3.1.7. Класифікація виробничих приміщень щодо небезпеки ураження електричним сірумом

Відповідно до «Правил улаштування електроустановок» виробничі приміщення щодо небезпеки ураження працюючих електричним струмом поділяють на приміщення з особливою небешекою, підвищеною нсбеїпекою та бел підвищеної небезпеки.

Приміщення з особливою небешекою характеризуються наявністю однієї з умов, що сіворююіь особливу небезпеку:

• особлива волога (відносна вологість повітря близько 100 %; стеля, сті­ни. підлога га речі у приміщенні покриті вологою);

• хімічно активне або органічне середовище (постійно або довгочасно с агресивні пари, гази, рідини; утворюється осад або пліснява, що руйнують ізоляцію та струмопровідні частини обладнання);

• наявність не менше двох умов для приміщень з підвищеною небезпе­кою.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю од­ніс! з умов, що створюють підвищену небезпеку:

• наявність вологи (відносна вологість перевищує 75 %);

• наявність струмопровідного пилу;

• наявність струмопровідної підлоги (металевої, залізобетонної, цегля­ної, земляної тощо);

• високої температури (температура постійно або періодично більше од­ної лоби перевищує 35 °С);

• можливість одночасного дотику людніш до заземлених металоконст- рукцій будівлі, механізмів, апаратів тощо з одного боку і до металевих кор­пусів електроустановок, які можуть опинитись під напругою, з другого.

Приміщення без підвищеної небезпеки цс приміщення, в яких немає ознак, що створюють підвищену або особливу небезпеку.

Території розташування зовнішніх електроустановок (не захищених спо­рудою від атмосферних впливів) прирівнюють до приміщень з особливою небезпекою.

В умовах виробництва головний інженер або заступник керівника підприємства зобов'язані визначити виробничі приміщення у безпосередньо підпорядкованих їм підрозділах щодо небезпеки ураження працівників елек­тричним струмом з оформленням відповідного наказу по підприємству.

3.1.8. Система засобів і заходів щодо забезпечення безпечної експлуатації електроустановок

Основними засобами та заходами від ураження людини електричним струмом є: організаційні, технічні та електрозахисні засоби.

Технічні засоби н заходи реалізують в конструкціях електроустановок у процесі їх розроблення, виготовлення та монтажу. До них належать захисне заземления, занулення, захисне вимикання, застосування малих напруг, елек­тричне розділення мережі, ізоляція струмопровідних частин, блоки безпеки, недоступність струмопровідних частин, вирівнювання потенціалів, засоби орієнтації та сигналізації.

'Залежно від конструктивних особливостей електроустановок. їх призна­чення та умов експлуатації в них одночасно застосовують кілька технічних засобів і заходів захисту. Розглянемо основні з них.

Захисне хіпелпення не навмисне електричне з'єднання з землею чи ії еквівалентом нсструмопровідних металевих частин електроустановок, які можуть опинитись піл напругою (ГОС'Т 12.1.009-76). Еквівалентом землі може бути вода річки або моря, кам'яне вугілля тощо.

Захисне заземлення застосовують в електричних мережах напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і понад НИМ) В з будь-яким режимом робоїн нейтралі (рис. 3.10).

о С,

Рис. 3.10 Схеми захисного іазсмлсміиі н мережах ірифаиюго сір>му: а мережа j ізольованою и спіраллю напругою до 1000 В і більше; б мережа і іаісмлсноіо нейтраллю напругою бшмною 1000 В

Принцип дії захисного заземлення в мережах з ізольованою нейтраллю полягає в зниженні до безпечних значень напруги кроку та дотику під час за­микання на корпус електроустановки. В електроустановках напругою понад 1000 В з ефективно заземленою нейтраллю 'замикання на корпус завдяки за­хисному заземленню є коротким. При цьому спрацьовує максимальний етру- моннн захист і пошкоджена ділянка електроустановки вимикається. Відновимо до ГІУЕ захисному заземленню підлягають: - усі елсктоустновки напругою 380 В і більше змінного струму та 440 В і більше постійного струму;

електроустановки напругою 42 В і більше змінного струму та 110 В і більше постійного струму тільки в особливо небезпечних приміщеннях та у приміщеннях з підвищеною небезпекою, а також зовнішні електроустановки;

за будь-якої напруги змінного та постійного струму - у вибухонебез­печних приміщеннях.

