2. Моральний тип мислення в журналістиці: Емерсон, Масарик, Карлейль, Сверстюк

Ми опи­ни­ли­ся пе­ред ви­бо­ром: або по­спі­хом ух­ва­лю­ва­ти рі­шен­ня про ін­фор­ма­цій­не су­с­пі­ль­с­т­во (во­но іс­ну­ва­ло зав­жди — про­с­то на­си­че­ність ін­фор­ма­ці­єю бу­ла рі­з­ною), або на ос­но­ві “мудрості на­ших пред­ків” (Е. Берк) оці­ни­ти пе­ре­ва­ги та не­до­лі­ки да­них нам мо­ж­ли­во­с­тей. Не слід за­бу­ва­ти осно­во­по­ло­ж­но­го: тіль­ки мо­раль­ний тип ми­с­лен­ня спро­мо­ж­ний ство­ри­ти фа­хо­ву жу­р­на­лі­с­ти­ку; ду­хо­в­на си­ту­а­ція на­шої епо­хи ви­ма­гає по­шу­ку по­зи­ти­в­но спо­в­не­но­го сві­ту. Ав­тен­ти­ч­на лю­ди­на і на­ція (ко­ле­к­ти­в­на ду­ша) не по­вин­ні да­ва­ти се­бе тра­к­ту­ва­ти як пре­д­мет. Слід під­ня­ти свою сво­бо­ду, свою ек­зи­с­те­н­цію, свою тра­нс­цен­ден­т­ність. А вче­ним і жу­р­на­лі­с­там-­пра­к­ти­кам — пле­ка­ти по­чут­тя ети­ч­но твор­чої від­по­ві­даль­но­с­ті за Іс­ти­ну.

Емерсон – концепція оверсоул, природа – метафора людської душі, її неможливо застати неохайною – вона завжди прекрасна.Про рівень цивілізації треба судити за тим, яку людину виховувало суспільство, а не за розміром міст та врожайністю.

Карлейль – закликає журналістів не бути рабами слів, глибоко замислюватися над долею людей і народів. Розробив класифікацію героя : як божество, як пророк, як пастир, письменник і вождь.

Масарик - зазначив: «Демократія, тобто демократична політика в суспільному житті має виявлятися у вигляді толерантності, вміння дискутувати, а не сваритися. Нам подобається скаржитись на відносини і на республіку, але нам не можна забувати, що республіка буде такою, якою є більшість її громадян. Мислити політично означає мислити розумно; рахуватися з реаліями означає не безтурботно і байдуже приймати те, що нам пропонує час і обставини, а енергійно і розумно впливати на реалії, де і коли в цьому виникає потреба». Ці слова мудрого політика є актуальними й досі.

Сверстюк - Демократія - це терпеливість до іншого і право кожного на життя і на свою думку. - Євген Сверстюк, Суворість демократії. У нас духовність — часто ялове поняття, що прикладається до явищ, причетних і непричетних до культури. І все це називається духовністю: і політика, і еротика, і танці, і графоманство. Так багато духовності, що фактично ядра і глибини цього поняття немає. Я за те, щоби це поняття обережно вживати і простежувати, чи має воно спільне з тим всетворящим і всезапліднюючим Духом — чи воно просто спекуляція словом.  У нас перервано зв'язок поколінь, і це найбільша біда нашої літератури. Спадкоємність у нашій культурі переривалася заборонами. Революція диктувала розрив. «Вишневі садки під сокиру» — це не є у Блакитного тільки фраза, а це дуже широка метафора

 

3. Українська фразеологія та її використання у журналістському тексті

Фразеологізми є засобами полегшення та увиразнення сприйняття інформаційного повідомлення. Вони легко фіксуються пам’яттю людини і використовуються як своєрідні інформаційні коди, які обумовлюють розуміння публіцистичного тексту, оскільки мають заздалегідь відомий для усіх носіїв конкретної мови зміст.

Фразеологізми (відтворюванні стійкі сполучення слів, які характеризуються цілісністю лексичного складу та прагматичної будови й передають певні поняття) традиційно за мірою злиття компонентів, що входчть до їх складу, поділяють на фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вислови.

Традиційно виокремлюють також прислів’я та приказки.

До фразеологізмів також відносять крилаті вислови, афоризми, сентенції, максими, парадокси, літературні ремінісценції і складені терміни.

В пресі вживають такі фразеологізми: наука в ліс не веде; сушив собі голову, ретельно, послідовно, не впадаючи в гособливий відчай; взяв участь у побитті байдиків, а били тут байдики зі знанням справи; билися об заклад, як риба об лід; все витримає папір, але не читач; стислість – сестра таланту, але мачуха гонорару; людині властиво помилятися, але для нелюдських помилок потрібен комп’ютер.

Білет 40