1. Сучасні теорії преси за кордоном

Німеччина:

• визнають соціальний характер журналістики,

• пошук спільних коренів із соціологією та соціальною психологією. Вальтер Грот "Історія німгазетної науки"

Англія:

• соціологічний (Маквейл)

• соціально-психологічний (Халлоран) напрями. Споживач інформації – це варвар, якого треба дресирувати, якщо суспільство хоче вижити.

Італія:

• ЗМІ як частина культурної машини

• ЗМІ як посередник у дебатах між елітою і масами (Беккелоні)

Франція:

• концепція інформаційної преси, інтелектуальної ролі мас-медіа (Маурер).

• Французькі теоретики висувають теорію універсальної преси, 4 влади і середнього читача

Японія:

• систематичне вивчення аудиторії.

• концепція суспільного поступу.

• мішаний тип преси.

• католицька концепція (Осерваторе Романо, Пій122, Іван Павло другий) – серйозність професії журналіста, етичний підхід

• соціологічна концепція (Еллюль) – як засіб пропаганди методами вмовляння, наслідування моди, комерційної реклами

Америка

“Чотири теорії преси” – книга, що вперше побачила світ у США в 1956 році і відтоді  входить в перелік обов’язкової літератури більшості журналістських шкіл. Праця вийшла за редакцією Вілбура Шрама

- теорію вільної преси (лібертальну): Правда не вважається більше власністю владоможців. Навпаки,  пошуки правди -- невід’ємне право кожної людини, а преса – партнер у цих пошуках. Імперативом є свобода від урядового контролю і впливу. Для появи істини необхідно створити умови для виголошення всіх думок, тобто заохочується “вільний ринок” ідей та інформації. Менші і слабші суспільні групи повинні мати належний доступ до преси. Обов'язок держави захищати репутацію індивіда від наклепів та образ у пресі, необгрунтованого втручання в його приватне життя. Але, з іншого боку, індивід, як громадський діяч, має бути відкритим для критики. І тут важко буває провести чітку межу між обгрунтованим та необгрунтованим втручанням в його приватне життя.

*Мільтон "Ареопагітика"– рядовий громадянин сам може відрізнити правду від обману, добро від зла.

*Д. Ерскін "Права людини" - свобода є правом дорослого індивіда думати і чинити так, як йому завгодно, доти, доки ця свобода не закодить іншим людям. Тобто все повинно робитися так, щоб принести якнайбільше щастя якомога більшій кількості людей.

* Джон Міль доводив, що навіть коли мотиви цензури доброчесні і вмотивовані необхідністю захищати розум, добро і правду, що навіть у цьому разі цензура прирікає суспільний інтелект на стагнацію, тримає суспільство в умовах розумового рабства, пригнічує його життєздатність.

*Джеферсон стояв на тому, що журналісти повинні відповідати за моральні збитки, заподіяні приватній особі, але уряд має спокійно реагувати навіть на несправедливу критику з боку преси.

- теорію соціальної відповідальності: розвинулась на базі концепції вільної преси. Теорія соціальної відповідальності, подібно до своєї попередниці, найважливішими функціями преси вважає такі:

1. Обслуговування політичної системи інформацією, забезпечення можливості полемізувати і дискутувати.

2. Просвітництво, яке робить населення більш придатним для самоврядування.

3. Захист прав індивіда шляхом контролю за адміністрацією, нагляду за діяльністю уряду.

4. Обслуговування економічної системи, здебільшого зведенням виробників і споживачів товару через рекламу.

5. Дозвілля і розваги.

6. Забезпечення власної фінансової самостійності.

Теорія соціальної відповідальності позначає перехід журналістики від орієнтації на необмежену свободу до усвідомлення певної відповідальності перед суспільством. Етичний кодекс Асоціації керівників інформаційних служб радіо і телебачення (Code of Ethics Radio-Television News Directors Association), наприклад, акцентує на усвідомленні відповідальності радіо і телебачення, які повинні "служити громадськості" на засадах "чесної гри", акуратної, збалансованої подачі новин, на засадах поваги до людської гідності, прав і свобод особистості.

- комуністичною концепцією  преси: ЗМІ -- інструмент, на якому грають за сценарієм керівництва. Конфлікти, відкрита і неконтрольована критика є свідченням слабкості. Людинав важається залежною істотою, якою слід керувати. Правда виступає атрибутом влади

- новий лібертаріанізм - контроль і доступ до преси дуже обмежені, і що це вкладає нову владу до рук власників та керівників медіа. В таких умовах медіа зовсім не просто бути вільним ринком ідей

Уолтер Ліппман:

- розслідуюча (уотергейський скандал)

- прецензійна – пов"язана із соціологічним підходом до збирання інформації, ведуться опитування суспільної думки

- новий журналізм – політичний імпресіонізм, приноситься в жертву об"єктивність заради суб"єктивного опису, між фактами і фантазією, між містифікацією і репортажем

Мільтон «Ареопагітика»: «Ми не мріємо про таку свободу, за якої б у республіці ніколи не виникало жодних труднощів — такого ніхто не наважиться хотіти; але коли незадоволення вільно вислуховуються, уважно розглядаються та швидко задовольняються, тоді досягається найвища межа громадянської свободи, про яку може тільки мріяти розумна людина».

Робесп’єр «Про свободу»: «Свобода слова є найболючішою різкою, кийком для деспотизму». «Свобода друку не може відрізнятися від свободи слова, і та, і інша — священні, як природа: свобода друку необхідна як і саме суспільство».

Пейн «Права людини»: «Свобода висловлювання — це одне з найголовніших природних прав людини, яке завжди належить їй».

Існує свобода від і свобода для. Свобода без істини — ніщо. Свобода потрібна для пошуку правди, істини. З поняттям свободи найтісніше пов’язане поняття етики, моралі. Карлейль: «Брехня — ніщо. З нічого ви не отримаєте нічого, але тільки змарнуєте час та працю». Треба шукати шевченкової «святої правди».

Маркс «Дебати про свободу друку»: «Найголовніша свобода друку полягає в тому, щоб не бути промислом».

У Німеччині поняття свободи преси одне з ключових поруч з верховною владою народу та виборчим правом у понятті республіки.

Високо цінують внутрішню свободу журналіста, яку контролюють моральні постулати самого журналіста.