До основних задач управління оборотними активами відносяться:

1. Забезпечення безперебійності виробничого процесу. Для досягнення цієї задачі необхідно сформувати окремі види активів у відповідності з обсягами господарської діяльності підприємства і тривалістю його операційного та фінансового циклів. Фінансовий цикл відрізняється від операційного на час обертання кредиторської заборгованості постачальників сировини та інших виробничих ресурсів.

На тривалість фінансового циклу впливають наступні чинники:

• тривалість виробничо-комерційного (або операційного) циклу підприємства та його окремих стадій;

• темпи зростання обсягів діяльності;

• рівень інфляції та необхідність створення страхових резервів виробничих запасів;

• сезонність виробництва, реалізації та постачання сировиною;

• стан кон'юнктури на ринку сировини та ринку готової продукції.

З точки зору можливостей оперативного управління тривалістю фінансового циклу важливим є останній з перелічених чинників.

При високому попиті на сировину підприємству важко скористатися відстрочками платежів з боку постачальників, що призводить до зменшення часу обертання кредиторської заборгованості і одночасного збільшення тривалості фінансового циклу. І, навпаки, у випадку, коли постачальники в умовах низького попиту на сировину вимушені з метою стимулювання продаж активно надавати відстрочки платежів своїм клієнтам, у підприємства з'являється можливість некритично уповільнити кредиторську заборгованість і тим самим зменшити загальну потребу у власних фінансових ресурсах.

Характер впливу стану кон'юнктури на ринку готової продукції прямо протилежний. Так, у випадку високого попиту на продукцію підприємства відпадає необхідність пом'якшення умов розрахунків з покупцями. В результаті зменшується тривалість обертання дебіторської заборгованості і скорочується загальна тривалість фінансового циклу. І, навпаки, у випадку низького попиту на продукцію підприємство з метою активізації збуту вимушено широко надавати своїм покупцям комерційні кредити, що призводить до уповільнення руху дебіторської заборгованості і збільшення потреби у власних фінансових ресурсах.

Як показує зарубіжний та вітчизняний досвід, деякі малі підприємства, що в основному займаються операціями купівлі-продажу і мають невисоку частку доданої вартості у загальній ціні реалізованої продукції, за рахунок вдалого маневрування відстрочками платежів не лише покривають потреби у фінансуванні запасів і дебіторської заборгованості, але й мають додаткове джерело фінансування за рахунок комерційних кредитів постачальників.

2. Прискорення обертання загальної суми оборотних активів.

Ця задача управління оборотними активами досягається шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів, що обертаються повільно.

До активів з високою оборотністю можна віднести:

• запаси сировини і матеріалів, по яких не створюються страхові резерви;

• запаси готової продукції, що користується високим попитом;

• грошові кошти, які постійно знаходяться в платіжному обороті.

Активи з низькою оборотністю відповідно включають:

• сезонні запаси сировини і матеріалів;

• запаси готової продукції із зниженим попитом;

• довгострокову та короткострокову дебіторську заборгованість;

• всі форми поточних фінансових інвестицій строком більше шести місяців;

• неліквідні фінансові інструменти.

3. Забезпечення ліквідності оборотних активів, достатньої для підтримки платоспроможності підприємства по поточних фінансових зобов'язаннях. Ця управлінська задача досягається за допомогою постійного контролю за розміром оборотних активів в грошовій абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідної частини високоліквідних активів у вигляді поточних фінансових інвестицій та інших активів, які при необхідності можуть швидко трансформуватися у грошові кошти.