- •Передмова
- •Розділ і. Теоретичне обґрунтування мислителями основ реального соціального буття людини
- •Вступ до Розділу і
- •І.1. Місце природи у створенні суспільства
- •«Про природу»
- •Г.Б. Де Маблі
- •«Становище людини, коли вона виходить з рук природи, та що вона зробила, щоб підготувати її до життя в суспільстві»
- •«Докладне тлумачення істинних засад суспільності»
- •«Про суспільство»
- •«В чому полягає свобода та залежність»
- •Т. Спенс «Доповідь прочитана на Філософському зібранні в Нью-Кестлі
- •8 Листопада 1775 року, за друкування якої зібрання удостоїло автора честі виключити його з числа членів»
- •Ф. Буассель
- •«Про природний закон, та як його було втрачено»
- •В. Годвін
- •І.2. Розуміння категорій добра та зла
- •«Що таке зло; різні його види»
- •«Правильні межі морального зла»
- •І.3. Критика законодавчої влади
- •«Про розбещеність законів»
- •«Про принцип законодавства»
- •«На яких принципах мораль та політика повинні були заснувати свої розпорядження та свої інституції»
- •«Для чого слід було складати закони»
- •І.4. Вади, що ведуть до дисгармонії природних соціальних порядків
- •С. А. Ленге «Про багатих та бідних у сучасному суспільстві»
- •Ж. Неккер «Про суспільну нерівність та панування власників»
- •Т. Спенс Уривок з «Pigs' meat» («Їжа для свиней»)
- •Г.Б. Де Маблі
- •Ф. Буассель
- •Ч. Голл «Розділення народу на два класи»
- •Ч. Голл Про природу та наслідки багатства
- •Ч. Голл «Про те, що завдяки багатству можна досягти будь-якої влади у більшості цивілізованих країн»
- •Ч. Голл «Чи є користь біднякам від багатих?»
- •В. Годвін «Про власність»
- •Ж. Мельє «Про зловживання»
- •«Суворість законів про шлюб — результат розбещеності суспільства»
- •«Істинний середній засновок будь-якого політичного або морального доказу та першопричина всілякого безладдя»
- •«Про право власності та його межі»
- •І.5. Як зашкодити поглибленню суспільних вад ф. Буассель
- •«Основні та священні закони, які докорінно зруйнували б вади та нещастя у суспільстві»
- •Г.Б. Де Маблі
- •Г.Б. Де Маблі «Яке виховання зашкодило б будь-яким вадам»
- •«Про громадянську рівність»
- •В. Годвін
- •Ж. Мельє
- •І.6. Релігійні уявлення
- •В. Годвін
- •Ф. Буассель
- •Ж. Мельє
- •Розділ іі. Проекція утопічного образу суспільного буття ф. Фенелон
- •Вступ до Розділу іі
- •Іі.1. Взірець ідеального державного ладу іі.1.1. Форма правління
- •«Закони про форму правління, що повинні запобігти будь-якій тиранії»
- •«Закони про управління»
- •Ж. Мельє
- •«Про норови в уряді»
- •Т. Спенс
- •«Форма правління»
- •«Про наступника престолу»
- •Іі.1.2. Вимоги до правителя як законодавця г.Б. Де Маблі
- •«Про суспільний домен»
- •«Що таке громадська община»
- •«Принц — господар шинку»
- •Іі.2.Відтворення суспільних відносин та їх законна основа іі.2.1. Мораль
- •Г.Б. Де Маблі
- •В. Годвін Про пошану
- •«Про схильності»
- •«Про гарантії»
- •Іі.2.2. Система законів, спрямована на встановлення ідеального ладу м.А. Кондорсе
- •Ф. Буассель
- •«Закони про загальні порядки»
- •«Закони про розкіш»
- •Ф. Буассель
- •«Про старців, про зібрання у храмах, про цензуру»
- •«Про договори»
- •«Про торгівлю та про колонії»
- •«Податки»
- •«Про комерцію»
- •Г. Бабьоф
- •Іі.2.3. Злочин і покарання
- •«Закони про покарання, настільки нечисленні, як нечисленні порушення обов’язку, настільки м’які, скільки дійсні»
- •«Деякі каральні розпорядження»
- •«Страта злочинця»
- •Іі.3.2. Одруження
- •В. Годвін
- •Ф. Буассель
- •«Закони шлюбні, які повинні зашкодити всілякому розбрату»
- •Ф. Буассель
- •«Про спільність майна подружжя»
- •«Про всиновлення»
- •«Про наслідування»
- •Іі.3.3. Молодь та її виховання м.А. Кондорсе
- •В. Годвін
- •Г. Бабьоф
- •Ф. Буассель
- •«Закони про виховання, які повинні попередити наслідки сліпої поблажливості батьків своїм дітям»
- •Ф. Буассель
- •«Колеж чотирьох націй»
- •«Богослов'я та юриспруденція»
- •Іі.4. Відношення «утопійців» до різних модусів культури іі.4.1. Наука
- •«Закони про наукові заняття, що повинні зашкодити блуканню людського розуму та усіляким трансцендентальним мріянням»
- •«Королівська бібліотека»
- •«Де ж Сорбонна?»
