3.1.9. Класифікація електротехнічних виробів за способом захисту людини віт ураження електричним струмом

Затно з ГОСТ 12.2.007.0-75 визначено п'ять класів електротехнічних виробів за способом захисту людини від ураження-електричним струмом: 0; 01; І; II; III.

До класу 0 належать вироби, які мають в крайньому разі робочу ізоляцію і не мають елементів для заземлення та не належать до класу II або III.

До класу 01 належать вироби, які мають в крайньому раті робочу ізоляцію, елемент для заземлення і провід без заземлюнальної жили для приєднання до джерела живлення.

До класу І належать вироби, які мають в крайньому разі робочу ізоляцію та елемент для заземлення.

До класу II належать вироби, які мають подвійну або підсилену ізоляцію га не мають елементів для заземлення.

До класу III належать вироби, які не мають внутрішніх і зовнішніх ме­реж з напругою вищою 42 В.

3.1.10. Кваліфікаційні групи з електробезпеки електротехнічної о персоналу

Для електротехнічного персоналу встановлено п'ять кваліфікаційних груп з електробезпеки: І; II; III; IV; V.

Кваліфікаційну групу І присвоюють особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарне уявлення про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи безпеки під час роботи на електрообладнанні, яке воші обслуговують.

Кваліфікаційну ірупу II присвоюють особам, які мають елементарні знання про електроустановки; чітко уявляють небезпеку, яку становість електричний струм, зокрема наближення до струмопровідних частин; ознайомлені з основни­ми заходами безпеки під час роботи на електроустановках та мають практичні павички надання першої допомоги потерпілим від електричного струму.

До кваліфікаційної групи III належать особи, які знають будову та вміють обслуговувані електроустановки; чітко уявляють небезпеку під час роботи з електроустановками; знають загальні правила безпеки; правила до­пуску до роботи в електроустановках напругою до 1 СИХ» В; спеціальні прави­ла безпеки з тих видів робіт, які входять до обов'язків; вміють здійснювати нагляд за працюючими з електроустановками та вміють надавати першу до­помогу потерпілим від електричного струму.

Кваліфікаційну групу IV отримують особи, які знають основи електро­техніки в обсязі спеціалізованого профтехучилища; мають уявлення про небез­пеку під час робіт па електроустановках; знають правила технічної експлуатації і правила безпеки під час експлуатації електроустановок; будову електроустано­вок; вільно розбираються у тому, які слсмсіпи мають бупі вимкненими для без­печного виконання робіт; вміюіь перевіряти виконання потрібних заходів без­пеки; вміють організовувані безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд за ними; знають схему та обладнання своєї дільниці; вміють навчати персонал іііших груп правилам безпеки та надавати першу допомогу потерпілим від електричного' струму.

Особи кваліфікаційної групи V мають шати схеми га обладнання своєї дільниці, правила технічної експлуатації та правила безпеки пи час експлуатації електроустановок; знати, чим викликана та чи інша вимога цих правил; уміти організувати безпечне виконання робіт і здійснювати наг ляд за ними в електро­установках будь-якої напруги; навчати персонал інших іруп правилам безпеки га вміти надавал« першу допомогу потерпілим від електричного струму.

3.1.11. Захист віт статичної' електрики

Статична електрика це сукупність явиш, які пов'язані з виникнен­ням. накопиченням і релаксацією вільного електричного заряду на поверх­ні або В об'ємі діелектричних та напівпровідникових матеріалів, речовин, ви­робів або на ізольованих провідниках (ГОСТ 12.1.018-79).

Електричні заряди утворюються під час технологічних процесів, які супро­воджуються тертям, подрібненням, деформацією, розбризкуванням, розпиленням і фільтруванням речовин; у процесі транспортування рідин і сипучих речовин; за використання пасових передач, а також на самих матеріалах і обладнанні. Во­ни можуть утворюватись чи передаватись людині, накопичуватись на одязі із вов­ни. шовку та полімерів. Електризації піддається пил, що є у повітрі.

