Приклад

Визначити для кожного з варіантів формування структури капіталу, наведених в таблиці 7.4, середньозважену ціну фінансових ресурсів і ви­брати найбільш оптимальне поєднання власного і позикового капіталу.

Таблиця 7.4

Варіанти формування структури капіталу підприємства

Джерела форму-вання капіталу	Варіант 1		Варіант 2		Варіант 3
	питома вага, %	ціна ресурсів, %	питома вага, %	ціна ресурсів, %	питома вага, %	ціна ресурсів, %
Власний капітал	75	25,3	60	24,2	50	23,8
Позиковий капітал	25	21,4	40	22,8	50	23,2
Разом	100	24,3	100	23,5	100	23,5

Середньозважена вартість капіталу:

Варіант 1: (75 * 25,3 + 25 * 21,4) : 100 = 24,33%

Варіант 2: (60 * 24,2 +40* 22,8) : 100 = 23,64%

Варіант З: (50 * 23,8 + 50 * 23,2) : 100 = 23,50%

Найбільш оптимальним є варіант 3, в якому частка позикових коштів становить 50% і забезпечується мінімальна середньозважена вартість капіталу.

За критерієм мяксимізииії рентабельності власного капіталу оптимальним вважається таке поєднання власного і позикового ка­піталу, при якому забезпечуються найбільше нарощення рентабель­ності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важеля і при цьому диференціал плеча не перетворюється у від'ємну величину.

Приклад

З наведених в таблиці 7.5 варіантів структури капіталу вибрати оп-тимальний.

Таблиця 7.5

Варіанти структури капіталу		Середня став- ка процента (з урахуван-ням премії за ризик), %	Економічна рентабельність активів, %	Ефект фінан-сового важеля (без врахування оподаткування), %	Рентабельність власного капі-талу (без вра-хування опо- даткування), %
Частка власного капіталу, %	Частка позикового капіталу, %
100 80 60 50 40 20	0 20 40 50 60 80	- 15 18 21 24 27	22 22 22 22 22 22	0 1,75 [(22-15) ] 2,67 1 -3 -20	22 23,75 (22+1,75) 24,67 max 23 19 2

Оптимальним є варіант, в якому частка позикових коштів становить 40%, так як при цьому максимізується рентабельність власного капіталу, і одночасно забезпечується допустимий рівень ризику.

Критерій максимізації чистого прибутку на одну акцію частіше використовується у випадку, коли необхідно вибрати альтернативне джерело фінансування активів підприємства: випуск акцій чи випуск облігацій. Розмір чистого прибутку на одну акцію можна визначити за формулою:

ЧП_а = ,

де:

ЧП_а - чистий прибуток на одну акцію;

ОП - операційний прибуток;

ФВ- сумарні фінансові витрати по залученню позикових коштів;

К_оп - коефіцієнт оподаткування прибутку;

К_а - кількість акцій підприємства в обігу.

• Скорегований чистий прибуток на одну акцію (або так званий розбавлений прибуток на одну акцію) обчислюється з урахуванням впливу розбавляючих потенційних простих акцій:

• облігацій, які можуть бути конвертовані у звичайні акції;

• привілейованих акцій, які можуть бути конвертовані у зви­чайні акції;

• варантів на акції;

• опціонів на акції;

• акцій, які можна продати за спеціальними програмами для працівників підприємства;

• контрактів, учасники яких мають право на отримання зви­чайних акцій підприємства в залежності від виконання ви­мог, передбачених контрактами.

Структура капіталу підприємства пов'язана з так званим фінансовим лівериджем. Взагалі в практиці фінансового менеджменту ліверидж розглядається як важіль, що дозволяє за рахунок незначних зусиль суттєво змінювати результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Фінансовий важіль (ліверидж) полягає у потенційній можли­вості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шля­хом зміни обсягів та структури власного і позикового капіталу. У формалізованому вигляді вплив фінансового важеля на фінансові результати підприємства можна представити наступним чином:

t_чп = t_оп * СДФВ,

де:

t_чп – темп зміни чистого прибутку;

t_оп – темп зміни операційного прибутку;

СДФВ- сила дії фінансового важеля.

СДФВ=

де:

ОП – операційний прибуток;

ФВ – фінансові витрати.

Отже, сила дії фінансового важеля показує, у скільки разів тем­пи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підви­щується рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рентабельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати місце лише у випадку, коли економічна рентабельність використання всього ін­вестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів.

Для визначення ефекту фінансового важеля використовується формула:

ЕФВ=(1-К_оп)(Е_ра-СП) ,

де:

ЕФВ- ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);

К_оп – коефіцієнт оподаткування прибутку;

Е_ра – економічна рентабельність активів (розраховується як відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);

СП – середня ставка процента по порзикових коштах (або рівень фінансових витрат);

ПК – позиковий капітал;

ВК – власний капітал.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

• диференціала (1-К_оп) (Е_ра-СП) - різниця між рентабельніс­тю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента по позикових коштах після сплати податків;

• плеча ПК/ВК - співвідношення позикового і власного капіта­лу.

Плече фінансового важеля являється мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямку. Так, зокрема, якщо диференціал має позитивні значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціалу негативне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається "проїдання" власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.

Розглянемо методику визначення ефекту фінансового важеля і сили його дії на конкретному прикладі.