2. Телебачення як культурний феномен (міжнародний аспект)

Частина дослідників переконана, що природа телебачення – все, у тому числі політичний, культурний і навіть релігійний дискурс перетворювати у шоу, у розіграш.

Карл Попер: „телебачення стало сьогодні колосальною силою, мсожна навіть сказати, що потенційно наймогутнішою силою, яка ніби замівнила голос Бога.”. телебачення не забороняє книжок, воно простго замінює їх.

Персі Таненбаум: „Якщо в лісі впало дерево, і телебачення цього не показало, то чи впало дерево насправді?”. Тобто, подія стає власне подією тоді і тільки тоді, коли вона зявляється на екрані.

Основне завдання телебачення – формувати, виховувати аудиторію у бажаному дусі і, головне, подавати (продавати) аудиторію рекламодавцям. У телебаченні відсутній текст. Газету, книгу чи журнал можна перечитати, відкласти, подумати, повернутися до прочитаного ще раз, звірити прочитане з іншими джерелами, сформулювати відповідь. Тобто, усе це відсутнє в телебаченні. Тому нв телебаченні акцент робиться на емоціях, розвагах. Усна подача інформації (диктор чи закадровий голос) та візуальні образи з численими рекламними „перебивками” є недопустимо повільним і ненадійним (в сенсі точності сприйняття) каналом передачі інформації, значно повільнішим, ніж швидке читання газет, журналів чи книг.

3. Українська мова як державна: проблеми функціонування на всьому етнопросторі та в різних стилях

Мова – це характерний для людського суспільства специфічний вид знакової діяльності, який полягає у застосуванні історично усталених у певній етнічній спільноті артикуляційно-звукових актів для позначення явищ об’єктивної дійсності з метою обміну між членами спільноти інформацією.

Вона є однією з найістотніших ознак нації та реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Мова – найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: галузі виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки. Українська мова – єдина національна мова українського народу. Нею послуговуються також українці, які проживають за межами україни. Українська мова входить до найпоширеніших мов світу, нею розмовляють близько 45 мільйонів людей.

Відповідно до ст.10 конституції україни українська мова є державною мовою україни.

Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських організаціях та органах, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики.

Українська мова мала статус, близький до державного, вже в ХІV – в першій половині ХVІ ст., оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, канцеляріях, державному і приватному листуванні.

Утвердження української мови як державної неможливе, як зазначають учені, без органічної взаємодії принаймні двох засад:

1. створення такої мовної ситуації, за якої українська мова мавла б усі можливості безперешкодного вживання, вияву комунікативних функцій, властивих іншим високо розвинутим літературним мовам у сучасних цивілізованих суспільствах;

2. ефективного вивчення на різних ділянках освіти у поєднанні з мовним вихованням.