4. Необоротні і оборотні активи акціонерних товариств: сутність, склад, оцінка ефективності використання

До оборотних активів корпорації відносяться ті види майнових цінностей, які повністю споживаються за один виробничий цикл. При цьому необхідно усвідомлювати, що елементи оборотного капіталу, вкладеного в поточні активи корпорації, постійно переходять із сфери виробництва у сферу обігу і знову повертаються у виробництво. Та частина оборотного капіталу, яка постійно знаходиться у сфері виробництва, називається оборотними фондами. До складу оборотних фондів відносяться: виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Друга частина оборотного капіталу знаходиться у сфері обігу і відповідно називається фондами обігу (готова продукція на складі, відвантажені товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції та інші оборотні активи).

В залежності від рівня контролю за процесом формування і використання оборотні активи корпорації можуть бути:

• нормовані ( всі оборотні виробничі фонди, а також та частина фондів обігу, що представлена залишками нереалізованої продукції на складі);

• ненормовані (всі інші елементи фондів обігу, крім залишків нереалізованої продукції).

Нормовані оборотні кошти є об'єктом фінансового планування і обов'язково відображаються у бізнес-планах та поточних бюджетах корпорації. Ненормовані оборотні кошти, як правило, не плануються.

При формуванні оборотних активів необхідно комплексно оцінювати їх позитивні та негативні сторони у порівнянні з необоротними активами.

Оборотні активи класифікуються за такими ознаками:

• за характером фінансових джерел формування: валові (сформовані за рахунок власного і залученого капіталу), чисті (ЧОА = ОА (валові активи) – КФЗ (короткострокові фінансові зобов’язання), власні оборотні активи (ВОА = ОА – КФЗ – ДЗК (довгостроковий залучений капітал);

• за видами: запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; запаси готової продукції, дебіторська заборгованість; грошові активи; інші види оборотних активів;

• за характером участі в операційному процесі: оборотні активи, які обслуговують операційний цикл; оборотні активи, які обслуговують фінансовий цикл;

• за видами функціонування: постійна частина оборотних активів (незмінна їх частина, яка не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності); змінна частина оборотних активів (варіативна їх частина, яка пов’язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції).

Переваги оборотних активів:

• більш висока ліквідність;

• знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу;

• можливість швидкої структуризації оборотних активів;

• можливість підвищити швидкість обігу шляхом раціонального управління.

Недоліки оборотних активів:

• можливе інфляційне знецінення грошових активів;

• додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів;

• можливі втрати у зв’язку з природним убутком товарно-матеріальних цінностей;

• більш високий рівень фінансових ризиків.

До основних принципів формування оборотних активів відносяться:

1. Забезпечення безперебійності виробничого процесу. Для реалізації цього принципу необхідно сформувати окремі види активів у відповідності з обсягами господарської діяльності корпорації і тривалістю її операційного та фінансового циклів. Фінансовий цикл відрізняється від опера­ційного на час обертання кредиторської заборгованості постачаль­ників сировини та інших виробничих ресурсів.

На тривалість фінансового циклу впливають наступні чинники:

• тривалість виробничо-комерційного (або операційного) цик­лу підприємства та його окремих стадій;

• темпи зростання обсягів діяльності;

• рівень інфляції та необхідність створення страхових резервів виробничих запасів;

• сезонність виробництва, реалізації та постачання сирови­ною;

• стан кон'юнктури на ринку сировини та ринку готової про­дукції.

З точки зору можливостей оперативного управління тривалістю фінансового циклу важливим є останній з перелічених чинників.

При високому попиті на сировину корпорації важко скористатися відстрочками платежів з боку постачальників, що призводить до зменшення часу обертання кредиторської заборгова­ності і одночасного збільшення тривалості фінансового циклу. І, навпаки, у випадку, коли постачальники в умовах низького попиту на сировину вимушені з метою стимулювання продаж активно на­давати відстрочки платежів своїм клієнтам, у корпорації з'явля­ється можливість некритично уповільнити кредиторську заборгова­ність і тим самим зменшити загальну потребу у власних фінансо­вих ресурсах.

Характер впливу стану кон'юнктури на ринку готової продукції прямо протилежний. Так, у випадку високого попиту на продукцію виникає необхідність пом'якшення умов розрахунків з покупцями. В результаті зменшується тривалість обертання дебіторської заборгованості скорочується загальна тривалість фінансового циклу. І, навпаки, у випадку низького попиту на продукцію з метою активізації збуту корпорація вимушена широко надавати своїм покупцям комерційні кредити, що призводить до уповільнення руху дебіторської заборгованості і збільшення потреби у власних фінансових ресурсах.