4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.

Досягти цієї управлінської задачі можна шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфелю поточних фінансових інвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит, відкриття контокорентних рахунків в банку. З метою максимізації прибутковості оборотних активів необхідно оптимально поєднувати активи, що да­ють прямий дохід, і ті активи, які такого доходу не приносять.

5. Мінімізація ризиків і втрат, пов'язаних з формуванням і використанням оборотних активів.

Всі види оборотних активів в тій чи іншій мірі пов'язані з ризиком втрати. Так, грошовим активам в основному властивий ризик інфляційних втрат; поточним фінансовим інвестиціям - ризик втрати частини доходу у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою фінансового ринку, а також ризик інфляційних втрат; дебіторській заборгованості - ризик неповернення або несвоєчасного повернення, а також ризик інфляційних втрат; запасам товарно-матеріальних цінностей - ризик втрати від форс-мажорних умов і природного убутку та інші. Тому політика управління оборотними активами повинна бути направлена на мінімізацію ризику їх втрат на підприємстві, особливо в умовах дії інфляційних факторів.

Крім того, необхідно враховувати ризики формування оборотних активів та їх можливі негативні наслідки:

• недостатність грошових коштів може призвести до перебоїв у виробничому процесі, невиконання зобов'язань, втрат можливого прибутку;

• недостатність виробничих запасів веде до перебоїв у виробництві, зайвих витрат, недоотримання реалізаційного доходу;

• наявність зайвих оборотних активів спричиняє зайві витрати по фінансуванню, іммобілізацію фінансових ресурсів, недоотримання частини доходу і прибутку.

2. Управління запасами на підприємстві

Для безперебійного здійснення статутної діяльності підприємство повинно мати достатній розмір запасів сировини та матеріалів, і готової продукції, товарів для торгівлі і т.і. З урахуванням специфіки виробничого циклу та особливостей організації матеріально-технічного забезпечення на підприємстві потрібно підтримувати раціональний транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси по всій номенклатурі товарно-матеріальних цінностей.

В сучасних умовах підприємствам жорстко не нав'язуються нормативи формування оборотних коштів, і вони можуть утримувати на своєму балансі стільки запасів, скільки витримають їх фінансові джерела. Разом з тим, незважаючи на дерегуляцію процесу формування оборотних активів, зростає роль економічного обґрунтування необхідних розмірів товарно-матеріальних запасів. Така інформація необхідна будь-якому суб'єкту господарювання для вироблення певної тактичної лінії у взаємовідносинах з банками, постачальниками, біржами і т.д. В критичних ситуаціях підприємство може продати частину своїх запасів, або, навпаки, терміново закупити їх по любих цінах, щоб не зупинився виробничий цикл.

В процесі фінансового управління товарно-матеріальними запасами особливу увагу необхідно звернути на визначення:

• оптимального розміру замовлення;

• моменту замовлення;

• раціонального способу закупівлі.

Оптимальним є такий розмір замовлення, який мінімізує сукупні витрати на обслуговування товарно-матеріальних запасів. У складі сукупних витрат виділяють витрати на зберігання і витрати на замовлення товарно-матеріальних цінностей.

Тенденції зміни величини цих витрат в залежності від розміру разового замовлення неоднакові. Так, зокрема, якщо одночасно замовляти більшу кількість товарно-матеріальних цінностей, зменшиться кількість замовлень і, відповідно, меншою буде вартість їх виконання. В той же час, закупівля сировини і матеріалів більшими партіями призведе до збільшення розміру середнього запасу і відповідно зросте вартість його зберігання. Мета управління як раз і полягає у зменшенні вартості зберігання великих партій у порівнянні з вартістю розміщення більшої кількості замовлень за рахунок визначення їх оптимального розміру.

Для того, щоб визначити період поновлення замовлення, необхідно знати, скільки проходить від моменту його оформлення до фактичного виконання (тобто поставки замовленої партії). Цей період називається циклом замовлення. На практиці, для визначення циклу замовлення потрібно порівняти тривалість виконання десяти останніх замовлень і вибрати найбільшу.

Спрощено момент повторного замовлення можна знайти шляхом перемноження циклу замовлення на щоденні (щотижневі) витрати запасів. Для матеріалів, деталей та допоміжних матеріалів моментом для повторного замовлення є той день, коли заявка відіслана постачальнику. Для запасів напівфабрикатів власного виробництва моментом поновлення замовлення буде той день, коли з урахуванням тривалості виробничого циклу необхідно замовляти виготовлення нової партії продукції.

Використання оптимального розміру замовлення дає змогу визначати оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановлення строку між попередньою поставкою товарно-матеріальних цінностей і наступним замовленням. В цей день у розпорядженні підприємства залишається критичний залишок запасів, якого вистачить як раз до надходження нової партії.

Важливим моментом фінансового управління товарно-матеріальними запасами є обґрунтування раціонального способу їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель і конкретний вибір фінансового менеджера по­винен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і задач діяльності.

До переваг завищеного обсягу запасів відноситься можливість економії часу в процесі виробництва, більша еластичність підприємства у випадку підвищення ринкового по­питу на його продукцію. Крім того, купляючи сировину і матеріали великими партіями, керівники відділу збуту можуть добиватися значних цінових знижок, що також є своєрідним стимулом для створення великих запасів.

Разом з тим, практика роботи вітчизняних підприємств свідчить про високу затратність такої політики. З точки зору раціонального управління товарно-матеріальними запасами фінансові менеджери повинні уникати зайвих та надмірних запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей можна збільшувати лише до тих пір, доки отримана економія перевищує загальні витрати на утримання додаткових запасів. Крім того, максимальний розмір залишків повинен обов'язково погоджуватися з виробничою і маркетинговою службою.

І навпаки, досить важко і ризиковано здійснювати "миттєве" управління запасами, тобто закуповувати товарно-матеріальні цінності в момент потреби на них (працювати "з коліс"). Такий спосіб закупівлі можливий лише за умови:

• злагодженої системи виробництва;

• своєчасної і достовірної інформації про стан ринку сировини;

• надійних постачальників;

• ефективного оперативного маневрування запасами.

Таким чином, хоча управління запасами не є прямою функцією фінансового директора, інвестування грошових коштів у товарно-матеріальні цінності є важливим аспектом фінансового менеджменту. Фінансові менеджери повинні бути добре обізнані з методами контролю запасів і вміти ефективно перерозподіляти вкладений в них капітал. При цьому необхідно усвідомлювати, що чим більший рівень рентабельності активів і відповідно вищі можливі (альтернативні) витрати, пов'язані з інвестуванням грошових коштів у запаси, тим нижчий оптимальний розмір замовлення і середній розмір запасів.

В умовах нестабільного попиту на ринку сировини та невизначеності річної потреби підприємства в запасах товарно-матеріальних цінностей фінансові менеджери зацікавленні у зменшенні циклу замовлення, так як при цьому зменшується потреба у страхо­вих запасах і відповідно зменшується загальний обсяг інвестицій у запаси, якщо інші умови не змінюються. Тобто, чим вищі можливі (альтернативні) витрати при інвестуванні грошових коштів у товарно-матеріальні запаси, тим більш нагальною є потреба у зменшенні строків виконання замовлень на їх поставку.