- •Я.М. Ханик, є.М. Семенишин, о.В. Станіславчук, д.П. Кіндзера
- •2.1. Загальна характеристика 75
- •Розділ і
- •1.1. Загальна характеристика
- •1.2. Теплові баланси
- •1.3. Основне рівняння теплопередачі
- •1.4. Передача тепла теплопровідністю
- •1.4.1. Температурне поле і температурний градієнт
- •1.4.3. Диференційне рівняння теплопровідності
- •1.4.2. Закон Фур’є
- •1.4.4. Рівняння теплопровідності плоскої стінки
- •1.4.5. Рівняння теплопровідності циліндричної стінки
- •1.5. Теплове випромінювання
- •1.5.1. Теоретичні основи теплового випромінювання
- •1.5.2. Закон Стефана – Больцмана
- •1.5.3. Закон Кірхгофа
- •1.5.4. Взаємне випромінювання двох тіл
- •1.5.5. Випромінювання і поглинання енергії газами
- •1.6. Передача тепла конвекцією
- •1.6.1. Закон Ньютона – Ріхмана
- •1.6.2. Диференціальне рівняння конвективного теплообміну
- •1.6.3. Теплова подібність
- •1.6.4. Дослідні дані з тепловіддачі
- •1.6.4.1. Тепловіддача без зміни агрегатного стану
- •1.6.4.2. Тепловіддача із зміною агрегатного стану
- •1.6.4.4. Теплообмін під час безпосереднього контакту фаз
- •1.7. Складна тепловіддача
- •1.8. Теплопередача
- •1.8.1. Теплопередача за постійних температур
- •1.8.2. Теплопередача за змінних температур теплоносіїв
- •1.8.3. Рівняння теплопередачі для прямотечійного і протитечійного процесів теплообміну
- •1.8.4. Вибір взаємного напрямку теплоносіїв
- •Нагрівання, охолодження і конденсація
- •2.1. Загальна характеристика
- •2.2. Гріючі агенти і способи нагрівання
- •2.2.1. Нагрівання водяною парою
- •2.2.2. Нагрівання глухою парою
- •2.2.3. Нагрівання “гострою парою”
- •2.2.4. Нагрівання гарячою водою
- •2.2.5. Нагрівання димовими газами
- •2.2.6. Нагрівання високотемпературними теплоносіями
- •2.2.6.1. Нагрівання перегрітою водою
- •2.2.6.2. Нагрівання мінеральними мастилами
- •2.2.6.3. Нагрівання висококиплячими органічними рідинами і їхньою парою
- •2.2.6.4. Нагрівання розплавленими солями
- •2.2.6.5. Нагрівання ртуттю та рідкими металами
- •2.2.7. Нагрівання газоподібними високотемпературними теплоносіями з нерухомим і циркулюючим твердим зернистим матеріалом
- •2.2.8. Нагрівання електричним струмом
- •2.2.8.1. Нагрівання електричним опором
- •2.2.8.2. Індукційне нагрівання
- •2.2.8.3. Високочастотне нагрівання
- •2.2.8.4. Дугові печі
- •2.3. Охолодження
- •2.3.1. Охолодження до звичайних температур
- •2.3.2. Охолодження льодом
- •2.3.3. Конденсація
- •Конструкції теплообмінних апаратів
- •3.1. Трубчасті теплообмінники
- •3.1.1. Кожухотрубні теплообмінники
- •3.1.2. Елементні теплообмінники
- •3.1.3. Двотрубчасті теплообмінники типу “труба в трубі”
- •3.2. Змійовикові теплообмінники
- •3.2.1. Занурені теплообмінники
- •3.2.2. Зрошувальні теплообмінники
- •3.2.3. Пластинчасті теплообмінники
- •3.2.4. Реберні теплообмінники
- •3.2.5. Спіральні теплообмінники
- •3.2.6. Теплообмінні пристрої реакційних апаратів
- •3.2.7. Теплообмінники інших типів
- •3.2.8. Порівняльна характеристика теплообмінних апаратів
- •3.2.9. Розрахунок теплообмінних апаратів
- •Тепловий розрахунок:
- •Приклади до і–ііі розділів
- •Контрольні задачі до і–ііі розділів
- •Контрольні запитання до і–ііі розділів
- •Теплове випромінювання.
