2. Сучасна літературно-художня періодика. Проблеми творчості

Літературно-художня періодика є невід’ємною частиною літературного дискурсу, особливо важливою вона є для сучасного літературного процесу, адже формує не лише саме явище сучасної літератури, а також критичний дискурс про неї. Літературні часописи репрезентують головні складові літературного процесу та віддзеркалюють загальні тенденції розвитку сучасної літератури; їм належить важлива комунікативна роль між явищами літературного життя та їхньою рецепцією.

Унікальність «Сучасності» — в можливостях презентації української літератури закордоном і навпаки, висвітлення літературних та культурологічних явищ української діаспори на сторінках українського видання. За тривалу історію розвитку часопис зайняв належне місце в літературному дискурсі України і діаспори, особливо у 1980 х і 1990 х роках, коли презентував не лише твори молодої літератури, явища «вісімдесятництва» і літературу «дев’ятдесятників», а й був простором для проведення численних дискусій авторів різних літературних напрямів, критиків України і закордону. 2008 року, після нетривалої перерви, журнал відновив свою діяльність в оновленому форматі. Сьогодні видання набуло ознак журналу нового покоління, проте зберегло власний стиль і високий рівень. Оновлена «Сучасність», хоча і претендувала на розширення читацького кола і ширшу мережу розповсюдження, залишилась часописом для філологів-інтелектуалів, сформованих на якісній науково-критичній літературі.

Спеціалізовані видання:

• Дзвін

• Кур’єр Кривбасу

• Ї

• Четвер

• Березіль

• Весела Січ (Запоріжжя)

• Всесвіт

• Київ

• Слово і час

• Перець

3. Українська журналістика в Галичині 1900-1914 рр\

Основні ознаки преси в галичині: регіональний характер, СОБОРНІСТЬ, інтенсивність розвитку преси, припинення функціонування через відсутність коштів, високий інтелектуальний рівень. Преса Галичини – трибуна політичної думки.

Преса політичних партій і рухів, громадських товариств: продовжує функціонувати газета «Свобода»(партійний орган ундп) «Ді́ло» — провідний часопис Галичини: її перший, найстаріший і впродовж багатьох років єдиний щоденник; офіційний орган Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО). На початку 1920-х через цензурні переслідування видання часто змінювало назву: «Громадська думка», «Українська думка», «Український вістник», «Громадський вістник», «Свобода».

Виходив у 1880—1939 роках

До 1906 року продовжує виходити ЛНВ. Товариство «Відродження»(1905) – видавало однойменну газету.

НТШ – ДО 1914 РОКУ ВИДАЛО БЛ. 120 томів наукових праць.

Жіноча преса: - 1901 – Кружок укр.. дівчат(ЖУРНАЛ «МЕТА»), 1912 – жіноча громада починаж видавати «Жіноча дія»(додаток до газети діло)

1898-1901Р. з»явилося 6 медичних випусків «Лікарського збірника»

Білет 19

1. Проблеми національно-духовного відродження в сучасній українській журналістиці

Тема історії. День. Дзеркало тижня. Шлях перемоги. Розповідь про видатних українців, відомі події. Проект «великі українці». Проблема української ментальності. Додати також двомовність – лише розсіювання чвар та паніки.новий проект – майданс.

Отже, осмислення проблеми національно-культурного відродження є важливим чинником духовного розвитку особистості, повернення її до випробуваних історичних часом критеріїв культурних цінностей. На практиці вона знаходить свій вияв у феномені неповноти національної культури. Якщо в попередні епохи від національного ґрунту відривалась інтелігенція, то тепер від нього відриваються багатомільйонні маси народу – журналіст і місійність слова.