Правила улаштування електроустановок обмежують найбільший опір заземлення. Для електроустановок напругою до 1000 В за сумарної потужності генераторів чн трансформаторів у мережі живлення до 10() кВЛ 10 Ом, в інших випадках - 4 Ом. Для електроустановок напругою більше 1000 В, якщо нейтраль мережі живлення ефективно заземлена (напруга 110 кВ і більше та великі струми замикання на землю) - 0,5 Ом; за ізольова­ної нейтралі мережі живлення (напруга до 35 кВ включно) та умови, що за­землювач використовують тільки для електроустановок напругою більше

1000 В - 5 10 Ом. а за умови, що заземлювач використовують одночас­но для установок напругою до 1000 В - ^^ (де /, - розрахунковий струм

А

замикання на землю. Л). При цьому приймають найменший розрахунковий опір або опір, який необхідний для електроустановок напругою до 1000 В.

Замулення - це навмисне з'єднання частин електроустановок, які нор­мально не перебувають піт напругою, з глухозаземлепою централлю генера­тора або трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленим виводом джерела однофазного струму, з глухозаземлепою середньою точкою джерела в мережах постійного струму. Принципову схему занулення в мере­жах трифазного струму зображено на рис. 3.11.

L

/у/*///;,///., ////у///;///;, ////г.шхг-

"р і хе

'

Рт S II Схема занулення в трифанпн мережі напругою до 1000 В і гяухоитемлеікмо неніраллю: І корпус електроустановки; 2 ипобіжиикн. автоматичні вимикачі тощо

Занулення застосовують з мстою усунення небезпеки ураження струмом дотику до корпуса або інших металевих нормально нсструмопровідних частин електроустановок, які опинились під напругою щодо землі у разі замикання на корпус або з інших причин (аварійний режим роботи електроустановок).

Принцип дії - перетворення замикання на корпус в однофазне коротке замикання (замикання між фазним і нульовим захисним провідником) з ме­тою отримання великого струму, який забезпечує спрацьовування макси­мального струмовою захисту та автоматичне вимкнення пошкодженої елек­троустановки від мережі живлення (перегоряють плавкі 'запобіжники або спрацьовує автоматичний вимикач). Крім того, заземлення корпуса електро­установки через нульовий повідник знижує в аварійних випадках його напру­гу щодо землі.

Занулснпя застосовують в трифазних мережах до 1000 В з глухозаземле­ною нейтраллю, а також в трнпровідних мережах постійного струму з глухоза­земленою середньою точкою обмотки джерела живлення та однофазних мере­жах змінного струму з глухозаземленим виводом обмотки джерела струму.

Найбільший допустимий опір природних і штучних заземлювальних пристроїв у мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю на­ведено в табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Найбільший лонусіимий опір заземлювальних присіроїв

Напруга джерелі живлення	Найбільший допустимий опір таїсмлювальних присіроїв. Ом
	іатсчлсіїня нейтралі трансформатора. Га			додаткових ваіемлеиь нульовою провідника. Гл
	сумарного опору га- кмлювальиою при­міром і урахуванням природних такмлювачів 1 итемлювачіа нульо­вою провідника	у тому ЧИСЛІ тільки штучно- то іатемлювача	сумарний on ір усіх додаткових іакмлювачі» (у тему ЧИСЛІ І II ри- роднві)		у тому ЧИСЛІ кожною іі до­даткових іаіемлювачів (включаючи природні)
220/127	8	60	20		60
380-220	4	30	10		30
660380	2	15	5		15

Для швидкого та надійного вимкнення необхідно, щоб струм однофаз­ного короткого замикання на землю /,, перевищував номінальний струм плавких запобіжників не менше ніж у 3 рази, а для автоматичних вимикачів (релейного захисту) - в 1,5 разу. Заборонено встановлювати в нульовий провідник запобіжники та вимикачі за винятком тих випадків, коли вимикач разом з нульовим провідником вимикає всі фазні провідники.

Відповідно до вимог ПУЕ захисному заземленню або зануленню підлягають корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси перс- сувннх та персносних слектроприймачів тощо.

Захисне вимикання - цс швидкодіючий захист, шо забезпечує автома­тичне вимикання електроустановки у раті виникнення в ній небезпеки ура­ження струмом.

Небезпека ураження струмом може виникнути: під час замикання фази на корпус, у разі зниження опору ізоляції нижче визначеної границі, за появи у мережі більш високої напруги в результаті замикання між провідниками різ­них напрут або у разі замикання в трансформаторі між обмотками вищої та нижчої напрут; під час дотику людини безпосередньо до струмопровідних частин під напругою.

У кожному із випадків у мережі відбуваються зміни електричних параметрів. Залежно віл параметра, зміна якого зумовлює спрацювання за­хисного вимикання, розрізняють пристрої, які реагують на напругу корпуса щодо землі, напругу фазн щодо землі, напругу нульової послідовності та опе­ративний струм. Широко використовують комбіновані пристрої, які реагують па зміни декількох параметрів.

