3,3. Без пека під час улаштування та обслуговування допоміжного обладнання установок електро- і радіозв'язку

3.3.1. Ксзиека під час вантажно-роінантажунальнмх робіт і складування матеріалів

3.3.1.1. Загальні вимоги бепіски у раїі виконання ваитажно-роіван- тажувальних робіт. Вантажно-розвантажувальні роботи виконують під ке­рівництвом спеціально призначеного інженерно-технічного працівника, який визначає безпечні засоби навантаження, розвантаження та транспортування вантажів і несе безпосередню відповідальність за дотримання правил безпеки під час їх виконання. Проводять такі роботи на твердій та рівній місцевості. Розміри площадок визначають залежно від характеру робіт, транспортних засобів та вимог безпеки.

До виконання робіт допускають осіб не молодших IS років, які пройшли навчання та перевірку знань з безпечних методів праці.

Вангажно-розвантажувальні роботи виконують механізованим способом за допомогою підйомно-транспортного обладнання (кранів, навантажувачів тощо) та -засобів малої механізації (блоків, залів, лебідок, домкратів тошо). Ме­ханізований спосіб вантажно-розвашажувальннх робіт с обов'язковим дія вантажів масою понад 50 кт, а іакож у разі піднімання вантажів на висоту понад три метри. Роботи виконують згідно з технологічними картами, проектами, інструкціями та нормативно-технічними документами, в яки х с вимоги безпеки на їх проведення. На місцях виконання робіт вивішують схеми стропуваиня вантажів, таблиці допустимих висот штабелів, розміри проходів та проїздів між штабелями. На всіх підйомних механізмах мають бути написи про іраничне на­вантаження та дату наступного випробування. Допоміжні пристосування мають бути з тавром. Підйомні механізми та допоміжні пристосування (блоки, канати, троси та in.), шо використовують під час такелажних робіт, мають відповіда­ти за своєю вантажопідйомністю підніманим вантажам. Норми то строки ви­пробувань підйомних механізмів і пристосувань наведено в табл. 3.13 згідно з НІ1АОИ 64.2-1.03-96, НПАОГІ 64.2-1.08-96.

Вантажно-розвантажувальні роботи з ннлоподібннмм матеріалами (це­мент. ванно, гіпс тошо), як правило, виконують механізованим способом. У разі виконання цих робіт вручну, працівників забезпечують спецодягом, спсцвзуттям, респіраторами іа протнпиловнмн окулярами.

Гранична норма перенесення вантажів вручну рівною горизонтальною поверхнею на одного працюючого не мас перевищувати:

• для чоловіків - 50 кг;

• для жінок:

• за піднімання га переміщення вантажу у разі чергування з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг;

• за піднімання та переміщення вантажу постійно протягом робочої зміни - 7 кг;

• сумарна вага вантажу, який перемішують протягом кожної години ро­бочої зміни, не мас перевищувати 350 кг з робочої поверхи і та 175 кг з підлот. У масу вантажів, що піднімають то перемішують, зараховують масу тари

та упаковки. Переносити матеріали на носилках допускають на відстань не більшу 50 м горизонтальною поверхнею. Піт час навантаження та розванта­ження вантажів з транспортних засобів вручну заборонено застосовувати дошки товщиною меншою 50 мм.

Ящики з обладнанням га важкі штучні матеріали переміщують за допомо­гою ломів чи інших пристроїв з урахуванням норм перс несення на одного працівника. Невеликі за розміром, але великовагові вантажі переміщують схо­дами будинків зз допомогою троса (каната) дошками, які укладені на сходи. Для полегшення переміщення піт основу вантажів підкладають катки. Псрсбу- ваш на східцях ты вантажем, шо піднімають, або перед таким, який опускають, заборонено. Борти катків не маюіь виступати з-під вантажів більш ніж на 0,5 м. Д ія підведення катків ніч вантаж викорисюиуюіь доми га домкрати.

Штучні вантажі після навантаження на транспортні засоби встановлю­ють rt закріплюють таким чином, шоб уникнути їх зміщення під час транс­портування. Висота вантажів не маг перевищувати габаритну висоту проїздів під мостами та в тунелях. Маса вантажу не мас перевищувати стійкість транспортного засобу. Якщо вантаж піднятий над проїжджою частиною більш ніж на 3.8 м чи виступає за задню точку габариту транспортного засо­бу більш ніж на 2 м. його перевезення узгоджують з відповідними дорожньо- екенлуатаційннми та комунальними організаціями.

Усі працівники, які виконують вантажно-розвантажувальні роботи, повинні користуватись рукавицями.

Таблиця 3. ІЗ

Норми ні сі роки випробуваним підйомних механізмів і пристосувань

Наша мсханіїмів. іфіісіосупаиь	Випробне навантаження, кг, іа періодичних випробуванні.		Тривалісіь сгаїнчииі ви­пробувань. хв	ІІсріодичнісіь випробувань
	Статичне	Динамічне
Лебідки ручні	1.5	1.1	10	раз на рік
Талі	1.5	1.1	10	раз на рік
Клоки із поліспасти	1.25	1.1	10	раз »та рік
Домкрати	1.25	1.1	10	раз на рік
Канапі (троси)сталеві	1.25	-	10	раз на 6 міс.
Канати прядивні, бавовняні, капронові	1.25		10	рат на 6 міс.
Стропи, скоби, кільця іт. п.	1.25		10	раї на 6 міс.
Запобіжні пояси, страхувальні канапі	225		5	раз на 6 міс.
Монтерські кігті	135		2	раз на 6 міс.
Драбини дерев'яні	120		2	раз на рік

Вказівки та пояснення до табл. 3.13.

1. У разі незадовільних результатів статичних випробувань динамічні випробування не проводять. Динамічні випробування полягають у повторю­ваних пічніманнях та опусканнях вантажу.

2. Під час статичного випробування пробний вантаж мас бути розміше­ний на висоті приблизно 100 мм віч землі або нічлоги.

3. Перед випробуванням нічйомні механізми мають бути перевірені (оглядом) тз у разі потреби відремонтовані.

4. Усі механізми іа пристосування після капітального ремонту підля­гають обов'язковому випробовуванню незалежно від чергового терміну ви­пробувань.

5. Гвинтові домкрати періодичним випробуванням не підлягають, але мають підлягати огляду один раз на 3 місяці.

6. Під час випробувань канати га ланцюги мають витримувати пробне навантаження без розривів, помітного місцевого подовження (канати) та ви­тягання окремих ланок (ланцюги).

7. Випробування підйомних механізмів та пристосувань мають прово­дити відповідно до вимог діючих ГОСТ, ДСТУ та НПЛОП 0.00-1.01-07 «І Іравила будови і безпечної експлуатації вантажопідйомнії х кранів».