- •«Французька Академія»
- •М.А. Кондорсе
- •Іі.4.2. Мистецтво
- •Г.Б. Де Маблі
- •«Письменники»
- •«Скульптура та гравірування»
- •Іі.5. Особливості духовного життя у середовищі ідеального соціуму іі.5.1. Розваги
- •«Деякі моральні розпорядження, що належать до святкувань»
- •Іі.5.2. Підхід до визначення щастя
- •Г.Б. Де Маблі
- •Іі.5.3. Релігійні уявлення ф. Буассель
- •«Провідники світу»
- •«Прелат»
- •Методичні рекомендації до проведення семінарських занять за матеріалами хрестоматії
- •Програма семінарських занять
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 1
- •Додаткове завдання до семінарського заняття № 2
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 3
- •Додаткове завдання до семінарського заняття № 6
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 7
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 8
- •Теми контрольних робіт
- •Використані джерельні матеріали
- •Рекомендована література
- •Додатки Гракх Бабьоф
- •Ретіф–де–ла Бретон
- •Франсуа Буассель
- •Вільям Годвін
- •Чжозеф Голл
- •Леже – Марі Дешан
- •Марі Жан Антуан Нікола маркіз де Кондорсе
- •Сімон Нікола Анрі Ленге
- •Габріель Бонно де Маблі
- •Жан Мельє
- •Этьєнн – Габріель Мореллі
- •Жак Неккер
- •Луї Антуан Сен-Жюст
- •Томас Спенс
- •Франсуа де Саліньяк де ла Мот Фенелон
І.6. Релігійні уявлення
Е.-Г. Мореллі
… Бог — всесвітня істота; він зробив нас товариськими — збережіть себе такими. Бог — двигун всієї природи, в ньому він підтримує дивний порядок. Будьте й ви двигуном нашого політичного тіла, в такому разі ви будете немовби наслідувати верховній істоті…
Я стверджую, що всіляке фізичне зло виходить від зміни відносин та станів, яким ми підпорядковані за своєю природою, але від яких зовсім вільна першопричина. Я не буду зупинятися на доказах того, що ніхто не стане заперечувати, а саме: в загальному порядку всесвіту його мудрому творцю все уявляється настільки добрим та хорошим, наскільки це можливо, йому ніщо не може бути неприємним у його творінні. Таким чином, перед особою творця немає фізичного зла. Більше того, ніяке фізичне зло не виходить від творця всілякого порядку, оскільки безлад у взаємних творіннях був би у безкінечному розумі незнанням, оманою — припущення неможливе, — а по відношенню до нас такий безлад був би шкідливою властивістю першопричини — ідея, супротивна нам.
