1. Критика тоталітарної преси в Україні періоду 30-90 рр.

У газеті «Зеркало недели» у 1999 році Володимир Здоровега опублікував статтю «О партийности, денежных мешках, меценатстве или Что мешает свободе слова в Украине», де сказав про те, що до цього часу існують дві сфери творчості, що в них живуть відгуки партійних тоталітарних догматів — це художня література і журналістика.

У цій статті Володимир Здоровега аналізує статтю 1905 року Володимира Леніна «Партійна організація та партійна література». Ленін там писав, що принцип партійної літератури полягає у тому, що літературна справа має стати частиною загальнопролетарської справи, коліщатком і гвинтиком одного-єдиного, великого соціал-демократичного механізму, що приводиться у рух усім свідомим авангардом всього робітничого класу. Тоталітарна преса була сильна своєю дисципліною, чіткою ієрархією і відсутністю права на помилку. Професіоналізм у журналістиці тоталітаризму, за словами Здоровеги, був сильний тим, що на певному етапі зруйнував сам себе і систему. Тоталітарна журналістика вимагала професіоналів, які вміють пропагувати кимось придумані ідеї, думки. Майстерність зводилася до вміння так формулювати думки, щоб вони сприймалися правильно. Тоталітарну пресу часто критикували за надмірне захоплення міжнародною тематикою, за недостатнє формування образів-героїв, за матеріали про будь-які проблеми у сільському господарстві чи промисловості союзу.

На початок 30-х років у Союзі налічували тисячу 126 газет. На той час вони вимагали швидкої колективізації, формували переконання про потребу воєнізації економіки. Відтоді в Україні почали відкривати інститути журналістики та газетні технікуми, які готували спеціалістів саме з партійної преси. Більшовицькі видання в Україні: газета «Комуніст» з 1943 року називалася «Радянська Україна», «Пролетарська правда», «Красная печать», «Звєзда», «Пролетарій» та інші. Журналіст був лише рупором партії, а пресі відводилася ганебна роль збурювала народу.

2. Секретаріат редакції: структура і головні функції (35)

Секретаріат редакції це одна з ланок управлінської структури редакції. До керівництва редакцією долучаються редактор, секретаріат, заступник редактора, редакційна колегія та ін. До їхніх обов’язків входить підготовка і випуск періодичного видання, робота з редакційним активом, компонування і верстка, керівництво. До складу секретаріату входять представники таких ланок як комп’ютерний центр, редколегія, бібліотека, представник сфери розповсюдження, редакційного активу, відповідальний секретар.

Секретар редакції не має нічого спільного з секретарем у фірмі, де завдання обмежуються приготуванням кави, з’єднанням телефонних розмов  і т.д. Секретаріатредакції – це така редакційна вежа контролю польотів. Секретар, а в великих редакціях секретарі контролюють все, що діється в редакції. Передусім пильнують терміновість передачі матеріалів: від редакторів до головних редакторів або до відповідального редактора, до коректури, до відділу продукції.  Секретар у редакції є тією людиною, яка всіх жене до роботи. Тому вмілий секретар – це успішний секретар.

До важливих завдань секретаря належить створення шпіґеля, тобто документу, що образно відтворює розподіл редакційних матеріалів та реклами на конкретних сторінках.Секретаріат є справжнім місцем обміну інформацією між офісом реклами і редакцією. До нього висилають список реклам, зібраних відділом реклами, а секретар мусить так її розмістити у шпіґелі, щоб розподіл відповідав вимогам клієнтів

Перша найважливіша особа в редакції, оскільки в його щоденній роботі – роботі з журналістами – не бере участі видавець. Хоча це видавець визначає програмну концепцію газети, проте насправді головний редактор має останнє слово у цій справі. Це він вирішує які статті будуть надруковані, а які ні, яким чином будуть редаговані і врешті, які стануть головними темами номера і будуть опубліковані на першій сторінці, а які спадуть на кінець видання – на 30 сторінку як матеріали, які можна вставити в те місце, з якого в останній момент випала реклама.

У великих газетах головному редактору – хоч би він роздвоївся чи розтроївся – і так не вистачить часу. Частину його обов’язків переймає заступник. У щоденних газетах заступників може бути навіть кілька; в таких випадках зазвичай діляться між собою компетенціями (наприклад відповідають за обширені, найважливіші для даної газети рубрики, часто виділені окремо), або на зміну ведуть наступне видання.Заступників – на відміну від головного редактора – завжди (ну, майже завжди) можна зустріти у редакції. Це зазвичай вони мають відповідальність за те, що друкується в газеті.

(відповідальний) редактор. Його компетентність може бути описана окремо. Він може спільно вирішувати добірку тем або мати у цій справі голос як радник. Найчастіше це він є останньою інстанцією, якщо йдеться про редагування текстів. Поправки, які він вводить, найчастіше не є значними. На цьому етапі робіт тексти повинні бути вже поправлені редакторами, коректорами і керівниками відділів.

Шеф відділу

Його можна назвати тематичним редактором: він веде визначений розділ у газеті. У більшості щоденників до найважливіших відділів належать: події у країні, закордонні новини, події, політика, економіка і спорт. У газетах про хоббі відділи можуть поділятися на сфери зацікавлень (у жіночих журналах це можуть бути краса, здоров’я, мода, а в комп’ютерних журналах про техніку, програмування, Інтернет).