4.5.1. Обмеження розмірів та розповсюдження пожеж

Обмсжсшія розмірів та розповсюдження пожежі забезпечують, в основ­ному. 'за рахунок будівельних заходів і засобів, а саме:

дотримання вимог пожежної безпеки під час планування та розташу­вання будівель, приміщень, виробництв:

потрібної вогнестійкості будівель та споруд;

• обмеження кількості поверхів та площі поверху;

встановлення протипожежних перепон у будівлях, у системах венти­ляції. паливних та кабельних комунікаціях;

• обмеження витікання та розтікання рідин піт час пожежі; розривів між будівлями та спорудами;

• улаштування аварійного вимкнення та перемикання установок і кому­нікацій;

• застосування систем пожехшої сигналізації та пожежогасіння й ін.

4.5.2. Обмеження розпитку пожеж

Обмеження розвитку пожеж забезпечують за рахунок: обмеження кількості горючих речовин і матеріалів, що одночасно пе­ребувають в примішеній;

використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матері­алів із нормованими показниками пожежної безпеки; аварійне стравлюванням горючих рідин і газів; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів;

• розміщення пожежонсбсзпсчпого устаткування в окремих приміщен­нях. відсіках, камерах;

застосування для пожсжонсбсзпсчннх речовин спеціального устатку­вання із посиленим захистом від пошкоджень та ін.

4.5.3. Утвореним умов для гасіння пожеж. Пожежна сиіналізаніи та зв'язок на підприємствах телекомунікації!

Успішне гасіння пожеж забезпечують: встановлена пожежна сигналізація з метою виявлення пожежі та опо­віщення про неї;

• нормативна кількість первинних засобів пожежогасіння, якими осна­щено приміщення;

знання працюючими умов застосування та практичні навички користу­вання первинними засобами пожежогасіння;

встановлені у будівлях та приміщеннях установки автоматичного по­жежогасіння.

Ефективність боротьби з пожежами значною мірою залежить від їх своє­часного виявлення. З цією метою будівлі, споруди, приміщення телекомуні­каційних підприємств облаштовують системами пожежної сигналізації та зв'язку. Для передачі повідомлення про пожежу можна використовувати те­лефони. радіозв'язок та нейтралізовані установки пожежної сигналізації.

Система пожежної сні налізації - цс сукупність технічних засобів, які установлено на об'єкті, шо охороняють, для виявлення пожежі, оброблення, подання (в заданому вигляді повідомлення про неї на ньому об'єкті) спеці­альної інформації і (або) видачі команд на увімкнення автоматичних устано­вок пожежогасіння та технічного устаткування.

Невід'ємною складовою системи є пожежний сповіщувач. Це пристрій для формування сигналу про пожежу.

Залежно від принципу дії пожежні сповіщувачі бувають ручної та авто­матичної дії.

IVuiiiii пожежний сповіщувач iipttcrpiit формування сигналу про пожежу і ручним способом приведення у дію.

Автомат нчннн пожежний сновіщуаач пожежииіі сповіщувач, який автоматично реагує на чинники, які супроводжують пожежу.

Автоматичні пожежні сповіщувачі можуть бути тепловими, які реагують на підвищення температури; димові, які реагують на появу днму; сповіщува­чі полум'я, які реагують на оптичні випромінювання відкритого полум'я; комбіновані. Час виявлення пожежі залежить від ефективності пожежного сповіщувача. а термін передачі повідомлення ви обраної системи передачі повідомлень. І Іожсжиий сповіщувач не забезпечує надійної роботи системи сигналізації та не підходить для захисту об'єкта, якщо термін його спрацю­вання перевищує необхідний час виявлення пожежі або один із його парамет­рів не відповідає умовам експлуатації (температурі навколишнього середо­вища, вологості, вібрації, наявності вибухонебезпечних концентрацій тощо). Таким чином, під час вибору типу сповіщувача слід враховувати своєчасність виявлення ним пожежі, надійність роботи, яка залежить від умов навколиш­нього середовища, і стійкість до перешкод.

