Ф. Буассель

Питання: Той лад, ті правила та засоби, яким учить нас природа на прикладі об’єднаних у спільноти тварин, - чи завжди вони були відомі та чи завжди здійснювалися на практиці у всіх людських суспільствах?

Відповідь: Зі звітів істориків та мандрівників видно, що майже всі народи, навіть найбільш освічені з них, замість того, щоб звертатися за порадою до природи, використовувати свій досвід та отримані знання, радилися лише зі своїм егоїзмом, зарозумілістю та своїми ненаситними бажаннями. Донині вони винайшли лише такий лад, дотримуються лише таких правил, таких засобів, які здатні викликати між ними незгоду, суперечки, взаємні приниження та загальну загибель.

Питання: Чому це так?

Відповідь: Справа в тому, що людина як частка природи народжується в природі і з дитинства настільки звикає до неї, що не приділяє їй найменшої уваги; внаслідок цього вона віддаляється від природи та звертається за порадою лише до пороків свого природного устрою, вона дотримується цих пороків, які роблять її заздрісною до всього, що лестить її сліпому та жорстокому егоїзму.

Тому сильніші первісні люди захопили все та поневолили слабших. Це продовжувалося до тих пір, поки найхитріші та найпідступніші не винайшли засоби обдурити сильніших та слабших в ім’я богів, яких вони вигадали та змусили говорити все, що їм було завгодно. Таким чином, майже у всіх людських суспільствах уряд було первісно встановлено лише в силу дикого та непідвласного ніяким законам егоїзму сильніших, а потім освячено фокусництвом, лицемірством та шахрайством найбільш хитрих та найбільш підступних, — егоїзмом, що мав за мету використати результати нещасливого порядку для них одних та шкідливого як сильнішим, так і слабшим. Таким саме шляхом народився, сформувався, вдосконалився та увіковічнився продажний, людиновбивчий та антисуспільний устрій, що створював у всі епохи лише розподіл, чвари, вбивства, війни, поневолення індивіда індивідом та народу народом, а також цілий лабіринт громадянських та карних законів, що мали на меті зашкодити, наскільки можливо, мерзенним та згубним наслідкам настільки жахливого порядку.

Л.А. Сен-Жюст

«Про природний закон, та як його було втрачено»

Які б відносини торгівля, землеробство та промисловість не встановлювали між людьми, не слід гадати, що цими людьми неможливо керувати природним чином. Першим законом є суспільний закон, всі інші повинні виходити з нього та бути йому підкорені. Якщо ви будуєте ваше суспільство на законах сили, будь-які відносини в ньому потребують примусових засобів. Якщо ви будуєте суспільство згідно з природою, відносини в ньому будуть узгоджені між собою, а торгівля та промисловість також знайдуть свої місця.

Але замість того, щоб вивести громадські закони з суспільного права, саме суспільне право встановлюють на основі умоглядних відносин громадських зв’язків. Так було втрачено природний закон, який співвідносив громадське становище людини з його суспільним становищем. Громадський закон втягнув людину в торгівлю, людина стала торгувати собою, ціна її стала визначатися ціною речей.

Та очевидно, що речі нерівноцінні за своєю вартістю. Оскільки людина та речі стали змішуватися в суспільстві, люди стали нерівні між собою, як нерівноцінними були й речі.

Все було підкорено цьому принципу. Людина та речі повинні були бути розділеними, людина та релігія — незалежними. Громадський закон об’єднав людину, речі та релігію в державу. Суспільний закон спонукав людину любити свого творця; громадський закон примусив людину боятися його. Збереження було приводом для встановлення панування сили; божество стало приводом для послухання.