Тема 2. Корпорація як організаційно-економічна форма.

2.1. Еволюція організаційно-правових форм та їх вплив на організацію фінансової діяльності підприємств.

2.2. Об’єднання підприємств (товариств), фінансово-правові основи їх господарювання.

2.3. Організаційно-правові та фінансові аспекти функціонування корпорацій (акціонерних товариств): зарубіжний досвід та вітчизняна практика.

2.4. Управління фінансами корпорацій.

1. Еволюція організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Особливості функціонування фінансів господарюючих суб’єктів різних організаційно-правових форм. Переваги та недоліки корпоративної (акціонерної) форми діяльності суб’єктів господарювання.

2. Акціонерне товариство (корпорація або компанія) як юридична особа. Обмежена відповідальність акціонерів за зобов’язаннями корпорації.

3. Види корпорацій (акціонерних товариств), порядок їх створення та реєстрації. Обов’язкові реквізити статуту корпорації (акціонерного товариства).

4. Управління створенням акціонерного товариства. Особливості формування акціонерного сектору в Україні.

5. Фінансово-правові основи функціонування зарубіжних корпорацій.

Еволюція організаційно-правових форм та їх вплив на організацію фінансової діяльності підприємств.

Будь-який суб’єкт підприємницької діяльності створюється у певній організаційно-правовій формі та функціонує згідно норм чинного законодавства, що регламентують його ділові взаємовідносини із державою та іншими суб’єктами ринку. Організаційно-правова форма господарювання підприємства визначає методи і способи формування та використання капіталу, форми розподілу прибутку, структуру управління, фінансову відповідальність.

Найпростішою і найдавнішою формою організації підприємництва є приватні підприємства. Вони функціонують у вигляді малих підприємств, де все належить одній особі, яка на власний розсуд здійснює управління діяльністю свого підприємства. Створення таких підприємств відзначається, з однієї сторони, простотою і дешевизною відкриття і реєстрації, невеликою кількістю працюючих, з іншої – обмеженими фінансовими можливостями, повною необмеженою відповідальністю за борговими зобов’язаннями. Так, мале підприємство легко і дешево заснувати, оскільки не треба складати і реєструвати статут, відсутні юридичні послуги. Прийняття управлінських рішень здійснюється власником самостійно в рамках чинних законів. При цьому обсяг капіталу малого підприємства є обмеженим, адже залежить від матеріального становища його власника та незначних можливостей залучення позичкових коштів. Мале підприємство несе повну необмежену відповідальність за дотримання господарських та кредитних договорів і розрахункової дисципліни. За невиконання зобов’язань відповідає власним майном і доходами. Функціонування малих приватних підприємств обмежене терміном життя власника.

Із розвитком суспільних відносин виникла необхідність в розширенні виробництва. В таких умовах малі підприємства, залишаючись малопотужним щодо фінансового забезпечення, не здатні чинити належний тиск на конкурентів, контролювати відповідну частину ринкового середовища. Це вимагало залучення і об’єднання індивідуальних капіталів власників шляхом створення товариств, що призвело до відокремлення капіталу від праці. Незважаючи на те, що фінансові можливості товариств більші, ніж малих підприємств, вони не завжди достатні для розширення виробництва. Така організаційно-правова форма господарювання як товариство передбачала повну необмежену відповідальність за своїми зобов’язаннями. Товариства припиняють своє існування в разі виходу із нього хоча б одного із членів в разі небажання продовжувати діяльність або у випадку смерті.

Найдавнішою формою товариства є повне товариство, де всі учасники у відповідності із укладеною між ними угодою займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями усім своїм майном.

Однак ринкові умови господарювання вимагали розмежування відповідальності, що було важливим як для засновників, так і для проведення господарської діяльності. Відповідно було запроваджено створення командитного товариства. Характерною ознакою для командитних товариств є те, що необмежену відповідальність несуть ті, хто керує товариством, а обмежену, в обсязі грошового чи майнового внеску, ті, хто фінансує його діяльність. Пізніше принцип розмежування відповідальності реалізовувався у товариствах з обмеженою і додатковою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю формує статутний капітал, розділений на частки, у розмірі визначеному в установчих документах. Учасники товариства не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків в межах вартості своїх внесків. Товариство не відповідає за борги своїх учасників.

Товариство з додатковою відповідальністю – господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а при його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність в однаковому кратному розмірі до внесків кожного з учасників.

Найпоширенішою і найдосконалішою формою підприємницької діяльності й останньою за часом виникнення вважається акціонерне товариство (АТ). Капітал акціонерного товариства практично повністю відділений від акціонерів і належить йому на правах власності. При цьому акціонерне товариство несе повну відповідальність за боргами, а власники (акціонери), які керують і фінансують діяльність товариства – обмежену, в розмірі вартості придбаних акцій.

Поява акціонерних товариств в Україні зумовлена:

• приватизацією державної власності через акціонування;

• розвитком підприємницької діяльності, що вимагала нових методів і способів організації грошових відносин, додаткових джерел фінансового забезпечення, ефективного управління.

Як свідчить практика, перетворення вітчизняних підприємств на акціонерні товариства в процесі приватизації є неефективним. По-перше, більшість акціонерних товариств, створених у такий спосіб, налічують менш як 100 осіб, а у невеликих товариствах вузькі можливості щодо залучення додаткового капіталу з фінансового ринку. По-друге, для акціонерної форми господарювання характерний високий рівень організаційних витрат. По-третє, таке створення вітчизняних акціонерних товариств слугує засобом нагромадження капіталу, тоді як у розвинутих країнах – засобом переміщення капіталу з однієї галузі (із надлишком капіталу) в іншу галузь (із нестачею) через фінансовий ринок.

До переваг акціонерного типу організації підприємницької діяльності належать такі:

• корпоративна форма, що створює можливості централізації капіталу;

• обмежена відповідальність власників капіталу (акціонерів) за зобов’язаннями акціонерного товариства;

• забезпечення швидкого передання окремих інтересів власності, оскільки власники АТ при бажанні мають право вільно розпоряджатися своїми акціями;

• необмежені можливості для розширення капіталу акціонерного товариства: його фінансування простіше і дешевше, а кредиторам закон гарантує повернення боргів товариства.

Недоліками корпоративної (акціонерної) форми діяльності суб’єктів господарювання вважаються:

• складніший і дорожчий порівняно з попередніми формами організації бізнесу порядок створення акціонерного товариства;

• подвійне оподаткування:

а) прибуток акціонерного товариства як юридичної особи оподатковується податком на прибуток:

б) з доходів власника капіталу – дивідендів, які виплачуються з прибутку, береться податок на доходи фізичних осіб.

В Україні підприємства залежно від використовуваної організаційно-правової форми господарювання (способу заснування, формування статутного фонду) поділяються на унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника^2.1.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та / або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства і командитного товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб^2.2.