Пожежний іеімовий сповіщувач це авіомаїнчпнй сповіщувач. який реагує на визначені значення температури або швидкості її підвищення.

Днфсрсннійний тепловий пожежний сповіщувач не тсловнй пожеж­ний сповіщувач, який спрацьовує у випадку перевищення визначеного зна­чення швидкості підвищення температури навколишнього середовища.

Бувають такі теплові пожежні сповіщувачі: із використанням плавких матеріалів, які руйнуються під дією іпдви- шенних температур;

- із використанням термоелектрорушійної сили; із використанням залежності електричного опору елементів від темпе­ратури;

із використанням температурних деформацій матеріалів;

із використанням залежності магнітної індукції від температури;

комбіновані.

Порогову температуру спрацювання сповіщувача обирають гакою: 50; 60; 70; 80; 90; 100; 120; 140; 160; 180; 200; 250 °С. Допускають відхилення цього параметра за умови його зазначення у стандартах і технічних умовах на сповіщувачі коикрепшх типів.

Днфсрспнпшин тепловий пожежний сповіщувач мас спрацювати у рай дії однієї із швидкості наростання температури контрольованою середовища за - 3; 5; 10; 20; ЗО "С'/хв або іа дії стунснсвої зміни температури конірольованого ссрсдойпшл: ЗО; 50 або 100 °С. Допустимі відхилення від номінального зна­чення ступсневої зміни температури контрольованого середовища зазначають в стандартах або технічних умовах на сповішувачі конкретних ліпів.

Максимальне значення інсрнійності спрацювання теплових сповіщува- чів обирають із таких: 5; 10; 30; 60; 90; 120 °С.

Основні параметри теплових сповіщувачів наведено у табл. 4.7.

Димовий пожежний сповіщунач це автоматичний сгювішувач, який реагує на аерозольні продукти горіння.

Автоматичний димовий пожежний сповішувач цс автоматичний пожежний сповішувач, який реагує на визначену концентрацію аерозольних продуктів (у твердій, рідкій або газоподібній фазі), які утворюються під час горіння (піролізу) речовий і матеріалів.

На початковій стадії пожежі виділяється значна КІЛЬКІСТЬ ДИМу. Л ПІД час горіння деяких речовин процес виділення диму може тривалі декілька годин. Приміщення заповнюється димом раніше, ніж підвищиться тем­пература та з'явиться полум'я. Димові сповішувачі побудовано на двох принципах виявлення диму: оптико-електронному та радіоізотопному.

Принцип дії радіоізотопного димового сповіщувача побудовано на зміні електричних параметрів (на зміні іонізаційного току) радіоізотопної камери під впливом продуктів згоряння. Камера - чутливий елемент димового спо­віщувача, яка визначає його основні параметри.

Оптико-електронні димові сповішувачі розроблено на основі використання відношення розмірів часток, із яких складається дим. до довжини хвилі світла, яке падає на ні частки. Такі сповішувачі контролюють оплічнї властивості се­редовища. Дим можливо виявити за зменшенням первинного світлового пото­ку (завдяки зменшенню прозорості навколишнього середовища) та за інтен­сивністю віддзеркаленого (розсіяного) світлового потоку частками, із яких складається дим. Таким чином, оптичний пожежний сповішувач спрацьовує в результаті впливу продуктів згоряння на поглинання або розсіювання елект­ромагнітного випромінювання сповіщувача. Максимальне значення дальності дії лінійних опгичних димових сповіщувачів потрібно обирати із таких зна­чень: 5; 10; 20; 50; 100; 150 м. Максимальне значення інертності спрацювання обирають із таких значень: І; 3; 5; 10; 20; 30 с. Допустимі відхилення цього параметра за потреби зазначають в стандартах і технічних умовах на сповішу­вачі конкретних типів. Оптичні димові сповішувачі не мають спрацьовувати за мінімальної фонової освітленості та місці установлення 500; 1000 лк (лампи розжарювання та люмініснснліі лампи). В аварійних ситуаціях сповішувачі не є джерелом небезпеки для людей га матеріальних цінностей.