2. Класифікація робіт залежно від Ev небезпечності та маси

вантажу. Залежно від небезпечності поводження і вантажами вантажно-роз­вантажувальні роботи поділяють на чотири ірупи: І - малоиебезпечні (метали, будівельні матеріали, лісоматеріали тоню); II - небезпечні через габаритні роз­міри; III пилові (цемент, крейда, ванно) пі гарячі (асфальт); IV - небезпечні (речовини та предмети, які під час іранспоріуванпя. вантажно-розван­тажувальних робіт і зберігання можуть стати причиною пожежі, вибуху та по­шкодження транспортних засобів, будівель, споруд, а також загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення і захворювання людей та тварин).

Небезпечні вантажі поділяють на 9 класів, а деякі класи на підкласи. Клас 1 цс вибухові речовини; клас 2 - гази (підкласи 2.1; 2.2; 2.3; 2.4); клас З - легкозаймисті рідини; клас 4 - легкозаймисті речовини та матеріали (підкласи 4.1; 4.2; 4.3); клас 5 - окисні речовини (підкласи 5.2; 5.2); клас б - отруйні та інфекційні речовини (підкласи 6.1; 6.2); клас 7 - радіоактивні ре­човини (підкласи 7.1; 7.2; 7.3); клас 8 - їдкі та корозійні речовини (підкласи 8.1; 8,2; 8,3); клас 9 - відносно малої небезпеки (підкласи 9.1; 9.2; 9.3; 9.4).

На упаковках небезпечних вантажів наносять знаки небезпеки та написи про заходи безпеки щодо роботи з ними.

Залежно від маси вантажі поділяють на три категорії: 1 - маса менша 80 кг, а також сипкі та дрібноштучні; 2 - маса від 80 кг до 500 кг; 3 - маса понад 500 кг.

2. Кезнека nit> час навантаження, перевезення та розвантажен­ня барабанів із кабелем. Перевозять барабани з кабелем масою до 5 т за до­помогою автомобілів і кабельних транспортерів. їх навантажують і розванта­жують механізованим способом на рівній місцевості піднімальними кранами або лебідками, які змонтовані на них. За великої кількості барабанів, які треба навантажувати, або значної їх маси, можна використовувати апарелі. Дно апарелі та під'їзди до них мають бути засипані піском та щебенем.

Під час навантаження і розвантаження барабанів з кабелем автомобіль мас бути загальмованим, а під його задні колеса підкладені підпірки. Підлога платформи автомобіля мас бути додатково підсилена другим рядом дощок товщиною 50 мм. які укладають поперек кузова, а з біжу, протилежного уко­чуванню барабана, встановлюють постійний упор висотою 0,3...0,4 м та дов­жиною, яка більша на 0,3 м від ширини барабана.

Навантажений барабан закріплюють до основи автомобіля тросами, а під йото щоки з обох боків підкладають дерев'яні бруски. Закріплювати барабан дозволено тільки після того, як його буде встановлено на платформу автомобіля.

Після навантаження барабана на кабельний транспортер СЛІД ретельно оглянути підвісні пристрої для барабана, причіпні з'єднання та замки, перевірити щільність установлення барабана на опори. Упорні штанги вста­новлюють перед иоірузкою після підйому барабана.

Якшо немає підйомного крана розвантаження можна здійснювати обе­режним скочуванням барабана спадами на тросі за допомогою лебідки. Спади мають бути зі сталевими наконечниками на кінцях для упору в зем­лю і край платформи автомобіля. Довжина спадів мас бути не менше 3 м за нормальної висот кузова автомобіля. Піл середину спадів підставляють поперечні підпори без тріщин і надломів. Якщо спади з круглої деревини, то їх діаметр має бути не меншим 210 мм. якщо переріз квадратний, то 180x180 мм. якшо переріз прямокутний - 190*150 мм. У виняткових випад­ках можливе перекочування барабанів, які міцно обшиті дошками, рівною місцевістю (з кутом нахилу не більшим 3°) на відстань до 50 м.

Заборонено:

• вилазити на кузов автомобіля під час опускання барабана з кабелем;

• розвантажувати барабани з кабелем вільним скочуванням чи скидан­ням їх на землю;

• підтягувати барабани з кабелем шляхом їх волочіння;

• перебувати позаду барабана, що накочують на автомобіль, чи попе­реду барабана, що скочують з автомобіля;

• перевозити людей в кузові автомобіля, який навантажено бараба­нами.

Стежити за положенням барабана в кутові повинен працівник, який пе­ребуває в кабіні автомобіля поруч з водієм.

І1діір>іа поаіірммоіліні	Волань мі	Напруга і іоні іря мої лоїй	Віїетшіь вії
сіскі рої«ptUN С kB	крайні* .цинія, ч	електропередачі кВ	крвйнЬ дротів, ч
до 1	1.5	до 330	6.0
віл 1 до 20	2.0	до 500	9,0
від 35 до 110 від 150 до 220	4.0 5.0	до 800 (постійного струму)	9.0

Вантажно-розвантажувальні роботи поблизу ліній електропередач, які перебувають під напругою, дозволено виконувати за умови попередньої видачі керівнику наряду-допуску, що визначає безпечні умови проведення робіт, га дотриманні відстані у повітрі від барабана в будь-якому положенні до самото близького дроту (табл. 3.14).

Барабани масою більшою 5 т потрібно перевозити на великовантажних причепах (трейлерах) чи спеціальних кабелеаозах. Для їх транспортування ви­користовують трактори або автомобілі-тягачі. Навантажують такі барабани на трейлерн за допомогою автокранів, затягують трактором чи лебідкою за допо­могою троса, який перекинутий через барабан (якщо він обшитий міцними дошками) чи закріплений на кінцях осі. яку встановлюють в барабан. На обид­ва кінці осі надіваються втулки довжиною 150...200 мм і діаметром на 5 мм більше ніж діаметр осі. Під час навантаження барабанів на трейлер дозволено використовувати апарелі чи поміст високої механічної стійкості.

3.3.1.4. Правила безпеки під чає складування та зберігання матеріа.'іів. Складування матеріалів, речовин, конструкцій та обладнання мас здійснюватись відповідно до вимог стандартів, технічних умов на матеріали, вироби та обладнання.

Барабаны з кабелем потрібно зберігати на рівному місці, під їх шоки ма­ють бути підкладені або прибиті упори, шоб запобігти їх скочуванню. Розмішують барабани таким чином, щоб можна було прочитати їх маркуван­ня без додаткового перекочування; здійснювати потрібні вимірювання та ви­пробування: вільно під'їжджати ло них та навантажувати на автомобіль.

