Томас Спенс
(1750 — 1814 рр.)
Англійський суспільний діяч, утопіст. Відомо, що довгий час перебував під впливом теоретиків природного права. У своєму памфлеті «Дійсні права людини» (1775 р.) виступив з програмою перетворення суспільства шляхом зруйнування приватної власності на землю та передачу її церковним приходам для вільної здачі в аренду прихожанам, а земельна рента (після сплати усіх податків та суспільних витрат приходу) повинна розподілятися між усіма жителями приходу. Спенс вважав, що його утопічний план приведе до утворення нового соціального ладу — вільної асоціації самоуправних общин. Томас Спенс активно брав участь у діяльності Лондонського кореспондентського суспільства, заснованому у 1792 р. За пропаганду демократичних поглядів неодноразово (1784 р., 1794 р., 1801 р.) піддавався репресіям. Ідеї Т. Спенса отримали найбільшу популярність в народних масах Англії у перші десятиріччя ХІХ ст. Уряд навіть стверджував, що у 1817 р. прихильники Спенса планували повстання з метою насильницьким шляхом здійснити пропоновану ним земельну реформу. Проте й досі остаточно невідомо, чи мали ці виклики реальну основу. У майбутньому вчення Спенса мало великий вплив на погляди іншого досить популярного англійського утопіста, відомого в сфері «комунітарних експериментів» ХІХ ст., Роберта Оуена.
Франсуа де Саліньяк де ла Мот Фенелон
(1651–1715 рр.)
Французький релігійний мислитель, класик французької літератури, архієпископ Кембрезький, член Академії (1693 р.). У творі "Пояснення правил святих у відношенні до внутрішнього життя" (1697 р.) виступив захисником поміркованого квієтизму, що виражав антиабсолютистські тенденції у французькій ідеології кінця XVII – початку XVIII століття. Опинився в опалі, що змусило його покинути Париж та виїхати до Камбре, де й залишався до кінця свого життя.
Філософсько-теологічні ідеї Ф. Фенелона формувалися на основі неоплатонізму, августианства та картезіанства. Приймаючи принцип методичного сумніву та вчення про інтелектуальну інтуїцію, він намагався поставити філософію Р. Декарта на служіння християнству. У своєму основному богословському творі "Трактат про існування бога" (1713 р.) він доводив існування бога. В цілому він критикував матеріалістичний пантеїзм Спінози.
Серед визначальних подій у житті Ф. Фенелона можна також відзначити 1698 рік, коли його було запрошено як вихователя до герцога Бургундського – онука Людовика XIV. Фенелон, за свідченням сучасників, здійснив чудо, перетворивши зухвалого, норовистого, буйного юнака у виховану стриману людину. Для свого вихованця написав найвідоміший свій твір "Пригоди Телемака" – утопічний за характером, побудований на класичному матеріалі, покликаний навчити молодого герцога управляти країною та піклуватися про благополуччя підданих.
Навчальне видання
Окорокова Віра Вікторівна
Західноєвропейська утопія XVIII століття
як приклад філософії історії
епохи Просвітництва
Хрестоматія
1 Розова Т.В. Утопія та сучасність: Навчальний посібник / Тамара Вікторівна Розова. – Одеса: Астропринт, 1997. – 132 с.; Розова Т.В., Шинкарук О.В. Філософія просвітництва: Навчальний посібник / Т.В. Розова, О.В. Шинкарук. – Одеса: Юридична література, 2000. – 24 с.
2 Утопический социализм: Хрестоматия / общ. ред. А.И. Володина. – М.: Политиздат, 1982. – 512 с.
3 Киссель М.А. Просвещение как особая историко-философская эпоха (Программа исследования и некоторых характеристик) / М. А. Киссель. // Некоторые характеристики философии эпохи Просвещения / АН СССР, Ин-т философии. – М.: Изд-во Ордена трудового красного знамени, 1989. – С. 4.
4 Мається на увазі теорія суспільного договору Ж.-Ж. Руссо
5 «Природа поклала на виду у нас або поблизу те, що нас може зробити кращими та щасливішими».
6 «Кожний власною пристрастю поривається».
7 «Природа вмістила без допомоги науки зародки пізнання величних предметів та поклала початок самої добродійності».
8 вишукувати наслідки з прийнятих нами принципів.
9 кожному своє.
10 На що тільки ти не спонукаєш смертних, проклята жага золота. (Верг.)
11 Ми звільнимося від сутності зла, якщо добре розкаємося в злочині. (Гор.)
12 Золото не знайдене, й так краще, коли воно ховається в землі. (Гор.)
13 оголений меч.
14 «Так я хочу й так я наказую, нехай воля замінить собою основу».
15 Ульпіан Доміцій (біля 170 – 228 рр.) – римський юрист, учень Папініана. Був опікуном імператора Олександра Севера. Префект преторія (з 222 р.). Автор юридичних творів, з яких дійшли лише фрагменти, що складають 1/ 3 Дігест Юстініана.