11 ї 7

Оснопііі параметри теплових, димових. світлових І ручних словішувачів

Характеристика	Ttu.юні сповіщувачі			Ручні сповкмупачі	Дм нові сповішувачі			Свіі.іові сповіщу вачі
	ІІІІ105-2/1	till 103-2	ИИ іої-4/i: млк-і	HHP	IUI 212-5. ДИП-3	ИП 212-26-У; ДІІІІ-3	1111212-26	іііі 212-7 І1ДЛД-1	1111 3229-2 «Аметист»
ГЬсшя вхиау.м"	15	25	15	-	150	85	85	100	300
Температура СІІ|МІІН>МИИ<. "С	70	60	60: 70			-	-	-
Інертність спраііюмниа, е	120	60	90	-	5	-	-	-	5
Напруга жмялсима. Н	-	18...24	-	18...24	16...24	9...27	17...26	-
Струм споживанні. иЛ	-	0.J	-	0.35 IS	0.5	0.15	0.15	31	0.3^02
Діапазон робочих тем ікра typ. 'С	-50...«$0	-40.. -40	-30... -50	-50... +50	-30...-60	-30... +50	-30... -60	-20... «50	-ЗО..«50
Розміри3, мм	55-60	110-95	60-65	І50-45-І20	120-70	121-82	120-85	100-100-125	140- 255
На: а. кі	0.03	0.2	0.02	0.35	0.38	0.35	0.35	1	0.8

Основні характеристики димових сповіщувачів наведено в габл. 4.7.

Під час установки в одному приміщенні декількох комплектів сповіщу­вачів відстань між чутливими зонами сусідніх комплексів мас бути 1... 10 м. Віддалення блока індикації від блока живлення не маг перевищувати 100 м.

Пожежний сповішувач полум'я (світлові сповішувачі) це авто­матичний сповішувач. який рсагуг на електромагніте випромінювання по­лум'я. Значення чутливості сповіщувача полум'я вибирають із таких: 0,5:1.0: 2.0; 3,0: 5.0; 7.0; 10,0 м. Максимальне значення інертності спрацювання оби­рають із них: 0,005; 0.05; 0,1; 0.2; 0.5; 1.0; 2.0; 3.0; 5.0 с. Допустимі відхилен­ня цього параметра іа потреби зазначають в стандартах і технічних умовах на сповішувачі конкретних типів.

Значення фонової освітленості чутливого елемента пожежного сновнну- мча полум'я, за якого сповішувач зберігає працездатність, мас бути не мен­шим 1000; 5000; 10000 лк із зазначенням джерела фонового випромінювання (лампи розжарювання, люмінесцентні лампи, денне світло чи світло, яке пройшло через скло вікна).

Основні параметри пожежного сповіщувача полум'я (світлового спові­щувача) till 329-2 «Аметист» наведено в табл. 4.7. Сповішувач виявляє в за­критих приміщеннях вогнище, шо супроводжується ультрафіолетовим ви­промінюванням у діапазоні довжин хвиль від 220 до 280 мкм. Вій багаторазової дії. розрахований на безперервну цілодобову експлуатацію у закритих приміщеннях, стало працює за освітлення до КИК) лк в місці вста­новлення. за впливу вібрацій га індустріальних радіоперешкод, за потужності експозиційної дози гама-вііпромінювань на його чутливий елемент не більше ніж 0.5 мкР/с.

Пожежні комбіновані сповішувачі бувають тсилодимові. світлодимові та тенлосвітлові. Конструкція їх проста, вони малоінерційиі. У разі спрацю­вання комбінованих сповіщувачів велике значення має процес тспломасопс- рсносу. Комбіновані сповішувачі забезпечують більш надійне виявлення пожежі, але їх зону захисту розраховують та однією із ознак, а друга озна­ка є додатковою.

