«Про суспільний домен»

Домен та суспільні прибутки складаються з податків, спадщини, що переходять до республіки та національного майна.

Буде встановлено лише один податок: обов'язок кожного громадянина по досягненні двадцяти одного року передавати державному службовцю десяту частину свого прибутку та п'ятнадцяту частину продуктів свого промислу.

Список платежів кожний рік друкується у вигляді афіш.

Суспільний домен призначено для допомоги незаможним членам суспільного організму.

Суспільний домен рівним чином призначається для того, щоб у тяжкі часи полегшити народу нести тягар податків.

Добродійність, благодійна діяльність дають право на допомогу з суспільного домену. На нього може претендувати лише той, хто заслужить його перед вітчизною своєю безкорисливістю, мужністю та людяністю.

Республіка надає допомогу покаліченим солдатам та людям похилого віку, яким у дитинстві довелося тримати зброю, хто утримував батька та матір, хто всиновив дітей, хто має більше чотирьох дітей від одного шлюбу, старим подружжям, які перебувають у шлюбі, сиротам, кинутим дітям, заслуженим людям, хто пожертвував собою заради дружби, хто позбувся своєї худоби, хто постраждав від пожежі, хто втратив свою власність із-за війни, з-за бурі або іншого природного лиха.

З суспільного домену оплачується освіта дітей, видаються позики молодому подружжю, надається оренда тим, хто не має землі.

Можуть сказати, що суспільного домену не вистачить знедоленим. Але якщо бути точним, у вітчизни не буде їх зовсім.

Фонди державної скарбниці не можуть бути ні довірені, ні авансовані ніякому чиновнику, ними не можна розпоряджатися інакше, ніж за мандатом на державну скарбницю, яка здійснює виплати лише на основі виправдних документів.

Л.А. Сен-Жюст

«Що таке громадська община»

Громадська община — це суспільний організм, який складається із законодавця, короля та суверена. Вона неподільна, оскільки розділене суспільство перестає бути суспільством.

Усі члени громадської общини рівні; як тільки рівність зникає, суспільство перестає існувати, нерівність — те ж, що і сила, а суспільство, побудоване на силі, є нічим іншим, як зборищем дикунів.

Оскільки суспільство може існувати, будучи побудованим на природі, громадська община не може знати ніяких законів, окрім законів природи. Цими законами є незалежність та збереження. Таким чином, закон є вираженням природи, а не вираженням волі.

Отже, закони повинні забезпечити людині незалежність та збереження таким чином, щоб незалежність та збереження кожного забезпечували незалежність та збереження усіх.

Громадська община є одночасно королем, сувереном та законодавцем. Як законодавець — вона встановлює відносини, як король — керує, як суверен — чинить опір пригніченню.

З усього цього виходить, що громадська община, залишаючись неподільною, утворює три форми, які сприяють її єдності; коли нема цього розподілення, тоді все в суспільстві перемішується — і єдність втрачається,.

Це зовсім не означає, що суспільний організм складається з трьох окремих організмів: він одночасно являється кожним з них.

Розподіл полягає не в тому, що час від часу народ наділяє своїх особливих представників повноваженнями, оскільки ці представники дійсно розділені і представляють організм, який не є розділеним. До того ж вони представляють не неподільний організм, проте його повноваження, які розділяються....

Л.-С. Мерсьє