Приклад

За даними, наведеними в таблиці 7.6, розрахувати ефект фінансового важеля та силу його дії при різній структурі капіталу.

Таблиця 7.6

Розрахунок ефекту фінансового важеля та сили дії фінансового важеля

(тис. грн.)

Показники	Частка позикових коштів в структурі капіталу, %
	0	25	50
Власний капітал	2 000	1 500	1 000
Позиковий капітал	-	500	1 000
Всього капіталу	2 000	2 000	2 000
Вартість позикового капіталу, %	-	15	20
Річні фінансові витрати	-	75 (500*0,15)	200 (1 000*0,20)
Прибуток від операційної діяльності	520	520	520
Прибуток до оподаткування	520	445 (520-75)	320 (520-200)
Податок з прибутку (30%)	156	133,5	96
Чистий прибуток	364	311,5	224
Рентабельність власного капіталу (ЧП/ВК *100), %	18,2	20,8	22,4
Ефект фінансового важеля	0	2,5 (20,8-18,2)	4,2 (22,4-18,2)
Сила дії фінансового важеля	1 (520:520)	1,17 (520:445)	1,625 (520:320)
Збільшення чистого прибутку при збільшенні операційного прибутку на 10%	10	11,7	16,25

А тепер розрахуємо ефект фінансового важеля за допомогою форму­ли. Для цього спочатку визначимо економічну рентабельність активів:

520:2 000*100=26%

Ефект фінансового важеля при 25% позикових коштів в структурі капіталу:

(1-0,3)*(26-15)*

Ефект фінансового важеля при 50% позикових коштів в структурі ка­піталу:

(1-0,3)* (26-20) *

Отримані двома способами результати аналогічні. Отже, чим більша частка позикових коштів в структурі капіталу підприємства, тим біль­ший ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу. В даному випадку ефект фінансового важеля буде мати позитивне значен­ня до тих пір, доки рівень фінансових витрат не перевищить рівень еко­номічної рентабельності, тобто 26%. Із збільшенням частки позикового капіталу відбувається збільшення сили дії фінансового важеля, що призводить до підвищення ризику неповернення коштів, зменшення дивідендів та падіння курсу акцій для інвесторів.

Таким чином, рентабельність власного капіталу в значній мірі залежить від вмілого маневрування величиною ефекту фінансового важеля. До певного моменту підвищити ефект фінансового важеля можна екстенсивно за рахунок збільшення його плеча. Але при цьо­му потрібно враховувати наступні правила фінансового менедж­менту:

1. Не можна надмірно збільшувати частку позикових коштів у структурі капіталу, так як при цьому значно підвищується ризик втрати фінансової стійкості і будь-які затримки у виробничому про­цесі або несприятливі зміни ринкової кон'юнктури (на ринках кре­дитних ресурсів, готової продукції, сировини і т.і.) можуть призвести до значного від'ємного значення ефекту фінансового важеля.

2. Регулювати величину плеча важеля можна лише в залежності від значення диференціала. Більші можливості для нарощення пози­кового капіталу мають ті підприємства, у яких значний запас дифе­ренціала. Але при цьому потрібно пам'ятати, що зміна плеча фінансового важеля в свою чергу впливає і на величину диференціала. Чим більше плече, тим дорожче будуть коштувати для підприємст­ва позикові фінансові ресурси за рахунок включення до їх вартості премії за ризик.

3. Підприємство завжди повинно залишати якийсь резерв позико­вої ємності, щоб у разі необхідності мати змогу покрити потребу у фінансових ресурсах за рахунок нового кредиту і при цьому не змі­нити знак диференціала з "+" на "-". Досвідчені фінансові менедже­ри намагаються маневрувати у межах оптимального діапазону част­ки позикових коштів у структурі капіталу (від ЗО до 50%). Як свід­чить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати част­ку позикового капіталу на рівні 40% (що відповідає значенню плеча важеля 0,67), так як у цьому випадку ринок цінних паперів найкра­ще оцінює акції підприємства.

Показник сили дії фінансового важеля характеризує фінансовий ризик, пов'язаний із структурою капіталу. Чим більше значення цього показника, тим більший ризик неповернення кредитів з про­центами для банкірів та ризик невиплати дивідендів для акціонерів. Ситуація ще більше ускладнюється, коли одночасно підвищується комерційний ризик, тобто ризик иедоотримання операційного при­бутку від основної діяльності підприємства.

Виділення у складі загального ризику власників капіталу комер­ційного та фінансового ризиків має принципове значення при об­ґрунтуванні оптимальної структури капіталу. В цьому випадку ко­мерційний ризик розглядається як ризик негарантованості фінансо­вого результату (операційного прибутку) при 100%-ому фінансу­ванні за рахунок власного капіталу. Відповідно фінансовий ризик розглядається як додатковий ризик власників капіталу в результаті залучення позикового капіталу.

Фінансова структура капіталу є об'єктом дослідження багатьох вчених - економістів.