Ультразвукові й онінко-слсктронні лінійні сноиіїнуначі застосову- ють хзя виявлення пожеж або несанкціонованого проникнення на об'єкт. Ультразвукові сповішувачі бувають об'ємні та лінійні. Об'ємні - захищають увесь об'єм приміщення, а лінійні - предмет, які розмішено окремо, або не­велику зону приміщення. Дія ультразвукових сповіщувачів груїгтугться на реєстрації змін фізичних параметрів активного ультразвукового поля в ре­зультаті впливу на нього енергетичних складових пожежі. У раїі пожежі створюється конвективно нагріте повітря, яке маг певний температурний розподіл. У ньому разі ультразвук відбивається виз межі розподілу повітря різної густини поглинанням його конвективною колонкою. Ультразвук, який пройшов через тепловий потік, змінює фазу коливання. Так як межа полум'я і конвективного струменя рухома іі нестійка в часі та просторі, накладення ультрозвукових хвиль, які відбиті тепловим потоком, на хвилі, які випромі­нюються, викликас їх амплігудно-фазову модуляцію.

Принцип дії лінійних оптико-електронних сповіщувачів іруніугться на ослабленні інтенсивності світла під час його проходження через задимлене середовище. У цих сповішувачах випромінювач світла та фотоприймач конс­труктивно розділені. Площу, яку контролюють оптико-електронні радіохвилі, п'єзоелектричні та ультразвукові сповішувачі обирають такою: 10; 25; 40; 60; 90; 120; ISO; 1X0; 250; 300; 400; 500; 750; 1000; 1500 м\ Об'єкт, який коїгтро- люють за допомогою оптико-електронних, радіохвильових, п'єзоелектричних га ультразвукових сповіщувачів. обирають таким: 20; 40; 50; 100; 150; 200; 250; 400; 1000; 2500; 4000; 5000 м^:. Чутливість охоронно-пожежних сповіщу­вачів до виявлення відкритого полум'я визначають за спрацьовування спові­щувача у разі виникнення викритого полум'я площею 100... 1100 м\

Пожежні ручні еновіщувачі призначено для подачі сигналу тривоги на засоби пожежної й охоронно-пожежної сигиалізанії людиною. Характерис­тики пожежного ручного сповіщувача ПІІІ' наведено в табл. 4.7. Сповішувач є виповним, контрольованим, обслуговуючим, багаторазової дії. Вій починає діяти після того, як зірвати пломбу та повернути ручку, шо розміщена на но­го корпусі, па 90°. Відновлення сповіщувача виконують уручну спеціальним пристроєм.

Засоби зв'язку. На всіх телефонах міського та сільського зв'язку має бупі напис: «При пожежі дзвонити 101». Таксофони, які установлені в будів­лях і на вулицях, мають забезпечувати можливість безкоштовного набору номера «101«.

Якщо на об'єкті немає телефонного зв'язку слід на видних місцях указу­вати місце розташування найближчого телефону або спосіб виклику пожеж­ної охорони (25).

Об'єкти галузі зв'язку, які підлягаюіь обладнанню установками по­жежної сигналізації. Об'єкти галузі зв'язку потрібно обладнувати установ­ками автоматичної пожежної сигналізації з димовим сповіїнувачами.

Пожежну сигналізацію улаштовують у приміщеннях без цілодобового обслуговуючого персаналу: автоматичні зали міжміських телефонних етап­ній та підстанцій; лінійно-апаратні цехи га зали; інформаційно-обчис- .повальні центри; комутаційпо-лінійні та автозалн автоматичних станцій міжміського зв'язку; апаратні зали телеграфу; примішення станцій абонент­ського телеграфування та телекса, тонального телеграфу; проміжні радіоре­лейні станції; передавальні та приймальні радіоцентри; сільські АТС; групо­вий телефоний зв'язок на нідстані та ніші.