В. Годвін
Ми немало чули про химерні та нереальні способи покращання становища. Звісно, чекати добродійності від людства було б наївно та нереально, поки воно щогодинне підпадає під розбещення та від батька до сина продає свою незалежність і совість за ту мізерну нагороду, якою його обдаровує гніт. Жодна людина не може бути корисна іншим або щаслива сама, якщо вона позбавлена гідності та не звикла віддавати перевагу велінням власного почуття справедливості в противагу усім деспотичним наказам та звабливим спокусам. Тут релігія може послугувати для ілюстрації нашого становища. Релігія була наслідком благородного кипіння людей, які давали волю своїй уяві у високих питаннях та нестримно кидалися у безкрайню галузь досліджень. Тому нічого дивуватися, якщо вони приходили до недосконалих ідей високої властивості із числа тих, що створюються інтелектом. Як приклад можна навести вчення релігії про те, що істинна досконалість людини полягає у звільненні від впливу пристрастей, що людина не повинна мати неприродних потреб, почуттєвих бажань та страхів. Але сама думка про можливість звільнити людський рід за теперішніх умов від впливу пристрастей є фантастичною. Люди, шукаючи істину та бажаючи ощасливити людство, хотіли б знешкодити зовнішні впливи, що сприяють його поганим намірам. Проте істинне завдання, яке потрібно було б завжди мати на увазі, полягає у викоріненні усіх уявлень про поблажки і перевершення та у втіленні всім людям усвідомлення, що вони зобов’язані проявляти добросердя та що на бажану допомогу вони мають право.
Ф. Буассель
… Питання. Що ви розумієте під релігіями?
Відповідь. Я розумію та називаю цим словом засоби та установи, споконвіку встановлені у різних народів найбільш хитрими та підступними людьми з метою керування жорстокістю сильних та неміччю слабких в ім’я божеств, яких вони вигадали та яких примусили говорити те, що їм було вигідно.
Питання. Які ці засоби?
Відповідь. Вони такі ж, які використовували та використовують ще й тепер ті, кого ми називаємо чародіями, чаклунами, віщунами, знахарями. Ними користуються для того, щоб надати собі ціну та ввести в оману натовп, за природою своєю довірливий та у перші часи більш грубий, ніж нині, коли науки та мистецтва надали нам більше досвіду та знань.
Питання. Які можуть бути їх установи?
Відповідь. По-перше, щоб оволодіти розумом та серцем великих власників, вони за допомогою всіх засобів, найбільш здатних лестити їх зарозумілості та егоїзму, зробили з них богів: так, наприклад, зроблено було богом Сатурна, тому що він пожирав своїх дітей, — безперечно з остраху, щоб вони не вбили його самого або не позбавили його влади, коли досягнуть зрілого віку.
По-друге, вони встановили бога війни та возвеличили усі діяння, через посередництво яких народи вирізали один одного, причому самі вони завжди перебували в таємниці, в тіні своїх вівтарів та під охороною богів, насолоджуючись жінками та всіма благами землі, розподіляючи між собою здобич як переможців, так і переможених.
По-третє, з метою приборкати звірство власників та молоді з нижньої верстви, вони встановили бога пекла разом з вічною нагородою для добрих та вічними карами для злих. Що стосується неба, яке вони призначили для мешкання богів, то вони зберегли там місця й для осіб, в прихильності яких були особливо зацікавлені; це були ті, хто володів земною владою або на користь яких вони самі від імені богів встановили право на таку владу з метою підтримки своїх жахливих установ.
По-четверте, вони встановили поклоніння тим самим богам, яким вони наказували зводити храми та споруджувати статуї.
Такими є ті головні установи давніх та новітніх релігій, які зробили священним встановлення права власності, шлюбу та релігій; таким чином ніколи не дозволялося нападати ні думкою, ні словом, ні ділом, ні шляхом ігнорування продажного людського та антисуспільного порядку, який у всі часи збивав з шляху навіть найбільш просвітлені народи. Точно так же було забороною виступати проти законів, постанов для його підтримки, не накликаючи на себе обвинувачень в ображенні божества та людської величі, не прирікши себе на вічний вогонь у пеклі, після того як тебе спалили, повісили, колесували, посадили на кіл, катували, таврували та засудили на галери в пеклі цього світу та зусиллями його чортів, які міг породити лише наш жахливий лад.
Питання. Однак кажуть, що релігії повчають та наказують вправлятися у вихованні доброчинності, яка здатна упроваджувати мир та злагоду серед людей; вони навчають прощати ворогам, робити добро і не чинити зла, навчають поміркованості, стриманості, покори, презирству до багатства, боротьби з владою та хтивістю і тощо.
