Приклад

За оцінкою експертів загальні витрати на технічне переозброєння під­приємства складають 182 тис. грн., ставка дисконту з урахуванням індивідуального ступеня ризику проекту становить 18%. Щорічні грошові потоки від реалізації проекту наведені в таблиці 8.1. Середньозважена ціна інвестиційних ресурсів - 25,3%.

Користуючись вихідними даними, визначити показники ефективності інвестиційного проекту.

Таблиця 8.1

Розрахунок дисконтованого грошового потоку

Рік	Грошовий потік, тис. грн.	Процентний фактор теперішньої вартості для дисконту 18%	Дисконтова ний грошовий потік, тис. грн.
1-й	59,1	0,847	50,1
2-й	66,6	0,718	47,8
3-й	80,2	0,609	48,8
4-й	89	0,516	45,9
5-й	1/3,1	0,437	49,4
Разом	408	X	242

Чиста теперішня вартість: 242-182=60 тис.грн., (>0)

Індекс прибутковості: 242: !82^:=!,33 (>І)

Строк окупності:

5 років)

Дисконтований строк окупності:

 5 років)

Для визначення внутрішньої норми прибутковості методом підбору знайдемо дві ставки дисконту (d₁=30%, d₂=31%).

Таблиця 8.2

Розрахунок дисконтованого потоку для d₁ і d₂

Роки	Грошо-вий потік	Процентний фактор тепе- рішньої вар- тості для 30%	Дисконтова­ний грошовий потік, тис. грн.	Процентний фак- ­тор теперішньої вартості для 31%	Дисконтований грошовий потік, тис. грн.
1	59,1	0,769	45,5	0,763	45,1
2	66,6	0,592	39,4	0,583	38,8
3	80,2	0,455	36,5	0,445	35,7
4	89	0,350	31,2	0,340	30,3
5	113,1	0,269	30,4	0,259	29,3

ЧТВ_30% =182,95-182 = 0,95 тис. грн. ( 0)

ЧТВ_31% = 179,2-182 = -2,8 тис. грн. ( 0)

ВНП = 30 +  25,3%)

Проведені розрахунки свідчать, що інвестиційний проект ефективний за всіма критеріями і його доцільно реалізувати.

Політика щодо фінансування поточних активів зводиться до оптимізації їх джерел фінансування з метою забезпечення ефективного використання капіталу за умови достатнього рівня фінансової стійкості і платоспроможності. Ця політика включає такі складові:

• диференціація складу поточних активів з врахуванням особливостей їх фінансування:

• визначення принципів фінансування окремих груп поточних активів;

• визначення джерел фінансування;

• складання балансу.

Розрізняють дві тактики вибору величини оборотних активів в залежності від їх співвідношення з обсягами реалізації:

• обмежуючу тактику;

• гнучку тактику.

При використанні обмежуючої тактики підтримується обсяг оборотних активів на мінімально можливому рівні, тобто корпорація не створює додаткових резервів, підтримує сувору дисцип­ліну розрахунків з постачальниками. Така тактика зменшує витрати на обслуговування оборотних активів, мінімізує ризик втрат при використанні оборотних коштів. Але за даної моделі корпорація має обмежені можливості збільшення прибутків за рахунок розширення обсягів діяльності, не може швидко реагувати на зміни ринкової кон'юнктури. При цьому збільшується ризик, пов'язаний із формуванням оборотних коштів. Що ж до ліквідності, то якщо корпорація має невеликий обсяг поточних зобов'язань і намагається якомога зменшити зайві запаси та безнадійну дебіторську заборгованість, дана політика може підтримувати необхідний рівень ліквідності. Але при значних розмірах поточних зобов'язань і обмежених обсягах оборотних активів ліквідність буде низькою.

Гнучка тактика полягає у забезпеченні високого співвідношення між поточними активами і обсягом реалізації, тобто корпорація збільшує такі статті балансу, які забезпечують можливість збільшення обсягів виробництва при відповідній зміні кон'юнктури ринку і дозволяють стимулювати обсяг продаж за рахунок наданні відстрочки платежів. До таких статей можна віднести: грошові кошти, цінні папери, страхові і резервні запаси. В результаті ліквідність корпорації (за умови формування переважної частини його оборотних коштів на довгостроковій основі) збільшується. Проте дана політика є затратною і управління оборотними активами повинно будуватись на виборі між затратами, пов'язаними із збільшенням оборотних активів, і вигодами від збільшення оборотний активів.

Стратегії фінансування оборотних активів залежать від покладених в їх основу принципів фінансування змінної частини. При цьому постійна частина (потреба) поточних активів визначається на рівні мінімальної потреби в поточних активах в досліджуваному періоді. Змінна частина (сезонна потреба) представляє собою різницю між фактичною і мінімальною потребою в поточних активах.

В залежності від вибору фінансовим менеджером джерел покриття змінної частини оборотних активів, виділяють чотири стра­тегії фінансування поточних активів:

1. Ідеальна стратегія - поточні активи фінансуються за рахунок поточних зобов'язань. Схематичне статичне зображення цієї моделі представлено на рисунку.

Оборотні активи	Поточні зобов’язання
Необоротні активи	Довгострокові зобов’язання
	Власний капітал

Рис. Ідеальна стратегія фінансування оборотних активів

З позиції ліквідності дана модель є найбільш ризикованою, так як у випадку одночасного перед'явлення кредиторами всіх зобов'язань корпорація буде змушене розпродавати частину своїх основних засобів.

2. Агресивна стратегія полягає у фінансуванні на довгостроковій основі необоротних активів і постійної частини оборотних ак­тивів. Змінна частина оборотних активів повністю покриваєть­ся за рахунок короткострокової заборгованості.

Змінна частина оборотних активів	Поточні зобов’язання
Постійна частина оборотних активів	Довгострокові зобов’язання
	Власний капітал
Необоротні активи

Рис. Агресивна стратегія фінансування оборотних активів

Ризик, пов'язаний з агресивною стратегією, високий. Таку стратегію може дозволити собі лише корпорація, яка не має проблем з поновленням короткострокових кредитів або з отриманням ко­мерційних кредитів від постачальників.

3. Консервативна стратегія полягає у фінансуванні майже всіх активів за рахунок довгострокових джерел. Як правило, консервативна стратегія застосовується на початкових стадіях існування корпорації за умови достатньої величини капіталу власників і доступності довгострокових кредитів для інвестиційного фінансування.

Оборотні активи	Довгострокові зобов’язання
Необоротні активи	Власний капітал

Рис. Консервативна стратегія фінансування оборотних активів

4. Компромісна стратегія полягає у фінансуванні необоротних активів, постійної частини оборотних активів і приблизно половини змінної частини оборотних активів за рахунок довгострокових джерел. Інша частина оборотних активів фінансується на короткостроковій основі. Модель є найбільш реальною, проте в окремі періоди підприємство може мати зайві оборотні активи, що зменшує їх прибутковість.

Змінна частина оборотних активів	Поточні зобов’язання
	Довгострокові зобов’язання
Постійна частина оборотних активів
Необоротні активи
	Власний капітал

Рис. Компромісна стратегія фінансування оборотних активів