Пристрої захисного вимикання мають відповідати таким вимогам: висо­ка чутливість, швидке вимикання (не більше 0,2 с), можливість виконання са­моконтролю справності, надійність у роботі, вибірність дії. Можливості зас­тосування пристроїв захисного вимикання майже необмежені. їх можна використовувати в мережах з будь-якою напругою та з будь-яким режимом нейтралі. Найбільш широкого застосування воші набули в мережах з напру­гою до 1000 В.

У галузі телекомунікація їх використовують в підземному електрообладнанні, пересувних електростанціях, ручному слсктрофіко- ваному інструменті тощо.

Ііоляція струмопровідних частин є одним із основних іасобів захисту. Вона буває робоча, додаткова, посилена, подвійна. Під час розроблення елек­троустановок опір ізоляції приймають за 1 кОм/В, якщо технічними умовами до неї не передбачені більш високі вимоги. Стан ізоляції характеризується електричною міцністю, електричним опором і діелектричними втратами. Контроль ізоляції проводять перед введенням електроустановок в експлу­атацію. після ремонту та реконструкції, у разі виявлення дефектів та у тер­міни. які визначені чинними нормативними актами залежно від типу та умов експлуатації електроустановок. Так, в приміщеннях з підвищеною небезпекою його проводять 2 рази на рік, в інших приміщеннях - раз на рік. Опір ізоляції для катушок контакторів, магнітних пускачів, розподільних пристроїв, щмтів. струмопровідпнків силових й освітлювальних установок мас бути не меншим за 0.5 МОм; електрифікованого інструменту, для вимикачів і роз'єднувачів 1 МОм. Опір ізоляції зменшується з підвищенням температури та вологості повітря, зі збільшенням напрут та внаслідок старіння в процесі експлуатації.

Недоступність неізольовашіх струмопровідних частин електроустано­вок досягається розташуванням їх на недосяжній висоті (всередині приміщення - 3.5 м. ззовні 6 м); застосуванням щитків, корпусів, кожухів, оболонок, шаф, спеціальних камер, прихованих мереж, стаціонарних і пере­носних суцільних або сітчастих огорож. На підприємствах зв'язку суцільні огорожі використовують на електричному обладнанні, а сітчасті в генера­торних. Сітчасті огорожі не застосовують в особливо небезпечних приміщеннях та у приміщеннях з підвищеною небезпекою.

Маю напруга - це напруга до 42 В включно змінного струму частотою 50 І'н і до НОВ включно постійного струму. Застосовуиня малих напруг впроваджують з мстою зменшення небезпеки ураження електричним стру­мом. Так, у приміщеннях особливо небезпечних та з підвищеною небезпекою для живлення ручного електроінструменту, переносних джерел штучного освітлення, для світильників загального га місцевого освітлення з лампами розжарювання напруга не має перевищувати 36 В. Напругу до 12 В включно використовують для живлення переносних джерел штучного освітлення у ра­зі використання їх в особливо небезпечних приміщеннях і за особливо не­сприятливих умов роботи (робота сидячи або лежачи на сгрумопровідпій підлозі; у разі торкання до великих металевих заземлених поверхонь; в об­межених умовах; під час освітлення підземних оглядових пристроїв).

Джерелами малих напрут можуть бути батареї гальванічних елементів, акумулятори, знижувальні трансформатори, випрямлячі. Застосовувати для цього автотрансформатори та реостати заборонено.

Блоки безпеки застосовують в електроустановках і радіоустановках, екс­плуатація яких пов'яілиа з періодичним доступом до огороджених струмопровідних частин, у рубильниках, пусковій апаратурі, автоматичних ви­микачах тощо.

Експлуатацію передавачів, приймачів, збуджувачів, пристроїв контролю, вимірювачів комутації та інших радіоустановок здійснюють з їх оперативним перемиканням і налаштуванням, тобто доступом до струмопровідних частин. Тому такі пристрої мають бути обладнані блоками безпеки. Вони унемож- ливлюють доступ до нсізольованих струмопровідних частин слсктро- га радіустановок без попереднього повного або часткового зняття напруги, по­переджують помилкові дії персоналу під час експлуатації електроустановок, недо пускають порунісння вимог електробезпеки беї відключення слсктрооб^ ладнання від джерела живлення.