Порожні барабани складують окремо в спеціально відведеному для цьо­го місці та з прийнятими заходами проти випадкового скочування. їх дозво­лено зберігати на шоках у штабелях, але не більше двох у штабелі у висоту.

Асбестоцемент і труби, металеві балки, круглий ліс і використані лісоматеріали складують окремо в штабелі висотою не більшою 1,5 м і ши­риною меншою його висоти. Між рядами штабеля установлюють прокладки.

а з його боків упори проти розкочування. Використовувати прокладки круг­лого перерізу заборонено.

Пиломатеріали складують в штабель висотою тіе більше половини ши­рини штабеля у разі їх укладання в ряд і не більше ширини штабеля у разі укладання в клітки.

Роботи щодо складання та розбирання штабелів мають бузи, як правило, механізованими.

Кабельні матеріали (муфти, припої та інші), що вмішують свинець та його сплави, зберігають в ящиках чи на стелажах, які закриваються і мають внутрішні поверхні, що миються. Ці ящики та стелажі потрібно очищати та мити гарячим мильним розчином 2 рази на місяць.

Легкозаймисті й горючі речовини та мастила зберігають в спеціальних вогнетривких приміщеннях або в приміщеннях, які заглиблені у ЗЄМЛЮ ЗГІДНО з правилами пожежної безпеки. Заборонено ремонтувати (зварювати, клепа­ти, пая пі тощо) металеву тару з-під легкозаймистих рідин та отруйних речо­вин до її промітання або знешкодження.

3.3.2. Безпека під час експлуатації вантажопідйомних машин

3.3.2.1. Загальні вимоги безпеки. На підприємствах телекомунікацій ви­користовують кабельні машини, кабелепрокладачі. підйомні випіки (телескопіч­ні та важільні), автомобільні та інші крани, слектронавантажувачі. автонаван­тажувачі. ліфти, землерийні машини тощо. У процесі їх експлуатації виникають потенційно шкідливі та небезпечні виробничі чинники. Основними з них с:

• наявність значної кількості рухомих частин та механізмів;

• можливість перевищення допустимої швидкості руху машин;

• можливість наїздів і ударів у разі зіткнення;

• падіння предметів, вантажів та самих машин;

• обрив канатів і тросів;

• обвал землі та ін.

Джерелом підвищеної небезпеки с сама робоча зона вантажопідйом­них машин та робота біля них.

Для виключення виробничих травм і нещасних випадків під час їх об­слуговування та експлуатації слід виконувати профілактичні заходи та вимо­га безпеки. До загальних належать кваліфікаційні та інші вимоги.

До управління машинами допускають осіб не молодших 18 років, які пройшли медичний огляд, спеціальне навчання, перевірку знань кваліфіка­ційної комісії та мають посвідчення на право управління машиною, а та­кож кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижчу II. Для управління механізмами, що встановленні на шасі автомобіля, додатково потрібно ма­ти права водія.

Персонал, який працює на вантажопідйомних машинах, забезпечують «Інструкцією щодо безпечного обслуговування машин і безпечного прове­дення робіт» та пам'яткою поводження з машиною. Під час експлуатації ма­шин мають бути вжиті заходи щодо попередження їх перекиданню, самовіль­ного пересування під виливом вітру чи за наявності похилів місцевості.

Заборонено:

• працювати на несправних машинах і механізмах та залишати їх пра­цюючими без нагляду;

• піднімати вантажі, вага яких персвнщус їх вантажопідйомність;

• працювати з несправною або знятою огорожею рухомих частин;

• допускані присутність сторонніх осіб біля працюючих машин та ме­ханізмів або н їх робочій -зоні;

• проводи ти будь-які дії з машиною за відсутності машиніста, що її об­слуговує;

• переносити вантажі над людьми;

• піднімати та переміщувати вантажі, якшо на них перебувають люди.

За безаварійну роботу та пожежну безпеку вантажопідйомної маши­ни відповідає: машиніст. Він зобов'язаний:

• до початку роботи перевірити стан машини та дії її механізмів, поставити ма­шину на іальма. установити виносні опори, підкласти інвентарні упори під колеса;

• заздалегідь знати характер майбутніх робіт;

• починати вантажно-розвантажувальні роботи після переконання в бсі- пеці оточуючих осіб;

• плавно опускати вантажі тощо.

3.3.2.2. Бетека під час експлуатації кабельних машин. Кабельні ма­шини використовують для перевезення барабанів з кабелем. Під час їх експлуатації, крім розглянутих загальних, потрібно виконувати додаїкові вимоїн безпеки. Зокрема, вантаж, який перевозять, має виповідати паспортним даним на цю машину. У разі установки кабельних машин поблизу котлованів, траншей, укосів під їх опори необхідно підкладати мішіі щити. Навантаження, транспор­тування та розвантаження барабанів з кабелем здійснюють згідно з раніше розг­лянутими вимогами. Зчеплюють кабельний транспортер з автомобілем з'єднуючи дишла транспортера з фаркопом автомобіля. Для більш надійного кріплення додатково застосовують страхувальний трос. Заборонено перевозити працівників у кузові кабельної машини з навантаженим на неї барабаном.

3.3.2.3. Бетпека під час експлуатації кабслепрокладачіе. Для прокла­дання кабелю використовують колісні та кабеленрокяадачі на гусеничному ходу. Легкі кабслепрокладачі до місця роботи на великі відстані перевозять у кузові грузового автомобіля. Колісні буксирують до місця роботи авто­мобілями. до яких їх приєднано за допомогою спеціально пристосованої для цього серги дишла. Важкі кабслепрокладачі на гусеничному ходу перевозять на великовантажних причепах-трейлерах.

Під час перевезення кабслепрокладачі надійно закріплюють у кузові ав­томобіля канатами, ніч його колеса ставлять підкладки, а ніж піднімають та закріплюють. Буксирують чи транспортують кабслепрокладачі на невеликій швидкості, без ривків, різкого гальмування та, за можливості, рівною дорогою.

Навантаження та розвантаження легкого кабелепрокладача на автомо­біль проводять на рівній місцевості за допомогою підйомного крана. Якшо його немає - за допомогою лебідки відповідної вантажопідйомності суціль­ним доіцаним настилом з нахилом не більше ніж 30°.

Кабслспрокладалышй ніж опускають і піднімають лебідкою кабелепрок­ладача. Якшо її немає - автомобільним краном відповідної вантажопідйомності.

У разі піднімання кабелепрокладача на опорні лани потрібно стежити за тим. шоб ні лапи опиралися на землю одночасно, і перебувати вії нього на відстані не меншій 5 м.