Пожежну сигналізацію улаштовують в приміщеннях станцій космічного зв'яку; в приміщеннях головних кас. бюро когролю переводів і зональних обчислювальних центрів, поштамиїв і будівель (будинки загальним об'ємом 40 тис. м' і більше); відділи розмножування та інших операцій з технічною документацією (незалежно від плоїш цих приміщень); примішення цехів та промислових дільниць, а також відділень категорій А. В. В илопісю 100 м* і більше; склали та комори для зберігання ЛЗР. ГР - плошею менше 500 м" за кількості продуктів більше 15 кг/м², горючих матеріалів плошею до 1000 м", негорючих матеріалів у горючій упаковці плошею більше 1500 м"; дизельні за умови зберігання палива в приміщенні понад 60 кг; зали засі­дань. кінозали іва 300 місць і більше та інші приміщення.

Пожежні сповіщувачі мають функціонувати цілодобово. У місцях роз­міщення приладів сигналізації та вузлів керування мас бути інструкція про порядок дій персоналу за появи сигналів про пожежу або несправність уста­новки.

Об'єкти електрозв'язку, як правило, обладнують димовими сповпцува- чами.

4.5.4. Способи та засоби гасіння пожеж

Способи боротьби з пожежами: ізолювання осередків горіння від повіїря або подача до них негорючих газів у такій кількості, щоб уміст кнешо був недостатнім для підтримання го­ріння;

• охолодження вогнища до температури, яка менша ви температури зай­мання матеріалів, шо розмішені в зоні горіння;

• гальмування (інгібірування) швидкості хімічної реакції в полум'ї;

• механічне збивання полум'я сильним струменем води, газу або по­рошку;

роз'єднання великих осередків горіння, зменшення їх плоїш та сили полум'я, утворення умов, за яких полум'я поширюється вузькими каналами.

Воінсіасні речовини і суміші. Воінсіасна речовина - речовина, яка має такі фізико-хімічні властивості, шо дають змогу створювані умови для припинення горіння.

Для гасіння пожеж 'застосовують волу, повітряно-мсханічну піну, водяну пару, вуглецеву кислоту, інертні гази, хладонн і порошки. Вогнсгасиі речо­вини та суміші характеризуються вопісгаснимн властивостями, складом та сферою застосування.

Волу подають в осередок горіння у вигляді компактних і розпилених струменів. Воізіегасний ефект воли відбувається за рахунок зволоження і охо­лодження горючих матеріалів і речовин; здатності воли перетворюватись на па­ру. за рахунок яко? відбувається розбавлення горючого середовища; механічної дії на осередок горіння, тобто зривання полум'я (у разі подачі води струме­нем). Розбавлення горючого середовища парою зменшує кількість кисню в повітрі за рахунок того, що об'єм пари в 1700 раз більший віз об'єму води, яка випарувалась.

Воду застосовують для гасіння більшості твердих горючих речовин і ма­теріалів. важких нафтопродуктів; для створення водяних завіс і охолодження об'єктів, які розташовані поблизу осередків горіння. Застосування волн ма­лоефективне у разі гасіння легких нафтопродуктів та інших горючих рідин, шо можуть спливати та продовжувати горіти на поверхні води. ІІс застосо­вують воду для гасіння речовин і матеріалів, які взаємодіють з нею (лужні та лужио-зсмсльні метали), а також об'єктів, що перебувають під напругою, так як вода проводить електричний струм. Інтенсивність подачі води для гасіння пожежі - 0,06-...0.45 л/с на 1 м^:. Вода - найбільш розповсюджена га легкодос­тупна вогнегасна речовина.

Інколи для гасіння пожежі в замкнених об'ємах до 500 м* та невеликих пожеж на відкритих майданчиках та устаткуванні застосовують пару. Вона зволожує матеріали та предмети, зменшує вміст кисню в зоні горіння і у разі заповнення приміщення на 35 % за об'ємом припиняє горіння. Перед засто­суванням пар її необхідно нішссіи працюючих із приміщення.

