2. Зміст юридичної діяльності

Зміст юридичної діяльності у кожному конкретному випадку складають конкретні дії, перелік яких суттєво впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладненням соціаль­них зв'язків відповідним чином змінюється зміст та форми соціальної, а, значить, і юридичної практики. На підставі аналізу спробуємо обґрунтувати зазначену закономірність. Професійна діяльність (рrudentes) знавців римського права поділялася на три основні види: саvеrе (складати нові позиви та угоди), аgеrе (вести справу у суді), rеsропdеntе (давати відповіді). Найтиповішою функцією юрисконсультів було «rеsропdеntе» — вислов­лювання думок стосовно запитів приватних осіб або їх представ­ників. Авторитет римських юристів, набутий у судових засіданнях, був настільки значним, що їх думки впливали на волю суддів навіть без їх особистої участі у судовому розгляді справи. У зв'язку з тим, що за консультаціями в основному зверталися оратори-адвокати, Цицерон порівнював роль юрисконсульта у суді з роллю латинського флейтиста, який супроводжував виступ актора на сцені.

З часом, відповідно до нових вимог соціального прогресу, юридична практика зазнавала змін у бік розширення змісту, ускладнення структури, появи нових форм та засобів здійснення. Тому на сучасному етапі до змісту юридичної практики (діяль­ності) відносять не тільки складання документів, консультування та участь у судовому засіданні, а також багато інших юридично значущих дій. До вже існуючого переліку слід додати: поперед­ження, припинення та розслідування правопорушень, притягання до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, здійснення право виховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистич­ний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності... На цій підставі можна визначити перелік найбільш важливих дій, які складають основу юридичної діяльності, вимагають наявності спеціальних знань, навичок та професіоналізму:

♦ ведення юридичної справи, як здійснення певного комплек­су процесуальних юридично значущих дій, пов'язаних з вирі­шенням конкретної життєвої ситуації - винесення рішення про прийняття до свого провадження, обшук приміщення, допит підозрюваного, проведення експертного дослідження та давання по ньому заключення, перевірка доказової інформації, побудова версії щодо справи тощо;

♦ складання юридичних документів, в яких відображається або посвідчується інформація, що має правове значення (позов до суду, протест прокурора, протокол про адміністративне правопорушення, нотаріально завірений договір дарування або купівлі-продажу).

♦ юридичне консультування, що передбачає надання порад, рекомендацій, визначення обсягу повноважень, роз'яснення правового статусу, перспектив судового вирішення справи тощо. Таким чином, здійснюється передача необхідної інфор­мації зацікавленій особі, виходячи із наявності спеціальних правових знань юриста-фахівця та його практичного досвіду правової роботи;

♦ виступи в юридичних установах, в яких в офіційній формі оголошуються заяви, клопотання, вимоги, висновки аналітичної та експертної роботи, які мають безпосереднє значення для вирішення юридичної справи;

♦ тлумачення текстів нормативно-правових актів та інших юридичних документів, за текстуальною формою яких криється істинний зміст норми або воля законодавця. Шляхом роз'яснення окремих теоретичних конструкцій, термінів їх словосполучень, конкретизуються вимоги правової норми або рішення уповноваженого органу, визначається коло суб'єктів даного правовідношення, що стало предметом розгляду по справі і т.п.;.

♦ правове виховання, правова агітація та пропаганда пра­вових знань За допомогою цих дій здійснюється бажаний вплив на свідомість суб'єктів права, а значить і на їх поведінку, яка націлюється у русло правомірних дій;

♦ правове навчання в юридичних навчальних закладах. Це окремий вид дій, які пов'язані із процесом отримання спеціальних правових знань, набуття навичок практичної діяльності, формування юридичного світогляду та з іншими процесами, передбаченими навчальними програмами, кваліфіка­ційними характеристиками, які дозволяють готувати на до­статньо професійному рівні юриста-фахівця своєї справи.