- •Теплова подібність.
- •Складна тепловіддача.
- •Нагрівання гарячою водою.
- •Трубчасті теплообмінники.
- •Змійовикові теплообмінники.
- •Порівняльна характеристика теплообмінних апаратів.
- •Основні залежності та розрахункові формули до і–ііі розділів Теплопровідність
- •Тепловіддача
- •Значення коефіцієнта
- •Значення At і·Bt для води
- •Теплопередача за безпосереднього контакту потоків
- •Випарювання
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Однокорпусні випарні установки
- •4.2.1. Схема однокорпусної випарної установки
- •4.2.2. Матеріальний баланс однокорпусної випарної установки
- •4.2.3. Тепловий баланс однокорпусної випарної установки
- •4.2.4. Температурні втрати та температура кипіння розчинів
- •4.3. Багатокорпусні випарні установки
- •4.3.1. Схеми багатокорпусних випарних установок
- •4.3.2. Матеріальний баланс
- •4.3.3. Тепловий баланс
- •4.3.5. Розподіл загальної корисної різниці температур
- •4.3.4. Загальна корисна різниця температур та її розподіл по корпусах
- •4.3.6. Вибір кількості корпусів
- •4.4. Конструкції випарних апаратів
- •4.4.1. Класифікація апаратів для випарювання
- •4.4.2. Апарати з вільною циркуляцією розчину
- •4.4.3. Вертикальні апарати з напрямленою природною циркуляцією
- •4.4.4. Апарати з внутрішньою нагрівальною камерою і центральною циркуляційною трубою
- •4.4.5. Апарати з підвісною нагрівальною камерою
- •4.4.6. Апарати з виносними циркуляційними трубами
- •4.4.7. Апарати з виносною нагрівальною камерою
- •4.4.8. Апарати з винесеною зоною кипіння
- •4.4.9. Прямотечійні (плівкові) апарати
- •4.4.10. Роторні прямотечійні апарати
- •4.4.11. Апарати з примусовою циркуляцією
- •Контрольні запитання до IV розділу
- •4. Однокорпусні випарні установки.
- •5. Матеріальний баланс.
- •25. Конструкції випарних апаратів.
- •27. Апарати з підвісною нагрівальною камерою.
- •29. Апарати з виносною нагрівальною камерою.
- •Основні залежності та розрахункові формули до іv розділу
- •Приклади задач до IV розділу
- •Контрольні задачі до IV розділу
- •Приклад розрахунку трикорпусної випарної установки
- •Від депресії
- •Додатки
- •Коефіцієнти дифузії деяких газів у воді за 20 с
- •Властивості насиченої водяної пари залежно від тиску
- •Фізичні властивості насиченої пари аміаку
- •Основні фізичні властивості деяких газів
- •Фізичні властивості насиченої пари аміаку
- •Властивості насиченої водяної пари залежно від температури
- •Тиск насиченої водяної пари за температур від –20 до 100 с
- •Література
2.2.6. Нагрівання високотемпературними теплоносіями
Під час нагрівання багатьох продуктів в хімічній промисловості з метою їх збереження і забезпечення безпеки процесу нагрівання в тих випадках, коли навіть короткочасне нагрівання неприпустиме, застосовують нагрівання високотемпературними теплоносіями.
Суть цього методу полягає в тому, що такі теплоносії спочатку нагріваються димовими газами і передають одержане тепло матеріалам, які підлягають нагріванню.
Як проміжні теплоносії можуть використовуватися мінеральні оливи, перегріта вода, високотемпературні органічні теплоносії (гліцерин, етиленгліколь, нафталін) і деякі похідні ароматичних вуглеводнів (дифеніл, дифенільний ефір тощо), розплавлені солі, метали тощо.
2.2.6.1. Нагрівання перегрітою водою
Як гріючий агент перегріта вода використовується за тисків, що досягають критичного значення [22,1 Мн/м2 (225 ат)], якому відповідає температура 374 С. Тому за допомогою перегрітої води можливе нагрівання матеріалів до температур, що не перевищують 350 С. Але обігрівання перегрітою водою пов’язане з використанням високих тисків, що значно ускладнює і збільшує вартість нагрівальної установки та її експлуатації.
