих світлорозподілу. обмеження прямого блиску та умов ножежо- вибухобезпсчності.

5. Розмішують евплльники над робочою -юною і визначають їх кіль­кість. Світильники можна розмішувати рядами, в шаховому порядку, ромбо­подібно.

6. Визначають нормоване значения освітленості А",,, лк. залежно від харак­теристики зорових робіт, які виконують у приміщенні (табл. 2.7).

7. Визначають світловий потік лампи за формулою

_F _ E,K,:S • Л'/іг) *

деЯ. - нормована освітленість, лк; А, - коефіцієнт запасу, що враховує зни­ження освгтлсння через забруднення та старіння лами (А. - L.3...2.0 для лю­мінесцентних ламп; А. = 1.15...1.7 - для лами розжарювання); ; - коефіцієнт нерівномірності освітлення (г - 1.1...1.15); S- площа приміщеній, що освітлю­ється. м*; jV кількість світильників; /і кількість ламп у світильнику; rj - кое­фіцієнт використання світлового потоку. Показує, яка частина світлового по­току світильника внкорисіовувана на робочому місці. Внзначаюіь за

таблицею ДБН В.2.5-28-2006 залежно нід типу світильника, коефіцієнтів відбиття стелі, стін, підлоги га індексу приміщення. Індекс приміщення розраховують за формулою

ab

"Ма+ЬУ

де а і h - довжина та ширина приміщення, м; висота розміщення світи­льника над робочою зоною, м.

За визначеним світловим потоком F„ лм, за таблицею вибирають най­ближчу стандартну лампу. Допускають відхилення світловою потоку від роз­рахунковою у іраницях від мінус 10 до плюс 20 %.

Точковий метод використовують для розрахунку освітленості за локаль­ною і комбінованою освітлення, а також за освітлення похилих поверхонь. Основна розрахункова формула така:

_r / cosa Е ; .

Г

де / - сила світла в напрямку розрахункової точки, кд; a - куг між нормаллю до робочої поверхні га напрямком променя світла в розрахункову точку; г - відстань ви світильника до розрахункової точки, м.

h

Якщо врахувати, що г = —, то: cosa

_F_ I cos' a * '

де К, - коефіцієнт запасу; - відстань за нормаллю від джерела світла до ро­бочої поверхні. м.

У тих випадках, коли в розрахункову точку иадаг світовий потік віл де­кількох джерел, загальна освітленість дорівнює сумі освітленостей від кож­ного Ь джерел світла.

Метод питаної потужності (метод ват) використовують для орієнтовних розрахунків. Питомою потужністю називають відношення потужності освітлю­вальної установки до площі приміщення. Цей метол лає змогу визначити потуж- иісп. кожної лампи Р„ Вт, для створення в приміщенні нормованої освітленості:

п

де /> - питома потужність лампи. Вт/м (згідно з даними довідників для при­міщень певної галузі -залежно від нормованої освітленості, площі приміщен­ня. типу світильників, висоти їх підвісу, коефіцієнта запасу); S площа при­міщення, м": п - кількість ламп у приміщенні.

2.6.11. Суміщене освітлений

Суміщене освітлення в галузі тслекомунікацій потрібно передбачати у виробничих приміщеннях, у яких виконують роботи I...Ill розрядів; у ви­падках, коли за технологічних умов, організації виробництва або необхіднос­ті застосування об'емно-планувальиих рішень не забезпечено- нормоване зна­чення КПО (приміщення великої ширини); у випадках, коли техніко- економічна доцільність суміщеного освітлення порівняно з природним під­тверджена відповідними розрахунками; відповідно до нормативних докумен­тів галузі зв'язку, які затверджені в установленому порядку.

Нормовані значення КПО та норми освітленості в системі суміщеного освітлення приймають за табл. 2.7. За визначених нормованих значень КІІО освітленість від системи загального освітлення мас складати не менше ніж 200 лк та розрядних ламп і 100 лк за ламп розжарювання. Створювані освіт­леність більше 750 лк за розрядних ламп і 300 лк за ламп розжарювання до­зволено тільки за наявності обгрунтування. Коефіцієнт пульсації К_п для I...Ill розрядів не мас перевищувати 10 %. Проектування штучного освітлення в системі суміщеного, вибір джерел світла і норм освітленості мас здійснюва­тись відповідно до вимог ДНИ В.2.5-28-2006 111VIZ.

Загальне штучне освітлення в системі суміщеного освітлення виробни­чих приміщень з постійним перебуванням людей забезпечують за рахунок розрядних джерел світла.