Переміщення зарядів статичної електрики в просторі відбувається одно­часно з наелектризованими тілами. Електричний потенціал, що нако­пичується, може досягати кількох тисяч вольт.

Згідно з ГОСТ 12.0.003 74 підвищений рівень статичної електрики є не­безпечним і шкідливим виробничим чинником. Шкідлива дія електричного заряду проявляється в двох основних напрямах: виникнення електричних іскор, які можуть стати причиною вибухів і пожеж, та біологічний вплив на організм людини.

Систематичний вплив електростатичного поля підвищеної напруженос­ті негативно впливає на нервову, серцево-судинну та інші системи організму. У людей, які перебувають під його виливом, спостерігаються запамороченій, підвищена втома виникає алергічна реакція. Біологічний вплив електростатич­них зарядів визначають напруженістю, знаком (позіпивннй чи негативний) і тер­міном дії. Статична електрика може впливати на роботу електронних приладів.

Граничнодопустима напруженість електростатичного поля Е_м„ на робо­чих місцях не мас перевищувати 20 кВ'м. Якшо час впливу до 1 гол, то

Е_жо й 60 кВ/м. У разі впливу від однієї до 9 год = ⁽уг кВ/м, де / - час впливу (I'OCT 12.1.045-84). Наведені нормативні значения за напруженості електричного поля понад 20 кВ/м застосовують за умови, що решту часу ро­бочої зміни напруженість електричного поля не перевищуватиме 20 кВ/м.

Захисту від статичної електрики досягають за рахунок запобігання виник­ненню та накопиченню зарядів. їх нейтралізації га прискорення стікання. З ці­єю метою застосовують заземлення металевих і струмопровідних неметалевих частин обладнання, підвищення об'ємної та поверхневої електропровідності діелектриків, добір контактних пар (використовують слабослсктрнзуючі або исслектрнзуючі матеріали), зволоження повітря, штучну іонізацію повітря, обмеження швидкості транспортування і переробки матеріалів, хімічне обро­блення та ін.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики застосовують індукційні.

високовольтні, радіоактивні та комбіновані нейтралі шори, Опір заземлюваль-

ннх пристроїв для стікання зарядів допускають до 100 Ом.

Засоби індивідуального захисту: спеціальне взуття з підошвою із шкіри або іншого електропровідного матеріалу та антистатичні халати.

Контроль з;а дотриманням норм здійснюють під час прийняття в експлу­атацію нових і реконструкції діючих об'єктів, за роботи з новими матеріала­ми та виробами, які мають схильність до електризації, та в порядку поточно­го санітарного нагляду.

Основними засобами проти накопичення статичних електричних заря­дів, наприклад, під час роботи ЕОМ є:

підтримка нідносної вологості повітря у границях 50...60 %. Для зво­ложення повітря можна користуватись побутовими слсктрозволожувачамн. кондиціонерами тощо;

• покриття підлот аігтистатичним лінолеумом, особливо між рядами ЕОМ та біля робочих місць. Покриття виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.4.124-83 і ДСаиПін 3.3.2.007 98;

• оброблення нсантистатичного покриття підлот антистатичними речо­винами;

під час роботи на ЕОМ користуватись халатами із бавовни та одягом із природних або комбінованих матеріалів.

3.1.12. Захист від атмосферної електрики (блискавки)

Еіискавка - цс величезний електричний розряд в атмосфері, який супро­воджується яскравим свіченням і звуком (громом).

Найчастіше блискавка утворюється в купчасто-дощових хмарах (грозових хмарах), інколи в шарувато-дощових. а також у разі вулканічних вивержень.

торнадо га пилових бурь. Вона буває лінійна та кульова. Характеризується силами струму в сотні тисяч ампер, напругою в сотні тисяч кіловольт, тем­пературою в десятки тисяч градусів Цельсія, швидкістю розповсюдження - до 2-Ю⁴ м/с, довжиною від 1 до 10 км. терміном існування - від 0.1 до 1,0 с. Діаметр каналу блискавки декілька сантиметрів. Після проходження імпульсу струму іонізація каналу та йото свічення зменшуються.

