3.10.4. Вимоїн безпеки до абразивного та ельборового інструменту та до виконання робіт із ного застосуванням

Абразивний інструмент - цс різальний інструмент для шліфування різних матеріалів (металу, дерева, пластмаси, кожі та ін.) і для заточки інструмента, який виготовляють з природних та штучних абразивів.

Він бувас об'ємним у вигляді тіл різної форми та плоским, який представляє собою тонкий шар абразивних зерен, шо наклеено на папір або тканину (так звана «шкурка»).

Об'ємний інструмент бувас прямокутної форми, у вигляді тригранних брусків, у формі дисків (кругів) для роботи периферією, тонких прорізних дисків, чашкових кругів і кілець для шліфування торцем, кулястих та конічних головок тошо.

Абразивний інструмент характеризується породою абразиву, що засто­совують (алуид, карборунд та іи.). розміром зерен (зернистістю), твердістю, пористістю, структурою, здатністю до самозаточення. Велика твердість абра­зивних матеріалів лає змогу застосовувати їх під час оброблення виробів (шліфування), які не піддаються обробці різальним інструментом.

Абразивний та ельборовий інструмент повинен відповідати ВИМОГйМ ГОСТ 12.3.028-82 «ССБТ. Процессы обработки абразивным и зльборовым инструментом. Требования безопасности».

Для проведения випробувань абразивного та ельборового інструменту га виконання робіт із його застосуванням на заточувальні та шліфувальні верста­ти допускають працівників не молодших 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, перевірку знань правил безпеки праці та мають відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні на право виконувати спеціальні роботи.

На кожному абразивному та ельборовому шліфувальному круті має бути нанесено фарбою позначку, або наклеєно спеціальний ярлик із зазначенням порядкового номера крута, дати проведення випробування, умовного знака або підпису працівника, відповідального за проведення випробувань.

Заборонено експлуатацію кругів із тріщинами на поверхні, з від­шаруванням шару, шо містить ельбор. а також кругів, що не мають відмітки про проведення випробувань на механічну міцність або з простроченим терміном зберігання.

На шліфувальних та відрізних кругах (крім ельборових) діаметром 250 мм і більшим, на шліфувальних кругах для ручних шліфувальних машин мають бути нанесені кольорові смуги, шо характеризують робочу швидкість обертання кругів: жовта 60 м/с; червона 80 м/с; зелена - 100 м/с; зелена та синя - 120 м/с. Інші умовні маркування мають відповідати стандартам та технічним умовам на конкретний вид інструменту.

Абразивний та ельборовий інструмент та елементи ного закріплення (болти, гайки, фланці тощо) слід обгороджувані міцно закріпленими захис­ними кожухами, які виготовляють у вигляді зварної конструкції з листової вуглецевої конструкційної сгалі або у вигляді виливків із сталі за швидкості обертання кругів до 100 м/с. Форма та товщина захисних кожухів маг відповідати вимогам ГОСТ 12.3.028-82. а кожухів, які застосовують на руч­них пневматичних та електричних машинах, - вимогам ГОСТ 12.634.

Шліфувальні круги не мають буїн з радіальним та осьовим биттям. Проріз між кругом та верхньою кромкою рухомою кожуха, а також між кру­гом та запобіжним козирком мас бути не більшим 6 мм. Частина інструмента, що виступає з кожуха, мас бути меншою 50 % його висоти.

Відрізування або прорізування металу потрібно виконувати шліфуваль­ними кругами, що відповідають вимогам ГОСТ 23182 та паспортним даним на ручні шліфувальні машини. Марку та діаметр шліфувального крута сліл виби­рати за умови максимально можливої частоти обертання, що виповідає холос­тому ходу шліфувальної машини. Заготовку, що шліфують, слід наближати до шліфувального круга плавно, без ударів; натискати на круг слід без зусиль.

На нсоблачнаних захисними кожухами машинах із шліфувальними го­ловками діаметром до 30 мм. наклеєними на металеві шпильки, потрібно за­стосовувати захисні щитки та окуляри.