Хімічну піну застосовують для гасіння легкозаймистих та горючих рі­дин. її вогнегасна дія полягає в тому, шо вона покриваючи поверхню, шо го­рить. ізолює її віл повітря, а вуглекислий газ, шо утворюється у процесі руй­нування бульбашок піни, зменшує концентрацію кисню в зоні горіння. Хімічну піну отримують із порошку, який складається із лужної та кислолюї частин, під час змішування його з водою в піногсиераторах або із таких же водяних розчинів під час їх змішування в вогнегасниках перед подачею піни до осередку горіння. Лужна частина - це карбонат або бікарбонат натрію та піноутворююча речовина. Кислотна частина - цс сульфат амонію або сірча­нокисле оксидне залізо, до якого з метою збільшення морозостійкості дода­ють сірчану кислоту.

Хімічна піна складалися (та об'ємом) і» 80 % »углекислого галу. 19.7% води га 0.3 % вііиоутворюючої речовини. Густина піни близько 0.2 г/см\ крат­ність (відношення об'єму піни до об'єму речовин, із яких вона утворена) близько 5. а стійкість до 40 хв. Вопісгасиий ефект піни може знижуватись, якшо вона буде контактувати із речовинами, які вступають в реакцію з водою (апстон. наприклад). Застосування хімічної піни обмежено у зв'язку із склад­ністю отримання та високою вартістю компонентів.

Нові і рип »-механічна піна утворюється під час змішування водяного розчину піноутворювача з повітрям. Вона буває низької (до 20). середньої (до 300) і високої (до 1000) кратності. Піна кратності НИХ» складається із 99 % повітря: 0,94...0.96 % води та 0,04...0,06 % піноутворювача. Її густина бли­зько 0.01 г/см'. Піну низької кратності застосовують для гасіння нафтопродук­тів (крім ацетону, спирту тощо), більшості твердих речовин і матеріалів; для захисту конструкцій, апаратів й іншого устаткування від теплового опромі­нення під час пожеж. ГІіпу середньої кратності (від 80 до 150) застосовують для гасіння легкозаймистих і горючих речовин та інших нафтопродуктів (крім гідрофільних), а також твердих речовин і матеріалів. Її стійкість 3...5 хв. Чим більша кратність піни, тим менша її стійкість і навпаки. Л тому піна високої кратності має обмежене застосування.

Вуглекислота в снігоподібному та газоподібному стані може бути в вог­негасниках і стаціонарних установках. Її застосовують для гасіння невеликих відкритих вогнищ та пожеж у закритих приміщеннях. Вогнегасна концентра­ція вуглекислоти в повітрі близько 30 %. Із одного літра рідкої вуг лекислоти утворюється 50,6 л газу. Вуглекислоті не властива додаткова руйнівна дія на об'єкт, який вона захищає, а тому її використовують у разі загоряння різних речовин, матеріалів і об'єктів, у тому числі й електроустановок під напругою.

Інертні гази (азот, аргон, гелій, димові тошо) знижують концентрацію кнешо у зоні горіння до рівня, за якого горіння неможливе. Вогнегасна кон­центрація інертних газів у закритих приміщеннях становить 31...36 % за об'ємом.

Хладоии (і алої сновугл своди) (тстрлфгорді«бромстан, бромистий етил, бромистий мст».ьз. йодистий метилен тошо) застосовують для гасіння івердих та різких горючих матеріалів, а також електроустановок піл напругою. їх вог­негасна дія заснована на гальмуванні реакції горіння, тому їх називають інгібі­торами або антикаталізаторами. Це ефектнії і вопісгасні речовини. Температу­ра їх замерзання від мінус 70 до мінус 143.2 "С. Основними недоліками галогеновуглсводів є висока вартість, корозійна активність та токсичність. Так, тетрафтордиброметан (фреон 114В.») належить до речовин четвертого класу небезпеки, бромистий спід до трстіюго, бромистий метил - до першого. Тому використання хладонін для пожежогасіння можливе тільки після евакуації лю­дей b приміщення. А особи, які беруть участь у ліквідації пожеж, можуть захо­дити у приміщення тільки у спеціальних засобах захисту оргаї іів дихання.

