3.9. Вимоги безпеки підчас ремонту, регулювання та настроювання телекомунікаційного обладнання

3.9.1. Вимоїн безпеки під мас робо і и н майстернях

Організація робочих місць га їх розташування в приміщеннях майсте­рень із ремонту, регулювання та настроювання обладнання мас відповілати вимогам чинних нормативних актів, характеру н особливостям трудової діяльності.

Робочі поверхні столів і верстатів мають бупі покриті лінолеумом (пласти­ком) і мати гладкі торцеві поверхні. Заборонено застосовувати для цього настільне склі». Не дозволено розмішувати відкриті клеми перемикачів, автома­тичних вимикачів га інші незахищеш елементи, які перебувають під напругою 220/3X0 В частотою 50 Гц Свіїнльникн місцевого освітлення робочих місць

регулювальників маюіь бути із металевим корпусом і з розсувним кронштейном. У випадку розміщенням їх поблизу заземлених конструкцій (опалювальних ба­тарей. водопровідних труб) або заземленого обладнаній корпуси світильників і кронштейни заземлюють або для їх живлення використовують напругу не біль­шу 42 В. Вікна регулювалміих майстерень обладнують фрамугами.

Чистку (промивку) приладів і механічних частин телеграфних апаратів бензином с л Li проводити в окремих приміщеннях у спеціальних металевих шафах, які обладнані витяжною вентиляцією. На вхідних дверях цих приміщень розміщують знаки «Заборонено користуватись вогнем» і «Забо­ронено палити» згідно з ГОСТ 12.4.026-76. У приміщенні майстерні можна зберігати не більше добової потреби бензину. Дія зберігання використову­ють щільно закритий посуд і вогнетривкі ящики. Решту бензину та іншого пального зберігають в іншому приміщенні. Для чистки приладів заборонено використовувати етилований бензин.

Паяння шрифту стартостопних апаратів, гаріування шрифту, продування обмоток збудження, фрезерування колекторів, просушування иромнтих у бензині якорів електродвигунів і частин апаратів, шо супроводжується виділенням іазів. пилу та парів бензину, виконують на спеціальних столах-верстатах, обладнаних місцевою втяжною вентиляцією. Робочі місця, на яких проводять паяння спла­вами. що містять свинець, виділяють в окреме приміщення.

3.9.2. Вимоїн безпеки під час виконаним робіт паянням і лудінням

У процесі складання окремих одиниць і деталей можуть застосовувати такі види паяння і лудіння: паяльником, 'занурення в розплавлений припій, електроопором, індукційне, слскзронно-промененс та інші.

Кожному різновиду паяння та лудіння характерні певні шкідливі й не­безпечні виробничі чинники, які відрізняються як кількісними, так і якісними характеристиками. Основними із них с:

• підвищений вміст шкідливих газу, пари, аерозолів у повітрі робочої зони;

• підвищена температура поверхні обладнання, інструментів, розплавів припою, складених одиниць безпосередньо після паяння за лудіння.

• підвищена напруга в електричній мережі, замикання якої може відбутися через тіло людини;

• підвищена температура повіїря робочої зони;

• підвищений рівень інфрачервоних і ультрафіолетових випромінювань;

• підвищений рівень електромагнітних випромінювань від екранованих індукторів, трансформаторів, конденсаторів тощо;

• розміщення робочих місць на висоті;

• ножежонебезпека та ін.

Ці чинники можуть стати причиною виробничих травм, професійних за­хворювань, пожеж і вибухів.

Шкідливі речовини потрапляють на слизову оболонку рота, очей, верхніх дихальних шляхів, до шлунково-кишкового тракту, легень, забруд­нюють робочі поверхні, одяг і шкіру працюючих. їх шкідлива дія залежить від хімічного складу припою: більшість елементів припою с шкідливими для працюючих. Тому ділянки паяння виділяють в окремі приміщення, які мають відповідати певним вимогам безпеки.

Оснащення приміщень, повітроводів, комунікацій, опалювальних приладів мають забезпечувати їх очищення. Стіни, віконні рами, опалю­вальні прилади, повітроводи мають бути гладкими та покриті олійною фар­бою світлих тонів. Панелі на висоті 1,5...2 м від підлот краще облицювати плиткою. Підлога мас бути гладкою, без щілин, непроникною для води, мати підвищену міцність, не стиратися і не спалахувати.

Підлогу на ділянках паяння миють після закінчення кожної робочої зміни. Загальне вологе прибирання робочого приміщення проводять не рідше ніж раз на тиждень. Сухі способи прибирання не дозволено.

Приміщення обладнують окремою прініливно-інпяжною вентиляцією. Кількість припливного повітря мас становити не менше 95 % об'єму втяж­ного. Інших 5 % надходить із сумісних чистих приміщень.

Робочі місця паяння обладнують місцевою витяжною вентиляцією. Конструкцію витяжних пристроїв і місце розташування всмоктувача повітря визначають залежно від розмірів і форми виробу. На місцях ручного паяння мас бути забезпечено швидкість руху повітря не меншу 0,6 м/с незалежно від конст­рукції повітрозабірника. Природна вентиляція на місцях паяння не допус­кається. За штучної вентиляції повітря подасться у верхню частину приміщення через плафон», щілини и стелі, перфоровані новізроводи та інші пристрої.