Блокн безпеки бувають механічні (замки, стопори, пружинно-стрижневі й гвинтові конструкції); електричні (розривають мережу живлення спеціальними контактами, які монтують на двері огорож, розподільних пунк­тів, шафи. кришки та дверцята кожухів електрообладнання); електромагнітні (забезпечують необхідну послідовність вмикання і вимикання обладнання) та комбіновані.

У передавачах напругою до 1000 Ü і повній потужності до 5 кВт допус­кають застосування одного електричного блока. Всі передавачі з напругою на

випрямлячах понад 1000 В обладнують двома незалежними блоками: елек­тричним та механічним.

Блокування с надійним і ефективним засобом захисту від дотику до струмопровідних частин.

Засоби орієнтації в слсктро- та радіоустановках допомагають працівникам орієнтуватись під час експлуатаційних, ремонтних, монтажних, налагоджувальних й піших робіт і запобігати помилковим діям. До них на- лежать маркування провідників та окремих частин обладнання (шитзв. шаф); фарбування фаз шин (за змінного струму фазу «А» фарбують в жовтий колір," фазу «В» - зелений, фазу «С»» - червоний; за постійного струму плюсова ши­на - червона, мінусова - синя); попереджувальні написи, таблички, схеми комутації, засоби світлової та звукової сигналізації тощо. Сигналізація може бути оперативна (показує послідовність виконання робіт), попереджувальна, аварійна й вказі вна.

Організаційно-техніині заходи безпеки. У процесі організації виконання робіт в електроустановках необхідно керуватися вимогами НПАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів»», державними та іншими нормативними актами з охорони праці, стандартами безпеки праці, нормами та інструкціями заводів-виробннків обладнання, а під час виконання робіт на кабельних лініях звязку додатково керуватись вимогами НПАОП 31.0 1.01-97 «Правила безпечної експлуатації електроустановок»».

Працівники повинні дотримуватись організаційних, технічних і техно­логічних заходів послідовності виконання робіт в електроустановках, а ке­рівники та спсиіхлісти. які безпосередньо організовують роботу, зобов'язані забезпечити її виконання відповідно до вимог зазначених нормальних актів.

До робо пі в слскроустановках допускають осіб, які пройшли навчання і безпечних методів праці, перевірку знань правил безпеки відповідно до ■займаної посади з наданням кваліфікаційної групи з електробезпеки, інструктажі та не мають медичних протипоказань. Працівники обов'язково проходять медичний огляд під час прийняття на роботу (попередній) та в про­цесі трудової діяльності (періодичні, терміни яких визначають згідно з харак­тером роботи та професією) відповідно до «Порядку про-ведення медичних оглядів працівників певних категорій», затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246.

Для гарантування безпеки робіт слід виконувати такі організаційні заходи: призначення осіб, які виповідають за безпечну експлуатацію електроустановок та безпечне виконання робіт; •затвердження переліку робіт, виконуваних за наря- дами-допускамн, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації; оформ­лення наряду або розпорядження на виконання робіт, видача дозволу на підго­товку робочих місць; підготовка робочих місць; допуск до роботи; організація нагляду за виконанням робіт; переведення на інше робоче місце; оформлення перерв у роботі: оформлення закінчення робіт; видача дозволу (розпорядження) на вмикання електроустановки після закінчення робіт.

Роботи можуть виконувати з повним зняттям напруги, без зняття напруги поблизу струмопровідних частин, які перебувають під напругою; без зняття напруги неподалік струмопровідних частин, які перебувають під напругою.

За нарядами, наприклад, виконують ремонт, монтаж, налагодження, ви­пробування електроустановок, апаратури та пристроїв телефонних і теле­графних станцій. Наряд - цс письмове завдання па роботу в електроустанов­ках, оформлене на бланку встановленої форми, яким визначають місце, час початку та закінчення робіт, умови їх безпечного виконання, склад (цнігали та осіб, відповідальних за безпеку робіт.

Усі роботи в електроустановках, які виконують в порядку поточної експлуатації без наряду, реєструють в оперативному журналі або виконують за розпорядженням уповноважених осіб з записом в оперативний журнал.

Розпорядження це завдання на безпечне виконання робіт, яким визначають зміст роботи, місце, час. 'заходи безпеки (за потреби) та осіб, яким доручено її ви­конання. Розпорядження може бути усним або письмовим, довільної форми та має разовий характер Термін його чинності залежить від тривалості робочої зміни.

'За розпорядженням виконують роботи протягом однієї зміни без зняття напрупі неподалік струмопровідних частин, що перебувають піт напругою. До них належать роботи з монтажу, перевірки, регулювання, зняття для ремонту та установлення вимірювальних приладів, лічильників, пристроїв релейного за­хисту, автоматики, телемеханіки та зв'язку, роботи на приводах комутаційних апаратів, на вторинних ланцюгах та в ланцюгах електроприводів схем автома­тичного та дистанційного управління; рсмоіпу апаратури телефонного зв'язку, поновлення написів на кожухах обладнання тощо.