До роботи під час навантаження на кабслепрокладачі, самих кабелепрок- ладачів та інших механізмів допускають осіб, які навчені професії стропаль­ника та мають відповідне посвідчення.

'Заборонено:

• перебувати на кабслепрокладачі піч час його буксирування чи пере­везення в кузові автомобіля;

• встановлювати на кабелепрокладач барабан з розбитими гніздами;

• виконувати будь-які роботи під кабельним барабаном, який встанов­лений на опорах (кронштейнах). За потреби виконання таких робіт барабан поірібно знімати із кабелепрокладача;

• перебувати на кабслепрокладачі працівникам, які його не обслуговують;

• стояти на рамі кабелепрокладача та стежиш за прокладанням кабелю;

• накладати на кабелепрокладач сторонні речі;

• проштовхувати кабслспрокладалышй ніж вручну для його фіксації за піднятого кабелепрокладача. Для цього використовують штояхальник ножа;

• використовувати укорочені (обламані) пальці ножа кабелепрокла­дача.

3.3.2.4. Безпека під час виконання робіт h підйомних вишок. Усі ро­боти із застосуванням підйомної вишки виконують не менш ніж три працівники: працівник у кошику, водій (оператор) і спостерігач. Спостерігач иолас команди волію (оператору) про піднімання га опускання кошика; стежить за тим. щоб сторонні особи не підходили близько до виш­ки; застерігас проїжджий транспорт від можливого наїзду на вишку. Кількість осіб, яких допускають до піднімання (І чи 2 особи), залежить від тину вишки, яку використовують.

Для роботи автовишку встановлюють на рівному горизонтальному майданчику. Максимальний кут нахилу майданчика маг бути не більшим 3°. Під час роботи з вишки на схилах необхідно встановлювати бокові упори. Роботу без їх установлення дозволено тільки за вертикального положення телескопа,

Перед підніманням кошика потрібно поставити машину на ручне галь­мо. встановити виносні опори, закріпити телескоп замковими пальцями та знятті кріплення з труб телескопа.

Проїзд під спорудами нижчими за 5 м (мости та інші) потрібно здійсню­вати тільки з укладеним іа заправленим телескопом, а переїзд вишки від опо­ри до опори дозволено з піднятим телескопом, але з опущеним до нижньої іраниці кошиком.

У разі підвішування та в'язання дротів телескопічну вишку установлю­ють уздовж напрямку натягування дротів. Під час роботи кошик не мас тор­катися дротів, залізобетонних опор і металевих конструкцій. Піднімати та спускати інструменти з кошика телескопа слід за допомогою мотузки.

Заборонено:

• піднімати у кошику вишки більше 2 осіб;

• перебувати в кошику працівникам під час переїзду вишки ніт опори до опори;

• працювати у кошику вишки за швидкості впру 7.5...9.8 м/с і більше (сила впру 5 балів і більше);

• ставати на борг і проміжні кільця кошика;

• кидати інструмент на землю та нілкидати його з землі працівникам, які працюють у кошику;

• стояти під кошиком під час роботи;

• підв'язувати до кошика блоки, ручку лебідки, дроти під час рсіулю- вання дротів з вишки та кріпити троси і кабелі у разі їх підвішування;

• піднімати кошик до верхньої границі;

• установлювані вишку з унутрішнього боку куга повітряних ліній зв'язку та проводового мовлення;

• залишати у кошику га кидати на його дно шматки дроту, які можуть з'єднати кошик з телескопом і порушити ізоляцію кошика від телескопа;

• вимикати двигун вишки за температури повіїря нижче мінус 10° С. якщо у кошику перебувають люди.

Телескопічні вишки підлягають технічному огляду, статичним та ди­намічним випробуванням не рідше одного разу на рік гаї після кожного ремонту. Статичні випробування проводять з вантажем, який перевищує номінальний на 25 %. а за періодичних на 10 %. Динамічні випробуван­ня проводять з вантажем, який перевищує номінальний на 10 %. При цьо­му перевіряють дію всіх механізмів, органів управління, запобіжних при­строїв та проводять повторне піднімання та опускання кошика вишки. Під час технічного огляду проводять перевірку справності всіх вузлів і дета­лей оглядаючи їх ззовні. Опір ізоляції кошика від корпусу телескопа пе­ревіряють раз на рік. Він мас буїн не меншим 2 МОм.

3.3.2.5. Безпека під час експлуатації автомобільних кранів. До управ­ління автокраном допускають водіїв, які навчені за спеціальною програмою та пройшли іспит спеціальної комісії. У посвідченні кранівника мас бути вка­заний тин крана, до управління яким його допущено. Піл час роботи кра­нівник повинен мати при собі цс посвідчення.

Автомобільні крани мають бути укомплектовані автоматичними пристро­ями безпеки, сигналізацією іа запобіжними пристроями, а також випробувани­ми та промаркованими вантажозахоплюючнмн пристроями. На видному місці крона мас бути напис про границі його вантажопідйомності за максимального та мінімального вильоту стріли іа вказана дата його наступносо випробування. У кабіні крана вивішують перелік вантажів, що можна переміщувати, із зазна­ченням їх маси. Вантажні таки кранів іа зйомник ваигажозахоплюючнх при­строїв мають бути обладнані запобіжними та замикаючими пристроями для виключення можливості випадкового випадання вантажів.

Під час роботи автомобільного крана машиністу потрібно виконувані за­гальні вимоги безпеки під час експлуатації вантажопідйомних машин й такі:

• стежити за роботою стропальників пі не вмикати механізми автокра­на без сигналу;

• приймати аварійний сигнал «Стій» від будь-якої особи, яка його подає;

• стежити за надійним кріпленням вантажів та не допускати їх підні­мання у разі порушення вимог безпеки;

• опустити стрілу до транспортабельного положения, вимкнути двигун, загальмувати; автомобіль, закріпити гак та покласти під колсса пілставкн. за потреби залишити кабіну.

Заборонено:

• підтягувати вантаж за похилого положення троса, повертати стрілу та піднімати вантаж, який защемлений, зачеплений, засипаний землею чи сні­гом або маса якого невідома;

• залишати вантаж у підвішеному стані під час перерви в роботі;

• перебувати біля механізмів крана та його поворотної частини;

• підлазити під піднятий вантаж, просувати під нього руки для підве­дення стропів;

• доводити вантажний гак чи стрілу до вищою іраничного положення;

• працювати за швидкості вітру 12,5...15,2 м/с і більше;

• встановлювати та працювати з автомобільними кранами на свіжоиід- енпаному, не утрамбованому ірунті та на майданчиках з ухилом більшим ніж указано в паспорті тошо.

Дозволено змінювати виліт стріли крана з піднятим вантажем у грани­цях вантажної характеристики крана.

