3. Управління дебіторською заборгованістю та її оптимізація

В умовах кризи неплатежів особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження безнадійних боргів. При цьому слід пам'ятати, що політика управління дебіторською заборгованістю є одночасно складовою не лише фінансової, але й маркетингової стратегії підприємства. Адже шляхом пом'якшення умов розрахунків з покупцями продукції можна розширити обсяги її реалізації і тим самим збільшити доходи і прибутки від основної діяльності.

В процесі здійснення різноманітних виробничих та комерційних операцій у підприємства може виникати дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями продукції, персоналом, власниками, бюджетом та позабюджетними фондами і т.і. Але як показує господарська практика, на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію (виконані роботи і послуги) припадає більш як 80% загального обсягу дебіторської заборгованості підприємств, що робить її основним об'єктом фінансового управління.

Основна мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її розміру та строків інкасації боргу. В процесі управління вирішуються наступні задачі:

• визначення обсягу інвестицій у дебіторську заборгованість по комерційному і споживчому кредиту;

• формування принципів та умов кредитної політики по відношенню до покупців продукції;

• визначення складу потенційних дебіторів;

• забезпечення інкасації дебіторської заборгованості;

• прискорення платежів за допомогою сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Іноді помилково вважають, що задача управління дебіторською заборгованістю зводиться лише до збалансування її розмірів з кредиторською заборгованістю підприємства. Насправді, зовсім недостатньо, щоб сума дебіторської заборгованості не перевищувала суму кредиторської заборгованості. Адже підприємство зобов'язано розрахуватися по своїх боргах перед кредиторами незалежно від того, отримує воно борги від своїх дебіторів чи ні. Більш принципове значення з точки зору фінансового менеджменту має забезпечення доброякісної дебіторської заборгованості та прискорення її оборотності.

Обґрунтовуючи доцільність надання відстрочок платежу покупцям продукції, необхідно оцінити, яким чином збільшення інвестицій у дебіторську заборгованість вплине на:

• загальний рівень дебіторської заборгованості підприємства (її питому вагу у сукупних оборотних активах);

• коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (її питому вагу у загальній дебіторській заборгованості);

• середній період інкасації та кількість оборотів дебіторської заборгованості;

• розмір додаткових доходів, поточних витрат і прямих фінансових втрат.

В процесі прийняття рішень щодо надання комерційного кредиту покупцям продукції необхідно зважити всі плюси і мінуси такої тактики та визначити загальний ефект від інвестування коштів у дебіторську заборгованість.

До переваг широкого застосування кредитної політики у відношеннях з покупцями продукції слід віднести збільшення реалізації продукції та збільшення доходів і прибутку підприємства в умовах високої ринкової конкуренції.

Недоліками кредитної політики є:

• можливе виникнення безнадійної дебіторської заборгованості;

• додаткові фінансові втрати у випадку залучення короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості;

• можливі (альтернативні) витрати через відволікання грошових коштів з обороту.

Загальний ефект від інвестування грошових коштів у дебіторську заборгованість можна визначити за формулою:

Е_дз = П_дз – В_дз – Ф_дз,

де:

Е_дз – сума ефекту від інвестування коштів у дебіторську заборгованість;

П_дз - додатковий прибуток підприємства, отриманий за рахунок надання відстрочок платежів;

В_дз - дійсні і можливі витрати, пов'язані з кредитуванням покупців;

Ф_дз – прямі фінансові втрати із-за неповернення боргу.