16 Авл Геллій (біля 123 – 165 рр.) – римський письменник-компілятор, автор твору «Noctes Atticae» («Аттичні ночі») в 20-ти книгах (8-ма не збереглася). Ця праця представляє собою збірку уривків та скорочених переказів (епітом) творів біля 250 авторів. Завдяки Геллію збережено багато фрагментів джерел та цінних свідчень з історії та культури античного суспільства, які не дійшли до нашого часу.
17 Протей – в давньогрецькій міфології морське божество. Син Посейдона. Володів здібностями провіщення. Згідно з Вергілієм, міг приймати різні подоби. Підмінив Олену на ложе Париса її привидом. Передбачив Менелаю його майбутнє.
18 Меркурій (від «товар», «торгувати») – в давньоримській міфології бог – покровитель торгівлі, ототожнювався з Гермесом. До його атрибутів відносять жезл Кадуцей (володів здатністю примирення), шолом та сандалі, а також найчастіше грошовий мішечок. У 495 р. до н.е. за рішенням народного зібрання йому було присвячено храм біля Великого цирку; одночасно була утворена колегія торговельників, яка знаходилася під його захистом.
19 Горацій Флакк, Квінт (65 – 8 рр. до н.е.) – римський поет. Був у дружніх стосунках з Меценатом та Августом, про що свідчать присвячені їм його твори: «Еподи» (прославляють перемогу Августа над Антонієм), «Сатири», «Оди», «Римські оди» (возвеличення Августа возводиться у культ).
20 зла виток визначний.
21 Егерія – в давньоримській міфології віщунка-німфа джерела в присвяченій Карменті діброві, з якої весталки черпали воду для храму богині Вести.
22 Колхіда (Егрісі) – грецька назва історичної області Західної Грузії. Надане античними авторами на початку І тис. до н.е. великій території південно-східного та східного Причорномор’я за ім’ям племені колхів. У VІ ст. до н.е. тут виникли грецькі колонії Фасис та Діоскуріада. У VІ - ІІ ст. до н.е. на території Колхіди існувало Колхідське царство. Наприкінці ІІ ст. до н.е. Колхідське царство було підкорене Понтійським царством, а в І ст. до н.е. – Римом.
23 Тріба ( лат. tribus, від tribuo — розподіляю) — територіальний та виборчий округ.
24 Аквілон – північний вітер у давніх римлян.
25 Борей – північний вітер у давніх греків.
26 Зефір – західний м'який та теплий вітер у давніх греків.
27 Кассіні Джовані Доменіко (1625 – 1712 рр.) – італійський та французький астроном та інженер. У Болоньї в 1665 р. він вперше спостерігав Велику червону пляму Юпітера. В Парижі відкрив чотири супутники Сатурна (Япет, Рея, Тефія, Діона), які на честь короля назвав «зірками Людовика». В наукових течіях не підтримував теорію всесвітнього тяжіння.
28 Девкаліон – в грецькій міфології прародитель людей, син Прометея. Коли розгніваний на людей «мідного віку» Зевс вирішив знищити всіх людей та наслати на землю потоп, правлячий в місті Фтія у Фессалії Девкаліон та його дружина Пірра були єдиними праведниками, яким цар богів дозволив врятуватися. За порадою Девкаліон побудував великий ящик («ковчег»), на якому він та Пірра врятувалися під час дев'ятиденного потопу, що знищив все людство. На десятий день Девкаліон побачив гору Парнас та висадився на ній. Після принесення жертв Зевсу він отримав від нього пораду, як відродити людський рід. Закутавши голови та розпустивши пояса, Девкаліон та Пірра повинні були кидати через голову «кості праматері». Здогадавшись, що «костями праматері» божество називає каміння, Девкаліон виконав наказ. З каміння, кинутих Девкаліоном виникли чоловіки, а з каміння, що кинула Пірра – жінки.
29 Фаетон – в грецькій міфології син Геліоса та німфи Клімени, брат Геліад. Щоб довести своє походження від Геліоса, Фаетон взявся керувати сонячною колісницею Геліоса. Однак коні невмілого водія колісниці відхилилися від вірного напрямку та наблизилися до землі, від чого остання зайнялася полум'ям. Гея вмолилася до Зевса з проханням про допомогу й в результаті Зевс для того щоб згасити вогонь пустив на землю водяні потоки (Всесвітній потоп), які призвели до загибелі всього людства на землі окрім Девкаліона та його дружини Пірри.
30 Ескулап – давньоримський бог лікарського мистецтва. Разом з Ескулапом в надписах часто згадується богиня, яка рідна йому за культом Гігієя (здоров’я).
31 Жерміналь (від лат. germen – росток, паросток) – сьомий місяць (21/22 березня – 19/20 квітня) французького республіканського календаря, що діяв з жовтня 1793 р. до 1 січня 1806 р..
32 Флореаль (від лат. floreus – багатий на квітами) – восьмий місяць (20/21 квітня – 19/20 травня) французького республіканського календаря, що діяв з жовтня 1793 р. до 1 січня 1806 р.
~