Цей метод нагрівання може здійснюватись як природною циркуляцією проміжного теплоносія, так і вимушеною.
Принципову схему установки з природною циркуляцією рідкого теплоносія показано на рис. 2.9. Рідкий теплоносій (перегріта вода) нагрівається в змійовику 2 печі 1. В результаті зменшення під час нагрівання густини теплоносія, він переміщається трубопроводом догори до нагрівного апарата 3. Теплоносій переміщається змійовиком і віддає тепло матеріалу, який знаходиться в теплообміннику 3, що призводить до зменшення температури теплоносія і збільшення його густини, в результаті чого він стікає трубопроводом вниз. Так здійснюється замкнута циркуляція проміжного теплоносія.
Рис. 2.9. Принципова схема установки з природною циркуляцією рідкого теплоносія: 1 – піч; 2 – змійовик; 3 – нагрівальний апарат
Розрахунок установок з природною конвекцією рідкого проміжного теплоносія здійснюють, враховуючи рівняння напору, завдяки якому відбувається циркуляція з врахуванням гідравлічного опору контура:
, (2.8)
а також тепла, відданого гріючим агентом за одиницю часу і отриманого теплообмінним апаратом:
, (2.9)
де
h – різниця рівнів робочої частини
апарата і змійовика в печі, яка приймається
такою, що дорівнює різниці їхніх середніх
перерізів, м; g – прискорення сили
тяжіння, м/с2;
і
– густина гріючого агента у верхній і
нижній частинах труб, кг/м3
за температур t1
і t2
відповідно; G – витрата циркулюючого
гріючого агента в гарячій і холодній
частинах труб, кг/год; І1
і І2
– ентальпії гріючого агента в гарячій
і холодній частинах труб, Дж/кг; tпр
– температура
продукту, С.
З рівняння (2.8) зрозуміло, що напір, завдяки якому циркулює рідина, збільшиться із зростанням h і різниці густин рідини. Тому під час нагрівання за схемою з природною циркуляцією теплообмінники розміщають на висоті, не меншій, ніж 4–5 м, вище від печі або іншого гріючого апарата. Отже, загальна висота повинна бути значною. Однак швидкість рідини в умовах природної конвекції є низькою (0,1 м/с), тому кількість переданого тепла буде невеликою.
В установках з природною циркуляцією як теплоносії використовують або високотемпературні органічні речовини, або перегріту воду. Максимальна температура нагрівання води дорівнює її критичній температурі 374 С за тиску 22,6 МПа. Роботу такої установки переважно проводять за режиму, коли теплий контур заповнений переважно парою, а холодний – переважно рідиною. За таких умов, завдяки великій різниці між густинами рідини і пари, швидкість циркуляції і теплова продуктивність зростають.
Установки з циркуляцією перегрітої води розраховані на тиск 22,5 МПа, для чого необхідна складна апаратура. Простішим і економічнішим є обігрівання високотемпературними теплоносіями, які дають змогу отримувати високі температури за помірних тисків в системі.
Рис. 2.10. Принципова схема установки з вимушеною циркуляцією рідкого проміжного теплоносія: 1 – піч із змійовиком; 2 – теплоізолювальний апарат; 3 – піднімальний трубопровід; 4 – опускний трубопровід; 5 – відцентровий насос
На рис. 2.10 показано установку з вимушеною циркуляцією рідкого проміжного теплоносія. Для заповнення системи необхідна кількість теплоносія подається насосом 5 з ємності 1, після чого збірник 2 відключається від системи вентилями і під час роботи насоса 5 теплоносій циркулює трубчастим підігрівачем 2, який розміщений в печі, і сорочкою теплообмінника 1, віддаючи матеріалу необхідну кількість тепла. Використання вимушеної циркуляції дає змогу значно збільшити швидкість циркуляції (до 2 – 2,5 м/с і більше) і відповідно збільшити інтенсивність теплообміну. Під час обігрівання з вимушеною циркуляцією зникає необхідність у підніманні теплообмінного апарата над піччю. Крім цього, одна піч може обслуговувати одночасно декілька апаратів. Однак використання насоса збільшує вартість установки і вартість її експлуатації.
