- •Передмова
- •Розділ і. Теоретичне обґрунтування мислителями основ реального соціального буття людини
- •Вступ до Розділу і
- •І.1. Місце природи у створенні суспільства
- •«Про природу»
- •Г.Б. Де Маблі
- •«Становище людини, коли вона виходить з рук природи, та що вона зробила, щоб підготувати її до життя в суспільстві»
- •«Докладне тлумачення істинних засад суспільності»
- •«Про суспільство»
- •«В чому полягає свобода та залежність»
- •Т. Спенс «Доповідь прочитана на Філософському зібранні в Нью-Кестлі
- •8 Листопада 1775 року, за друкування якої зібрання удостоїло автора честі виключити його з числа членів»
- •Ф. Буассель
- •«Про природний закон, та як його було втрачено»
- •В. Годвін
- •І.2. Розуміння категорій добра та зла
- •«Що таке зло; різні його види»
- •«Правильні межі морального зла»
- •І.3. Критика законодавчої влади
- •«Про розбещеність законів»
- •«Про принцип законодавства»
- •«На яких принципах мораль та політика повинні були заснувати свої розпорядження та свої інституції»
- •«Для чого слід було складати закони»
- •І.4. Вади, що ведуть до дисгармонії природних соціальних порядків
- •С. А. Ленге «Про багатих та бідних у сучасному суспільстві»
- •Ж. Неккер «Про суспільну нерівність та панування власників»
- •Т. Спенс Уривок з «Pigs' meat» («Їжа для свиней»)
- •Г.Б. Де Маблі
- •Ф. Буассель
- •Ч. Голл «Розділення народу на два класи»
- •Ч. Голл Про природу та наслідки багатства
- •Ч. Голл «Про те, що завдяки багатству можна досягти будь-якої влади у більшості цивілізованих країн»
- •Ч. Голл «Чи є користь біднякам від багатих?»
- •В. Годвін «Про власність»
- •Ж. Мельє «Про зловживання»
- •«Суворість законів про шлюб — результат розбещеності суспільства»
- •«Істинний середній засновок будь-якого політичного або морального доказу та першопричина всілякого безладдя»
- •«Про право власності та його межі»
- •І.5. Як зашкодити поглибленню суспільних вад ф. Буассель
- •«Основні та священні закони, які докорінно зруйнували б вади та нещастя у суспільстві»
- •Г.Б. Де Маблі
- •Г.Б. Де Маблі «Яке виховання зашкодило б будь-яким вадам»
- •«Про громадянську рівність»
- •В. Годвін
- •Ж. Мельє
- •І.6. Релігійні уявлення
- •В. Годвін
- •Ф. Буассель
- •Ж. Мельє
- •Розділ іі. Проекція утопічного образу суспільного буття ф. Фенелон
- •Вступ до Розділу іі
- •Іі.1. Взірець ідеального державного ладу іі.1.1. Форма правління
- •«Закони про форму правління, що повинні запобігти будь-якій тиранії»
- •«Закони про управління»
- •Ж. Мельє
- •«Про норови в уряді»
- •Т. Спенс
- •«Форма правління»
- •«Про наступника престолу»
- •Іі.1.2. Вимоги до правителя як законодавця г.Б. Де Маблі
- •«Про суспільний домен»
- •«Що таке громадська община»
- •«Принц — господар шинку»
- •Іі.2.Відтворення суспільних відносин та їх законна основа іі.2.1. Мораль
- •Г.Б. Де Маблі
- •В. Годвін Про пошану
- •«Про схильності»
- •«Про гарантії»
- •Іі.2.2. Система законів, спрямована на встановлення ідеального ладу м.А. Кондорсе
- •Ф. Буассель
- •«Закони про загальні порядки»
- •«Закони про розкіш»
- •Ф. Буассель
- •«Про старців, про зібрання у храмах, про цензуру»
- •«Про договори»
- •«Про торгівлю та про колонії»
- •«Податки»
- •«Про комерцію»
- •Г. Бабьоф
- •Іі.2.3. Злочин і покарання
- •«Закони про покарання, настільки нечисленні, як нечисленні порушення обов’язку, настільки м’які, скільки дійсні»
- •«Деякі каральні розпорядження»
- •«Страта злочинця»
- •Іі.3.2. Одруження
- •В. Годвін
- •Ф. Буассель
- •«Закони шлюбні, які повинні зашкодити всілякому розбрату»
- •Ф. Буассель
- •«Про спільність майна подружжя»
- •«Про всиновлення»
- •«Про наслідування»
- •Іі.3.3. Молодь та її виховання м.А. Кондорсе
- •В. Годвін
- •Г. Бабьоф
- •Ф. Буассель
- •«Закони про виховання, які повинні попередити наслідки сліпої поблажливості батьків своїм дітям»
- •Ф. Буассель
- •«Колеж чотирьох націй»
- •«Богослов'я та юриспруденція»
- •Іі.4. Відношення «утопійців» до різних модусів культури іі.4.1. Наука
- •«Закони про наукові заняття, що повинні зашкодити блуканню людського розуму та усіляким трансцендентальним мріянням»
- •«Королівська бібліотека»
- •«Де ж Сорбонна?»