Вентиляційні установки вмикають до початку робіт, а вимикають після їх закінчення.

Сплави та флюси, шо використовують, зберігають у парі, яка виключає забруднення робочих поверхонь свинцем. Подрібнювання каніфолі слід ви­конувати тільки в витяжній шафі поза зоною нагрівання. Паяльники у робо­чому стані завжди потрібно тримати в зоні впливу витяжної вентиляції. Для електроживлення паяльників і переносних ламп потрібно мати мережу зниженої змін ної напруги В,

Робочі поверхні столів і поверхні ящиків для інструментів покривають гладким матеріалом, шо легко миється. Після закінчення зміни їх очищають й обмивають гарячим мильним розчином. Внуїрішню поверхню ящиків для інструменту фарбують олійною фарбою.

Використані ганчірки та паперові серветки потрібно спалювати. Повтор­не їх використання заборонено. Місце їх спалювання узгоджують з міс­цевими органами пожежного нагляду та санепідемстанцією.

Працівники, які виконують паяльні роботи, повинні користуватись спец­одягом. Зберігання робочого та будь-якого іншого одягу у гардеробах маг бути роздільним. Перуть його та знешкоджують в спеціалізованих механічних пральнях окремо від решти робочого одягу працівників інших професій. Змінювати та здавати робочий одяг для прання слід не рідше ніж раз на тиждень.

Особи, які працюють зі сплавами, що містять свинець, повинні виконува­ти правила особистої гігієни. Перед їжею та палінням вони зобов'язані мити руки й полоскати порожнину рота. Біля умивальників, незалежно віл місця їх розміщення, мають бути мило, щітки, бачки з однопроцентним розчином оцтової кислоти або змив очної пасти на основі ОІІ-7, набір серветок для об­тирания рук ( паперових або бавовняних разового використання) або встанов­лений електрорушник. Використання рушників загального користування забо­ронено. Після закінчення роботи слід прийняти теплий душ і прополоскати порожнину рота водою. ГІитну воду для працюючих подають через фонтанчи­ки, які розмішують за границями ділянок паяння, але поблизу від них. Цій категорії працівників не рекомендовано видавати молоко у зв'язку з тим, що воно вмішує кальцій, який негативно впливає на процес інтоксикації свинцем.

Заборонено:

• експлуатацію ділянок паяння без місцевої витяжної вентиляції;

• поєднувати в одну вентиляційну систему пристрої від постів паяння та іншого виробничого обладнання;

• застосовувати рециркуляцію повітря;

• брати робочий одяг додому;

• зберігати будь-який одяг і особисті речі в приміщеннях для паяння;

• заходити » робочому одязі до кімнат для харчування, їдальні, буфету тощо;

• вживати та зберігати їжу, воду для пиття, палити в приміщенні, де проводять паяннл.

Жінок, які працюють з припоями, в складі яких с свинець і кадмій, у пе­ріод вагітності та годувати» дітей переводять на іншу роботу.

3.9.3. Визначення концентрації аерозолю свинцю, оксиду вуглецю і фтористого водню піл час паяння та обпалювання ізоляції

Запиленість та загазованість повітря виробничих приміщень залежить від виду паяння і лудіння, кількості місць паяння, марки припою, флюсу, змнвкн, засобів локалізації н об'єму приміщення.

Кількість аерозолю свинцю, який надходить в повітря робочої зони за ручного паяння олов'яно-свинцевим припоєм електропаяльником потужністю 20...60 Вт визначають за формулою

де у - питоме утворення аерозолю свинцю, у⁵³ 0.02...0,0-1 мг на І00 паянь; п - кількість паянь за хвилину; І - термін паянь, год; Л' - кількість місць, на яких виконують паяння; V- об'єм виробничого приміщення, м\

У разі лудіння зануренням У розплавлений припін кількість аерозолю

свинцю визначають за формулою

де Vi - питоме утворення аерозолю свинцю, віднесене до поверхні ванни; S площа поверхні ванни, м\ і - термін лудіння, год; V - об'єм виробничого приміщення. м\

Концентрацію оксиду вуглецю та фтористого водню у разі обпалювання ізоляції визначають за формулою де m - маса ізоляції, яку обпалюють, г. И- об'єм виробничого приміщення, м'; vj - пніомс утворення оксиду вуглецю, що виділяється у процесі обпалюван­ня одного ірама ізоляції, мг/г.

Для вініпласту >1- 240 мг/г: шовку 200 мг/г. шовку і вініпласту у; - - 190 мг/г: поліхлорвінілу^ = 180 мг/г; поліетилену, фторопласту та бавовни >1- 100 мг/г.

У раті обпалювання фторопластової ізоляції, окрім оксиду вуглецю, виділяється 3 мг фтористого водню на І г ізоляції, шо обпалюють.

Залишки флюсу після паяння та лудіння вміщують свинець, який може надходити у повітря виробничих приміщень. Залишки флюсу від 1000 паянь, що виконують електропаяльником, умішують 0.4 мг свинцю.