3.3.2.6. Безпека під час виконаним робіт ліектроиавантажувачами та автонавантажувачами. Елсктро- і автонавантажувачі застосовують для оброблення вантажів у цехах і складах та транспортування їх між ними. За­лежно від характеру вантажів вони можуть бути обладнані вилковнми захоп­лювачами. гаками, стрілами та ковшами.

Безпечну роботу навантажувачів забезпечують масою, розмірами га роз­міщенням вантажів, які піднімають або транспортують. Дрібні штучні ванта­жі перевозять в спеціальній тарі. Великогабаритні вантажі супроводжують спеціально призначені працівники.

На вилковому навантажувачі вантаж маг бути притиснутим до верти­кально! частини захоплюючої вилки, рівномірно розміщуватись і виходити за границі вилки не більше ніж на 1/3 її довжини.

Піднімання і опускання вантажів та зміщення нахилу рами можливо тільки якшо навантажувач знерухомлено. Перевозити вантажі можна лише за висоти вилки над рівнем підлоги не більше 0.3...0,5 м.

Заборонено:

• перевозити та піднімати людей;

• захоплювати вантаж вилками з розгону відсікаючи його;

• залишати навантажувач з підняїимн вішками або з вантажем на вилках;

• піднімати вантаж з нахилом рами віз себе;

• продовжувати роботу за нестійкого положення навантажувача.

Перед початком виконання робіт водій мас перекопатись в справнос­ті всіх механізмів, а перед транспортуванням - у відповідності вантажу вантажопідйомності навантажувача, а його габаритів - розмірами проїзду.

3.3.2.7. Безпека під час експлуатації землерийних машин. Під час будів­ництва об'єктів та споруд телекомунікаційних підприємств, під час виконуван­ня траншей, котловзнів. прокладантш кабелю телекомунікаційних мереж, ви­конання інших робіт використовують землерийні машини: одноківшові екскаватори, бульдозери, скрепери, барові машини. Цс джерела підвищеної не­безпеки. У разі порушення правіш експлуатації вони можуть стати причиною аварій та нещасних випадків. Для виключення небезпеки слід під час їх

експлуатації виконувати як загальні, так і спеціальні вимоги безпеки.

Водії повинні знати інструкцію з експлуатації саме тих землерийних машин, на яких вони працюють, та виконувати її вимоги. Інструкція мас постійно буїн у машині.

Кожна землерийна машина мас були зі звуковою сигналізацією, а пра­цівники. які пов'язані з їх роботою, повніші знзти та подавати ці сигнали.

Екскаватори під час роботи встановлююіь на спланованому майдан­чику і закріплюють інвентарними упорами, щоб уникнути самовільного пе­реміщення.

Шлях, яким рухається екскаватор у межах будівельного майданчика, по­грібно заздалегідь вирівняти, а за слабких фунтів - підсилити інвентарними щитами. Переміщення екскаваторів (крім екскаваторів на пневматичному хо­ду) штучними спорудами (мосіами, шляхопроводами тощо) дозволено тільки після отримання дозволу відповідної організації. Перемішують екскаватор через мілки річки вбрід з дозволу особи, яка відповідає за його безпечну експлуатацію, після обстеження шляху пересування. Пересування під час ожеледиці допускають за умови прийняття заходів проти ковзання коліс чи гусениць. Снуск та підйом екскаватора за куга нахилу місцевості більше того, шо зазначено в паспорті екскаватора, здійснюють із застосуванням іягачів у присутності механіка, виконроба або майстра.

Під час руху одноківшового екскаватора його стрілу встановлюють точ­но в напрямку руху, а ківш піднімають над землею на 0.5...0.7 м.

Навантаження фунту на автомобіль здійснюють з заднього чи бічного борту. Козирки грунту, які утворюються в забої, негайно завалюють зверху.

Під час перерви в роботі потрібно перемістити екскаватор на відстань не меншу ніж 2 м віл краю виїмки, а ківш опустиш на групі. Очищати ківш віл фунту дозволено тільки в опущеному положенні.

Заборонено:

• роботу екскаватора на схилах;

• виконання будь-яких робіт з боку вибою;

• перебувати людям ближче 5 м від раліуса дії працюючого екскаватора;

• піднімати та перемішувати негабаритні вантажі (грудки породи, дош­ки, балки тощо) крім матеріалів, які потрібні для пересування екскаватора;

• перебувати людям між екскаватором і транспортним засобом під час навантаження грунту;

• рух екскаватора з навантаженим ківшем.

До початку роботи бульдозера машиніст повинен оглянути місце роботи, видалити сторонні речі, великі камені та корчі. Розробку ґрунту бульдозером бічя місць розташування пітземних споруд здійснюють під наглядом керівни­ка робіт. Ущільнення фунту трамбуванням поблизу підпорних стінок, фун­даментів та інших конструкцій прово;іять на пй відстані та в послідовності, що вказані у проекті проведення робіт.

Заборонено:

• розробляти фунт поблизу кабелю, який персбувас під напругою;

• перемішувати фунт на підйомі більше 15° чи з похилом 3°;

• перебувати у межах призми завалювання бі/w незакріплених котло­ванів та траншей;

• сходи ти з площадки управління та підніматися на неї під час руху бу­льдозера;

• проводити регулювання, кріплення та змащування механізмів під час роботи двигуна.

Перед початком руху скрепера машиніст мас переконатися, що шлях віль­ний і на гусеницях немає сторонніх речей. Піч час роботи скрепера на свіжевід- енпаному фунті колеса чи гусениці трактора мають бути не ближче 1 м від краю насипу. Машиніст не повинен робити різких поворотів агрегату, а коли ківш заглиблений поворот взагалі заборонено.

IIb час розробки, транспортування, розвантаження та ущільнення фун­ту двома чи більше скреперами (фейдерами, катками тощо), якшо вони ру­хаються один за одним, віісташ. між ними мас становити не менше 5 м.

У разі переміщення скрепера своїм ходом на інше місце роботи на віі- станьло І км ківш піднімають та закріплюють до рами скрепера за допомогою транспортного підвішувача. віл'єднавши при цьому лебіїку чи гідропривіч.

Скрепер заборонено використовувати:

• для розробки глинистих фунтів у дощову погоду;

• під час руху на підйом за поздовжнього похилу більше 30°;

• під час роботи на косогорах з поперечним похилом більшим 30° чи на крутому укосі.