Інтенсивність грозової діяльності на земній поверхні дуже нерівномірна. Це пояснюється різними метеорологічними умовами, рельєфом місцевості, впливом морів і океанів. На території України вона мас такі значення: в Автономній Республіці Крим 40...60 год/рік: у Закарпатський, Запорізькій та в Донецькій областях 80... 100 год/рік: в інших областях 60...80 год/рік.

Розрізняють первинні та вторинні прояви блискавки. До первинних на­лежать: електрична, теплова, електромагнітна та механічна (ударна хвиля) дії. Ці прояви є наслідком прямих ударів блискавки. Вторинні цс електро­статична іі електромагнітна індукція та занесення високих потенціалів на об­ладнання. шо розташовані в будинках і спорудах, через підведені до них зовнішні металоконструкції. Це можуть бути повітряні та кабельні лінії зв'язку, рейкові шляхи, наземні іі підземні трубопроводи га інші комунікації. Вторинні прояви витікають внаслідок дії електромагнітного поля блискавки без прямото контакту з одним із її каналів.

Для захисту будівель, споруд іа зовнішніх установок від прямих попадань блискавки та її вторинних проявів потрібно виконувати вимоги РД 34.21.122 87 «Інструкції по влаштуванню блискавко захисту будинків і споруд». Залежно від призначення і класу вибухопожсжоисбсзпсчпості за рівнем блнекавкоза- хисту їх поділяють на три категорії.

Категорія І - будівлі та споруди або їх частини, які згідно з ПУЕ нале­жать ло вибухонебезпечних зон класів В-І і В-ІІ (табл. 4.6).

Категорія II - будівлі та споруди, які згідно з ПУЕ належать до вибухо­небезпечних зон класів В-Іа, В-Іб, B-Па, та зовнішні установки класу В-Іг (табл. 4.6).

Таблиця У 6

Середня за рік кількість ударів блискавкою на І км' поверхні землі залежно віт ініснсимносіі ірозоиоїдія.и.носіі

Середо* Ьиеікнвніси. ■ роювоі діяли кіс її, la/v'piK	10...20	20. .44)	40 . .60	60...SO	SO...100	100 1 fiuuuie
Сгре.ІИЯ U рік" kl.ll.kiv IU ударів Слискапкм на 1 км" ІІОМСр\ИІ tCM.ll	1	2	4	5.5	7	8.5

Категорія II I будівлі та споруди, які згідно з ПУЕ належать до пожежоне- безпечиих зон класів П-І, П-ІІ і ІМа; зовнішні технологічні установки та від­криті склади, шо належать до класів 11-111 (табл. 4.6); димові труби підприємств і котелень, баши і та вишки різного призначення висотою 15 м і виїцс.

Будівлі та споруди І і II категорій захищають від прямих ударів блискав­ки га її віоришіих проявів. НІ категорії віз прямих ударів блискавки та за­несення високих потенціалів через наземні металеві комунікації. Зовнішні установки II і 111 категорій - від прямих ударів блискавки.

Вид захисту від блискавки і тип зони захисту визначають за категорією будівель і споруд, іігтеисивиістю грозової діяльності в район і їх розміщення та очікуваною кількістю уражень блискавкою.

Очікувана кількість уражень блискавкою будівель і споруд висотою до 60 м без блнекавкозахнету за рік визначають за формулою

N - [(5 + 6АХ/. + 6/») - 7,7А*J - /»10 ⁴,

де S, L ширина та довжина будівлі, м; h найбільша висота будівлі, м; п - середня за рік кількість ударів блискавкою на І км^: поверхні землі на певній географічній місцевості (табл. 3.6)

Для окремо розташованих щогл. труб, веж висотою понад 60 м кількість уражень за рік визначають за такою формулою:

N - ляА^:(2— -1)10 \ h

де п - середня за рік кількість ударів блискавкою на 1 км~ поверхні землі в певному географічному місці; h висота щогли, вежі, м; // - висота хмари блискавки, м.

