1. Критика у пресі (2)

Сучасне українське мистецтво вражає ідейно-естетичною багатовимірністю, відкритістю до творчого діалогу, спонтанним розширенням географії творчих особистостей на національному культурному просторі, розмаїтістю форм, стилів та образно-виражальною еклектичністю (1

Найчастіше критику розуміють як викриття недоліків або метод пізнання дійсності та її відтворення. Водночас критика – це різновид творчості, особливе суспільне явище, що впливає на громадське життя, свідомість, поведінку людей. Можна виділити літературну, наукову, мистецьку, публіцистичну критику, що через пресу найчастіше знаходять свою аудиторію.

Критика в ЗМІ – це різновид аналітичного методу, оцінного пізнання і відтворення, що здійснює ціннісно-орієнтаційні функції щодо дійсності. Публіцистична критика з"ясовує цінність актуальних фактів, подій і явищ, рекомендує свою точку зору, дає оцінку. Критик – це не суддя, який повинен винести вирок, це аналітик, який вивчає реальний стан досліджуваного об"єкта і на основі ціннісних норм виявляє його вартість, робить відповідні висновки і висловлює громадські побажання. Публіцистична критика широко використовує метод викриття недоліків суспільно-політичного життя з метою їх усунення. За допомогою критичних публікацій втілюється функція контролю за державотворчими процесами, що сприяє демократичному розвитку суспільства.

Основними творчими засадами критики повинні бути етичні цінності – справедливість, правдивість, порядність і доброзичливість. Тільки спираючись на ці чесноти, аргументуючи думку конкретними фактами, публіцистична критика може бути рушійною силою прогресу, сприяти формуванню суспільної свідомості.

Критичні матеріали специфічні тим, що на основі об"єктивного аналізу, автор висловлює власну суб"єктивну думку, виявляючи особисті симпатії та антипатії до описуваного.

Процес критичного пізнання і відтворення:

І. Сприйняття об"єкта, коли відбувається збір інформації. Попередні оцінки

ІІ. Осмислення, роздум над побаченим, почутим, прочитаним. Гіпотези, задуми

ІІІ. Моделювання, виникнення концепції. Перепровірка фактів, уточнення оцінок

ІV. Написання. В основі лежить оригінальна думка автора. Переконування шляхом аргументації

V. Редагування написаного матеріалу. Критична оцінка власного твору.

Залежність критики від рівня демократії (за Масариком)

Обов"язком кожної думаючої людини є активна допомога у регенерації свого народу. Обов"язком кожного є боротьба з дегенерацією, зі зневірою. Не можна цькувати один одного, потрібно допомагати ближньому ставати кращим. У контексті журналістики Масарик наголошував на тому, що справжня критика не повинна звалювати відповідальності на інших. Повинна бути співпраця та взаємовідповідальність. Бо демократія – це насамперед віра у людину, а отже взаєморозуміння та взаємопідтримка. Не лише вказувати на те, що погано, а й показувати шляхи вирішення проблеми. Не просто шукати винних, а шукати причини, корені недоліку та можливі варіанти його знищення.