- •«Французька Академія»
- •М.А. Кондорсе
- •Іі.4.2. Мистецтво
- •Г.Б. Де Маблі
- •«Письменники»
- •«Скульптура та гравірування»
- •Іі.5. Особливості духовного життя у середовищі ідеального соціуму іі.5.1. Розваги
- •«Деякі моральні розпорядження, що належать до святкувань»
- •Іі.5.2. Підхід до визначення щастя
- •Г.Б. Де Маблі
- •Іі.5.3. Релігійні уявлення ф. Буассель
- •«Провідники світу»
- •«Прелат»
- •Методичні рекомендації до проведення семінарських занять за матеріалами хрестоматії
- •Програма семінарських занять
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 1
- •Додаткове завдання до семінарського заняття № 2
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 3
- •Додаткове завдання до семінарського заняття № 6
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 7
- •Завдання для самостійної роботи до семінарського заняття № 8
- •Теми контрольних робіт
- •Використані джерельні матеріали
- •Рекомендована література
- •Додатки Гракх Бабьоф
- •Ретіф–де–ла Бретон
- •Франсуа Буассель
- •Вільям Годвін
- •Чжозеф Голл
- •Леже – Марі Дешан
- •Марі Жан Антуан Нікола маркіз де Кондорсе
- •Сімон Нікола Анрі Ленге
- •Габріель Бонно де Маблі
- •Жан Мельє
- •Этьєнн – Габріель Мореллі
- •Жак Неккер
- •Луї Антуан Сен-Жюст
- •Томас Спенс
- •Франсуа де Саліньяк де ла Мот Фенелон
«Про наступника престолу»
- Я бачив правителя, що сидить на троні; але я забув спитати вас, панове, де ж знаходиться син короля, якого в мій час називали дофіном.
Відповісти мені взявся найбільш чемний з моїх супутників. Ось що він сказав: «Ми твердо переконані, що від виховання великих світу сього залежить щастя народів, що можна навчитися добродійності, як і заразитися пороком, а тому надаємо досить велике значення тому, як проводить свої юні роки принц. Наступник престолу не живе при дворі, де підлесники могли б навіювати йому уявлення, що він вищий за інших людей, що останні являють собою дещо на кшталт комах. Від наступника навіть приховують його високе призначення. При народженні йому позначають плече королівським знаком, що згодом допоможе розшукати його. Потім його передають в руки людей, вірність та чесність яких перевірена багаторазово, а ті дають клятву перед Всевишнім ніколи не відкривати принцу, що тому належить стати королем; клятву цю ніхто не сміє порушувати.
Як тільки він виходить з-під жіночого піклування, йому надають можливість побачити світ, помандрувати; особливо піклуються про його фізичне виховання, яке завжди передує вихованню моральному. Він носить той же одяг, що і селянські діти, їсть звичайні страви, йому рано навіюють поміркованість; як результат — це дозволяє йому краще засвоїти, що власна обачність повинна служити прикладом, брехлива щедрість розорює державу та безчестить неврівноважених марнотратників. Він відвідує одну за одною всі провінції. Його знайомлять з сільськими роботами, з облаштованістю мануфактур, пояснюють, де що добувається. Він усе бачить власними очима, входить до помешкання землеробів, їсть з ними за одним столом, допомагає їм у праці та вчиться їх поважати....
Як тільки принц досягне двадцятирічного віку, його приводять до тронної зали. Він знаходиться там серед натовпу у якості звичайного глядача. Цього дня сюди збираються усі верстви держави, і кожному з них дозволено висловити свою думку. Раптом правитель вітає та тричі проголошує ім'я юнака, наказуючи йому підійти. Натовп розступається. Король обіймає юнака і перед усіма присутніми оголошує його своїм сином. «Небом, — каже він урочисто та зворушливо, — вам небом призначено нести тягар королівської влади. Двадцять років ми намагалися зробити вас гідним цього: не обманіть же надій цього великого народу, який зараз дивиться на вас. Сину мій! Я сподіваюся, що ви так же ревно станете служити державі, як служив їй я». ... Тоді король вказує йому на могильну плиту, під якою похований попередній правитель; на ній великими літерами написано: «Вічність».... Перші люди країни вклоняються йому, простий люд у захопленні кричить: “О ти, що вийшов з нашого середовища, що бачив нас так близько та так довго, хай не засліпить тебе твоя велич, ніколи не забувай, хто ти та хто ми!”.
Однак зійти на престол він може лише по досягненні двадцятидворічного віку, оскільки підкорятися королю-дитині супротивне здоровому глузду. З тієї ж причини король, досягши семи десятирічного віку, скидає з себе владу, оскільки мистецтво керування державою вимагає бадьорості духу та тіла й особливого сприймання, яке, на жаль, з роками згасає в нашій душі. ... Престол переходить тоді до прямого наступника, а семидесятилітній правитель ще служить державі своїми порадами або ж прикладом колишніх доброчесностей. За час, що проходить між цією всенародною зустріччю та днем повноліття принца, останнього піддають ще декільком новим випробуванням. Всі істини прищеплюються йому на красномовних та переконливих прикладах. ... Особливо наполегливо навіюють йому за допомогою численних прикладів відразу до тієї розкоші та пишності, які нікому не приносять користі і вже згубили стільки держав та знеславили стількох правителів. ... Не проходить жодного дня, щоб йому не нагадували про існування всевидящої Верховної істоти та не навіювали йому жах перед цим богом, благоговійний трепет перед Провидінням, віру в безкінечну мудрість його. Безперечно, нема нічого відразливого від невіруючого короля....
Лише у двадцять два роки наступникові дозволяють одружитися. Він веде до престолу громадянку своєї країни. ... Король не дозволяє ганьбити цілу націю, вважаючи, що краса та добродійність народжуються лише під чужим небом. Та, що покорила його серце під час мандрівок рідною землею, яка полюбила його, коли у нього не було ще ні скіпетру, ні корони, піднімається на трон разом зі своїм коханим та отримує народну любов і повагу за свою ніжність до чоловіка та за те, що зуміла навіяти йому любов.