Відповідь. Не слід змішувати ці принципи у вищій ступені здорової моралі; вони мають своїм предметом лише вчинки, природні обов’язки та стосунки людей один з одним, з релігіями, предметами яких є лише ті обов’язки, дії та відносини, які згідно з розпорядженням різних культів має на увазі божество. Якщо служителі фанатизму присвоїли собі ці основні положення мудрості та найбільш здорової моралі, яку вони проповідували у всі часи, самі не проводячи їх у життя, — це лише для того, щоб позолотити кинджал, який вони кладуть нам в руку для встановлення продажного, людиновбивчого та протиприродного устрою. Адже цей устрій призводить до того, щоб ми принижували один одного, сперечалися між собою, озброїлися та знищували один одного, і, як наслідок, створює інтерес, найбільш протилежний здійсненню на практиці цих самих доброчесностей. А останні дійсно створили б спільний мир та щастя, якби люди зірвали покривало лицемірства, що закриває їм очі та тримає їх немовби в зачаруванні, зруйнували цей жахливий порядок, що противиться здійсненню цих доброчесностей шляхом становлення такого ладу та такого виховання, яке збуджувало б до них живий інтерес, навіювало б любов до них, бажання здійснити їх на практиці та звичку до них.
Питання. Які негативні наслідки релігій?
Відповідь. Те, що вони зробили з божества чудовисько та в якості принципу дії та правил людської поведінки встановили лише жахливе становище та химери, а саме: страх перед муками, яких люди не мають права уникнути, нагороди, які люди точно так же не мають права давати людям, високі звання, ранги та станові різниці, які люди точно так же не мають права встановлювати на користь одним та на шкоду іншим …
Л.А. Сен-Жюст
Дійсно, релігійний закон зруйнував закон природний та став правом. Бог світу перетворився у бога війни, всюди з'явилися божества, природу стали всюди ганьбити страхом перед їх присутністю та волею. Людина стала поклонятися своїм доброчесностям, своїм тиранам та своїм злочинам; більш того, людина дійшла до того, що стала ненавидіти природу, тікати від неї, вбачаючи в ній джерело своєї слабкості та вклоняючись дикому життю як джерелу суворих доброчесностей.
Насмілюсь сказати, що рано чи пізно людина скине своїх ідолів: який з народів кінець кінцем не зневажив свої закони та своїх богів? Чому так відбувається? Справа в тому, що зіпсований ними та навчений своєю розбещеністю народ повертався до природи. Коли Рим гинув, це був Рим стоїків; коли Греція гинула, це була Греція філософів. В цьому та в іншому випадку закони, магістрати та релігії підлягали осміюванню.
… Але хіба божество розділяє з королями прагнення до панування, хіба створює людину, щоб пригнічувати її, зокрема посередництвом священнослужителя? За якими ознаками можна судити, що Верховна істота на небесах тримає в руках залізний скіпетр? Влада усього того, що вона зробила з людиною, солодка людині, нестерпним є лише священнослужитель – цей пророк, який змушує бога казати те, що каже він сам, вказує, у що вірити, не відчуваючи цього в глибині свого серця. Я помічаю, що пророки надали людському роду відповідну основу того права, яке вони хотіли встановити. Мойсей вигадує казку про рай та демонів, щоб залякати народ покаранням за непокору. … Мойсей постарався увіковічнити його висловом про панування гніту та надією на явище визволителя. Ця страшна ідея, здається, увіковічнила за допомогою брехні забуття людської природи. Ніщо не могло зруйнувати такої уяви та все ж — навіть серп женця — був безсилим перед цим релігійним забобоном.
В людині нічого не залишилося від природи. Ласа та природна любов до творця стала настільки жорстоким законом, що приносила одні страждання. Сила об'єднала проти нього тиранів, богів та його самого; замість того, щоб слідувати природним відносинам, які єднали його з усіма, він став залежати від усіх. Політичний закон оточує його з усіх боків пастками, повсюди перетворює його у злочинця, а божеський закон обіцяє йому лише страждання.
… Монтеск'є каже, що коріння релігії на небесах. Він помиляється: її коріння на землі. Не існує закону проміжної влади між небесами та людиною; людина може застосувати до себе вислів королів, які стверджують, що походять від Бога.