Застосування лами розжарювання допускасзься в окремих випадках, ко­ли за умов технології, середовища або вимог до оформлення інтер'єра вико­ристання розрядних джерел світла неможливе або недоцільне.

Для виробничих приміщень, які розташовані в районах з температурою найбільш холодної п'ятнденки мінус 28 °С і нижче, в приміщеннях з боковим освітленням, глибина яких за умов технології або вибору раціональних об'емно-планувальннх рішень не дас змоги забезпечити нормовані значення КПО, вказані в табл. 2.7 для суміщеного освітлення, та в приміщеннях, де ви­конують роботи І...НІ розрядів допускається приймати такі найменші нормо­вані значення КПО, <?„, %, за суміщеного освітлення:

• за І розряду зорових робіт і верхнього або комбінованого освітлення - З %, за бокового освітлення 1,2%;

• за II розряду зорових робіт відповідно 2,5 % і 1.0 %; за НІ розряду зорових робіт відповідно 2.0 % і 0.7 %;

• іа розряду зорових робіт IV - 1,5 % і 0.5 %. за V і VII 1,0 % і 0.3 %. за VI - 0,7 % і 0,2 % відповідно.

І! ь к

1 V. o

■миги«» амшп}я

в Г«

2

г ^

KUIUC IfU.XI IIHKinnn^vn v/iuHnJiubua

S

«ч

ов

"2 SS I

2

»IUI' •iiewoiMirtoi) tt

•

■

1

■UIMM'IMDO о іонвиош^ічач oy* аіміі\(1м n

■

і

•

a ж і Ї s г і

л £ = = S' £' a J І * 1

ill I - -

Ф

1 a.

о a

2 2

£ £

£ О

о о

о® с

2

в

2

«л «г.

f. f.

Я 2

о о

О e p* —

О о Г« —

?.2

Й 2 J

і 2

8

=

5?.

a \

і о it («її

і

ІІ

? І

1 §

1

§

І

II

зз

ll

S 1 •

і S г" 3 1

s§

і f.

8 £

II

8S3 §8; «Л м ^

1 8

8

І

88

ss -r

II

1 1

3 9 V. Г

О v. ■» «Л

1 «г*

І

II

и

.<1|оф I4U І.ЧКІЛ.ЧПІ t\

1 J

II

Ш

1)1 ./ О W

I

111

II!

11 ;5 і о

1

J

Ii

меноф І ■І.'О.рО ІХІІІІМІ)

.1 s J

» r, r 4/ Д .6 •л

III w СЕ

ill

1 7.

I'll

ill

•JÜ

І І

1 -г

3)

ttlOfed jnaodo« tiuhodl'iii

ft

с

a

-

п

•5

я

-

a

•о

MiogmJ IIKMKIIX r><l<o,|

-

=

=

NH 'HIIHMIIIlIfod «1X1,1)0 dll«lcxl IlllUIIUirulll-O •9"

5 "і 5 о' л

«Л О* І

Ä 3 * W a

"і-, і'

r. S 4

3 > H 11

і И J 5

і ч j і

1 S ІІ і

1 і

ЯИМЛ'ІЛШ

пшта)іі

иуюютіїмп

■ MMJl'liav)

аіошояод к

■ИИН'І|»М о »ммидми од* щ«ііпі1м сі

S Р.

^а г *

si

I ?.

is

Ill

Ml ^aI*

8 2 «■« О

2 І

І!

Оаоф «.чи» .Midii*«l«y

нш

Ш

•з

*

номоф і ш>,90 iMdiH<t

•г

■і „ ~ о

aioQod lovcxtoi imhodi->||

иіш/хі KmudiH i»dm,|

_NnUM«i|d«od

ШП.90 ifaHiod ииміи»і «*іач^

°9^Ш «»1пн^_в«||

І! s 1

2. «

22

її

з *

d «ч

х

Г-.

N

*

МПМ'ІМЯІ

MOiaipuu ■ыиипнмдма tijr OKTMULM a

кИИПЛЮО 0104(1409 III

KHHJ»'I|«JU OIOMKU • 01119nil¹ <4» aioiiuit» «t

' hnf

!! 'i

. s

I,,

Ї % I

"Л С

■I"

1 Ї

.It

ІШ

и<оф im имілміїїх

till mII

-'Jo ,

H Hi 4; і І З

'hihi lhi^B§ :2.l|5 I lis Is яэ

5 - 5 В-І ss 2 І І 5 §515

5 ? ^2 S frig.'ft И

v к

Si

I.

П

I»

JJli № !