Порошки відрізняються від інших вопісгасннх речовин високою вогне- гасіюю здатністю та універсальністю застосування. їх застосовують для при­пинення горіння різних твердих речовин, горючих рідин, газів, металів, елек­троустановок під напругою Цс слиннії засіб гасіння лужних та лужно­земельних металів, алюмінійорганічних та інших металоорганічних сполук. Вони швидко припиняють горіння за відносно малих витрат, пс замерзають, не спричиняють корозію металів, не проводять електричний струм, не пош­коджують речовини та матеріали. Вогнсгасні порошки гальмують реакцію горіння; утворюють па поверхні речовин, що горять, ізолювальну плівку для обмеження доступу повітря; зменшують концентрацію пари від мате­ріалів і речовин, що горять, та кненю за рахунок утворення хмари порошку та газоподібних продуктів його розкладання. їх можна використовувані для подавления горіння вибухом. Порошки мають певні недоліки: високу гігро­скопічність. здатність склеюватись га утворювати грудки.

Первинні засоби іасіпнн пожеж іа порядок оснащення ними об'єктів тслекомунікацій. Будинки, споруди, приміщення, технологічні установки мають бути забезпечено первинними засобами пожежогасіння: вогнегас­никами. ящиками з піском, які укомплектовано совковими лопатами, бочка­ми із водою, покривалами з негорючого теплоізолювалмюго полотна, грубо­вовняної тканини чи повсті, пожежними відрами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тошо). Такі первинні засоби використовують для локалізації га ліквідації пожеж на початковій стадії їх розвитку (до прибуття пожежних підрозділів).

Норми первинних засобів пожежогасіння для об'єктів тслекомунікацій визначають згідно з нормами технологічного проектування. Комплектування телекомунікаційного устаткування вогнегасниками здійснюють відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на не устаткування.

Вогнегасники випускають таких видів: ручні об'ємом до 10 л. пересув­ні об'ємом 25 л і більшим (транспортують спеціальними засобами) та ста­ціонарні. Залежно від вогнсгаспої речовини їх поділяють на пінні (хімічно- пінні та повітряио-піниі). газові (вуглекислотні та хладоиові), порошкові, комбіновані.

Пінні вогнегасники застосовують дія гасіння твердих матеріалів, горю­чих та легкозаймистих ріднії, за вннняіком лужних і лужно-зсмсльнпх мста-

лів та електроустановок під напругою. Промисловість випускає один тни хі­мічно-пінної о вогнегасника ОХН-10 (рис. 4.2. а). Він складається з мета­левого звареного корпуса (1) об'ємом 10 л. який герметично закритий чавун­ною кришкою; поліетиленового стакана (2); запірно-пускового пристрою (3). Заряд вогнегасника складається з двух частин - лужної та кислотної. Лужна частина розміщена в корпусі вогнегасника, а кислотна - в поліетиленовому сгакаиі. З таким зарядом ОХП-ІО ефективно працює та температури 5...40 °С. Після зарядки вогнегасника на його корпус прилаштовують етикет­ку з зазначенням дати його зарядки та дати проведення наступного техогля­ду. а на отвір у корпусі встановлюють мембрану з паперу. Термін зберігання заряду один рік.

Рис. 4.2. Ручні вогнегасники: а ногисгасник хімічио-ніївіий ОХІІ-10: 1 корпус;

2 поліетиленовий стакан; 3 запірно-пусковий пристрій; 4 ексцентрична рукоятка: 5 - запірний клапан; 6 - отвір, б - воінсгаспик повігранО-ЛІиний ОВП-ІО. І корпус: 2 сифонна трубка; 3 - балончик, 4 важіль пусковий; 5 ручка; 6 розпилювач;