Якщо Л' > 1, то для будівель і споруд категорії II за рівнем блнекавкоза­хнету приймають юну захисту Л, якщо N й 1 юну захисту Б. Для будівель категорії 1 приймають юну захисту Л. категорії 111 - зону захисту Б.

Зона іахисту блискавковідводу не частина простору, всередині якого будівлі або споруди захищені від прямих ударів блискавки з відповідним степенем надійності. Так, юна захисту типу А мас степінь надійності 99,5 %. типу Б - 95 % і більше.

Найбьзьш небезпечні прямі удари блискавки. Від них захищають будівлі та споруди блискавковідводами, до складу яких входяїь блискавкоприймач, опора, струмовідвід і заземлювальний пристрій. Блискавковиводи можуть бути стрижневими, тросовими (антенними), сітчастими або комбінованими (наприклад, тросово-стрнжнсвими) (рис. 3.12).

6

I

'A-

vr-.

/

a

і

Рис. J.12. Блікковідеоли: а стрижневий; б іроо>пиГі; « сітчастий;

І блискаикопрнймач; 2 - oitopa; 3 струмовідиїт; 4 - затемлювллышй пристрій

Будівлі та споруди категорії І захищають стрижневими або тросовими блискавковідводами, що стоять окремо, категорії II (незалежно від висоти) - блискавковідводами, шо стоять безпосередньо на будинку або окремо; кате­горії III - блискавковідводами будь-якої конструкції. Загальний опір зазем­лення блнскавкозахисту не більший ІО Ом.

Металеві труби, башти, вежі тощо захищають приєднанням їх до зазем­лювача. Неметалеві захищають блискавковідводами, які встановлюють згори труби або покрівлі башти. За висоти І5...50 м достатньо одного блискавковідводу, за висоти понад 50 м потрібно встановлювати два блискавковідводи, які з'єднують двома егрумонідводами та заземлювачем. Неметалеві труби висотою 100 м і вище додатково по периметру верхньої час­тини труби мають бути оснащені сталевим кільцем, що зварюють з стру- мовід водами. Такі кільця усіановлюють по внеоп труби через кожні 12 м.

Блискавкозахисту підлягають опорн повітряних ліній звязку і радіо­трансляційних мереж, антенно-щоглові споруди, що складають з антенних опор, антен і фідерних ліній разом із вводами, та їх технічні споруди. Захист здійснюють заземлюючи антенні опори і антенно-фідерні пристрої. Якщо технологія роботи аитенно-фідерннх пристроїв не допускає їх заземлення, то на вході антени та введенні її фідерів у технічне завдання слід встанови­

ти грозорозряд ники, шо не впливають на роботу апаратури іі антенно-фі- лерних пристроїв.

Блискавкозахист передавальних і приймальних радіостанцій, наземних станцій супутникового зв'язку, радіоприймальних станцій тошо здійснюють на основі положень «Інструкції з проектування блискавкозахисту радіооб'ектів Міністерства зв'язку».

Блискавкозахист енергетичних споруд радіооб'ектів (підстанцій, електростанцій, ліній електропередач, розподільних присіроїв) виконують відповідно до вимог ПУЕ.

Перед початком грозового періоду та після кожної грози ноірібно перевіряти і за потреби регулювати зазори в магістральних фідерах (0,7 мм). розподільних фідерах (0,3 мм) і підсилювальних трансформаторах (4.5...5.0 мм). Результати перевірок заносять до акта.

Для підтримання присіроїв блискавкозахисту у справному стані слід регу­лярно проводиш їх контроль: для будівель і споруд І та II категорій блискавко­захисту - щороку; для III категорії - не рідше разу на 3 роки зі складанням акта, в якому вказують дефекти. Усі виявлені у пристроях пошкодження і дефекти підлягають негайному усуненню (НАПБ В.01.053-2000/520).