Барові машини використовують для розроблення мерзлих грунтів. З їх до­помогою нарізають щілини для прокладання кабелю та очищують траси від снігу (перед виконанням цих робіт) бульдозерним обладнанням, розміще­ним на них. Безпечність машин в експлуатації залежить від якості підготов­ки їх до робот«. Відповідно до заводської інструкції машиніст повинен ре­тельно оглянути ії, перевірити натягування ланцюга бара та усунути виявлені дефск-тн. Після запуску та прогрівання двигуна випробувати робо­ту вузлів машини на холостому ходу, плавно підняти та опустити бульдозе­рний відвал, баровий пристрій та перевіриш рух ланцюга. У процесі випро­бування не мас бути виявлено сторонніх шумів. Під час руху машини у транспортабельному положенні, особливо на поворотах, слід стежити за тим. щоб бар не міг зачепити людей, оточуючі предмети та споруди. Під час заглиблення бара у грунт та за руху машини під час різання грунту потрібно стежити за тим, щоб не виникало підвищеної вібрації машини. Якщо з'явилися вібрація та рнвкн потрібно негайно знизити швидкість заглиблен­ня бара та швидкість руху машини.

Заборонено:

• рух машини з приєднаним ланцюгом у транспортабельному положенні;

• застосовування барових машин для розроблення грунтів, у яких с валу ни, галька та гравій.

З J.3. Безпека піт час експлуатації систем, шо ирацюют ь під тиском

3.3.3.1. Загальні положення. Системи, шо працюють під тиском - це герметично закриті посудини, призначені для ведення хімічних, теплових та інших технологічних процесів, а також для зберігання та перевезення газоподібних, рідких та інших речовин, що перебувають під надлишко­вим тиском.

До таких систем належать компресори, балонн, новітрозбірники (ре­сивери), трубо проводи стисненого повітря, газу та пари, цистерни для транспортування й зберігання скраплених, стиснених і розчинених газів, парові та водогрійні котли та інші посудини, що працюють під тиском понад 0.07 МПа (0.7 кгс/см^:).

Воші належать до обладнання підвищеної небезпеки, яка полягаг у мож­ливому ранговому вибуху великої потужності, що супроводжується руйну­ванням технологічного устаткування га тяжкими іравмамн обслуговуючого персоналу. Крім цих, можливі такі потенційно шкідливі та небезпечні ви­робничі чинники:

• підвищена температура робочого тіла (пари. іазу, повітря та гарячої води):

• підвищена або понижена температура поверхні устаткування;

• підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

• підвищені рівні шуму за вібрації;

• підвищений рівень інфрачервоних випромінювань;

• розташування робочого місця на значній висоті від поверхні землі тощо.

Основним нормативним документом, який регламентує вимоги без­пеки до проектування, будови, виготовлення, монтажу, ремонту, реконст­рукції. налагодженя та експлуатації посудин, шо працюють під тиском, с НПАОП 0.00-1.07-94 «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, шо працюють під тиском» зі змінами та доповненнями від 11.07.97 р.

2. Причини аварій та нещасних випадків під час експлуатації систем, що працюють під тиском. Основними причинами аварій та не­щасних випадків під час експлуатації систем, що працюють під тиском с:

• перевищення допустимих норм тиску;

• перегрівання стінок посудини;

• дефекти, допущені під час їх виготовлення та ремонту;

• несправність запобіжних пристроїв та контрольно-вимірювальних приладів;

• накопичення зарядів статичної електрики;

• деформації внаслідок теплового розширення;

• механічні пошкодження;

• удари, падіння, порушення роботи вентилів;

• помилкове наповнення посудини іншим газом;

• утворення з повітрям або з маслом вибухонебезпечних сумішей (на­приклад, потрапляння масла на вентиль кисневого балона або проникнення кисню у вентиль водневого балона; а також суміш вуглеводів з повітрям);

• порушення технологічної о режиму та правил експлуатації тощо.

2. Контрольно-вимірюваїьні прилади, запобіжні пристрої та арматура посудин, що працюють під тиском. Для забезпечення надій­них і безпечних умов експлуатації, запобігання аваріям та вибухами посудин.

що працюють піл тиском, їх оснащують приладами для вимірювання тиску га температури робочого середовища, запірною та регулювальною арматурою, редукційними га запобіжними пристроями, -засобами захисту »і автоматизації, їх кількість та розміщення передбачає проектна організація з урахуванням надійних та безпечних умов експлуатації. У парових котлах встановлюють покажчики рівня води (водомірне скло).

Кожну посудину, що працює під тиском, сиоряджують манометром. Клас точності манометрів мас бути не нижчим за:

• 2.5 - за робочого тиску до 2.5 МПа (25 кгс/см");

1.5 - за робочого тиску понад 2.5 Мі 1а (25 кгс/см") до 14 МПа (140 кгс/см*);

• 1,0 - за робочого тиску понад 14 МПа (140кгс/см").

Шкалу маномеїрів обирають такою, щоб за робочого тиску стрілка ма­нометра перебувала у другій третині шкали. Для поліпшення видимості пока­зань шкалу манометра розміщують вертикально або з нахилом уперед до 30°. На шкалу манометра наносять червону риску, яка вказус на робочий тиск у посудині.

Діаметр манометра залежить від висоти його розміщення. У разі розмі­щення до 2 м діамегр манометра мас становити не менше ніж 100 мм, за ви­соти розміщення 2.5 м - не менше ніж 160 мм і на висоті більше 5м- не мен­ше ніж 250 мм.

Манометри перевіряють не рідше ніж раз на рік відповідно до передба­ченого Держстандартом України порядку. На кожному з них після перевірки ставлять тавро па пломбу. Крім того, не рідше, ніж раз на шість місяців, влас­ник маг проводити перевірку встановлених на трубопроводах манометрів за допомогою перевіреного контрольного манометра. Додаткову перевірку мож­на проводити перевіреним робочим манометром, шо мас однакову шкалу та клас точності з манометром, який перевіряють.

Не дозволяють використовувати манометри у таких випадках:

• на манометрі бракує пломби або тавра з відміткою про проведення перевірки;

• иросірочено термін перевірки манометра;

• стрілка манометра за його відключення не повертається до нульової позначки шкали на величину, шо перевищує половину допустимої похибки для цього манометра;

• розбите скло або є інші пошкодження манометра, які вплнвзюіь на правильніст ь нов о показань.

Запобіжні пристрої розраховують і регулюють таким чином, щоб тиск, у разі його збільшення у захисному елементі, не перевищував розрахунковий більш ніж на 10 %. а за розрахункового тиску до 0,5 МПа (5 кгс/см') - більш ніж на 0,05 Ml 1а (0.5 кгс/см¹).

Трубопроводи обладнують відповідними запобіжними клапанами для захисту працівників від опіків у ран спрацювання клапанів. Встановлювати запірну арматуру (крани, засувки) між посудиною та запобіжним клапаном заборонено.