Шліфувальні круги (крім ельборових), що зазнані хімічного оброблення або механічної переробки, або термін зберігання яких вичерпано, потрібно повторно випробувати на механічну міцність. Результати випробувань слід записувати в прошнурований за скріплений печаткою «Журнал випробувань абразивного та ельборового інструменту» за визначеною формою.

Абразивний інструмент, пасти, шліфувальні матеріали слід зберігати в су­хих. критих, провітрюваних приміщеннях у споживчій або транспортній тарі із дотриманням відповідних температури та вологості повітря. Транс­портувати їх потрібно з урахуванням їхнього виду, типу та марки в коро­бах. пакетах, мішках, бочках, ящиках, ящикових піддонах або в контейне­рах. але окремо віл металевих деталей та виробів. Під час транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт абразивний інструмент не мас зазнавати різких поштовхів, ударів та дії вологи, а шліфувальні матеріали - дії вологи.

Під час виконання робіт із застосуванням абразивного та ельборового інструменту заборонено:

• ирашовапі бічними (торцевими) поверхнями шліфувального круга, якщо він не призначений для виконання цього виду робіт;

• гаїьмувати обертовий шліфуватьннй круг натисканням на нього яким-нсбудь предметом;

-- застосовувати насадки, гайкові ключі та ударний інструмент під час закріплювання шліфувального круга;

• застосовувати важіль для збільшення зусилля, натиску на оброблю­вану деталь та шліфувальний круг на верстатах з ручним нолаванням виробів;

• виконувати роботу без застосування змащувально-охолоджувальної ранни - для інструмента, призначеного для роботи із застосуванням змащу­вально-охолоджувальної рідини.

3.11. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання

Безпечність виробничого обладнання не властивість виробничого об­ладнання виповідати вимогам безпеки прані під час монтажу (демонтажу) та експлуатації в умовах установлених нормативною документацією.

Безпеку виробничою обладнання забезпечують на сталі розроблення, а проявляється вона під час його експлуатації.

У галузі тслекомунікацій застосовують різні вили виробничого облад­нання. машин, апаратів, систем, контрольно-вимірювальних приладів, елект­ронних компонентів. Кожний із них має відповідати певним вимогам безпе­ки. Але окрім індивідуальних, є загальні вимоги, дотримування яких забез­печує безпечну їх експлуатацію. Ці вимоги визначено сааіиартами. нор­мативними актами з охорони праці, саніїарннми нормами та правилами, технічними умовами іа іншими нормативними документами.

Апарати тслекомунікацій мають бути надійними в роботі, працездатни­ми за різних умов експлуатації, швидкодіючими та високочутливими з точ­ним діапазоном управління, компактними, вібро- і а ударостійкими. Вони мають бути надійно з'єднаними, сумісних напруг, розмірів, які відповідають місцям їх розміщення, довгострокового терміну експлуатації, із стандарти­зованими компонентами, бути стійкими до електричних напруг, магнітних полів, інших впливів та бути захищеними від несанкціонованого доступу. Корпус мас бути достатньо механічно мінним, за потреби - герметичним і залежно від напруг живлення та умов експлуатації апаратури заземленим. Його конструкція має забезпечити захист працюючих від ураження елект­ричним струмом, а компоненти від механічних, атмосферних та інших впливів.

Автоматизовані системи управління мають забезпечити контроль за функ­ціонуванням апаратури, інформувати про можливі або наявні небезпечні си­туації та вихід із ладу засобів захисту, забезпечити функціонування апарату­ри до повної нормалізації відповідного чинника.

Виробничне обладнання має бупі вибухопожежобезпечним, не створю­вати небезпек унаслідок впливу високих і низьких температур, вологи, соняч- мої радіації, механічних коливань, агресивних речовин, мікроорганізмів. Йо­го рухомі частини, які с небезпечними, потрібно огороджувати. Елемент устаткування не мають бути з гострими краями, нерівними, гарячими га пе­реохолодженими поверхнями. Конструкція обладнання мас усунути або зни­зити до нормативних значень рівні шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку, електромлшіткі випромінювання, не забруднювати навколишнє середовище вище встановлених норм, відповідати естетичним вимогам та функціональ­ному призначенню.