Усі роботи на компресорних сигнальних установках виконують за роз­порядженням після відключення цих установок та зняття напруги.

Поточна експлуатація - цс проведення оперативним персоналом на закріпленій ділянці протягом однієї зміни робіг без зняття напруги неподалік струмопровідних частин, що перебувають під напругою. Цс прибирання коридорів та службових приміщень; зачинених розподільних пристроїв до постійних огорож; ремонт освітлювальної апаратури та заміна ламп, розмі­щених поза камерами та комірками (у разі зняття напруги з ділянки освітлювальної мережі, на якій виконують роботи). За знятої напруги можна протягом однієї зміни виконувати роботи з ремонту магнітних пускачів, пус­кових кнопок, рубильників, контакторів та аналогічної пускової та комутаційної апаратури за умови встановлення її поза щитами.

До організаційних заходів, які забезпечують безпеку робіт у порядку поточної експлуатації в електроустановках, належать:

• складання особою, яка відповідає за електрогосподарство, переліку робіт, що виконуватимуть в порядку поточної експлуатації та затвердження їх головним інженером (керівником) підприємства;

• визначення виконавцем робіт необхідності та можливості безпечного проведення конкретної роботи.

Ізолювальні електрозахисні засоби поділяють на основні та додаткові.

В електроустановках напругою до 1000 В до основних належать: штанги ізолювальні кліщі ізолювальні й електровимірювальні, покажчики напруги, ді­електричні рукавички, інструмсігт з ізолювальним покриттям; до додаткових належать: діелектричне взуття (боні, калоші), діелектричні килими, ізолювальні підставки, накладки, ковпаки, сипіалізатори напруги, захисні огорожі (іціпи, ширми), псрсносні заземлення, плакати та знаки безпеки, інші засоби захисту.

Крім наведених засобів, в електроустановках можна використовувати (за потреби) такі 313: захисні каски, окуляри, щитки, рукавиці, запобіжні пояси та страхувальні канати, протигази й респіратори, а в умовах дії перевищених параметрів електричного поля - індивідуальні скраиувальпі комплекти одягу та скранувальні пристрої.

Плсктрозахисні засоби потрібно зберігати в спеціально відведених міс­цях приміщень в умовах, шо виключають можливість їх механічних ушко­джень, шкітлнвої дії вологи, аїрсснвного середовища, мастил тощо.

їх застосовують тільки за прямим призначенням і за напруг, на які вони розраховані.

Правила експлуатації слекгрозахисннх засобів (НПЛОП 40.1-1.07-01) регламентують перелік засобів захисту, вимоги до їх конструкції, обсягів і норм випробувань, порядок застосування і зберігання, комплектування ни­ми електроустановок і виробничих бригад.

Усі слскірозахисні засоби потрібно систематично оглядати та проводити спеціальні випробовування па відповідність їх діелектричним, механічним й ін- iuilm показникам чинних вимог. Вимоги до методики, параметрів і термінів випро­бовування регламентовані Правилами залежно від типу елсктрозахисних засобів. Для деяких типів елсктрозахисних засобів такі правила наведаю в табл. 3.5.

Таблиця З 5

Вили іа іермінн експлуатаційних випробувань iio.повальних с.зскірозахисннх засобів

Тип електромхисиїїх іасобі»	Вил випробуваний	Періодичність
		Випробуваний	Огляду
Рукавички діелектричні	електр.	раз на 6 місяців (6 kB. 1 хв)	раз на 6 мкяиів
Поти діелектричні	електр.	раз на 3 роки (3.5 кВ. 1 хв)	раз на 6 МІСЯЦІВ
Килими діелектричні	огляд	—	раз на 3 роки
Підсіанки ізолювальні	огднд	—	раз па 3 роки
Інструмент і ізолювальним покриттям	електр	раз на рік (2 кВ 1 хв)	риз на рік
Калоші діелектричні	електр.	раз на рік (3.5 кВ. 1 хв)	раз на 6 місяців
Показчн ки напруги	електр.	раз на рік (1-2 кВ. 1 хв)	раз на 6 МІСЯЦІВ
Кліщі ізолювальні	електр.	раз нл рік (2 кВ. 5 хв)	раз на рік

Примітка. Всі. елекгроздхисні засоби слід оглядати перед кожним використанням незалеж­но віз терміну періодичних оглядів.