Для запобігання підвищення тиску вище допуспімого у посудинах, апа­ратах та трубопроводах встановлюють пружинні або важільно-вантажні кла­пани. які автоматично відкриваються у разі підвищення тиску вище значення, заданого (або ямні регулюється) і винтом стиснення пружини або вантажем, який встановлюють на важіль клапана. Заборонено заклинювати важелі запо­біжних клапанів і вішати на них додаткові важелі, шоб уникнути підвищення тиску вніце допустимого та виникнення аварії.

3.3.3.4. Нетска під час експлуатації компресорних установок. У га­лузі тслекомунікацій застосовують стаціонарні та пересувні компресорні установ­ки. Небезпека їх роботи пов'язана з наявністю рухомих части, високого тиску та температури, підвищеного рівня шуму, можливістю утворення вибухонебезпеч­них сумішей продуктів розпаду масшльних матеріалів з повітрям.

Експлуатацію компресорних установок потрібно здійснювати згідно з «Правилами будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тис­ком» НПЛОП 0.00-1.07 94 зі змінами та доповненнями від 11.07.97 р. Про­філактичне обслуговування потрібно здійснювати згідно з експлуатаційною інструкцією заводу-ннробннка.

Для забезпечення безпеки експлуатації компресорні установки оснащу­ють автоматичними системами керування, контрольно-вимірювальними при­ладами. запобіжними пристроями, фільтрами очищення повітря, шо надхо­дить у компресор. Корпус компресора заземлюють.

Компресорні установки високого тиску додатково оснащують система­ми аварійного захисту зі звуковою та світловою сигналізацією, яка вмика­ється у разі нринннення подачі води для охолодження, перевищення допус­тимої температури стисненого повітря га автоматичної зупинки компресора, зменшення піску менше допустимого у системі змащення, надмірного тиску в установці та в інших небезпечних ситуаціях.

Пересувні компресорні установки розташовують на рівних майданчиках не менше 10 м від ацетиленових генераторів та місць зберігання легкозаймис­тих матеріалів. Під час роботи їх колеса мають бути закріплені башмаками або упорами.

Перед пуском компресора машиніст зобов'язаний перевіриш його техніч­ний стан та систему змащення, а після пуску його роботу, звернути особливу увагу на показання вимірювальних приладів на шиті керування. Підключати споживачів епіснсного повітря можна тільки переконавшись у справності роботи компресора.

Компресор мас бути негайно зупинений у разі перевантаження електро­двигуна, пошкодження коїпрольно-вимірюнальних приладів, підвищення тем­ператури будь-яких частин компресора чи двигуна вище норми, раптового припинення чи зменшення подачі води для охолодження, якщо немас освіт­лення, у разі пожежі та інших випадків. Після тимчасової зупинки запускати компресор можна тільки з дозволу особи, яка відповідає за безпечну експлуа­тацію установки.

Під час роботи двигуна та компресора потрібно стежити, щоб не було витікання мастила та палива з баків і трубопроводів, та виконувати правила пожежної безпеки.

Язя запобігання вибуху під час експлуатації компресорної установки слід застосовувати мастило тільки паспортної марки. Не можна допускати підвищення температури стисненого повіїря. яке може спричинити загорян­ня у циліндрах продуктів розпаду мастил, а також окису заліза, змоченого мастилом, яке нагромадилось на стінках трубопроводів.

Через визначений час експлуатації (не ріпне, ніж раз на б місяців) потрібно проводити очищення мастиловодовідділювача, проміжних та кінцевих холодиль­ників, повпрозабфннка та наї нпалмшх повітроводів вії мастильних викладень, які не спричиняють корозію металу. Заборонено очищати їх випалюванням.

Максимальна температура стисненого повітря у компресорі не має пере­вищувані границі, визначені інструкцією.

Заборонено:

палити та розпалювати вогонь поблизу компресорної установки;

• проводиш профілактичні та ремонтні роботи одній людині;

• залишати працюючий компресор без нагляду.

3.3.3.5. Безпека під час експлуатації ко.ипресорно-сіинаїьних ус­тановок у рамі утримання кабелів зв'язку під тиском. Компресорно- сигнальні установки (КСУ) використовують для утримання кабелів зв'язку піл постійним т иском. їх розміщують в ізольованому від шахти приміщенні з окремим входом з коридора. Розподільні стагиви можна розмішувати у при­міщенні шахти. Датчики аварійного витрачання повітря, які розмішують на стативах, мають бути у вибухозахисному виконанні.

Під час розміщення обладнання КСУ слід дотримуватись таких правил:

• відстань між частиною компресора, який виступає, і стіною мас ста­новити не менше 0,3 м. якщо с прохід і лруї оі о боку;

• відстань між лицьовим боком блока осушення та компресорною іру- ною мас бупі не менше ніж 1.2 м:

• відстань від бічного боку блока осушення та статива розподільника до стіни мас станови пі не менше 0.6 м;

• відстань від заднього боку блока осушення та стати ва розподільника до стіни мас бупі не меншою 0,7 м.

Як виняток, дозволено встановлювати блок осушення боком до стіни.

У разі розташування в одному приміщенні кількох КСУ кожна з них мас бути обладнана самостійним пусковим пристроєм.

Корпуси металевих конструкцій КСУ та пускових пристроїв зазем­люють. У приміщенні компресорної мають бупі 313: діелектричні рукавич­ки. покажчики напруги та комплект інструментів з ізолювальним покрит­тям, а біля блока осушення, автоматики та розподільних стативів діелектричні килими. Особи, яких допускають до обслуговування КСУ, по­винні мати кваліфікаційну іруну з електробезпеки не нижчу III.

Приміщення КСУ обладнують вентиляцією, а повітря в компресор мас подаватись ззовні.

Дозвіл на пуск в роботу КСУ і проведення технічного огляду оформля­ють наказом по підприємству і покладають на працівника, який здійснює наг­ляд за посудинами піт тиском. Результати технічного огляду оформляють ак­том. Пускати компресори за знятих огорож заборонено.

Ресивери КСУ підлягають технічному огляду (внутрішньому) та гідравліч­ним випробуванням до пуску їх в роботу, періодично в процесі експлуатації та позачергово після ремонту відповідно до чинних нормативних актів. Періодич­ні технічні огляди ресиверів (зовнішні та внутрішні) проводять не рідше разу на 2 роки, а гідравлічні випробування не рідше, ніж через кожні 8 років.

Обслуговування КСУ, за винятком зовнішнього огляду, проводять після вимкнення приладів іа зняття напруги. На шиті слід вивішувати плакат «Не вмикати! Працюють людн!». Не раніше ніж через 15 хв після зняття напруги дозволено знімати панелі з блока осушення та автоматики й приступати до робот. Торкатися до сушильної камери блока осушення іі автоматики забо­ронено до їх охолодження.

Компресори, апарати та посудини, що працюють піт тиском, обладну­ють манометрами, запобіжними клапанами, редукторами, мастиловідлізюва- чамн та повітряними фільтрами на всмоктувальному патрубку.

Перевірку манометрів проводять не рійне, ніж рач на рік, а додаткову пере­вірку за допомогою контрольного мапомеїра - не рідше одного разу на 6 місяців із записом у журнал контрольних перевірок. В оперативний журнал записують усі роботи на стативах КСУ і прізвища працівників, що пронодили ці робот.

6. Безпека під час експлуатації установок для утримання ка­белю міжміського зв'язку під тиском. Установки для утримання кабелю міжміського зв'язку під тиском можуть розмішуватись в підземній та надзе­мній частині необслуговувальних підсилювальних пунктів. Для утримання кабелів під надлишковим тиском використовують стиснене повітря, що міс­титься у балонах. Заборонено застосовувати для цього азот у закритих при­міщеннях необслуговувальних підсилювальних пунктах, в обслуговульних підсилювальних пунктах, шахтах тощо. Балони мають відповідати вимогам діючих нормативних актів.

Усе обладнання для утримання кабелів під тиском закріплюють на місці його установлення, а Тх металеві корпуси заземлюють.

Перед проведенням ремонтних робіт потрібно відключати установку від балона із стисненим повітрям і систем телесш налізації.

6. Безпека під час експлуатації балонів для стиснених і скра­плених гаїів. Балони із стисненим і скрапленим газом можна зберігати в спеціальних приміщеннях і на відкритому повітрі. У разі зберігання на від­критому повітрі їх потрібно захистити від впливу атмосферних опадів та со­нячних променів. Заборонено зберігати в одному приміщенні балони з кис­нем та балони з горючими газами.

Наповнені балоїш зберігають у вертикальному положенні з обов'язковим за­кріпленням від падіння хомутами. Наявність башмаків на балонах обов'язкова. Під час зберігання балони потрібно оберіг аги від забруднення, а вентилі закривати за- іюбіжннмн ковпаками. Ковпаки знімають з балона тільки за допомогою ключа. Заборонено використовувати для знімання молоток, зубило та інші інструменти. Якщо вентиль заклинило, сліз застосовувати чисту воду температурою не вище плюс 20 °С. Підігрівати його полум'ям не можна. Штуцери та вентилі балонів з горючими газами мають ліву різьбу, а з киснем і негорючими газами - праву.

Балони з газом у приміщеннях потрібно встановлювати на відстані не менше метра ви радіаторів опалення і не менше 5 м віл печей та джерел теп­ла з відкритим вогнем.

Балони, які перебувають в експлуатації, періодично оглядають - не рід- ше, ніж рзз на 5 років. Огляди проводять на заводах, де наповнюють бало­ни. або на спеціальних виробничих пунктах, які мають дозвіл державного центрального органу з нагляду за охороною праці для виявлення на їх зовні­шній поверхні корозії, тріщин, вм'ятин, інших пошкоджень та встановлення придатності до подальшої їх експлуатації.

Балони мають бути з тавром із зазначеною датою останнього огляду та латою наступного огляду.

Зовнішня поверхня балона маг бути пофарбована залежно від того, яким газом він заповнений. Так. колір балона, який заповнений азотом - чорний, аміаком - жовтий, ацетиленом - білий, бутиленом - червоний, воднем - тсм- нозе.існнй, повітрям - чорний, киснем - блакитний, вуглекислотою - чорний, хладонами - алюмінієвий, етиленом фіолетовий, усі інші і орючі гази - чер­воний. всі інші негорючі гази - чорний.

Наповнені іазом балони можна перевозити на ресорному транспорті або на авюкарах у іоризоншьному положенні. Під час перевезення слід їх оберігані від поштовхів та ударів; застосовувати як прокладки дерев'яні бруски, гумові чи мотузкові кільця. Усі балони мають бути укладені вентилями в один бік.

За перевезення балонів у вертикальному положенні обов'язково застосо­вують прокладки між ними та огороджують їх від можливого падіння.

Для переміщення балонів слід застосовувати спеціальні ноші або візки. Псрсносиїи їх у руках або на плечах заборонено.

Обмінювати та заповнювати балони потрібно на газозаправних станціях або спеціальних пунктах, а ремонту вати - на заводах-наповнювачах або спеціальних майстернях, які мають Д038ІЯ місцевих оріаиів нагляду за охороною праці.

Заборонено заповнювати іазом балони, в яких:

• закінчився термін періодичного огляду;

• бракує таврування;

• несправні вентилі;

• пошкодженні"« корпус (г тріщини, сильна корозія, помітна зміна форми);

• колір та написи не відповідаюіь найменуванню іазу, яким заповню­ють балон.

Усі особи, які мають безпосереднє відношення до експлуатації балонів, повинні пройти навчання з безпечних методів роботи з ними.

3.3.3.8. К стека під час використання га шейх балонів для виконан­ня монтажних робіт газовим паяльником. Виконувати монтажні роботи з використанням газу (газових балонів) можна відповідно до «Правил безпе­ки в газовому господарстві».

Піт час вибору газу балонн мають бути тільки у вертикальному поло­женні та бути закріпленими огорожею від можливого падіння.

З'єднання шланга газового паяльника з балоном місткістю один літр мас здійснюватися накручуванням балона на шланг. Вентилі на шлангу та паяль­нику мають бути закриті як за з'єднання, так за від'єднання шланга від газо­вого балона.

З'єднання паяльника з балоном більшої місткості мас здійснюватися через редуктор. Тиск газу, іцо подасться в паяльник, не мас перевищувати 1,6 МІІа (16 кгс/м^:).

Балони з газом пропаном чи з пропан-бутаном потрібно розміщувати на поверхні фунту на відстані 0,5... 1,0 м від горловини колодязя і захищати від сонячних променів.

Герметичність місць з'єднання шланга з балоном та газовим паяльником слід перевіряти за допомогою мильної води.

Заборонено:

• вносити балони в кабельні колодязі;

• перевіряти герметичність з'єднань з використанням відкритого вогню;

• працювати за наявності хоча б незначних витоків газу;

• залишати без нагляду запалений паяльник.

Після закінчення робіт спочатку закривають вентиль на балоні, а вентиль на паяльнику закривають тільки після того, як припиниться горіння паяльника. Після від'єднання шланга на балон мас бути накручено ковпак. Балони з газом слід зберігати у спеціальних місцях, які не доступні для сторонніх людей.